Рішення

від 18.11.2024 по справі 613/850/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/850/23 Провадження № 2/613/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Харченка С.М.,

при секретарі - Мізяк М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференції в м.Богодухові цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави України в особі Міністерства юстиції України, третя особа,що незаявляє самостійнихвимог Державна казначейськаслужба України про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави України в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави України в особі Міністерства юстиції України, третя особа,що незаявляє самостійнихвимог Державна казначейськаслужба України простягнення моральноїшкоди та, уточнивши його, просить стягнути з державного бюджету України на її користь компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та понесені у справі судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що в провадженні Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №67175387 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 11.05.2021 Богодухівським районним судом Харківської області про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь позивачки заборгованості в розмірі 31612,70 грн., з яких: 13858 грн. заробітної плати, 6590,70 грн. компенсації за невикористану відпустку, 11164 грн. вихідної допомоги; судових витрат: 908 грн. судового збору за подання позову та 2000 грн. за правничу допомогу адвоката, згідно рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07.04.2021, ухваленого у цивільній справі № 613/361/21.Постановою державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.01.2022 було повернуто без виконання виконавчий лист на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», з обґрунтуванням того, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено.Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01.06.2022, постановленою за скаргою позивачки, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні №67175387 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 31612,70 грн.Суд цією ухвалою також зобов`язав державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відновити виконавче провадження № 67175387 та вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».Державним виконавцем зазначена ухвала суду не виконана, як і приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок чого до цього часу не здійснено виконання рішення суду і присуджені судом кошти позивачці не виплачені.Позивач вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій (рішень) та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, тривалого невиконання рішення суду, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Держави України.Також позивач зазначає, що у даному випадку наявні і встановлені протиправні дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для пред`явлення вимоги про відшкодування моральної шкоди.Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала позивач внаслідок належного примусового виконання судового рішення про стягнення на її користь цих грошових коштів, природу цих коштів заробітна плата, її заборгованість від державної установи та з урахуванням вимог розумності і справедливості позивач вважає, що на її користь з Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 50000 грн. На думку сторони позивача, визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 07 червня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави України в особі Міністерства юстиції України, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначенопідготовче судове засідання.

20.06.2023 року представник Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області надав заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких просить в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, а викладені у ньому обставин такими, що не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження доказами, розмір шкоди в розмірі 50000 грн. вважає непідтвердженим. Тим самим, на думку представника ВДВС позивачем не доведено вимоги позову, а тому відсутні підстави для його задоволення.

21.06.2023 року представник Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області надав письмові пояснення, за якими просив прийняти письмові пояснення та врахувати їх при розгляді справи, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, розгляд справи проводити без участі представника казначейства. Згідно змісту пояснень, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Також зазначає, що неможливо здійснити безспірне списання коштів безпосередньо з єдиного казначейського рахунку. Списання коштів здійснюється з відповідних рахунків, відкритих для певної мети і лише після встановлення у законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень. Уточнив, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, в зв`язку з чим відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18). Згідно висновку зазначеного постановою Верховного Суду від 06.02.2019 по справі №199/6713/14-ц та ухвалою ВССУ від 05.07.2017 по справі №210/327/15-ц, не допускається стягнення з органу казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів. Також зазначає, що виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Вважав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань або втрат немайнового характеру, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідачів та їх вини в заподіянні цієї шкоди. Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, представник казначейства зазначає, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такі витрати повинні відшкодовуватись лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у даній справі особою, яка одержала за це плату. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальністю адвокатських витрат. Представник зазначає, що у вказаній справі відсутні підстави для стягнення судових витрат з казначейства, тому, такі витрати мають бути покладені на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

27.06.2023 року представник Міністерства юстиції України надав відзив, за змістом якого у задоволенні позову ОСОБА_1 до Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачка жодним чином не обґрунтувала порушення своїх прав Міністерством юстиції України та не надала до суду жодного доказу на підтвердження цього. При цьому зазначає, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем по справі, оскільки зміст та обсяг повноважень, закріплених Положенням про МЮУ, затвердженим постановою КМУ від 02.07.2014 року №228, та чинним законодавством не включає відновлення МЮУ порушеного права позивачки. Міністерство юстиції України відповідно до законодавства не наділено повноваженнями щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі особі, яка з Міністерством в трудових відносинах не перебувала.Враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про винесення незаконних рішень або вчинення посадовими особами Міністерства юстиції незаконних дій щодо позивача, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.Крім того, згідно з нормами чинного законодавства, у державного виконавця відсутні повноваження щодо зобов`язання органів казначейської служби прийняти відповідні виконавчі листи до виконання, а також відсутні законодавчо закріплені засоби примусу таких органів вчинити певні дії в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки Державна казначейська служба України не є боржником у ВП № 67175387.У зв`язку з вищевикладеним державний виконавець звертався до Богодухівського районного суду Харківської області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на Комунальний заклад Центр надання соціальних послуг Богодухівської міської ради Харківської області, проте ухвалою вищезазначеного суду від 29 березня 2023 року по справі № 613/361/21 у задоволенні такої заяви відмовлено.Отже, державним виконавцем вчинялися відповідні дії на виконання ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 1 червня 2022 року по справі № 613/361/21, що спростовує доводи позовної заяви. Крім того представник Міністерства юстиції України вважає, що позивач не надав суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, чому він заявив моральну шкоду саме на таку суму та з чого при цьому виходив, якими доказами це підтверджується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. У позовній заяві відсутні аргументи, які б підтверджували взаємозв`язок між діями державного виконавця та душевними стражданнями, які нібито зазнав позивач, і що ці душевні страждання стали наслідком винесення скасованих постанов державного виконавця в межах ВП № 67175387, а також не вказано критерії, виходячи з яких розраховується розмір моральної шкоди. Щодо стягнення коштів на правничу допомогу, представник МЮУ зазначає, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування. На підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 липня 2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Колєснік І.А. в судове засідання не з`явилися, представник позивача 13.11.2024 року надав заяву, за змістом якої просить суд завершити розгляд справи 13.11.2024 року без участі в судовому засіданні сторони позивачки та ухвалити рішення, яким позов задовольнити повністю.

У наданій, 16.07.2024 року заяві, представник позиваки зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зазначив, що сплачений позивачкою судовий збір за подання позову підлягає поверненню, як сплачений помилково, оскільки позивачка за подання цього позову звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір». Також, було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20000 грн., у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Згідно наданих раніше, в судовому засіданні, пояснень представника позивача адвоката Колєсніка І.А., останній повністю підтримав заявлений позов, зауважив на те, що відповідачем у справі є саме Держава Україна, ВДВС та МЮУ не є відповідачами, вони є представниками відповідача - Держави України. Також, зазначив основні складові моральної шкоди душевні страждання, яких зазнала позивач, в результаті протиправних дій відповідача щодо невиконання судового рішення, а саме: розчарування позивача та втрата нею довіри до органів державної влади; надмірна тривалість виконавчого провадження; ухвалення відповідачем ВДВС протиправних рішень всупереч правам та законним інтересам позивача, закону та судовим рішенням; відсутність належного та дієвого контролю з боку МЮУ за діяльністю ВДВС; необхідність вжиття позивачем додаткових зусиль і матеріальних витрат щодо поновлення своїх прав через протиправні дії, рішення та бездіяльність відповідачів, внаслідок чого життя позивача зазнало суттєвих змін, що завдає йому триваючих душевних страждань позиваці; приниження позивача через зазначені протиправні рішення, дії та бездіяльність відповідача ВДВС. Представник позивача наголошує на тому, що відповідач -ВДВС, фактично перешкоджає позивачу в отриманні та володінні своїм майном стягнутої судом заробітної плати, що серйозно впливає на глибину душевних страждань позивачки. Зухвале, злісне та тривале невиконання ВДВС судового рішення, при відсутності складнощів у виконанні, бо по суті для його виконання необхідно виконати єдину дію направити в установленому законом порядку матеріали виконавчого провадження для виплати коштів за цільовою програмою Державного казначейства України, що не було зроблено до цього часу. Внаслідок вказаних дій позивачки перебуває у постійному стресі та стані постійних душевних страждань, стані невизначеності в своїх правах щодо отримання нею заробітної плати. На даний час. Присуджені кошти не стягнуті, рішення не виконується три роки. Підсумовуючи викладене, представник позивача вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, заявлений розмір компенсації таким, що відповідає вимогам розумності, справедливості, ступеню та характеру правопорушення, та крім того відповідає правовим висновкам Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду.

Представник Міністерства юстиції України Богуцька В.В., в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, відповідно до тих доводів та аргументів, які були викладені у відзиві на позовну заяву. Уточнила, що вказане виконавче провадження ніколи не перебувало на виконанні у Департаментів ВДВС та МЮУ. Вважала, що більш ґрунтовно з приводу зазначеного провадження повинен висловитися представник ВДВС, у провадженні якого перебувало вказане виконавче провадження з виконання даного рішення. Вважала розмір моральної шкоди необґрунтованим, як і розмір коштів на відшкодування правової допомоги. Звернула увагу на те, що виконавчий лист вже більше року знаходиться на виконанні у казначейській службі та ні МЮУ ні ВДВС ніяким чином не впливають на виконання цього листа та не мають права формувати бюджет України. Позовні вимоги вважала недоведеними та такими, що повністю спростовуються заслуханим під час розгляду справи.

Представник Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області в судовому засіданні підтримав надані раніше заперечення, зазначив, що стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження моральної шкоди, як і доказів на підтвердження правової допомоги. Вважав вимогу щодо стягнення моральної шкоди недоведеною, при цьому уточнив, що ВДВС свої обов`язки з приводу виконання рішення суду виконав у повному обсязі та на даний час виконавчий лист знаходиться у Державній казначейській Службі на виконанні.

Представник третьої особи - Державної казначейської служби України в судове засідання не з"явився, згідно наданих раніше письмових пояснень, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, розгляд справи проводити без участі представника казначейства.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Судом встановлено, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 7 квітня 2021 року у справі №613/361/21, позовні вимоги ОСОБА_1 доТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)Богодухівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 31 612 грн. 70 коп., у тому числі зі сплати заробітної плати в розмірі 13858 грн., з виплати компенсації за невикористану відпустку 6590 грн. 70 коп., з виплати вихідної допомоги 11164 грн. Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)Богодухівської районної державної адміністрації, код в на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 2000 грн. та по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. Допущено негайне виконання рішення суду щодо стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 13 858 грн. ( а.с.7-11 том. 1).

07 квітня 2021 року у вищевказаній справі Богодухівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист (а.с. 104-105 том.1).

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 20 жовтня 2021 року відкрито виконавче проведення на підставі виконавчого листа №613/361/21, виданого 11 травня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області. Номер виконавчого провадження 67175387 (а.с.106-107 том. 1).

Відповідно до відповіді МВС за боржником обліковуються транспортні засоби від 20 жовтня 2021 року, а саме: Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва ТЗ: 2008 VIN: LFETABHLX83000840 Номера шасі: LFETABHLX83000840 Номерний знак: АХАА3669 Колір ТЗ: СИНІЙ; Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва Т3:2008 VIN: LFETABHL783000844 Номер шасі: LFETABHL783000844 Номерний знак: АХАА3668 Колір ТЗ: СИНІЙ ( а.с. 110-111 том. 1)

20 жовтня 2021 року отримано відповідь Державної фіскальної служби України про відсутність інформації про наявні рахунки боржника.(а.с.112 том 1)

Постановами державного виконавця від 22 грудня 2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ( а.с. 114-115 та а.с. 116-117 том. 1).

Постанови про арешт коштів боржника від 22 грудня 2021 року повернуто Управлінням Державної казначейської служби України в Богодухівському районі Харківської області без виконання у зв`язку з тим, що в постанові КМУ від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» відсутній механізм прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника. Також у листі УДКС зазначено, що установа (боржник) не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на 2021 бюджетний рік і відповідно не відкриті рахунки в органах казначейства ( а.с.119 том.1).

Також на адресу Богодухівського ВДВС надійшов лист голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА, з якого вбачається, що з 31 грудня 2020 року боржник знаходиться у стадії припинення в результаті ліквідації. Зазначена установа була створена Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та відповідно до положення фінансувалась з місцевого бюджету з 01 січня 2021 року фінансування установи не здійснюється, рахунки закрити. Майно, яке перебувало на балансі Терцентру, передано в комунальну власність Богодухівської міської ради. Майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє. У зв`язку з чим , фінансової можливості сплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 31612,70 грн., судового збору 908 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. у Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА не має ( а.с. 118 том 1).

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 24 січня 2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист №613/361/21 від 11 травня 2021 року, було повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з тим, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено ( а.с. 121-122 том 1)

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 1 червня 2022 року, постановленою за скаргою позивача, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 67175387 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 11 травня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 31612,70 грн. (а.с. 124-130 том. 1)

Постановою державного виконавця від 11 січня 2023 року відновлено виконавче провадження №67175387 ( а.с. 137 том 1).

Заяву про виконання виконавчого документу виконавчого листа 613/361/21 від 11 травня 2021 року, в.о. начальника Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 січня 2023 року направлено до ГУ ДКС України в Харківській області ( а.с. 141-143 том 1).

Згідно листа ГУ ДКС України у Харківської області №04-20/337 від 20 січня 2023 року, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього порядку. Боржник, зазначений у виконавчому листі Богодухівського районного суду Харківської області по справі 613/361/21 від 11 травня 2021 року, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях, тобто не має відкритих рахунків. Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, у зв`язку з чим заяву було повернуто (а.с.146 том 1).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29 березня 2023 року у задоволенні заяви головного державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Богодухівського районного суду Харківської області по справі № 613/361/21 відмовлено (а.с.150-155 том 1).

27 березня 2023 року заяву про виконання виконавчого документу виконавчого листа 613/361/21 від 11 травня 2021 року направлено до Державної казначейської служби України (а.с.156-158 том 1).

Відповідно до відповіді Державної Казначейської служби України на запит адвоката Колєсніка І.А., в Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» обліковується з 13 червня 2023 року виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 01.06.2021 у справі №613/361/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 . Також у відповіді зазначено, що заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами погашається у другу чергу (перша черга це рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, аліментів, відшкодування шкоди та ін.). Виконавчий лист по справі №613/361/21 підлягає виконанню за бюджетною програмою у другу чергу. Відповідно до норм чинного законодавства Казначейство не наділено повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень ( а.с. 59-60 том 2).

Згідно зіст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно дост. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч.1 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 3 та 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За положеннями ст. 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Положеннями Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство,установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Положеннями статті 4Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» встановлено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 4вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десятиднів здня встановленнядержавним виконавцемфакту наявностіпідстав дляповернення виконавчогодокумента стягувачувідповідно допунктів 2-4,9ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

Стаття 6 § 1 Конвенції застосовується на усіх стадіях провадження з метою «визначення цивільних прав та зобов`язань», враховуючі додаткові процедури у справі. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції.

У справі «Горнсбі проти Греції» (CaseofHornsby v. Greece) суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «ІмобільяреСаффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З досліджених матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на момент розгляду даної справи рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати залишається невиконаним більше трьох років.

Так протиправність рішення державного виконавця була встановлена ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області суду від 1 червня 2022 року. Цією ухвалою постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану визнано неправомірною, зобов`язано державного виконавця вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Незважаючи на положення згаданого закону та ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 1 червня 2022 року за наслідками розгляду скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу, державним виконавцем тривалий час не вчинялись дії, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що підтверджується матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, більше того, виконавче провадження було відновлено лише 11 січня 2023 року, більш ніж через сім місяців після постановлення судом відповідної ухвали.

Направлення державним виконавцем заяв до Управління ДКС України у Богодухівському районі та ГУ ДКС України у Харківській області не є діями з належного виконання рішення, оскільки законом передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, таким органом є Державна казначейська служба України.

Зрештою виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 07 травня 2021 року у справі №613/361/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 прийнято на виконання Казначейством за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Виконавчий лист обліковується в Казначействі з 13 червня 2023 року перебуває у другій черзі на виконання.

В своїй постанові від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 КАС ВС зазначив, що неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Протоколу №1.

Суд зазначає, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) стражданнях є: бездіяльність відповідача, вчинення дій та прийняття рішень, які суперечили вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», надмірна тривалість таких дій і бездіяльності, необхідність витрачати значні зусилля на захист своїх прав і свобод, тобто змінювати звичний уклад життя, відчуття напруги та цілком природнього розчарування, викликаного неможливістю отримати кошти, які належать позивачеві за законом.

Отже,через душевністраждання: розчарування і втрату довіри до державних органів, в їх дієвість щодо забезпечення його прав, необхідність вжиття додаткових зусиль і матеріальних витрат щодо поновлення своїх прав через протиправні дії, рішення та бездіяльність відповідачів, через, що йому завдано триваючі душевні страждання, природа коштів, стягнення яких намагається добитись позивач - заробітна плата, яка є необхідною для забезпечення потреб життєдіяльності, приниження, через зазначені протиправні рішення, дії та бездіяльність ВДВС людської гідності, пережитий стрес, внаслідок чого перебуває в стані постійно триваючих душевних страждань, розчарування та пригнічення, які позивач зазнав у зв`язку з тривалим невиконанням рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 7 квітня 2021 року, з вини посадових осіб Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди.

Таким чином, суд констатує наявність моральної шкоди, протиправність дій та бездіяльності заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю заподіювача, що у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем.

Оцінючи доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, суд зазначає наступне.

В постанові від 03липня 2019року усправі №750/1591/18-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Щодо доводів представника відповідача Міністерства юстиції України про те, що Міністерство є неналежним відповідачем у справі, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції.

У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 серпня 2022 року у справі № 910/5201/19також нагадала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (постанова ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі N 242/4741/16-ц).

Згідно з п.1 Положення «Про Міністерство юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до п.п. 2-3) п.3 Положення, одним з основних завдань Мін`юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;

Згідно з п.п. 4-1) п.4 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах держави у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.

Територіальними органами Мінюсту є його міжрегіональні управління (в тому числі Східне міжрегіональне).

Згідно з Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 20 вересня 2022 року№ 3959/5)одним зосновними завданьміжрегіонального управлінняє забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Міжрегіональнеуправління відповіднодо покладенихна ньогозавдань: організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України (п. 4.14); контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління (4.15); за дорученням Мін`юсту представляє інтереси, бере участь, діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, держави у випадках, передбачених законом (самопредставництво органу державної влади), в судах України, готує матеріали до розгляду цих справ (п.4.34).

З урахуванням викладеного, виходячи з сукупності прав, обов`язків, завдань та повноважень Міністерства Юстиції, зокрема в сфері забезпечення реалізації державної політики з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів, беручи до уваги, що з будь-якими скаргами, заявами з приводу тривалого невиконання рішення суду про стягнення на свою користь заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 до Міністерства не зверталася, а порушником своїх прав зазначає саме Богодухівський відділ Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача до Держави в особі Міністерства юстиції України, оскільки останнім не були порушені права позивача.

Також суд зазначає, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай це орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби Україниабоїї територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27листопада 2019року у справі№ 242/4741/16-ц.

Отже,Державна казначейськаслужба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з того,що еквівалентом моральної шкоди виступають гроші. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Також розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує як характер моральних страждань позивача, про які зазначено вище, так і їх тривалість (більше трьох років), той факт, що рішення залишається невиконаним і на сьогоднішній день, бере до уваги рівень психологічного напруження, яке весь цей час відчуває позивач, суттєвість додаткових зусиль, докладених позивачем для організації свого життя, пов`язаних з необхідністю звернення з письмовими заявами і скаргами до виконавчої служби та суду, витрачений на це час, моральні та матеріальні зусилля.

Крім того, суд погоджується з доводом сторони позивача, що при визначенні розміру моральної шкоди слід врахувати і природу коштів, які стягнуті на користь позивача за рішенням суду, а саме заробітна плата, яку він мав отримати за виконану роботу.

Заробітна плата є важливою соціально-економічною категорією, яка формує платоспроможність особи, є основою для повноцінного відтворення працівника, покликана задовольняти потреби життєдіяльності людини, забезпечувати соціальні гарантії. Отже довготривала відсутність можливості отримати належні за законом кошти у вигляді заробітної плати в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення таких коштів, природньо завдає моральних страждань, викликає хвилювання у зв`язку з відсутністю можливості придбати речі першої необхідності, продукти харчування і взагалі забезпечити нормальне існування себе та своєї родини.

На підставі викладеного, з урахуванням всіх перелічених вище чинників, таких як тривалість і глибина моральних страждань, їх характер і обсяг, суд доходить висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн. відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що настали для позивача, яка зазнала моральних страждань.

Вирішуючи питання щодо порядку стягнення коштів, суд зазначає наступне. Як неодноразово зазначав в своїх рішеннях Верховний Суд, у справах про стягнення моральної шкоди, де відповідачем є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. Отже кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Щодо витрат по сплаті судового збору слід зазначити наступне.

З квитанції № 32528798800007043680 від 06.06.2023 вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Згідно з п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судовий збір не справляється.

Згідно з п.6 ч. ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже враховуючи, що позивач, будучи звільненою від сплати судового збору, сплатила його при подачі позову, а відповідачем у справі є Держава, сплачений позивачкою судовий збір підлягає поверненню та компенсується у даній справі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У зв`язку з тим, що представником позивача було надано до суду заяви, щодо того, що докази витрат позивача на правничу допомогу адвоката будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, питання про відшкодування витрат на правничу допомогу наразі не вирішується і надалі може бути вирішено за відповідної ініціативи, як це визначено частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 простягнення моральноїшкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

У задоволенні вимог до Держави України в особі Міністерства юстиції України відмовити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок, помилково сплачений позивачкою при подачі позову згідно з квитанцією 32528798800007043680 від 06.06.2023.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок компенсувати за рахунок Держави.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

СУДДЯ