Ухвала

від 15.11.2024 по справі 464/5096/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5096/24

пр.№ 1-кс/464/1557/24

У Х В А Л А

15 листопада 2024 року слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , розглянувши клопотання т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів» ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024141410000623 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в :

т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів» ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024141410000623 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в якому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 23 липня 2024 року на автобус марки «БАЗ А079» (маршруту №41) реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути автобус марки «БАЗ А079» (маршруту №41) реєстраційний номер НОМЕР_1 власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів», оскільки у збереженні такого відпала необхідність.

Оглянувши матеріали клопотання клопотання, слідчий суддя вважає, що таке підлягає поверненню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Натомість у ст.174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.

Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч.1 ст.170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Імперативні приписи ч.4 ст.132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.

Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх.

Відповідно до ч.9 ст.100 КПК у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ч.9 ст.100 КПК про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею.

Вказана правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 23 липня 2024 року, накладено арешт на автобус марки «БАЗ А079» (маршруту №41) реєстраційний номер НОМЕР_1 в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який належить ТзОВ «Фіакр-Львів».

Як вбачається із клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів» про скасування арешту, накладеного вказаною ухвалою, таке подано до слідчого судді .

Проте, постановою слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 30.08.2024 кримінальне провадження №12024141410000623 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22, слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо розгляду питання про скасування арешту майна та повернення речового доказу, у зв`язку з закриттям слідчим кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, оскільки заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припинили свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК, а вирішення питання долі речових доказів після закриття кримінального провадження в силу правових приписів ч.9 ст.100 КПК України належить до повноважень суду, а не слідчого судді.

На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення вказаного клопотання, при цьому роз`яснивши заявнику, що повернення клопотання не перешкоджає останньому звернутися до суду в порядку та у спосіб, передбачений законом.

Керуючись ст.ст.100, 171-174 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

клопотання т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів» ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024141410000623 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - повернути заявнику.

Відповідно до ст.309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: