Ухвала

від 11.11.2024 по справі 140/4510/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа №140/4510/24

адміністративне провадження №К/990/40639/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміорі" про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,

УСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - арбітражний керуючий ОСОБА_1., позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (далі - відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміорі" (далі - третя особа 2) про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформленого протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих № 2/24 від 29 березня 2024 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 180 днів; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 979/5 від 05 квітня 2024 року про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 180 днів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом № 2/24 від 29 березня 2024 року, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення діяльності арбітражного керуючого строком на 180 (сто вісімдесят) днів.

Визнано протиправним та скасувано наказ Міністерства юстиції України № 979/5 від 05 квітня 2024 року "Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення діяльності арбітражного керуючого строком на 180 (сто вісімдесят) днів".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

23 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з цим аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.

У порушення вказаних норм, скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору.

Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2024 році. Рішеннями судів попередніх інстанцій, що оскаржуються в касаційному порядку, задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3028,00 грн *0,4*2)*200%).

Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» складає 3 875,84 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до ухвали від 01 травня 2024 року, Волинським окружним адміністративним судом відкрито провадження та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, не лише визначених частиною 4 статті 328 КАС України, а й підтвердження випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Водночас, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності.

Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Також скаржник зазначає, що ця касаційна скарга має значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адже притягуючи арбітражних керуючих до дисциплінарного відповідальності держава виконує свій позитивний обов`язок.

Так, гарантіями незалежності арбітражних керуючих при вчиненні дій з управління та розпорядження майном банкрута кореспондує обов`язок керуючих неухильно дотримуватися вимог законодавства у сфері банкрутства юридичних осіб та виконувати покладені на них обов`язки з дотриманням принципів законності та об`єктивності.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку шляхом надання документу про сплату судового збору та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміорі" про визнання протиправними та скасування рішення і наказу - залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов