Рішення

від 07.11.2024 по справі 391/61/22

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/61/22

Провадження № 2/391/13/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2024р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

головуючого судді - Козюменської В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогожкіній І.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Компаніївка Кропивницького району Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та зобов`язання виділити земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач просить визнати за нею, як за спадкоємцем першої черги, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) Колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» та зобов`язати Компаніївську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області усунути перешкоди у здійсненні нею права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом виділення їй земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки (паю) бувшого КСП «Степове» із земель комунальної власності на території Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, Стась ОСОБА_3 . Відповідно до Свідоцтва про народження матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_2 . Вона змінила прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 », потім прізвище « ОСОБА_6 » змінила на прізвище « ОСОБА_7 ».

Її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вона проживала разом з мамою та вступила в право володіння спадковим майном. Як єдиний спадкоємець після смерті матері, вона доглядала за житловим будинком, обробляла прибудинкову земельну ділянку, опікувалась іншим її майном.

Оскільки спадкодавець померла у 1996 році, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 1963 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, вона прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, що належало спадкодавцеві.

До складу спадщини входить право на земельну ділянку (право на середню земельну частку) в розмірі середньої частки паю по Компаніївській селищній (бувшій Полтавській сільській) раді № 13 Кропивницького району Кіровоградської області в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області. Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну частку (пай), вона позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

На виконання п.4.15, 10 глави, II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю. Відповідно, надати Сертифікат на право на земельну частку (пай) вона можливості не має, так як її матері він не видавався. Тому вона не може повноцінно скористатися своїм правом на спадщину та оформити право власності на земельну частку (пай).

До виходу на пенсію, до 1989 року її мати, ОСОБА_2 , працювала у колгоспі «Комуніст» Компаніївського району Кіровоградської області.

Відповідно до Розпорядження представника Президента України від 31 березня 1993 року № 69 «Про реєстрацію КДСП «Степове» КДСП «Степове» є правонаступником КДСП «Комуніст».

За інформацією відділу у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 включено до списку-додатку до державного акту громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, які мають право на земельну частку (пай).

Колективному сільськогосподарському підприємству «Степове» відповідно до рішення Полтавської сільської ради від 03.02.1995 року №4 передано у колективну власність 4566,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 не було надруковано, в зв`язку з чим, її ім`я в список -додаток членів колишнього КСП «Степове», що додавався до рішення сесії Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 16 серпня 2001 року № 79 «Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) із земель колективної власності громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» вже не внесли.

Таким чином, на момент паювання земель її мати була включена у список громадян членів КСП «Степове», отже мала право на земельну частку (пай), але не отримала сертифікат.

За інформацією відділу у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 238/29-21 від 8 листопада 2021 року надано копію державного акту на право колективної власності на землю КСП «Степове» зі списками членів-співвласників КСП «Степове», де під номером 467 міститься прізвище члена КСП «Степове» - ОСОБА_2 .

Хоча, з часу виникнення спірних правовідносин минув тривалий час, однак на момент отримання зазначеним сільгосппідприємством державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 була його членом, а згідно позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленої в рішенні від 27 серпня 2014 року по справі №6-12823св14, право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільгосппідприємством державного акта про право колективної власності на землю, яке є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Тобто, на думку позивачки, в даному випадку, на заявлені нею вимоги, позовна давність не поширюється.

Таким чином, право позивача підлягає захисту шляхом відновлення порушеного права на отримання земельної частки (паю), яка перебувала у колективній власності без визначення меж цієї часки в натурі (на місцевості), відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95.

Представником відповідача Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області подано до суду відзив, згідно якого вважають заявлені вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

перебування в членах КСП на час паювання;

включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

одержання КСП цього акта.

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ч. З ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до поданої позовної заяви ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ). Копія трудової книжки, як основний документ, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України Позивачем надано не було.

Подана копія архівної довідки видана КЗ «Комунальний трудовий архів» від 25.05.2021 року №95, підтверджує лише трудовий стаж ОСОБА_2 в колгоспі «Комуніст», відомості про членство відсутні.

Державний акт серії КР №0000018 на право колективної власності на землю зареєстровано в книзі реєстрації Державних актів на право колективної власності на землю 16 квітня 1996 року за № 18 (копія додається). У списках громадян, які мають право на земельну частку (пай), що додаються до державного акту ОСОБА_2 внесена не була.

Державний акт серії КР №0000018 видано на підставі рішення Полтавської сільської ради від 03 лютого 1995 року. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку.

Водночас, дії підприємства щодо не включення до списку громадян-членів КСП «Степове», які мають право на земельний пай, сама ОСОБА_2 за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за життя ОСОБА_2 не вирішувалося. Таким чином та керуючись викладеним, спадкодавець за життя не набула права на земельну частку (пай) і право на земельну частку (пай) до складу спадщини не входить.

На сьогоднішній день відомості про ліквідацію КСП «Степове» відсутні.

Рішення Полтавської сільської ради від 16 серпня 2001 року № 79 «Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) із земель колективної власності громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (копія додається) прийняте на підставі рішення Полтавської сільської ради від 16 лютого 2001 року №68 «Про виділення в натурі земельних часток /паїв/» (копія додається), які були прийняті згідно заяв громадян колишніх членів КСП «Степове».

Позивачем не надано жодного доказу про причини не включення ОСОБА_2 до списку громадян - членів КСП «Степове», також відсутні докази про звернення до керівництва КСП «Степове» щодо захисту свого майнового права на земельну частку (пай).

2. В цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж сірок позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

У статтях 71,75 ЦК УРСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки право на позов виникло ще у 1995 році, то трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Тому, звернувшись до суду у лютому 2022 року, тобто через 25 років поза межами позовної давності, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників - з часу видачі КСП «Степове» (03 лютого 1995 року) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами.

Крім того, звертаючись до суду із позовом, позивач не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом.

Таким чином, в зв`язку з відсутністю сертифікату на земельну частку (пай) у КСП «Степове», відсутністю доказів щодо належності ОСОБА_2 , на час смерті права на земельну частку (пай) у колективній власності на землю, пропуску позовної давності для звернення до суду - відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування.

У зв`язку з викладеним, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду. Ухвалою від 06.07.2022 залучено до участі у справі у якості співвідповідача колективне сільськогосподарське підприємство «Степове». 13.12.2023 року підготовче провадження закрито і справу призначено до розгляду. Ухвалою від 02.03.2023 року суддею Козюменською В.В. цивільну справу прийнято до свого провадження. Ухвалами від 28.06.2023 року та 04.09.2023 року з державного архіву Кропивницької державної адміністрації Кіровоградської області та Головного управління ДПС України, витребовувалися докази. Ухвалою від 21.11.2023 року замінено відповідача з юридичної особи з колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» на сільськогосподарське Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Степове», провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та продовжено судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на земельну ділянку частку (пай) в порядку спадкування та зобов`язання виділити земельну ділянку відповідача.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги просили задовольнити.

Представник відповідача Компаніївської селищної ради в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги не визнають в повному обсязі, заперечення надані у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Статті 12 та 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені такі обставини справи:

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого повторно Доманівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 30 вересня 2020 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про народження виданого Доліловським сільським бюро ЗАГС від 7 травня 1950 року, серія НОМЕР_3 матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_2 . (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про одруження, виданого Бобринецьким бюро ЗАГС від 7 травня 1950 року, серія НОМЕР_4 позивачка змінила прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 ». (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Маринівською сільською радою Доманівського району Миколаївської області від 1 жовтня 2005 року, серія НОМЕР_5 позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 ». (а.с.15).

У відповідності до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, інформація у Спадковому реєстрі щодо спадкових справ, видачі на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповітів, спадкових договорі відсутня (а.с.16-17).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №160/114-21 від 8 жовтня 2021 року колективному сільськогосподарському підприємству «Степове» відповідно до рішення Полтавської сільської ради від 03.02.1995 року №4 передано у колективну власність 4566,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 включено до списку-додатку до державного акту громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, які мають право на земельну частку (пай).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 не було надруковано, в зв`язку з чим, її ім`я в список -додаток членів колишнього КСП «Степове», яким передаються у приватну власність земельної частки (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 16.08.2001 року № 79 «Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) із земель колективної власності громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». (а.с. 18).

Листом за № 238/29-21 від 08 листопада 2021 року відділом у Компаніївському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надано копію державного акту на право колективної власності на землю КСП «Степове» Полтавської сільської Ради Компаніївського району, Кіровоградської області зі списками членів-співвласників КСП «Степове», де під номером 467 міститься прізвище члена КСП «Степове» - ОСОБА_2 . (а.с. 19-27).

За інформацією відділу №4 Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 244/29-21 від 10 листопада 2021 вартість середньої частки (паю) колишнього КСП «Степове» становить 216878 грн. (а.с. 28).

З інформації КЗ «Комунальний трудовий архів» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 25.05.2021 року № 95 встановлено, що до 1989 року ОСОБА_2 , працювала у колгоспі «Комуніст» Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с.30-31).

Відповідно до Розпорядження представника Президента України від 31 березня 1993 року № 69 «Про реєстрацію КДСП «Степове» та протоколу уповноважених зборів колгоспу «Комуніст» № 1 від 13.02.1993 року, КДСП «Степове» є правонаступником КДСП «Комуніст». (а.с.32,190).

Відповідно до довідки Компаніївської селищної ради №13 Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті разом з померлою проживала позивачка, яка після смерті матері вступила в право володіння спадковим майном. (а.с. 33).

З витребуваним судом в якості доказу - списку членів КДСП «Степове» Компаніївського району Кіровоградської області станом 01.03.1996 р., встановлено, що ОСОБА_2 , є в переліку осіб до державного акту громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, які мають право на земельну частку (пай), поряд стоїть відмітка- померла.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ№ 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основними документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року, та Указу № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була працівником колгоспу «Комуніст» до 1989 року, що підтверджується довідкою КЗ «Комунальний трудовий архів» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 25.05.2021 р.№ 95.

Державним актом на право колективної власності на землю КСП «Степове» Полтавської сільської Ради Компаніївського району Кіровоградської області від 03.02.1995 р. передано у колективну власність землю 4566,5 га для ведення товарного сільськогосподарского виробництва. У списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Степове», який є правонаступником КДСП «Комуніст», до Державного акта КСП «Степове» на право колективної власності на землю, під номером 467 значиться ОСОБА_2 . Про те, що ОСОБА_2 (мати позивачки) було включено до списку-додатку до державного акту громадян-членів КСП «Степове», які мають право на земельну ділянку (пай), свідчить й інформація, надана ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

ОСОБА_2 сертифікату на пай за життя не отримувала. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не порушувала питання щодо оформлення своїх прав на земельну ділянку (пай). Позивач нотаріально спадщину не оформлювала.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно з пунктами 4, 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Згідно статті 529 ЦК УРСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

Стаття 548 ЦК УРСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За правилами статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 74 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Згідно із статтею 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Статтею 80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.

На думку суду, після смерті матері у 1996 р. та після відкриття спадщини, позивач мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права, оскільки могла звернутися до відповідних органів влади чи інших підприємств та установ за отриманням інформації щодо включення спадкодавців до списку пайовиків КСП «Степове». Однак, позивач у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами хоча про порушення своїх прав дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників - з часу видачі КСП «Степове» (03 лютого 1995 року) акта на право колективної власності на землю.

Позивач звернулася з позовом до суду лише у лютому 2022 році.

Позивач питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не ставить, обставин, які на протязі більш 25 років перешкоджали їй звернутись до суду за захистом своїх прав, не зазначає, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності.

Зазначене, на думку суду, свідчать про пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого статтями 71, 76 ЦК УРСР, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог на підставі статті 80 ЦК УРСР.

Вищезазначені обґрунтування узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №702/962/17, від 11 лютого 2022 року у справі №371/479/19, від 19 жовтня 2022 року у справі №532/222/20.

Керуючись ст. 71-76,80, 524, 527,529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та зобов`язання виділити земельну ділянку -відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи;

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

відповідач: Компаніївська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження вул. Паркова, 4, селище Компаніївка, Кропивницького району, Кіровоградської області, 28400, код ЄДРПОУ 04364911.

Повний текст рішення складено 18.11.2024 р.

Суддя В.В. Козюменська