Рішення

від 12.11.2024 по справі 478/480/24

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/480/24 пров. №2/478/188/2024

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Луговської А.І.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересахякої діє ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Масляного» про розірвання договору оренди землі,

В с т а н о в и в:

29 квітня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересахякої діє ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ «Масляного» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23 листопада 2016 року приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, площею 6.5333 га, кадастровий номер: 4823655100:20:000:0120, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Казанківської селищної ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області.

Дану земельну ділянку позивач ОСОБА_2 отримала у спадок після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час зазначена вище земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача ФГ «Масляного» на підставі договору оренди землі №10 від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Масляного», зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право: 7753017.

За його умовами, ОСОБА_3 передав в оренду відповідачу ФГ «Масляного» належну йому земельну ділянку, строком на 49 років, під зворотне зобов`язання останнього сплачувати орендну плату у грошовій формі в розмірі 3000 грн один раз на рік у строк до 30 грудня кожного календарного року.

Однак, в порушення умов договору відповідачФГ «Масляного», в період з 2016 рокупо 2024рік, не сплачує позивачу ОСОБА_2 , як спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 , орендну плату закористування землею.

Посилаючись на викладене, а також на те, що систематична несплата відповідачем орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, представник позивача просив розірвати договір оренди землі №10 від 01 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Масляного», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право: 7753017, та припинити право оренди земельної ділянки.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 03 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02 липня 2024 року відповідачем ФГ «Масляного», у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Зазначило, що з 1994 року господарство на правах оренди користується земельною ділянкою площею 6,5333 га, кадастровий номер 4823655100:20:000:0120, яка належала на той час ОСОБА_4 , після смерті якої земельна ділянка перейшла у спадок до її сина ОСОБА_3 , який також передав земельну ділянку в оренду ФГ «Масляного». Після тяжкої та тривалої хвороби ОСОБА_3 помер та був похований за рахунок господарства. Про наявність рідної доньки у ОСОБА_3 ОСОБА_2 , яка є його спадкоємицею, господарство дізналося під час надання свідчень при розслідуванні кримінального провадження. Вважає, що у господарства відсутній обов`язок сплачувати позивачу ОСОБА_2 орендну плату, оскільки протягом одного місяця з дня набуття права власності на спадкове майно остання не виконала вимог ст.148-1 Земельного кодексу України та не повідомила про це орендаря рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або особисто під розписку, при цьому не надала відомостей про кадастровий номер успадкованої нею земельної ділянки, місця її розташування та площі, свого прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, поштової адреси та реквізитів, на які можливо було б сплачувати орендну плату. Наголошує, що дані дії є обов`язковими для нового власника, з метою недопущення несприятливих наслідків для нього у майбутньому, неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно позбавляє орендаря належним чином виконати свої зобов`язання за договором оренди, зокрема сплатити орендну плату, тому відсутність у господарства даних про нового власника земельної ділянки знімає з нього відповідальність за виконання договору, в тому числі і з виплати орендної плати. Враховуючи вищевикладене, ФГ «Масляного» вважає, що у зв`язку з неповідомленням позивачем ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства про вступ у права спадкоємця причини для розірвання договору оренди землі відсутні, тому просило закрити провадження по справі, згідно п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України (а.с.78-79).

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року в задоволенні клопотання керівника ФГ «Масляного» ОСОБА_5 про зупинення провадження у цивільній справі, відмовлено.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року в задоволенні клопотання керівника ФГ«Масляного» ОСОБА_5 про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, відмовлено.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року в задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. У судовому засіданні, яке відбувалося 22 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 похованням якого займалося ФГ «Масляного», так як останній працював в ньому та його земельна ділянка перебувала в оренді даного господарства. Після смерті батька ОСОБА_3 вона успадкувала земельну ділянку, площею 6.5333 га, кадастровий номер: 4823655100:20:000:0120, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Казанківської селищної ради, яка на даний час перебуває в оренді відповідача ФГ «Масляного». Отримавши Свідоцтво про право на спадщину за законом вона декілька разів в усній формі особисто намагалася повідомити представників відповідача ФГ «Масляного» про те, що вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 та є новим орендодавцем, але представник відповідача ОСОБА_6 в категоричній формі відмовився прийняти в неї документи та взагалі про щось вести перемовини, пообіцявши вподальшому сплачувати орендну плату. Однак, в порушення умов договору відповідачФГ «Масляного», в період з 2016 рокупо 2024рік, жодного разу не сплачував їй, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 , орендної плати закористування землею. Зазначила, що після набуття права власності на земельну ділянку, у встановлені законом строки, письмово не повідомляла про це відповідача ФГ «Масляного» із зазначенням даних, які давали б можливість орендарю виплатити їй, як новому власнику орендну плату, оскільки не знала про зазначений порядок, та представником відповідача їй про це не було повідомлено. Вважає, що систематична несплата відповідачем ФГ «Масляного» орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, тому просила розірвати договір оренди землі №10 від 01 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Масляного».

Представник відповідача ФГ «Масляного» Масляний О.В. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні, яке відбувалося 22 жовтня 2024 року позовнівимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підтримав доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві, просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.09.2014 року державним нотаріусом Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області Макушевим С.П. за р.№125, належала земельна ділянка площею 6.5333 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, кадастровий номер: 4823655100:20:000:0120.

01 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Масляного» було укладено договір оренди землі, площею 6,53 га, кадастровий номер 4823655100:20:000:0120. Термін дії договору становить 49 років (п. 8 Договору). Державну реєстраціюякого проведено 13 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право: 7753017(копія) (а.с.9-10, 11, 145-148).

Відповідно до п.п.9, 10, 11 Договору орендна плата виплачується виключно в грошовій формі в розмірі 3000 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахування (без урахування) Індексації. Орендна плата вноситься орендарем у строк до грудня місяця.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (п.13 договору).

Судом встановлено, що розмір орендної плати не змінювався.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% від ставки НБУ несплаченої суми за кожен місяць прострочення (п.14 договору).

Відповідно до змісту пункту 38 договору оренди землі його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням судуна вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її виконанню, а також з інших підстав визначених законом.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі у вигляді права власності на земельну ділянку, площею 6,5333 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Казанківської селищної ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, кадастровий номер: 4823655100:20:000:0120.

23 листопада 2016 року приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., спадкоємцю майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 6.5333 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, що належала спадкодавцеві ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.09.2014 року за р.№125, державним нотаріусом Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області Макушевим С.П., (кадастровий номер земельної ділянки: 4823655100:20:000:0120) (копія) (а.с.13).

Право власності за спадкоємцем ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. 23.11.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 17575696, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460503748236, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 23.11.2016 року за індексним №73697127 (копія) (а.с.16).

Доказів повідомлення орендодавцем орендаря про перехід права власності на земельну ділянку та перехід прав і обов`язків за чинним договором оренди щодо даної земельної ділянки із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів матеріали справи не містять.

Згідно ізст.2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексомУкраїни (далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У ч.1ст.526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У ч.ч.1 та 2ст.651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ізст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі»(далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону).

Уст.32 Законупередбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Уст.141 ЗК Українисеред підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (касаційне провадження №61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1ст.509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч.1 ст.612 ЦК Українивизначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.148-1ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщозакономабо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже,закономвстановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №545/262/18 (провадження №61-47367св18), та від 16 лютого 2022 року у справі №146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

У даній справі, позивачем ОСОБА_2 не доведено виконання нею вимог ч.3 ст.148-1 ЗК Українита направлення орендарю інформації про нового власника орендованої земельної ділянки, зокрема: місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщозакономабо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

У матеріали кримінального провадження, внесеного 13.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120181150240000764, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, хоча і містяться протоколи допиту потерпілої ОСОБА_2 , в яких остання неодноразово під час допиту давала показання зазначаючи про те, що вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та є новим орендодавцем, але за відсутності повідомлення орендаря ФГ «Масляного», відповідно до вимог ст.148-1 ЗК України, про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надання інформації, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також виконати інші умови договору, у орендаря не виникло обов`язку щодо її сплати, як про це зазначає представник відповідача.

Доводи позивача ОСОБА_2 щодо повідомлення представників ФГ «Масляного» про факт переходу права власності на земельну ділянку та зміну орендодавця не заслуговують на увагу, оскільки допитана в якості свідка ОСОБА_7 повідомила про те, що вона дійсно працювала у ФГ «Масляного», після смерті ОСОБА_3 до господарства спадкоємці останнього не зверталися, про те, що позивач ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 господарству не відомо, за сплатою орендної плати остання до господарства не зверталася. Зазначила, що починаючи з 2016 року ФГ «Масляного» продовжує нараховувати орендну плату за користування землею відповідно до договору оренди землі №10 від 01 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Масляного».

Отже, судом установлено відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем ОСОБА_2 передбаченого ч.3ст.148-1 ЗК Українизаконодавчо визначеного обов`язку повідомити орендаря про зміну власника земельної ділянки з зазначенням певних даних, які давали б можливість орендарю виплатити новому власнику орендну плату.

За таких обставин вина відповідача ФГ «Масляного» у простроченні зобов`язання є недоведеною.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3ст.89 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення іззаконом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Тлумачення як ст.3ЦК України загалом, так і п.6 ст.3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок зроблений в п.8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

З урахуванням встановленого, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів систематичного (два і більше разів) невиконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, відтак позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересахякої діє ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Масляного» про розірвання договору оренди землі, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18.11.2024 року.

Суддя І.П.Сябренко