Постанова

від 07.11.2024 по справі 200/2262/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 200/2262/23

адміністративні провадження № К/990/13988/24, № К/990/14114/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

секретар судового засідання - Пугач Д.С.,

за участю:

представника позивача - Резніченко Т.М.,

представника відповідача - Холявки І.Я.,

представника третьої особи - Палагути С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу №200/2262/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інтер Агролайн" до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Донецькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року (суддя Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (головуючий суддя Казанчеєв Е.Г., судді: Геращенко І.В., Блохін А.А.),

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Інтер Агролайн» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, ГУДПС у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Донецькій області (далі також - третя особа, ГУДПС у Донецькій області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6007/13-01-07-07 від 06 вересня 2022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі також - ПДВ), задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 32 347 474,00 грн, нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 16 173 737,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6008/13-01-07-07 від 06 вересня 2022, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 7 637 273, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5591/13-01-07-07 від 25 серпня 2022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 15 683 574, 00 грн, нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 3 920 893,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5592/13-01-07-07 від 25 серпня 2022, відповідно до змісту якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 1 801 735,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5593/13-01-07-07 від 25 серпня 2022 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) і зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 2 922 157,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що в основу висновків ГУ ДПС у Львівській області, викладених в Акті № 5136/13-01-07-07/40803038 від 26 липня 2022 року (за результатами перевірки № 2) у повному обсязі було покладено протиправні висновки, викладені в Акті від 17 січня 2022 року № 510/05-99-07-18-14/40803038 (за результатами перевірки № 1) щодо господарських відносин із контрагентами за попередні періоди, що прямо заборонено приписами абз. 2 п.п. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі також - ПК України).

Станом на дату проведення перевірки №2 та на дату складання Акту № 5136/13-01-07-07/40803038 від 26 липня 2022 року (за результатами перевірки № 2) не було складено та направлено позивачу жодного податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки № 1, крім того, станом на дату подання цієї позовної заяви Товариство не отримало висновку комісії з розгляду заперечень за результатами перевірки №1.

Товариство не погоджується із висновками, зазначеними в Актах перевірки та вважає їх протиправними, необґрунтованими та непідкріпленими жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами з огляду на те, що господарські операції позивача із контрагентами є реальними, що в достатній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, позов задоволено повністю.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа та є включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 40803038, місцезнаходження: 84107, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Літературна, буд. 88). Позивач є переробним підприємством, основним видом діяльності якого за КВЕД є: 10.41 Виробництво олій та жирів, а саме виробництво олії соняшникової.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку та договору оренди землі від 18 травня 2018 року, земельна ділянка за кадастровим номером 1424282400:04:000:0076 розташована на території Хрестищенської сільської ради, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, загальна площа: 4, 1250 га, перебуває в оренді у позивача.

Згідно договору купівлі-продажу НМА 008563 від 24 березня 2017 року Товариство придбало у власність нежитлові споруди на земельній ділянці загальною площею 4,1250 га.

У відповідності до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 266799810 від 21 липня 2021 року за адресою: м. Слов`янськ, вул. Літературна, 88 розташований олійно-екстракційний завод з переробки олійних культур ПРАТ «Інтер Агролайн».

Відповідно до наказу від 09 грудня 2021 року № 2136-п, виданого Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку (далі перевірка № 1) Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 22 листопада 2021 року № 9353383602 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету вих. № 510/05-99-07-18-14/40803038 від 17 січня 2022 року (далі Акт № 510/05-99-07-18-14/40803038 від 17 січня 2022 року), відповідно до якого встановлено порушення Товариством п.п. а п. 198.1 ст. 198, абзаців 1-3 п. 198.2, абз. 1-2 п. 198.3 та абз. 3 п. 198.6 ст. 198, абз. 2, 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення наступних показників: від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 39984747,00 грн; бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку на суму 32347474,00 грн; від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 7637273,00 грн.

25 січня 2022 року позивачем засобами поштового зв`язку отримано Акт від 17 січня 2022 року № 510/05-99-07-18-14/40803038.

25 серпня 2022 року на підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 5591/13-01-07-07, № 5592/13-01-07-07 та № 5593/13-01-07-07.

08 лютого 2022 року Товариством на адресу ГУ ДПС у Донецькій області було направлено заперечення на Акт від 17 січня 2022 року № 510/05-99-07-18-14/40803038.

14 лютого 2022 року комісією з питань розгляду заперечень було розглянуто заперечення на вищевказаний Акт; генеральним директором та юристом Товариства було прийнято участь в процесі розгляду заперечення, який відбувся в онлайн-форматі. Доказів отримання позивачем висновку комісії з розгляду заперечень матеріали справи не містять.

Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.69.2 ст.69, п.200.11 ст.200 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт №5136/13-01-07-07/40803038 від 26 липня 2022 року, згідно з яким перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2.1. Декларації) за грудень 2021 року на суму 15 683 574 грн, п.44.1 ст.44, п.200.1, п.200.4, ст.200 ПК України, внаслідок чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2021 р. на суму 1 801 735 гривень, пункту 44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за грудень 2021 року в сумі 2922157,00 грн.

06 вересня 2022 року на підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення №6007/13-01-07-07 та №6008/13-01-07-07.

Основним чинником виникнення у позивача від`ємного значення з ПДВ є оформлення взаємовідносини з ТзОВ «ЮНІКСОН» (ЄДРПОУ 38946865), ТзОВ «ТД АГРО СТАРГЕТ» (ЄДРПОУ 43242173), ФГ «ТЕРМЮК СПГ» (ЄДРПОУ 44261134), ФГ «ЗОРІ СВІТ ГРУП» (ЄДРПОУ 42905044), ФГ «СЛОБОЖАНСЬКІ УГІДДЯ» (ЄДРПОУ 43867392), ФГ «АГРОЗЕР ОІЛ» (ЄДРПОУ 43425408), ФГ «ЗОЛОТА РУНА» (ЄДРПОУ 42829959), ФГ «ДНІПРОВСЬКІ ХВИЛІ» (ЄДРПОУ 41374865), відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення від`ємного значення сум ПДВ, які беруть участь у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

26 серпня 2022 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення:

- № 5591/13-01-07-07 від 25 серпня 2022 року, відповідно до змісту якого на підставі акту перевірки № 5136/13-01-07-07/40803038 від 26.07.2022 встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 15 683 574,00 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) 3920893,50 грн;

- №5592/13-01-07-07 від 25 серпня 2022 року, відповідно до змісту якого на підставі акту перевірки № 5136/13-01-07-07/40803038 від 26.07.2022 встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України - виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 1801735,00 грн;

- №5593/13-01-07-07 від 25 серпня 2022 року, відповідно до змісту якого на підставі акту перевірки № 5136/13-01-07-07/40803038 від 26.07.2022 встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) і зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 2922157, 00 грн.

09 вересня 2022 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення:

- № 6007/13-01-07-07 від 06 вересня 2022 року, відповідно до змісту якого на підставі акту перевірки № 510/05-99-07-18-14/40803038 від 17 січня 2022 року встановлено порушення підпункту а) п.198.1 ст.198, абзаців першого-третього п.198.2, абзаців першого і другого п.198.3 та абзацу третього п.198.6 ст.198, п.200.4 б ст.200 абзаців другого і третього п.201.10.ст.201 розділу V ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 32347474,00 грн, нараховано штрафні(фінансові) санкції (штраф) 16173 737, 00 грн;

- № 6008/13-01-07-07 від 06 вересня 2022 року, відповідно до змісту якого на підставі акту перевірки № 510/05-99-07-18-14/40803038 від 17 січня 2022 року встановлено порушення підпункту а) п.198.1 ст.198, абзаців першого-третього п.198.2, абзаців першого і другого п.198.3 та абзацу третього п.198.6 ст.198, п.200.4 б ст.200 абзаців другого і третього п.201.10.ст.201 розділу V ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) і зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 7637273, 00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями контролюючого органу, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідач не посилався на жодні дефекти в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами, доказів того, що вказані контрагенти не задекларували свої зобов`язання з податку на додану вартість на зазначені в акті перевірки суми контролюючим органом також не надано. Також, за висновками судів, контролюючий орган не здійснив всіх необхідних дій для встановлення та обґрунтування факту порушення Товариством податкового законодавства.

Крім того, суди зазначили, що відповідач під час проведення перевірки № 2, у порушення абз. 2 п.п. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України, протиправно використав Акт перевірки від 17 січня 2022 року № 510/05-99-07-18-14/40803038 (складений за результатами перевірки № 1), як підставу для висновків про завищення позивачем податкового кредиту за періоди вересень-жовтень, листопад 2021 року по взаємовідносинам із всіма контрагентами, які фігурували в Акті за результатами перевірки № 1, оскільки за результатами складання Акта перевірки №1 податкове повідомлення-рішення не надсилалося (не вручалося) платнику податків.

Поновлюючи ж позивачеві процесуальні строки звернення до суду з позовом, суд першої інстанції, твердження якого підтримав й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Товариством, з урахуванням обставин викликаних воєнним станом у державі, а також складним фінансовим станом доведено поважність пропуску цих строків.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилися відповідач та третя особа та подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, як відповідач, так і третя особа наголошують на тому, що Товариством без будь-яких поважних причин пропущено строк звернення до суду з цим позовом, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про наявність підстав для його поновлення.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що Товариство вперше право оскарження спірних податкових повідомлень-рішень реалізувало в межах судової справи №380/12546/22, по якій було долучено до матеріалів справи аналогічний як і у цій справі пакет документів. Проте, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 169 КАС України позовну заяву було повернуто позивачеві у зв`язку з поданням останнім заяви про її відкликання.

Також ГУДПС у Львівській області вказує, що усі докази, подані в межах цієї справи, подавались позивачем і у справах №380/12480/22, №380/13341/22, №380/13460/22, №380/5606/23, №320/4826/23, позовні заяви у яких поверталися позивачеві за його заявою про відкликання; у справах №320/3648/23 (позовну заяву повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків), №320/2848/23 (позовну заяву повернуто Товариству у зв`язку з неподанням до матеріалів справи доказів в підтвердження повноважень особи, яка її підписала), №200/1417/23 (позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду).

Вищезазначене, на переконання відповідача, повністю спростовує доводи позивача у цій справі щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду у зв`язку з проведенням воєнних (бойових) дій на території м.Слов`янськ та неможливістю евакуювати документацію Товариства.

Неспроможними вважає ГУДПС у Львівській області й доводи Товариства про те, що відсутність штатного юрисконсульта унеможливила своєчасне звернення до суду з цим позовом, оскільки на підставі угоди про надання правової допомоги від 07 жовтня 2022 року останнє користувалося послугами адвоката Жеболенко Галини Миколаївна, яка в період 2022 року надала послуги з підготовки та подання до суду дванадцяти позовів.

Окрім того відповідач зауважує, що у 2022 році Товариством в межах різних судових справ загалом було сплачено 227202, 00 грн судового збору та витрат на послуги адвоката, що підтверджує доводи контролюючого органу про відсутність у позивача перешкод щодо своєчасного звернення до суду у зв`язку з неможливістю сплати судового збору.

Наголошує контролюючий орган й на тому, що у цій справі не підлягають повторному дослідженню доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки такі вже були дослідженні у межах справи №200/1417/23.

Доводячи нереальність господарських операцій Товариства з контрагентами за перевіряємий період, відповідач в касаційній скарзі посилається на відсутність реального джерела первинного походження товару; наявність істотних недоліків при складанні первинних документів, зокрема, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (відсутність обов`язкових реквізитів); відсутність документів, передбачених умовами договору (сертифікат, посвідчення якості); відсутність у контрагентів-постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій; відсутність придбання насіння соняшника, та/або відсутність придбання посівного матеріалу та його вирощування.

Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 листопада 2019 року у справі №820/922/17, від 13 листопада 2020 року у справі №820/820/18, від 28 березня 2024 у справі №120/7614/22, від 22 березня 2024 року у справі №160/798/23, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при прийнятті рішення у цій справі.

Касаційна скарга третьої особи містить такі ж обґрунтування доводів та вимог, а також підстави касаційного оскарження, як і касаційна скарга відповідача.

