Постанова

від 13.11.2024 по справі 295/12721/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/12721/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільнусправу №295/12721/24 заматеріаламипозовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності, та стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Чішман Л.М. в м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду її позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності; прийняти клопотання про розгляд її позовної заяви за правилами цивільного судочинства; прийняти обґрунтування 18 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушені її цивільні права мати незаборонені законом цивільні права із зазначенням суті вчинених випадків; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 18 випадками незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушені її цивільні права; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 18 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 200 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради вчинив наступні випадки незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушені її цивільні права: 1) незаконно відмовив надати проміжну відповідь, про що зазначено в її заяві від 08 травня 2020 року та в листі від 05 квітня 2021 року №25/Д-148із731; 2) зазначення в листі від 05 квітня 2021 року №25/Д-148із-731 висновків, які суперечать між собою; 3) проєкт рішення про відмову з додатком списки без висновку спеціалістів, які опрацьовували матеріали заяви від 08 травня 2020 року; 4) проєкт рішення про відмову оформлений з істотними порушеннями законодавства, а саме: відсутня дата складання проєкту, незаконне внесення найменування питання проекту рішення; незаконне внесення до проєкту рішення висновку про те, що контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови, незаконне внесення до проєкту рішення висновку про те, що міський голова ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 не є автором проєкту, відсутній підпис автора проєкту, незаконно долучено до проєкту додаток «Списки…яким відмовлено» - висновку «Додаток до рішення Житомирської міської ради»; 5) відсутність супровідного листа з датою передачі проєкту рішення про відмову голові міської ради ОСОБА_2 для оприлюднення та включення в порядок денний сесії, так як проєкт рішення оприлюднено 15 липня 2020 року; 6) при складанні в додатку «Списки…,яким відмовлено», в якому їй у пункті 6 висновку про підстави відмови не враховані документи, долучені до заяви від 08 травня 2020 року, а саме: фрагмент з плану «червоних» ліній, на якому зазначено бажане місце земельної ділянки, копія листа від 10 лютого 2010 року №400, копія акта обстеження від 30 квітня 2013 року, фотомонтаж забудови території, так як міська рада в листі від 05 квітня 2021 року №25/Д-148із-731 зазначила «такого документу в Департаменті не створювалось», що є доказом, що документи долучені до заяви не опрацьовані та не враховані; 7) при складанні в додатку «Списки…, яким відмовлено», у якому їй у п.6 висновку витяг «Схеми зонування території міста земельна ділянка розташована в зоні мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови (Ж-4), оскільки затверджений план зонування (Ж-4) не відповідає затвердженому генеральному плану, на якому зазначені торгівельний комплекс «Острів», гаражі 210 гаражів, садибна забудова житловими будинками; крім того (Ж-4) це територія всього мікрорайону «Хмільники», а згідно з генеральним планом це територія садибної забудови, на якій збудовані приватні житлові будинки; 8) при складанні в додатку «Списки…, яким відмовлено» висновок не відповідає фактичній забудові території; 9) при складанні в додатку «Списки…, яким відмовлено» не враховано рішення сесії міської ради від 28 травня 2003 року №193, яким передано у приватну власність (суміжна ділянка) АДРЕСА_1 , площею 0,0903 га для садівництва; 10) при складанні висновку про відмову не враховано рішення сесії міської ради від 28 травня 2003 року №193, яким передано у приватну власність (суміжна ділянка) АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,100 га для житлового будівництва, збудований одноповерховий будинок; 11) не враховано рішення сесії міської ради від 21 червня 2012 року №400, яким передана земельна ділянка, на якій самовільно збудували 210 гаражів, площею 1,20 га, для Гаражного кооперативу «Хмільники» (суміжна ділянка), про що зазначено в акті обстеження; 12) бажане місце земельної ділянки не розташоване в межах «червоних» ліній; 13) в додатку «Списки…,яким відмовлено» висновок, що частина земельної ділянки розташована в зоні вулиць в червоних лініях (ТР-2), так як фрагмент плану «червоних» ліній затверджений від 30 листопада 2016 року №454 (Планшет №Д5), який надав відповідач, незаконний, оскільки згідно з листом міської ради від 26 лютого 2021 року №25/Д-117із окреме рішення про затвердження червоних ліній при затвердженні генерального плану не приймалося, не відповідає затвердженому рішенням Житомирської міської ради від 09 грудня 2015 року №583 «Про затвердження проекту «червоних» ліній» викопіювання; 14) окремого рішення міської ради щодо затвердження плану обмежень земельних ділянок, які знаходяться в санітарно-захисній зоні транспорту, не приймалося; 15) незаконний розгляд проєкту рішення про відмову з додатком «Списки…,яким відмовлено» на засіданні постійної діючої комісії від 16 липня 2020 року; 16) незаконний розгляд проєкту рішення про відмову з додатком «Списки…,яким відмовлено» на засіданні 70 сесії 7 скликання 30 липня 2020 року; 17) рішення 70 сесії від 30 липня 2020 року №1970 не є рішенням стосовно розгляду проєкту рішення про відмову; 18) незаконне оформлення рішення 70 сесії 7 скликання від 30 липня 2020 року №1970, оскільки проєкт рішення про відмову з додатком «Списки…, яким відмовлено» у порядок денний сесії не включався, на сесії не розглядався та рішення на сесії не приймалося. Спричинення моральної шкоди аргументує погіршенням здоров`я та душевними стражданнями - розчаруванням, відчуттям несправедливості та іншими негативними переживаннями. Вона позбавлена можливості реалізації звичок та побажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми. Порушення її конституційних прав під час розгляду звернення призвело до погіршення життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що вирішення цього спору відноситься до компетенції адміністративного суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що позбавляє її права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, скасувати та направити матеріали справи для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира; прийняти обґрунтування 18 випадків порушення норм чинного законодавства. Також просить апеляційний суд, як суд вищої інстанції, вжити заходів відповідно до чинного законодавства для запобігання порушень в судових рішеннях при розгляді її позовної заяви, оскільки, на її переконання, суддя Чішман Л.М. вчинила 15 випадків недодержання вимог законодавства при розгляді її заяви.

Доводи апеляційної скарги аргументує, зокрема тим, що суд незаконно відмовив у доступі до правосуддя, оскільки випадки недодержання вимог закону призвели до постановлення помилкової ухвали. Суд першої інстанції, розглядаючи питання про відкриття провадження за її позовною заявою, здійснив недодержання вимог закону: незаконно змінив суть позовної заяви, зазначеної у вимозі 1; незаконно змінив суть вимоги 3; відмовив в ухвалі зазначити обґрунтування вимоги 4; не врахував суть вчинених 18 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушено її цивільні права; не врахував та не розглянув вимогу 2; здійснив незаконний виклад в ухвалі тлумачень 31 висновків із законів України, які не підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження за її позовною заявою; відмовився застосовувати закони, які підлягають застосуванню відповідно до норм ЦПК України; безпідставно змінив суть спору про захист порушених цивільних прав та юрисдикцію. Суддя Чішман Л.М. вчинила 15 випадків, недодержання вимог, встановлених законодавством під час розгляду питання про відкриття провадження за її позовною заявою, якими порушила Закон України «Про судоустрій та статус суддів», яким встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до Європейський стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд та на доступ до правосуддя.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Судова повістка про виклик у судове засідання на 13 листопада 2024 року вручена позивачу ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року, а відповідачу Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради доставлена до електронного кабінету 24 жовтня 2024 року. Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради спрямував до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Про причини неявки сторони суд не сповістили. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За таких обставин, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Законодавець у частині першій ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

За змістом частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 частини першої ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п.1 частини першої ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 порушення її конституційних прав обґрунтовує тим, що Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при складанні проекту рішення про відмову за її заявою від 08 травня 2020 року вимоги законодавства порушив 18 раз, чим завдано їй моральної шкоди.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У пункті 7 частини першої ст.4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини п`ятої ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Ураховуючи викладене вище, при вирішенні судом позову в цій справі, насамперед підлягає дослідженню правомірність дій відповідача під час складання проекту рішення про відмову за заявою від 08 травня 2020 року. Вказані обставини не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, оскільки ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не набула.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду є правильним, оскільки стосується спору фізичної особи з суб`єктом владних повноважень, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цього суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні управлінських функцій.

Відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення публічно-правового спору, а тому також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої ст.21 КАС України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України.

Стосовно прохання, висловленого ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції про вжиття заходів, як судом вищої інстанції, для запобігання порушень у судових рішеннях при розгляді її позовної заяви чинного законодавства та норм процесуального права суддею Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., яка вчинила, на її погляд, 15 випадків недодержання вимог законодавства, слід зазначити наступне.

Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.

Відповідно доположень ст.385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановленихст.262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

За положеннями частини десятої ст.262 ЦПК України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції, реалізація якого пов`язується із допущенням судом першої інстанції порушення норм права.

Якщо колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на помилковому тлумаченні норм процесуального права та з огляду на викладене вище додаткового правового обґрунтування не потребує.

Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала відповідає вимогам чинного процесуального законодавства та залишається без змін. Підстав для постановлення окремої ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2024 року.

Головуюча Судді: