Рішення

від 04.11.2024 по справі 641/6095/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/590/2024 Справа № 641/6095/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Шумейко С.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Торгово-комерційна фірма «Дана» до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізавета Василівна про визнання електронних торгів та свідоцтва про право власності недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ПП «ТКФ «Дана» звернулось до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсними електронні торги з продажу нежитлової будівлі літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведені 23.11.2020 року ДП «Сетам» Міністерства юстиції України та оформлені протоколом проведення електронних торгів і визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану нежитлову будівлю, видане 11.12.2020 року приватним нотаріусом ХМНО Трофименко Є.В. на ім`я ОСОБА_3 .

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.1997 року є власником приміщень №1-39, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . 28.05.2015 року після завершення реконструкції приміщень позивачем отримано свідоцтво про право власності на реконструйовані приміщення за вказаною адресою, а саме на приміщення цокольного поверху №1-22, 4а,26-31, 33, 35, 39, 73-88 загальною площею 607,8 кв.м. в літ «А-5» по АДРЕСА_1 . Через деякий час позивач дізнався, що додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 року за ОСОБА_5 визнано право власності на нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 28,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року вказане додаткове рішення скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 28,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Однак 18.03.2015 року ОСОБА_5 продав спірну нежитлову будівлю частинами по ТОВ «Салтівський мясокомбінат». Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року позов ПП «ТКФ «Дана» до ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» задоволено, витребувано на користь ПП «ТКФ «Дана» нежитлові приміщення №83,84 в цокольному поверсі літ. «А-5» по АДРЕСА_1 у ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат», які зареєстровані як нежитлова будівля літ. «Ж» загальною площею 28,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Проте, 08.02.2018 року ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» продав вказані нежитлові приміщення ОСОБА_4 .. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року та постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року витребувано спірні приміщення з володіння ОСОБА_4 на користь ПП «ТКФ «Дана». Вказав, що ухвалою від 07.06.2018 року Комінтернівського районного суду м.Харкова заборонено ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії з відчуження, припинення прав шляхом знищення або створення нового майна нежитлової будівлі літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м. по АДРЕСА_1 у справі №641/2789/18. Крім того, ухвалою слідчого судді цього ж суду від 28.05.2020 року по справі №641/2610/20 було накладено арешт на нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м. по АДРЕСА_1 шляхом заборони відчуження. Однак, незважаючи на наявність чинних заборон щодо відчуження майна, державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кушнарьовим Є.О. в рамках виконавчого провадження №63054391 спірні приміщення були продані ОСОБА_3 на електронних торгах як майно, що належить ОСОБА_4 , про що складено відповідний протокол №512813. А 11.12.2020 року приватний нотаріус ХМНО Трофименко Є. В. видала на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м. по АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію права власності.

У справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов, згідно якого позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що 23.11.2020 року прийняла участь у проведенні електронних торгів, які були організовані та проведені на електронній платформі ДП «Сетам», реєстраційний номер лота 450409, найменування майна нежитлова будівля літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м. по АДРЕСА_1 . За результатами торгів відповідач стала переможцем, сплативши за лот грошові кошти 647700 грн. 11.12.2020 року приватним нотаріусом ХМНО Трофименко Є.В. на підставі ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та акту про проведені електронні торги ВП 63054391 від 11.12.2020 року за відповідачем було зареєстровано право власності на спірну будівлю. Між тим, позивач зазначає, що державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кушнарьовим Є.О. в рамках виконавчого провадження №63054391 на електронному майданчику ДП «Сетам» було здійснено реалізацію майна- нежитлового приміщення №83, 84 літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , однак за відповідачем було здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м. по АДРЕСА_1 , тобто об`єкти нерухомого майна не є тотожними. Вважала, що оскільки позивач не був стороною виконавчого провадження, учасником електронних торгів, він не має права на оскарження результатів проведених електронних торгів. Вказала, що наявність зареєстрованих обтяжень (арештів) не є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна, який набувається в результаті примусової реалізації.

Крім того, відповідачем ОСОБА_3 подано пояснення на позовну заяву, в яких вказала, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки позивач не був строною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах.

Від приватного нотаріуса ХМНО Трофименко Є.В. надійшли пояснення, згідно яких остання вказала, що порядок видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) встановлено главою 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 зі змінами, відповідно до якого придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва. Свідоцтво пр придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі акта про проведені публічні торги, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного ВДВС або приватним виконавцем. Поданий для видачі оспорюваного свідоцтва Акт про проведені електронні торги містив всі необхідні відомості, наведені у пп.3.2 п.3 гл. 12 розд. ІІ вищевказаного порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Перевірка наявності зареєстрованих обтяжень, обмежень, податкових застав при видачі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів вищезазначеним Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачена. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявність зареєстрованих обтяжень не є підставою для відмови у вчиненні як нотаріальної дії- видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), так і реєстраційної дії щодо реєстрації права власності, яке набуте в результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Вважав, що спосіб захисту обрано вірно, посилався на вимоги ч.2 ст. 388 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином. Приватний нотаріус ХМНО Трофименко Є.В. просила розглядати справу у її відсутність.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року у справі №2027/10520/2012 додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 року скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю в літ. «Ж» загальною площею 28,4 кв.м. по АДРЕСА_1 відмовлено. У вказаному рішенні судом встановлено, що нежитлова будівля літ. «Ж», загальною площею 28,4 кв.м., є частиною приміщень цокольного поверху літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , а саме приміщення №83,84, загальною площею 26,4 кв.м. та належить ПП «ТКФ «Дана».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року у справі №922/6287/15 витребувано на користь ПП «ТКФ «Дана» нежитлові приміщення №83,84 в цокольному поверсі в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м. у ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат», які зареєстровані як нежитлова будівля в літ. «Ж» по АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що нежитлова будівля літ. «Ж», загальною площею 28,4 кв. м. та нежитлові приміщення № № НОМЕР_1 , 84, загальною площею 28,4 кв. м. у цокольному поверсі будівлі літ. «А-5», а також громадський будинок літ. «Ж-1», загальною площею 26,1 кв. м, є тотожними. Та ПП «ТКФ «Дана» є єдиним законним власником спірних нежитлових приміщень.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року у справі №641/2689/18 позовні вимоги ПП «ТКФ «Дана» до ОСОБА_4 про витребування майна та визнання права власності задоволено. Витребувано на користь ПП «ТКФ «Дана» нежитлові приміщення №83,84 в цокольному поверсі в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м. із володіння ОСОБА_4 , які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, як нежитлова будівля в літ. «Ж» по АДРЕСА_1 . Визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення №83,84 в цокольному поверсі в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м., які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, як нежитлова будівля в літ. «Ж» по АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №641/2689/18 постанову Харківського апеляційного суду від 12.03.2019 року в частині вирішення позовних вимог про витребування з володіння ОСОБА_4 на користь ПП «ТКФ «Дана» нежитлових приміщень №83,84 на цокольному поверсі приміщення літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м., які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. «Ж» по АДРЕСА_1 скасовано. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року залишено без змін.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.06.2018 року у справі 641/2689/18 заяву ПП «ТКФ «Дана» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії направлені на відчуження, припинення прав (шляхом знищення або створення нового майна) нежитлової будівлі літ. «Ж», загальною площею 26,1 кв.м по АДРЕСА_1 , в межах ціни позову.

Крім того, ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.05.2020 року накладено арешт на нежитлову будівлю літ. «Ж», загальною площею 26,1 кв.м по АДРЕСА_1 шляхом заборони її відчуження.

Згідно Акту про проведені електронні торги №ВП 63054391 від 11.12.2020 року відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче првадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ та Порядку реалізації арештованого майна, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 30.09.2016 року №1301/29431, передано на реалізацію арештоване нерухоме майно нежитлова будівля літ. «Ж» загальною площею 26,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності боржнику ОСОБА_4 , яке підтверджується договором купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лук`яновою О.Б. 08.02.2018 року, р.№289. Торги проведені у порядку здійснення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ХМНО Ємець І.О. №5503 від 15.09.2020 року.

Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів №512813, сформованого 23.11.2020 року ДП «СЕТАМ» переможцем визнано ОСОБА_3

Приватним нотаріусом ХМНО Трофименко Є.В. 11.12.2020 року за р. №1829 видано свідоцтво на ім`я ОСОБА_3 та посвідчено право власності останньої на нежитлові будівлі літ. «Ж», загальною площею 26.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11.12.2020 року державним реєстратором зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на нежитлові будівлі літ. «Ж», загальною площею 26.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Судунеодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, щореалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж напублічних торгахі визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №925/1351/19(пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц(пункти 38-39),від6 липня 2022 рокуу справі№ 914/2618/16(пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20(пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за якимвласникомвідчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

При цьому ч.2 ст. 388 ЦК України захищає права саме добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку встановленому для виконання судових рішень.

Між тим, у вказаній справі майно придбавалось набувачем не у порядку, встановленому для виконання судового рішення, а на прилюдних торгах у порядку здійснення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно.

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), а також свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

Оцінюючи добросовісність дій ОСОБА_3 , суд приходить до переконання, що на момент придбання відповідачем спірного майна остання без сумніву могла знати про порушення порядку його реалізації. Адже, згідно наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 11.06.2018 року державним реєстратором на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.06.2018 року накладено заборону відчуження на нежитлові будівлі літ. «Ж», загальною площею 26,1 кв.м. по АДРЕСА_1 , особа, в інтересах якої встановлено обтяження ПП «Торгово-комерційна фірма «ДАНА»». Крім того, 03.06.2020 року державним реєстратором на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.05.2020 року накладено арешт на вказане майно шляхом заборони відчуження.

Відповідач ОСОБА_3 ,як потенційнийпокупець,повинна булаперевірити відомостіз державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,вчинити активнідій щодоз`ясування дійсногостатусу майната наявностічи відсутностіправ нанього утретіх осіб.

З огляду на викладене, в даному випадку порушене право позивача має бути відновлено шляхом пред`явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Отже, у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.4,10-13,76-81,247,263-265,268,273, 354, 355ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Торгово-комерційна фірма «Дана» до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізавета Василівна про визнання електронних торгів та свідоцтва про право власності недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Приватне підприємство «Торгово-комерційна фірма «Дана», ЄДРПОУ 22650862, місце знаходження: м. Харків, пр. Гагаріна, 179.

Відповідач: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, місце знаходження: м. Харків, м-н Захисників України, 7/8.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Державне підприємство «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 39958500, місце знаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, б. 4-6.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізавета Василівна, місце знаходження: м. Харків, вул. Валентинівська, б. 18.

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2024 року.

Суддя І.В.Зелінська