Верховний Суд ухвалами від 23 квітня 2024 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач подав відзиви на касаційні скарги, в яких, наполягаючи на безпідставності останніх, просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вказані положення кореспондуються з частиною першою статті 8 КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що першочергово варто надати оцінку дотриманню з боку судів першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права крізь призму аргументів касаційної скарги щодо безпідставного поновлення Товариству строку звернення до суду.

Так, звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства, своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а також з метою забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Предметом спору у справі, що розглядається, є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, але цей строк не є тотожним процесуальному строку звернення до суду.

Нормою п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначено процесуального строку звернення до суду, а відповідно до приписів п. 2 ст. 122 КАС України, він становить шість місяців.

Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 640/25800/21 також зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, та обґрунтовано підсумували, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, спірні податкові повідомлення-рішення отриманні останнім 26 серпня 2022 року (№ 5591/13-01-07-07, №5592/13-01-07-07, №5593/13-01-07-07) та 09 вересня 2022 року (№ 6007/13-01-07-07, № 6008/13-01-07-07). До суду із цим позовом позивач звернувся 23 травня 2023, тобто із пропуском 6-місячного строку з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав.

Товариство як і позовній заяві, так і додатково 10 липня 2023 року заявило клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивоване тим, що введення в Україні воєнного стану унеможливило збір доказів; послалося на відсутність юрисконсульта; вказало на обстріли військами російської федерації території ПАТ «Інтер Агролайн» у зв`язку з чим підприємство не веде свою господарську діяльність, що вплинуло на матеріальний стан позивача та загалом вказані факти спричинили пропуск строку звернення до суду.

Суд першої інстанції, ухвалою від 13 липня 2023 визнав поважними причини пропуску Товариством строку звернення до суду з цим позовом та поновив позивачеві строк звернення до адміністративного суду.

Суд прийняв до уваги пояснення представника позивача щодо введення в Україні воєнного стану, що унеможливило збір доказів, спричинило відсутність юрисконсульта, призвело до обстрілів військами російської федерації території ПАТ «Інтер Агролайн», у зв`язку з чим підприємство не веде свою господарську діяльність, що вплинуло на матеріальний стан позивача, та визнав такі причини пропуску строку обґрунтованими.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи відповідача та третьої особи, наведені в апеляційній скарзі, щодо безпідставності поновлення Товариству строків звернення до суду з цим позовом, погодився з твердженням суду першої інстанції про поважність причин пропуску останнім такого строку.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, з огляду на наступне.

Доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, наведені як у позовній заяві, так і в клопотанні від 10 липня 2023 року у цій справі, були дослідженні у межах справи №200/1417/23.

Так, судом під час вирішення питання щодо поважності пропуску Товариством строку звернення до суду у межах справи № 200/1417/23 встановлено ту обставину, що позивач, отримавши спірні податкові повідомлення-рішення, неодноразово звертався до суду із позовом, аналогічним даному (щонайменше 8 разів, окрім справи 200/1417/23, що розглядається).

Тобто обставини, як констатував суд, перелічені позивачем як такі, що ускладнювали звернення до суду, через що ним пропущено строк звернення до суду, не чинили йому перешкоди у таких зверненнях, оскільки вони були реалізовані.

Стосовно тверджень позивача про неможливість сплатити судовий збір при зверненні до суду, що обумовило необхідність звертатися до суду неодноразово, у тому числі, у межах справи № 200/1417/23 поза межами строку звернення до суду, то суд встановив, що будь-яких доказів ускладненого майнового стану позивачем суду не надавалось.

Також судом встановлено, що у межах справ № 380/12546/22, № 380/5606/23 позивачем за власною ініціативою відкликались позови до відкриття провадження, в той час, як ухвали про залишення позову без руху, зокрема, через несплату судового збору, судом взагалі не постановлювалися. В межах справ № 380/12480/22, № 380/13341/22 такі ухвали були постановлені, проте позови повертались позивачу також за його заявою, а не через невиконання ухвал про залишення позову без руху та несплату судового збору. У справі № 320/4826/23 судом 08 березня 2023 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху, у тому числі, через несплату судового збору, і відсутні докази відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Водночас, позивачем не обґрунтовано неможливості усунути недоліки у справі № 320/4826/23, не надано пояснень, чому не було сплачено судовий збір, а в той час як у межах справи № 200/1417/23 позивачем судовий збір сплачено. До того ж, як вбачається з процесуальних документів по справі № 380/13460/22, ухвалою від 03 жовтня 2022 року позов залишено без руху через несплату судового збору, але ухвалою від 17 жовтня 2022 року провадження в цій справі відкрито, в ухвалі зазначено, що позивач вимоги ухвали про залишення позову без руху виконав, недоліки позовної заяви усунув. При цьому, ухвалою від 09 листопада 2022 року в цій справі позов залишено без розгляду у зв`язку з його самостійним відкликанням позивачем.

Доводи позивача про те, що позови подавались до судів у різних областях (Львівська, Київська, Донецька) через переїзди Товариства, що, у свою чергу, спричинило неможливість представника позивача брати участь у розгляді справ, суд у справі № 200/1417/23 визнав безпідставними, оскільки участь у справі, що розглядається (№200/1417/23), позивач приймав в режимі відеоконференції, особисто до суду представник позивача не з`являвся. Тобто, віддалене місцезнаходження суду від місця розташування представника позивача не свідчить про неможливість брати участь у розгляді справи.

Жодних доказів про відмову судами приймати участь у судових засіданнях позивачем в режимі відеоконференції суду не надано, і такі відомості відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Колегія суддів зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі, прийшовши до висновку про поважність причин пропуску Товариством строку звернення до суду, не надали оцінки кожному конкретному доводу останнього, а також не спростували доводи відповідача та третьої особи щодо безпідставності наведених Товариством обставин пропуску строку звернення до суду, обмежившись загальними судженнями і припущеннями (із переліченням наведених позивачем обставин, які стали підставою пропуску строку звернення до суду) про обґрунтованість заявленого Товариством клопотання про поновлення строку звернення до суду з посиланням на введення воєнного стану в Україні.

Натомість, щодо посилання Товариства на обставину запровадження з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України обов`язково враховується судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Колегія суддів зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу Товариства.

Натомість, посилаючись на введення воєнного стану в Україні як на підставу для поновлення Товариству строку звернення до суду, позивач не зазначав, а суди попередніх інстанцій не встановили конкретних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду і причинного зв`язку пропуску строку звернення до суду з такою обставиною. Більш того, відповідачі повідомляли суд, що позивач своєчасно, незалежно від ведення воєнного стану, реалізував право звернення до суду з аналогічним позовом дев`ять разів, а з урахуванням інших правовідносин (спір про не реєстрацію податкових накладних) - більше дванадцяти разів.

Тобто, доводи позивача і висновки судів є логічно не послідовними, що є підставою для висновку про відсутність будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції також представник позивача Резніченко Т.М. доводила суду про пропуск строку звернення до суду з підстав недобросовісних дій адвоката, некомпетентність керівника та відсутність з нею досить тривалий час зв`язку. При цьому Резніченко Т.М. не змогла суду надати підтвердження або пояснення обставин і причин дійсної тривалої її відсутності. Також суду не надано будь-яких доказів щодо неузгодженості дій адвоката, керівника і представника позивача Товариства щодо чисельних повторюваних фактів подання і відкликання позовів.

Варто зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відтак, враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень судів попередніх інстанцій у цій справі про обґрунтованість наведених Товариством причин пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

За правилами пункту 2 частини другої цієї статті з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованому перевантаженні роботи суду тощо.

При цьому, право на доступ до правосуддя не повинне використовуватись учасником справи всупереч завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами, а рішення ухвалено із суворим дотриманням норм процесуального права.

В силу пункту 5 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і якщо підстави, вказані позивачем визнаються судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на викладене, предмет касаційного оскарження та приписи статті 349 КАС України, касаційні скарги належить задовольнити частково, скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Керуючись статтями 44, 45, 121, 122, 123, 341, 344, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 200/2262/23 скасувати.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Інтер Агролайн" до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Донецькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон