Рішення

від 18.11.2024 по справі 197/804/21

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 197/804/21

Номер провадження 2/213/1661/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нестеренка О.М.,

секретар судового засідання Близнюк Є.О.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Кривому РозіДніпропетровської областів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним державного акту та визнання права на спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад обставин.

05.08.2024 до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу надійшла вказана цивільна справа, яка за підсудністю перебувала в провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області, та була передана на підставі на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України за Розпорядженням в.о. голови суду ОСОБА_2 .

Так, позивач просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП №124263, виданий 15.12.1999 на ім`я її бабусі ОСОБА_3 згідно з рішенням сесії Розилюксембурзької сільської Ради народних депутатів від 22.11.1999 №55-VII/ХХІІІ та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №145/2352, скасувавши його державну реєстрацію; визнати за позивачкою в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , усі права та обов`язки (в т.ч. право на реєстрацію права власності), які належали останній на день її смерті відносно земельної ділянки площею 4,8842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гречаноподівської (Розилюксембурзької) сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, на підставі рішення сесії Розилюксембурзької сільської Ради народних депутатів №55-VII/ХХІІІ від 22.11.1999 «Про передачу земельних часток (паїв) у приватну власність» та на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано обставинами:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , за життя якій було передано у приватну власність земельну ділянку та видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 4,8842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №145/2352.

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла позивачці ОСОБА_4 , згідно з заповітом, посвідченим 26.02.2004 секретарем Розилюксембурзької сільської ради ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі під №15. На час складання заповіту прізвище позивачки було « ОСОБА_6 » та в подальшому було змінено на « ОСОБА_7 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу.

19.08.2020 державний нотаріус Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Горбаченко О.В. відмовив позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у Державному акті на право приватної власності на спадкову земельну ділянку містяться виправлення, що суперечить чинному законодавству.

Позиція відповідача. Гречаноподівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області позов підтримує в повному обсязі, заперечень на позовні вимоги не має (а.с. 209, 218).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

28.08.2021 представник позивача звернулась із вказаним позовом до Широківського районного суду Дніпропетровської області; разом із позовом заявлено клопотання про витребування доказів.

30.08.2021 ухвалою судді Широківського районного суду Дніпропетровської області провадження у справі було відкрито, постановлено залучити у якості третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, витребувати докази.

29.07.2024 за Розпорядженням в.о. голови суду ОСОБА_2 справу було передано Інгулецькому районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана в провадження судді Мазуренку В.В.

12.08.2024 суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Мазуренко В.В. задовольнив заяву про самовідвід у вказаній цивільній справі.

13.08.2024 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Нестеренка О.М. справу було прийнято до свого провадження.

04.10.2024 та 23.10.2024 від відповідача надійшли заяви про підтримання позову у повному обсязі та відсутність заперечень на позовні вимоги.

23.10.2024 від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Інших заяв, клопотань від учасників до суду не надходило.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, представник позивача надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у існуванні фактичних обставин, що перешкоджають позивачці у реалізації її прав як спадкоємиці за заповітом.

Так, судом встановлено наступну хронологію.

Спадкодавиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,8842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана обставина підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю І-ДП №124263 від 15.12.1999 (а.с. 6, 111).

Вказаний Державний акт було видано на ім`я - ОСОБА_8 , та містить виправлення по тексту у прізвищі (а.с. 6) та імені (а.с. 111), про що зроблений відповідний власноручний напис на документі такого змісту: «Виправленому вірить згідно паспорту НОМЕР_1 виданим Широківським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 27 серпня 1997 р. сільський голова /підпис/ В.М. Силадій».

До Державного акту також додається Довідка за вих.№ 1981 від 29.11.07 р., видана виконкомом Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно являється однією й тією самою особою, за підписом сільського голови ОСОБА_9 (а.с. 112).

Державний акт на право приватної власності на землю І-ДП №124263 від 15.12.1999 видавався на підставі: Рішення сесії Розилюксембурзької сільської Ради народних депутатів №55-VII/ХХІІІ від 22.11.1999 «Про передачу земельних часток (паїв) у приватну власність» з додатками (а.с. 117-121), Сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с. 116).

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.11.2021, земельна ділянка площею 4,8842 га з кадастровим номером 1225885700:07:003:0178, що розташована на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району, згідно з даними Державного земельного кадастру, зареєстрована за ОСОБА_10 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 16.07.2018 (а.с. 110).

26.02.2004 секретарем Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області було посвідчено заповіт на випадок смерті ОСОБА_10 , відповідно до якого остання заповідає земельну ділянку розміром 4,8842 га, яка належить їй згідно державного акта на право приватної власності на землю І-ДП №124263 від 15.12.1999 року та на яку за законом матиме право ОСОБА_11 (а.с. 7, 47).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07.10.2019 (а.с. 5, 45).

Після померлої у Широківській державній нотаріальній конторі 03.03.2020 заведено спадкову справу №72/2020 (а.с. 30-91).

Заява про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори подавалась дочкою померлої ОСОБА_12 (а.с. 33); заява про прийняття спадщини за заповітом подавалась онукою померлої ОСОБА_1 (а.с. 37); заява про відмову від спадщини за законом подавалась дочкою померлої ОСОБА_13 (а.с. 39,40).

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_13 від 23.03.2020, остання є непрацездатною за віком людиною, має право на обов`язкову частку у спадщині, та відмовляється від належної їй частки спадщини на користь онуки померлої ОСОБА_1 (а.с. 40).

19.08.2020 державний нотаріус Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Горбаченко О.В. відмовив ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у Державному акті на право приватної власності на спадкову земельну ділянку містяться виправлення, що суперечить чинному законодавству (а.с. 8, 90).

Відповідно до копій паспорту спадкодавиці (а.с.113) та копій свідоцтва про смерть (а.с. 45), свідоцтва про народження ОСОБА_14 (доньки спадкодавиці) (а.с. 48), П.І.П. зазначається як ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00027323368 від 06.08.2020, прізвище ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_16 (а.с. 49,50).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_6 » (а.с. 10).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до Земельного кодексу України від 18.12.1990, в редакції, що діяла на час отримання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23).

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній після 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За положеннями статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Згідно з п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Такі ж положення містить ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1,2,8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, судом встановлено, що підставою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є наявність у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку виправлень, що суперечить нормам чинного законодавства та законодавства, що діяло на час виникнення правовідносин власності.

Так, відповідно до п. 2.9 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999, усі записи при заповненні державних актів мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.

Судом також встановлено, що спірний Державний акт зареєстрований в Книзі № 2 Записів/Реєстрації/ Державних актів на право приватної власності на землю (14.11.1997р. 19.05.2000р.).

Наявність такого запису та самого державного акта підтверджує факт того, що відомості про земельну ділянку та про право власності на неї були занесені до Державного реєстру земель, з огляду на таке.

Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст.202 ЗК України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013.

Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Ведення державного реєстру земель запроваджено одночасно із набранням чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408).

Положеннями зазначеного Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.

Відповідно до абз. 5 та 7 пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення земель від 02.07.2003 №174 Державний реєстр земель складався з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Отже, земельна ділянка вважається зареєстрованою в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, як складових Державного реєстру земель, розпочалося з липня 2003 року (Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174)».

Тож, можливо зробити висновок, що у цьому конкретному випадку відомості про земельну ділянку підлягали перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, що відповідало пункту 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про державний земельний кадастр».

Вказане підтверджується, зокрема, і тим, що згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.11.2021, що міститься у матеріалах справи (а.с. 110), земельна ділянка площею 4,8842 га з кадастровим номером 1225885700:07:003:0178, що розташована на території Розилюксемберзької сільської ради Широківського району, згідно даних Державного земельного кадастру зареєстрована за ОСОБА_10 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 16.07.2018.

Вказана інформація дає підстави вважати, що відомості про власника до Державного земельного кадастру були перенесені також некоректно, що спричиняє перешкоди позивачці у реалізації її прав як спадкоємиці за заповітом.

Згідно з п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Такі ж положення містить ч. 13ст. 79-1 ЗК України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328,377,1216-1218,1220,1268,1297 ЦК України, ст.ст.10,81,141,200,206,247,259,265,273,354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним державного акту та визнання права на спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП №124263, виданий 15.12.1999 на ім`я ОСОБА_3 згідно з рішенням сесії Розилюксембурзької сільської Ради народних депутатів від 22.11.1999 №55-VII/ХХІІІ та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №145/2352, скасувавши його державну реєстрацію.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , усі права та обов`язки (в т.ч. право на реєстрацію права власності), які належали останній на день її смерті відносно земельної ділянки площею 4,8842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гречаноподівської (Розилюксембурзької) сільської ради Криворізького (Широківського) району Дніпропетровської області, на підставі рішення сесії Розилюксембурзької сільської Ради народних депутатів №55-VII/ХХІІІ від 22.11.1999 «Про передачу земельних часток (паїв) у приватну власність» та на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2024 року.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Гречаноподівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04525277, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Гречані Поди, вул. Степова, буд. 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 04525277, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А.

Суддя О.М. Нестеренко