Рішення

від 15.11.2024 по справі 490/2957/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2077/2024 Справа № 490/2957/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міськоїтериторіальної громадив особіМиколаївської міськоїради про визнання права власності на спадкове майно, треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Людмила Сергіївна, ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просив визнати за ним майнове право засновника/власника ПП «АЛЕР», у розмірі 100% в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина, ОСОБА_3 . Після смерті дружини відкрилась спадщина, до складу якої увійшло спадкове майно, що складається з: ПП «АЛЕР», як єдиного майнового комплексу, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, та майнових прав засновника, статутний (складений) капітал якого становить 0,00 грн.

Позивач зазначає, що право на спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги мав він та їх з померлою донька, ОСОБА_2 . Інших законних спадкоємців першої черги після померлої ОСОБА_3 немає. Донька, ОСОБА_2 , 27.07.2023 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини. Таким чином, ОСОБА_1 вказує, що є єдиним спадкоємцем після смерті дружини. 26.07.2023 року позивачем подано приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорній Л.С. заяву про прийняття спадщини, на підставі чого нотаріусом заведено спадкову справу за № 90/2023 до майна помер лої ОСОБА_3 . Разом із тим, у подальшому постановою нотаріуса від 20.02.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину (спадкове майно, що складається з: ПП «АЛЕР») у зв`язку з тим, що не сформований статутний капітал приватного підприємства. Нотаріусом було прийнято до уваги лист Міністерства юстиції України № 31-32-1736 від 12.08.2008 року, де передбачено, що у тому разі, якщо статутний капітал підприємства не сформовано, то питання спадкування на частку у статутному капіталі необхідно вирішувати в судовому порядку.

Таким чином, позивач зазначає, що він як єдиний спадкоємець на майно після померлої ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, має законне право на визнання за ним майнових прав засновника/власника ПП «АЛЕР» в порядку спадкування за законом. Враховуючи, що статутний фонд ПП «АЛЕР» за життя засновником ОСОБА_3 сформовано не було, внаслідок чого він, як спадкоємець, позбавлений можливості в досудовому порядку оформити спадкові права на спадщину, до складу якої входять корпоративні права на вказане підприємство, в даному випадку наявні передбачені законодавством підстави для звернення до суду для захисту його спадкових прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 року головуючим у справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою судді від 17.04.2024 року дану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

24.04.2024 року від позивача, на виконання вимог ухвали від 17.04.2024 року надійшла заява про усунення недоліків з позовною заявою в новій редакції.

Ухвалою судді від 26.04.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

16.05.2024 року від третьої особи - ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких просила задовольнити позовні вимоги з підстав, вказаних в поясненні, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року судове засідання відкладено на 13.11.2024 року, витребувано у приватного нотаріусаМиколаївського міськогонотаріального округуМиколаївської областіЧорної ЛюдмилиСергіївни копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.10.2024 року від приватного нотаріуса, на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024 року, надійшли витребувана копія спадкової справи №90/2023, заведеної до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, в матеріалах справи містить заява про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради.

Третя особа - приватний нотаріус Чорна Л.С. до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа - ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 09.06.1990 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , про що у Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 09.06.1990 зроблено запис за № 729, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 09.06.1990 Виконкомом Миколаївської міської ради народних депутатів.

У шлюбі у позивача та ОСОБА_3 народилася донька, ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.01.1991року Виконкомом Миколаївської міської ради народних депутатів.

У подальшому донька позивача та ОСОБА_3 вступила у шлюб та змінила прізвище зі « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджуються копіями Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 25.08.2012 року Центральним відділом ДРАЦС Миколаївського міського управління юстиції (з відміткою про припинення шлюбу), та Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 11.02.2023 року Відділом ДРАЦС у місті Миколаєві ПМУМЮ(м. Одеса).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що Центральним відділом ДРАЦС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) 18.04.2023 року складено відповідний актовий запис за № 417 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, до складу якої увійшло спадкове майно, що складається з: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА (ПП) «АЛЕР», місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 23623620, як єдиного майнового комплексу, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, та майнових прав засновника, статутний (складений) капітал якого становить 0,00 грн.

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом як спадкоємці першої черги отримали позивач та ОСОБА_2 .

Інших законних спадкоємців першої черги після померлої ОСОБА_3 немає, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорної Л.С. від 20.02.2024року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У зв`язку зі смертю дружини позивачем 26.07.2023 року подано приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорній Л.С. заяву про прийняття спадщини.

26.07.2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорною Л.С. заведено спадкову справу за № 90/2023, номер у Спадковому реєстрі 70993155, до майна померлої ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.07.2023 року № 73340660.

ОСОБА_2 27.07.2023 року подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини.

Інші заяви від спадкоємців нотаріусу не надходили.

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорної Л.С. від 20.02.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено у видачі позивачу Свідоцтва про право на спадщину (спадкове майно, що складається з: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА (ПП) «АЛЕР», місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 23623620, як єдиного майнового комплексу, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, та майнових прав засновника).

Постанову мотивовано тим, що статутний (складений) капітал ПП «АЛЕР» становить 0,00 грн. (тобто, не сформований), а також посиланнями на роз`яснення Міністерства юстиції України, викладені у листі від 12.08.2008 року № 31-32-1736, згідно яких якщо статутний фонд у приватному підприємстві не сформовано, то питання спадкування необхідно вирішувати у суді.

Відповідно до ст.16ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_6 , виданого 07.02.1996 року, та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_7 , виданого 19.03.2009 року у зв`язку зі зміною даних про місцезнаходження юридичної особи, ПП «АЛЕР» (код ЄДРПОУ 23623620) зареєстроване 07.02.1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР ? 15221200000005258; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 17.03.2024 року № 32574175), єдиним засновником (учасником), а також кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та керівником ПП «АЛЕР» (код ЄДРПОУ 23623620) була ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; розмір частки засновника (учасника): 0,00 грн.; відомості про структуру власності до Реєстру не внесені; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) ПП «АЛЕР»: 0,00 грн.

Крім того, у відповідності до витягу від 17.03.2024 року № 32574175 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, останні зміни до установчих документів ПП «АЛЕР» внесені 06.09.2013 року (Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 06.09.2013 року 12:20:42, 15221050004005258, Інші зміни. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_7 , Миколаївська міська рада).

Останні зміни щодо ПП «АЛЕР» внесені 22.05.2015 року (Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 22.05.2015 13:54:50, 15221070006005258, Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою., ОСОБА_8 , Миколаївська міська рада; Виправлення помилок, 22.05.2015 13:56:16, 15227770007005258, ОСОБА_8 , Миколаївська міська рада).

Виходячи з наведених документів, ПП «АЛЕР» (код ЄДРПОУ 24567237) є діючим підприємством, що зареєстроване у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Також виходячи з аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів щодо державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, останньою та чинною редакцією Статуту ПП «АЛЕР» (код ЄДРПОУ 24567237) є редакція, затверджена засновником підприємства ОСОБА_3 04.09.2013 року, та зареєстрована 06.09.2013 року.

Таким чином, на даний час ПП «АЛЕР» діє на підставі Статуту в редакції, затвердженій рішенням власника ( ОСОБА_3 ) від 04.09.2013 року № 5, та зареєстрованій у Миколаївській міській раді 06.09.2013 року, номер запису: 15221050004005258.

У відповідності до п. 1.1 Статуту, ПП «АЛЕР» (далі ? підприємство), останнє є підприємством з правом найняття робочої сили, яке засноване на приватній власності громадян України: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 30.08.1996року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ІНН НОМЕР_9 ).

Юридична адреса ПП «АЛЕР» внесена до єдиного державного реєстру (п. 1.9 Статуту).

Керівництво підприємством здійснюється Засновником відповідно до Статута підприємства (п. 4.1 Статуту).

Структура підприємства та його органів визичається Засновником самостійно (п. 4.2 Статуту).

Засновник має право приймати рішення по усім питанням, які стосуються діяльності підприємства. До виняткової компетенції Засновника відноситься рішення таких питань: видавати безвідсоткові позики (споживчі кредити) та надавати матеріальну допомогу своїм робітникам; прийняття, внесення змін та доповнень до Статуту; розподіл прибутку за фінансовий рік, що минув; визначення суми відрахувань від прибутку підприємства в додаткові фонди підприємства та порядок використання усіх фондів; прийняття та звільнення директора, визначення суми винагород, які йому сплачуються; прийняття рішень про притягнення до матеріальної відповідальності робітників підприємства; визначення усіх питань, що виникають у зв?язку з ліквідацією підприємства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження її звіту; затвердження рішень про створення, придбання, передачу або ліквідацію філій та представництв пдприємства на Україні і за кордоном, а також визначення їх структури; визначення загальної ділової політики підприємства (п. 4.3 Статуту).

Для поточного керівництва діяльністю підприємства Засновник може наймати директора підприємства по контракту, в якому визначаються усі умови найму (п. 4.4 Статуту).

У випадку смерті Засновника установчі майнові та немайнові права, пов?язані з підприємством, у відповідності з діючим цивільним законодавством, переходять до спадкоємців Засновника, які здійснюють керівництво підприємством самостійно або через довірену особу (п. 4.6 Статуту).

Необхідні структури управління створюються по розпорядженню Засновника підприємства (п. 4.7 Статуту).

Майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Засновник може у будь-який час сформувати (та змінити) Статутний фонд підприємства шляхом внесення відповідного майна або грошових коштів. Розмір Статутного фонду визначається Засновником самостійно (п. 6.1 Статуту).

Майно підприємства належить йому на правах власності. підприємство вправі повністю володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном у відповідності з законодавством. підприємство також має право передавати на договірних умовах своє майно і грошові кошти в користування іншим підприємствам або громадянам, або списувати з балансу майно у тому випадку, якщо воно пошкоджено фізично або морально застаріло, або проводити відчуження майна будь-яким законним чином, у тому числі шляхом безоплатної його передачі (п. 6.2 Статуту).

Джерелом формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески Засновника; доходи, отримані від реалізації продукції, а також від іншої господарської діяльності; доходи від цінних паперів; придбання майна іншого підприємства, організації тощо; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян; інші джерела, не заперечені законодавством (п. 6.3 Статуту).

Із змісту наведеного вбачається, що Статутом ПП «АЛЕР» передбачена можливість спадкування майнових та немайнових прав, пов`язаних із підприємством, що узгоджується з положеннями діючого законодавства України.

Разом із тим, хоча Статутом передбачено можливість Засновника у будь-який час сформувати (та змінити) Статутний фонд підприємства шляхом внесення відповідного майна або грошових коштів та визначити розмір статутного фонду, положень щодо конкретного розміру капіталу та/або обов`язковості і чіткого порядку (строків) його формування Статут не містить.

При цьому, відповідно до даних останнього поданого підприємством фінансового звіту (балансу), на даний час статутний капітал ПП «АЛЕР» (код ЄДРПОУ 24567237) не сформовано.

Згідно ст. 23 ЦК Української РСР (що діяв на момент створення підприємства) юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 25 ЦК Української РСР визначено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду,з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації (ст. 26 ЦК Української РСР).

Подібні норми містяться в чинномуЦивільному кодексі України.

Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 89 ЦК України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Згідно ч.1ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Статтею 63 ГУ України передбачено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, такий вид підприємства, як приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України №31-32-1736 від 12.08.2008 року, майно приватного підприємства і майно фізичної особи - його засновника не можна ототожнювати, оскільки ці особи є різними суб`єктами цивільних правовідносин, які у вчиненні правочинів виступають кожен від свого імені та несуть самостійну відповідальність. Крім того, у разі смерті засновника приватне підприємство не припиняє свого існування та продовжує діяльність. У разі наявності статутного фонду свідоцтво про право на спадщину може бути видано на майно, внесене до статутного фонду приватного підприємства. Якщо ж статутний фонд у приватному підприємстві не сформовано, то питання спадкування необхідно вирішувати у суді.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Отже, законодавством не передбачено обов`язковості формування статутного капіталу в приватному підприємстві. Доцільність формування статутного капіталу приватного підприємства вирішується виключно засновником такого підприємства.

Засновник, зареєструвавши приватне підприємство у встановленому законом порядку та закріпивши таким чином майно за приватним підприємством (на праві власності), набув майнові права на нього і відповідно спадкоємець вправі їх спадкувати.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 12.08.2008 року №31-32-1736 майно приватного підприємства і майно фізичної особи - його засновника не можна ототожнювати, оскільки ці особи є різними суб`єктами цивільних правовідносин, які у вчиненні правочинів виступають кожен від свого імені та несуть самостійну відповідальність. Крім того, у разі смерті засновника приватне підприємство не припиняє свого існування та продовжує діяльність.

Отже, успадковуються права та обов`язки, які належали фізичній особі, а не юридичній особі, що була створена цією фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до пп.4.14 п.4 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Статтями 1218,1268 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, і що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як зазначено в п. 43 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі №179/1043/16-ц: ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовлялися від вступу до фермерського господарства, в якому не має сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства.

Оскільки позивач прийняв спадщину в установленому законному порядку, то спадщина належить йому з часу її відкриття.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, тому суд прийшов до переконання про задоволення позову.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про те, що вимоги позову є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України"Просудоустрій істатус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України", "Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міськоїтериторіальної громадив особіМиколаївської міськоїради про визнання права власності на спадкове майно, треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Людмила Сергіївна, ОСОБА_2 ? задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) майнове право засновника/власника Приватного підприємства «АЛЕР» (ЄДРПОУ 23623620, місцезнаходження юридичної особи: 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 16, кв. 42) у розмірі 100% в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено: 15 листопада 2024 року.

Суддя Н.П. Черенкова