Постанова

від 15.10.2024 по справі 391/139/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Кропивницький

справа № 391/139/24

провадження № 22-ц/4809/1133/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Головань А. М., Дуковський О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І.О.,

учасники справи:

виконуючий обов`язки керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області;

позивачі:

- Національна служба здоров`я України;

- Кіровоградська обласна рада;

відповідач ОСОБА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кіровоградської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2024 року ( ОСОБА_2 ).

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024р виконуючий обов`язки керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, звернувся до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кіровоградської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 35 589,73грн,які зарахувати в дохід державного бюджету та в сумі 11 390,86грн,які зарахувати у дохід місцевого (обласного) бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.04.2022 (у кримінальній справі № 391/139/24), яка набрала законної сили 25.04.2022, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України закрито на підставі п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як встановлено у кримінальному провадженні ОСОБА_1 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілому ОСОБА_3 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з 27.11.2021 по 20.12.2021 та на його лікування закладом витрачено грошові кошти в загальній сумі 46 980 грн. 59 коп.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого в добровільному порядку не відшкодовано.

З часу перебування на лікуванні потерпілого, органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні повноваження, належні заходи для стягнення заподіяних державі збитків, в тому числі шляхом подання позовної заяви до суду, не вживалися, що свідчить про їх бездіяльність та пасивну позицію щодо захисту порушених законних інтересів держави. У зв`язку з чим до суду звернулася Знам`янська окружна прокуратура.

За викладеного, прокурор просив задовольнити позовні вимоги, стягнути кошти, витрачені державою на лікування потерпілого ОСОБА_3 .

Відзив на позовну заяву

ОСОБА_1 подав на позовну заяву відзив, згідно якого не погоджується з доводами прокурора про те, що він є особою, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Так як в підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив клопотання про відмову від обвинувачення та закриття кримінального провадження, вказуючи про відсутність претензій до обвинуваченого та примирення з ним. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

За відсутності обвинувального вироку суду, який набрав чинності, не можна стверджувати, що він є особою, «яка вчинила кримінальне правопорушення» за частиною 1 статті 1206 ЦК України.

Права ОСОБА_3 на отримання медичної допомоги реалізовані ним відповідно до приписів статті 49 Конституції України.

Тобто, порушення прав держави, які би мали місце внаслідок його дій, відсутні.

В позові не наведено доказів, що позивачі позбавлені можливості самостійно захистити інтереси держави у межах своєї компетенції у розумний строк (а.с. 71-81).

Відповідь на відзив

Представник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області надав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що закриття кримінального провадження, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, не єреабілітуючою обставиною і не звільняє винну особу від відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Внаслідок дій ОСОБА_1 , потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з 27.11.2021 р. по 20.12.2021р та на його лікування закладом витрачено грошові кошти в загальній сумі 46 980 грн.

Кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину є коштами державного та місцевого бюджетів, тому гроші повинні бути зараховані до відповідного бюджету, відсутні підстави для звернення лікувального закладу до суду з даним позовом та стягнення відповідних коштів на рахунок лікувального закладу.

Кошти, які виділяються на лікування хворих, надходять із місцевого та державного бюджету.

Невжиття НСЗУ та Кіровоградської обласною радою заходів цивільно-правового характеру до захисту державних інтересів є підставою для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури (а.с. 110-119).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Компаніївського районногосуду Кіровоградськоїобласті від20травня 2024року позов виконуючого обов`язки керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кіровоградської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі35 589,73 грн та зараховано в дохід державного бюджету.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 11 390,86грн та зараховано у дохід місцевого (обласного) бюджету.

Суд не погодився з позицією відповідача про те, що з нього не підлягають витрати на лікування, оскільки кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.1 ст. 122 КК України було закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, через відмову потерпілого від обвинувачення, так як ст. 284 КПК передбачає перелік підстав для закриття кримінального провадження, які поділяються на реабілітуючи та нереабілітуючі.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Компаніївськогорайонного судуКіровоградської областівід 20травня 2024року таухвалити новерішення,яким упозові відмовити.

В обґрунтування оскарження вказує декілька підстав, зокрема відсутність підстав для стягнення з нього відшкодування, так як суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України; претензій до нього потерпілий не мав. Прокурор безпідставно звернувся до суду; стягнення коштів здійснене до бюджетів місцевого та державного, натомість лікування здійснювалося лікарнею, яка надає безкоштовну медичну допомогу, як передбачено законом.

Прокуратурою подані письмові пояснення

Рух справи

Ухвалою суду від 21.08.2024р відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 21.08.2024р призначено справу до розгляду на 15 жовтня 2024р.

Позиція сторін у суді

Сторони у суді апеляційної інстанції надали пояснення, зокрема відповідач та в його інтересах адвокат Кондрашова І.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги, представник прокуратури заперечував щодо задоволення скарги. Просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Національна служба здоров`я України, Кіровоградська обласна рада, Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Національна службаздоров`я Українита Комунальненекомерційне підприємство«Кіровоградська обласналікарня Кіровоградськоїобласної ради»подали письмовозаяви пророзгляд справиза їхвідсутності.

Неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду, за умови належного повідомлення про судове засідання.

Обставини встановлені судом першої інстанції

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.11.2021 року близько 00 год. 20 хв., перебуваючи в кафе «Аліса», яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, смт. Компанївка, вулиця Перемоги, 156-А на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин під час конфлікту зі ОСОБА_3 умисно наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область потилиці та два удари кулаком правої руки у височну частину голови, після чого наніс один удар в область лобової частини голови. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку 1-2 ступеню, вдавленого уламкового перелому зовнішньої стінки лобної пазухи, крововиливу в лобній ділянці над пазухами, крововиливів верхніх повік обох очей, гематоми в ділянці спинки носу, які згідно висновку експерта №877 від 30.12.2021 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу, тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці спини відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинилощо спричинило тривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.04.2022 (у кримінальній справі № 391/139/24), яка набрала законної сили 25.04.2022, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України закрито на підставі п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

З листа КНП Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради від 14.09.2023 за № 4309/02-18/06 вбачається, що з 27.11.2021 по 20.12.2021, тобто 23 ліжко-дні, вартість лікування по фактичним витратам склала без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні:

листопад 2021 - 3 л/д. х 1 629,53 грн. = 4 888, 59 грн.

грудень 2021 - 20 л/д. х 2 104,60 грн. = 42 092,00 грн.

Разом: 4888,59 +42092=46980,59 грн.

Розшифровка вартості 1 ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні в листопаді 2021 року (1629,53 грн.):

-оплата праці = 955,78 грн;

-нарахування на заробітку плату = 210,27 грн;

-господарські витрати (предмети, матеріали) = 0,00 грн;

-медикаменти та перев`язувальні матеріали = 162,84 грн;

-продукти харчування = 19,02 грн;

-видатки на відрядження =0,00 грн;

-оплата комунальних послуг та енергоносіїв = 281,62 гривень.

Розшифровка вартості 1 ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні в грудні 2021 року (2104,60 грн.): оплата праці = 1170,99 грн;

-нарахування на заробітку плату = 257,62 грн;

-господарські витрати (предмети, матеріали) = 29,31 грн;

-медикаменти та перев`язувальні матеріали = 100,82 грн;

-продукти харчування = 18,56 грн;

-видатки на відрядження =0,00 грн;

-оплата комунальних послуг та енергоносіїв = 527,30 гривень.

КНП «КОЛ КОР» провадить свою діяльність за рахунок коштів НСЗУ згідно укладеного договору від 04.05.2021 р. та обласного бюджету Кіровоградської області на 2021 р.

Лікування ОСОБА_3 здійснювалось за рахунок коштів НСЗУ(державний бюджет)в сумі 35589,73 грн.=3 л/дні х 1347,91 грн. + 20 л/д х 1577,3 грн.; та за рахунок коштів обласного бюджету в сумі 11390,86 грн.= 3 л/дні х 281,62 грн. + 20 л/д х 527,3 грн. (оплата комунальних послуг та енергоносіїв) (а.с.33-34).

Розрахунок відповідачем не спростовувався.

Позиція апеляційного суду

Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Мотиви апеляційного суду

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кіровоградської обласної ради, Комунального некормеційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».

У березні2024рвиконуючий обов`язкикерівника Знам`янськоїокружної прокуратуриКіровоградської областіТимур Петров,звернувся досуду вінтересах державив особіНаціональної службиздоров`я України,Кіровоградської обласноїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача Комунальненекомерційне підприємство«Кіровоградська обласналікарня Кіровоградськоїобласної ради»до ОСОБА_1 про стягненнявитрат настаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 35 589,73грн,які зарахувати в дохід державного бюджету та в сумі 11 390,86грн,які зарахувати у дохід місцевого (обласного) бюджету.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема,Конституцією УкраїнитаЗаконом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 131-1Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 56 ЦПК Україниу визначенихзакономвипадках прокурорзвертається досуду зпозовною заявою,бере участьу розглядісправ зайого позовами,а такожможе вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту,визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурорабо посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France),№ 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти російської федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження№ 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, щосам факт незвернення до суду відповідної ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від ньогоматеріали та їх копії.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі єдержава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення частини четвертоїстатті 56 ЦПК Україний абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересівне здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У даній справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що з часу перебування на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» потерпілого ОСОБА_3 (з 27.11.2021 р. по 20.12.2021 р.), органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку не здійснено, прокурор правомірно, відповідно до положень законодавства звернувся до суду з даним позовом, звернення відбулося у березні 2024 року.

Підстави відшкодування шкоди

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року № 11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко/днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якомуперебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичноїособи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується, а саме листом КНП Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради від 14.09.2023 за № 4309/02-18/06, що потерпілий перебував на лікування з 27.11.2021 по 20.12.2021, тобто 23 ліжко-дні, вартість лікування по фактичним витратам склала без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні: листопад 2021 - 3 л/д. х 1 629,53 грн. = 4 888, 59 грн; грудень 2021 - 20 л/д. х 2 104,60 грн. = 42 092,00 грн. Загальна вартість 46980,59 грн.

Вказана розшифровка вартості 1 ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні в листопаді 2021 року 1629,53 грн та розшифровка вартості 1 ліжко-дня у нейрохірургічному відділенні в грудні 2021 року 2104,60 грн.

КНП «КОЛ КОР» провадить свою діяльність за рахунок коштів НСЗУ згідно укладеного договору від 04.05.2021 р. та обласного бюджету Кіровоградської області на 2021 р.

Лікування ОСОБА_3 здійснювалось за рахунок коштів НСЗУ(державний бюджет)в сумі 35 589,73 грн, виходячи з3 л/дні вартістю по 1 347,91 грн та 20 л/д вартістю 1 577,3 грн. За рахунок коштів обласного бюджету в сумі 11 390,86 грн, виходячи 3 л/дні за вартістю 281,62 грн та 20 л/д вартістю 527,3 грн. (а.с.33-34).

Розмір витрат на лікування стороною відповідача ні оспорювався ні в суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, заперечувалося лише, що саме медичний заклад має бути позивачем у справі.

Шкода потерпілому завдана внаслідок кримінального діяння ОСОБА_1 .

За змістом частини першоїстатті 1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За ч.1,3 статті 1206 ЦК Україниособа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до п.1постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат»,відповідальність завідшкодування витратна стаціонарнелікування особи,яка потерпілавід злочину,може покладатисяна засудженихпри заподіяннішкоди якумисними,так інеобережними діями.Такі витратине підлягаютьстягненню лишепри вчиненнізлочинів устані сильногодушевного хвилювання,що раптововиникло внаслідокпротизаконного насильствачи тяжкоїобрази збоку потерпілого,або приперевищенні межнеобхідної оборони.

Щодо відповідальності ОСОБА_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.11.2021 року близько 00 год. 20 хв, ОСОБА_1 перебуваючи в кафе «Аліса», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин під час конфлікту зі ОСОБА_3 умисно наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область потилиці та два удари кулаком правої руки у височну частину голови, після чого наніс один удар в область лобової частини голови.

Кримінальним діянням ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку 1-2 ступеню, вдавленого уламкового перелому зовнішньої стінки лобної пазухи, крововиливу в лобній ділянці над пазухами, крововиливів верхніх повік обох очей, гематоми в ділянці спинки носу, які згідно висновку експерта №877 від 30.12.2021 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу, тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці спини відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинилощо спричинило тривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.04.2022 (у кримінальній справі № 391/139/24), яка набрала законної сили 25.04.2022, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України закрито на підставі п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судовим рішенням від 18.04.2022 р. встановлено, що умисними протиправними діями відповідача було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_3 й органами досудового розслідування такі дії кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України, тобто як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинилощо спричинило тривалий розлад здоров`я.

Позиція відповідача про те, що з нього витрати на лікування стягненню не підлягають, оскільки кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.1 ст. 122 КК України було закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, а це що становить реабілітуючи підстави, не ґрунтується на нормах законодавства.

Статтею 284 КПК передбачено перелік підстав для закриття кримінального провадження та які поділяються на реабілітуючи та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими.

Як зазначено в правовій позиції, викладеній в Постанові ВС від 25.02.2020 р. №599\595\18 нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування з нього витрат на лікування потерпілого, є необґрунтованими, закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України (з нереабілітуючих підстав) не звільняє його від сплати витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Щодо зарахування коштів до державного та місцевого бюджету.

Кошти витраченіна лікуванняпотерпілого відзлочину єкоштами державногота місцевогобюджетів,не євласними коштамиКНП «Кіровоградськаобласна лікарняКропивницької обласноїради»,відтак згідно до п.4 вищевказаного Порядку повинні бути зараховані до відповідного бюджету. Інтереси лікарні не порушено, а тому не має підстав для звернення лікувального закладу до суду з позовом та стягнення відповідних коштів на рахунок лікувального закладу.

Кошти, які виділяються на лікування хворих, надходять із місцевого та державного бюджету, відсутність коштів, призводить до навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам в цілому.

Враховуючи вищенаведене,суд першої інстанції підставно стягнув кошти в сумі 35 589,73 грн, які підлягають зарахуванню на користь Державного бюджету України, а кошти в сумі 11 390,86 грн - в дохід місцевого (обласного) бюджету.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справі «Бюрг та інші проти Франції», «Гору проти Греції»).

Про судові витрати

Передбачених ч. 13 ст. 141 ЦПК України для здійснення нового розподілу судових витрат, які сторони понесли у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції немає.

Судовий збір,сплачена апелянтомза поданнядо судуапеляційної скарги,покладається на неї.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2024 року,- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 13 листопада 2024р.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А. М. Головань

О. Л. Дуковський