Ухвала

від 12.11.2024 по справі 320/34517/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа №320/34517/23

адміністративне провадження № К/990/43085/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №320/34517/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №107390705 від 20.06.2023, яким позивачу встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за лютий 2023 року в сумі 976655,00грн; №174330705 від 20.09.2023, яким позивачу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за період виникнення від`ємного значення в додатку 3 до декларації за лютий 2023 року на суму 650358,00грн, та нараховано штрафні санкції у розмірі 65036,00грн, в частині завищення товариством суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2023 року на суму 472763,40грн.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27.05.2024 у справі №320/34517/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» задовольнив. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» судовий збір у розмірі 25380,89грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Київській області на корить позивача судових витрат у сумі 5000,00грн на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У подальшому на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Головного управління ДПС у Київській області на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №320/34517/23 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 28.10.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» про ухвалення додаткового рішення задовольнив та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката по розгляду справи №320/34517/23, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на правову допомогу сума коштів у розмірі 5000,00грн відповідає критерію розумності й реальності наданих адвокатом послуг пов`язаних з розглядом справи, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області заявлена позивачем сума витрати на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 06.11.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №320/34517/23 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» про стягнення з контролюючого органу витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Вимоги своєї касаційної скарги скаржник мотивує тим, що апеляційний адміністративний суд при постановленні спірного судового рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Правова позиція з питань, що стосується розподілу судових витрат, зокрема, судових витрат на професійну правничу допомогу та документального підтвердження їх вартості, вже висловлювалася Верховним Судом у низці постанов, зокрема, але не виключно: від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання, що стосується стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано взяв до уваги наведені вище правові позиції Верховного Суду, а також умотивовано зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, як зазначив суд, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд апеляційної інстанції за результатом оцінки доказів у справі та фактичного об`єму наданих представником Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» послуг пов`язаних з представництвом позивача, співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідністю суми понесених витрат критеріям реальності й розумності, а також з урахуванням ціни позову в цій справі дійшов висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню.

Тобто, Шостий апеляційний адміністративний суд у додатковій постанові від 28.10.2024, урахувавши критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи та виконані безпосередньо адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Київській області.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідачів до суду не надходило.

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції положень статей 134, 139 КАС України в оскаржуваній додатковій постанові суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах викладеному, зокрема і в постановах Верховного Суду по справах №905/1795/18 та №922/2685/19.

Суд апеляційної інстанції при визначені розміру судових витрат на правничу допомогу, на відшкодування яких позивач має право, відповідно до висновків Верховного Суду врахував складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та докази, що підтверджують витрати на ці цілі.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та/або процесуального права.

Доводи Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично стосуються висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту витрат позивача на професійну правничу допомогу та межі співмірності таких витрат. Однак, ці доводи лежать у площині оцінки доказів судом та встановлення на їх підставі обставин у справі, а не у площині іншого застосування апеляційним судом норм статей 132, 134, 139 КАС України, у порівнянні з висновками Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі.

З урахуванням того, що додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №320/34517/23 ухвалена відповідно до правового висновку Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №320/34517/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 200» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова