Ухвала

від 15.11.2024 по справі 686/21763/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/21763/23

Провадження № 1-кс/686/9803/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання старшого слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12023240000000147,

встановив:

15 листопада 2024 року старший слідчий ВРОТЗ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 , за допомогою поштового зв`язку (дата поштового відправлення - 14.11.2024 р.), звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, яке 13.11.2024 р., під час проведення, у період часу з 06 год. 46 хв. по 08 год. 19 хв., обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 - у квартирі АДРЕСА_1 , було тимчасово вилучене у ОСОБА_5 , зокрема, на належні, за твердженням слідчого, ОСОБА_4 о.: банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «Хіоmі» моделі «Redmi 3S», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім-картками мобільних операторів України № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Тесnо Spark 5 Pro», IMEI НОМЕР_6 , IMEI НОМЕР_7 , без сім-картки; мобільний телефон марки «Microsoft», ІМЕІ НОМЕР_8 , без сім картки; мобільний телефон марки «Iphone 7S», IMEI невстановлений; мобільний телефон марки «Viaan», IMEI невстановлений, з сім-карткою мобільного оператора України № НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «Вlасbегу», ІМЕІ невстановлений; печатку з відтиском «Благодіна організація «благодійний фонд «спецпостач» «ЄРДПОУ №45256036»; ноутбук марки «Samsung», s.n. НОМЕР_10 , з зарядним пристроєм до нього; ноутбук марки «Lenovo», s.n. НОМЕР_11 , з зарядним пристроєм до нього.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Водночас, за змістом ч. 2 ст.64-2 КПК України, у випадку коли вирішується питання про арешт майна третьої особи, суб`єктом звернення із клопотанням про арешт майна є лише прокурор.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вказаним вимогам закону подане слідчим клопотання не відповідає.

Так, у поданому клопотанні слідчий не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє належне обґрунтування, яке значення має майно (у тому числі й печатка), на яке просить накласти арешт слідчий, як речові докази та які обставини (з тих, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню), за допомогою цих доказів, можливо довести у кримінальному провадженні №12023240000000147, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про приєднання речових доказів до кримінального провадження, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України. Також, слідчий суддя звертає увагу й на ту обставину, що до клопотання не було долучено будь-яких матеріалів, на підтвердження факту використання вилученого в ході обшуку майна, саме при виконанні певною особою об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.1 ст.306, ч.4 ст.28, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.311, ч.4 ст.28, ч.2 ст.317 КК України, з метою підтвердження зазначеного слідчим факту про використання вилученого майна саме під час вчинення злочинів (як знаряддя чи засобу кримінального правопорушення). З огляду на те, що докази перерахування грошових коштів з банківських рахунків орган досудового розслідування може отримати з дотриманням вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», слідчим у клопотанні також не наведено, яка є необхідність в накладенні арешту на банківську платіжну картку, яка лише пов`язана з рахунком, що належить держателю картки, проте власником такої картки є банк-емітент, що випустив картку.

Окрім того, слідчий у клопотанні зазначає, що все вилучене у ОСОБА_5 , у ході обшуку, майно належить саме ОСОБА_4 , однак, з урахуванням тієї обставини, що вищеозначені речі були вилучені не у останнього, слідчий у клопотанні мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, проте, матеріали клопотання вказують на те, що власником частини з зазначених, вилучених у ОСОБА_5 , речей (у тому числі печатки, банківської картки) є треті особи. Тобто, майно, про яке йдеться у клопотанні слідчого, належить третім особам, відповідно, й суб`єктом звернення із таким клопотанням про арешт майна мав би бути прокурор.

До клопотання слідчим долучено лише витяг з ЄРДР (на 10 арк.), а також копії: ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку (на 2 арк.); протоколу обшуку (на 3 арк.); повідомлення ОСОБА_4 про підозру та протоколу його затримання (на 8 арк.); постанови про приєднання речових доказів до кримінального провадження (на 1 арк.), інших документів, якими б слідчий міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого слідчим клопотання не містять актуальних контактних даних осіб, яким належить майно, на яке просить накласти арешт слідчий, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.

Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, кому в дійсності належить вищевказане майно, з долученням документів, якими представник сторони обвинувачення має обґрунтовувати доводи клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, клопотання слідчого підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-

постановив:

Клопотання старшого слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 , що погоджене з прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12023240000000147, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя