Рішення

від 18.11.2024 по справі 750/10741/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/10741/24

Провадження № 2/750/2059/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні2024року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «ЄГроші» черезсистему «Електроннийсуд» звернулосядо судуз позовомдо відповідачапро стягненнязаборгованості закредитним договоромв розмірі22036,55грн.

Обґрунтовано позов тим, що 03 червня 2024 року між Товариством, як Позикодавцем, та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник), як Позичальником, був укладений договір позики «Яскравий Big» № 3484509835-3512932 (далі Договір), за яким Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти в позику на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування на рахунок Позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а Позичальник зобов`язується повернути позику, в тому числі вносити обов`язкові платежі, сплатити проценти та комісії, визначені цим Договором, у строки згідно Графіку платежів. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, станом на 23.07.2024 року заборгованість за договором становить 22036,55 грн, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач в офіційному письмовому порядку не повідомив споживача про затримку сплати споживчого кредиту із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Представник позивача надіслала відповідь на відзив та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В поданих додаткових поясненнях представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

03 червня 2024 року між Товариством, як Позикодавцем, та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник), як Позичальником, був укладений договір позики «Яскравий Big» № 3484509835-3512932 (далі Договір), за яким Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти в позику в сумі 11500 грн на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування на рахунок Позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а Позичальник зобов`язується повернути позику, в тому числі вносити обов`язкові платежі, сплатити проценти та комісії, визначені цим Договором, у строки згідно Графіку платежів.

Згідно п.п. 2.2. договору, строк позики складає 360 календарних днів, позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 28.05.2025 включно та складається з пільгового періоду з 03.06.2024 по 02.07.2024 та поточного періоду з 03.07.2024 по 28.05.2025.

Згідно п. 2.3 договору, позичальник сплачує проценти, які нараховуються за ставкою 1, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування позикою.

У відповідності до пункту 5.2. Договору, у разі прострочення виконання цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з першого дня прострочення.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ізчастинами першою,другою статті639Цивільного кодексуУкраїни договірможе бутиукладений убудь-якійформі,якщо вимогищодо формидоговору невстановлені законом.Якщо сторонидомовилися укластидоговір упевній формі,він вважаєтьсяукладеним змоменту наданняйому цієїформи,навіть якщозаконом цяформа дляданого видудоговорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зістаттею 11Закону України«Про електроннукомерцію» електроннийдоговір укладаєтьсяшляхом пропозиціїйого укласти(оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другоюстороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що між сторонами був укладений договір, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054ЦКУкраїни передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дочастини 1статті 611Цивільного кодексуУкраїни,у разіпорушення зобов`язаннянастають правовінаслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема: 1)припинення зобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; 2)зміна умовзобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1та 2статті 612Цивільного кодексуУкраїни визначено,що боржниквважається таким,що прострочив,якщо вінне приступивдо виконаннязобов`язання абоне виконавйого устрок,встановлений договоромабо законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначаєЗакон України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017 року.

Закон України«Про захистправ споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України«Про споживчекредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач-фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживчий кредит-грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно дост. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», порядок дострокового повернення кредиту зазначається в договорі про споживчий кредит.

Статтею 16 ЗУ «Проспоживче кредитування» визначено порядок дострокового повернення споживчого кредиту, зокрема, умови, за яких у кредитодавця виникає право на дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту; строк, протягом якого споживач може усунути порушення умов цього договору (тридцять календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу); спеціальний юридичний наслідок усунення цих порушень у вигляді втрати чинності вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.

Відповідно змісту до ч. 4ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

З наведеного суд приходить до висновку, що Законом України«Про споживчекредитування» встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, та законодавчо надано певний строк споживачу для самостійного усунення порушень умов кредитного договору.

Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не виконавши вимоги законодавства щодо захисту прав споживачів, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц.

Отже, за відсутності факту направлення кредитором вимоги позичальнику про усунення порушень кредитного договору суд може стягнути лише прострочену суму боргу, а платежі, за якими строк сплати ще не настав, ні.

Перевіривши розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором та графік платежів, суд дійшов висновку, що з позичальника підлягає стягненню лише прострочена заборгованість, що станом на 23 липня 2024 року складає 13037,55 грн з яких: 8625,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2411,55 грн - заборгованість за процентами; 2001 грн - пеня за прострочення строків сплати обов`язкових платежів за Договором.

Отже, відповідач зобов`язаний повернути вищевказану прострочену заборгованість по кредиту, сплатити прострочені проценти за користування кредитом та передбачені умовами договору платежі, що виникли станом на 23 липня 2024 року, суд дійшов висновку про часткове задоволенню позову.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» (вул. Шевченка, 51 Д, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43509084) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» заборгованість в розмірі 13037, 55 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші» 1791,36 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: