Ухвала

від 18.11.2024 по справі 563/1976/24

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 563/1976/24

У Х В А Л А

про направлення позову за підсудністю

18 листопада 2024 року м. Корець

Корецький районний суд Рівненської області у складі судді Загородько Н.А., при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" про захист прав споживачів та про стягнення неустойки за невиконання зобов`язання, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гаращак В.В. звернувся до суду, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" про захист прав споживачів та про стягнення неустойки за невиконання зобов`язання в розмірі 14 720 384 грн. 54 коп.

Так, з позовом, що розглядається в межах даної справи, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гаращак В.В. звернувся до Корецького районного суду Рівненської області, тобто за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Дослідивши поданий позов та додані до нього матеріали, суд зазначає наступне.

Правила підсудності справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, визначені у параграфі 3 глави 2 розділу І ЦПК України (ст.ст.26-30).

У вказаному параграфі ЦПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст.27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст.26), правила альтернативної підсудності (ст.28) та правила виключної підсудності (ст.30).

За загальним правилом ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч.2 ст.28 ЦПК України).

Правила ж виключної територіальної підсудності, передбачені у ст.30 ЦПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст.ст.27-28 ГПК України.

Частиною 1 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Норми Цивільного кодексу України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяють речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч.2 вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Отже, об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

За приписами ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Предметом спору є стягнення з відповідача пені за невиконання ним умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Предметом цього договору є майнові права на квартиру в житловому будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться у Франківському районі м.Львова.

Наведене свідчить, що спір у справі стосується виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МК108/12/5/15-МП від 04 липня 2019 року, тобто договору з приводу майнових прав на нерухоме майно, а тому він повинен розглядатись за правилами виключної підсудності, визначеної ч.1 ст.30 ЦПК України.

Оскільки незавершений будівництвом об`єкт нерухомості знаходиться в Франківському районі м.Львова, то справа за позовом ОСОБА_1 підсудна Франківському районному суду м. Львова.

Крім того, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - «Конвенція») передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч.1 ст.6 Конвенції).

Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Позовна заява ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю"Девелоперськакомпанія "Моякраїна"про захистправ споживачівта простягнення неустойкиза невиконаннязобов`язанняналежить дотериторіальної юрисдикції(підсудності)Франківському районному суду м.Львова, а тому підлягає направленню до цього суду за підсудністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.27, 31, 353 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю"Девелоперськакомпанія "Моякраїна"про захистправ споживачівта простягнення неустойкиза невиконаннязобов`язанняпередати нарозгляд Франківськомурайонному суду м.Львова (79000, вул. Генерала Чупринки, 69, м. Львів).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.А. Загородько