Постанова

від 12.11.2024 по справі 640/1952/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа №640/1952/22

адміністративне провадження № К/990/30364/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/1952/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсер Компані» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Оксененко, О. М. Ганечко, Л.В. Губська) від 16 липня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Велсер Компані» (далі - ТОВ «Велсер Компані», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2021 року № 666690701 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 952 191,00 грн.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, яке прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.

3. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 11 квітня 2024 року о 00:29 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.

4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 16 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від Головного управління ДПС у м. Києві, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 21 379,30 грн.

5. Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету апелянта 20 травня 2024 року о 20:55 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.

6. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків, в якому просить продовжити строк для усунення недоліків.

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року повернуто скаржнику.

8. Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року податковим органом отримано за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд» 04 червня 2024 року о 21:04.

9. 20 червня 2024 року ГУ ДПС повторно подано апеляційну скаргу, що підтверджується штампом суду на першому аркуші апеляційної скарги, разом з платіжною інструкцією № 1569 від 04 червня 2024 рок на суму 3 405,00 грн.

10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта, причин такого пропуску, що підтверджувалися б належними та відповідними доказами

11. Ухвала суду вмотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено 10 квітня 2024 року, тоді як апеляційну скаргу повторно подано 20 червня 2024 року, тобто, з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України. Водночас, апелянт не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

12. Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції отримано скаржником 27 червня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку документів в електронній формі в Електронний кабінет скаржника.

13. На виконання вимог ухвали суду 15 липня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, яке обґрунтоване тим, що повторне оскарження рішення суду першої інстанції в найкоротший термін є підставою для поновлення пропущеного строку.

14. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року - відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ТОВ «Велсер Компані» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

15. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Верховного Суду 05 серпня 2024 року надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

16. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.

17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

18. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що наведені доводи в клопотанні є необґрунтованими та підстави пропуску строку не є поважними, оскільки клопотання не містить посилань на те, які непереборні та істотні обставини позбавили апелянта можливості вчасно звернутись з апеляційною скаргою.

20. Суд виснував, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 819/1224/15-а.

21. Враховуючи викладене, апеляційний суд визнав вказані відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, оскільки вони не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

23. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що нормами КАС України не визначено чітко строків на повторне звернення, зокрема з апеляційною скаргою, оскільки не можливо повторно подати апеляційну скаргу, яку залишено без руху та в подальшому повернуто скаржнику, в строки визначені на оскарження рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що контролюючий орган не мав можливості подати апеляційну скаргу, яка відповідала б вимогам статті 296 КАС України в строк, визначений статтею 295 КАС України, у зв`язку із неможливістю сплати судового збору, відповідач вважає, що вказане свідчить про поважність підстав пропуску строку звернення до суду.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

26. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

27. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

28. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

29. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

30. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

31. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

32. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

33. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

34. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

35. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

36. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

37. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

38. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

39. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

40. Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

41. Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

42. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку, зазначив, що скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зокрема, суд визнав, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

43. Так, Суд враховує, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

44. При цьому, надаючи оцінку поважності наведеним відповідачем причинам пропуску строку на апеляційне оскарження суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що скаржник звертаючись вдруге з апеляційною скаргою (20 червня 2024 року), разом з платіжною інструкцією № 1569 від 04 червня 2024 рок на суму 3 405,00 грн., не надано суду жодних доказів та не наведено жодних належних обґрунтувань ані під час повторного подання апеляційної скарги, ані під час усунень її недоліків, які унеможливлювали негайного подання апеляційної скарги в період з моменту сплати судового збору (04 червня 2024 року) до моменту подачі повторної апеляційної скарги (20 червня 2024 року). Пояснень щодо такого зволікання із вчиненням відповідної процесуальної дії, відповідачем не наведено і у касаційній скарзі. Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

45. Поряд з цим, усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, № 826/24448/15, № 806/2950/15, № 200/11691/19-а, № 405/7262/17, № 1440/1822/18, № 0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

46. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки скаржником було допущено необґрунтоване зволікання при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою. Неможливість або несвоєчасність сплати судового збору, відсутність оригіналу документу про сплату судового збору, тощо, не є об`єктивною перешкодою для повторного направлення скарги у найкоротший термін після її попереднього повернення, оскільки скаржник не позбавлений процесуальної можливості подавати апеляційну скаргу до суду без документу про сплату судового збору та своєчасно порушувати клопотання про відстрочення сплати судового збору, про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та про повідомлення, що в матеріалах справи вже наявні оригінали документів про сплату судового збору.

47. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

48. Отже, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений відповідачем з поважних причин.

49. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

50. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

51. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

52. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 640/1952/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов