Постанова

від 14.11.2024 по справі 686/17585/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/17585/24

Провадження № 22-ц/4820/1870/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницькогобюро технічноїінвентаризації Хмельницькоїміської радипро визнанняпротиправними дійі бездіяльності,зобов`язання вчинитидії тастягнення моральноїшкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької міської ради (далі БТІ) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначила, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ХМ №01961 від 4 березня 1999 року вона є власницею земельної ділянки площею 0,078 га, розташованої на землях садівничого товариства «Колос-2» колишньої Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (виданого згідно рішення цієї ради від 17 січня 1995 року №18). Технічна документація із землеустрою для складання вказаного державного акта, а також документація щодо меж земельної ділянки розроблялася працівниками БТІ,які натой часмали повноваженняна проведенняземлевпорядних робіт. У зв`язкуз необхідністюприсвоєння земельнійділянці кадастровогономера позивачказвернулася доБТІ зінформаційними запитамивід 20жовтня 2021року та12листопада2021року пронадання (відновлення)архівного файлутехнічної документаціїіз землеустроюдля внесенняданих проземельну ділянкудо автоматизованоїсистеми Державногоземельного кадастру. Листами від26жовтня 2021року №311/01-18та від24листопада 2021року №333/1/01-18відповідач відмовивїй унаданні запитуванихматеріалів ізпосиланням наїх відсутність. Ця відмоває незаконною,оскільки БТІяк правонаступникКомунального підприємствапроектно-розвідувальнихробіт поземлевпорядкуванню зобов`язанезберігати тавідновлювати ранішевиготовлені документиіз землеустрою. Внаслідок протиправних дій і бездіяльності БТІ позивачці спричинено моральну шкоду. Вона зазнала душевні страждання та відчула погіршення здоров`я, вживала додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Розмір завданої їй моральної шкоди склав 50000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

визнати протиправними дії та бездіяльність БТІ щодо: ненадання їй повної відповіді на її звернення від 20 жовтня 2021 року та 12 листопада 2021 року; відмови надати їй у будь-якій формі (паперовій чи електронній) матеріали технічної документації із землеустрою, що була виготовлена БТІ та надана для ухвалення Олешинською сільською радою рішення від 17 січня 1995 року №18 про державний акт, який посвідчує її право приватної власності на земельну ділянку на дачному масиві Видрові Доли; невиконання роботи по відновленню документів на право власності на її земельну ділянку згідно зі статутом БТІ (якщо вони дійсно були втрачені);

зобов`язати БТІ безоплатно відновити/виготовити та надати їй матеріали технічної документації із землеустрою, що була виготовлена БТІ та надана для ухвалення Олешинською сільською радою рішення від 17 січня 1995 року №18 про державний акт, який посвідчує її право приватної власності на земельну ділянку на дачному масиві Видрові Доли;

стягнути з БТІ на свою користь 50000 грн моральної шкоди внаслідок грубого тривалого порушення її прав на інформацію: ненадання матеріалів технічної документації із землеустрою, що була виготовлена БТІ та надана для ухвалення Олешинською сільською радою рішення від 17 січня 1995 року №18 про державний акт, який посвідчує її право приватної власності на земельну ділянку на дачному масиві Видрові Доли.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20серпня 2024 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не довела неправомірність дій і бездіяльності БТІ щодо повноти наданої їй відповіді на інформаційні запити та відмови надати їй технічну документацію із землеустрою, а також обов`язок відповідача відновити цю документацію. Оскільки права позивачки не порушенні, то відсутні підстави для відшкодування їй моральної шкоди.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до БТІ як правонаступника Комунального підприємствапроектно-розвідувальнихробіт поземлевпорядкуванню зінформаційними запитамипро наданнятехнічної документаціїіз землеустроющодо належноїїй земельноїділянки.За наявностіу відповідачаобов`язку зберігатита відновлюватитаку документацію,він неправомірновідмовив позивачціу їїнаданні.В результатіпротиправних дійі бездіяльностіБТІ позивачцізавдано моральнушкоду. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Крім того, суд неправомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своємувідзиві наапеляційну скаргуБТІ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Щодо відводів

Після відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 заявила відвід спочатку головуючому-судді Ярмолюку О.І., а в подальшому всьому складу колегії суддям Ярмолюку О.І., Грох Л.М., Янчук Т.О., посилаючись на їх упередженість і небезсторонність.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого-судді Ярмолюка О.І. залишено без задоволення.

Ухвалою судді, який не входить до складу колегії суддів, від 12 листопада 2024року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі суддів Ярмолюка О.І., Грох Л.М., Янчук Т.О. відмовлено.

13 і 14 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала повторно заяви про відвід усього складу колегії суддям Ярмолюку О.І., Грох Л.М., Янчук Т.О. з аналогічних підстав.

Статтею 40 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно зі статтею 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З огляду на те, що ОСОБА_1 подала заяви про відвід від 13 і 14 листопада 2024 року після вирішення судом питання про відвід, апеляційний суд визнав такі дії позивачки зловживанням процесуальним правами та залишив ці заяви без розгляду.

Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності позивачки

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою від 9 вересня 2024 року справа призначена до розгляду в апеляційному суді на 22 жовтня 2024 року о 13 годині. Суд відклав розгляд справи на 14 листопада 2024 року о 15 годині 30 хвилин в тому числі через погане самопочуття позивачки ОСОБА_1

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик у судове засідання до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с. 92), тобто позивачка була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

В день судового засідання (14 листопада 2024 року) ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи через її хворобу. Водночас ОСОБА_1 не зявилася в судове засідання.

Оскільки поважність причини неявки ОСОБА_1 не підтверджена, а позивачка реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, то апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призводить до порушення строку розгляду апеляційної скарги, визначеного статтею 371 ЦПК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

БТІ є комунальним унітарним комерційним підприємством, що засноване на власності територіальної громади міста Хмельницького, створене відповідно до рішення Проскурівського міськвиконкому від 26 березня 1948 року №9.

Згідно з пунктом 1.3 Статуту БТІ підприємство є правонаступником всіх прав та обов`язків комунального підприємства проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню та комунального архітектурно-планувального підприємства.

Рішенням Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 17 січня 1995 року №18 передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,078 га, розташовану на землях садівничого товариства «Колос-2» та призначену для ведення садівництва.

На підставі цього рішення 4 березня 1999 року ОСОБА_1 одержала державний акт на право власності на землю серії ХМ, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01961.

20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до БТІ з інформаційним запитом про надання їй архівного файлу технічної документації із землеустрою, що виготовлена БТІ для складання вказаного державного акта, що посвідчує її право приватної власності на земельну ділянку на дачному масиві Видрові Доли, на землях садівничого товариства «Колос-2», вул. Березова, 4, на території земель Олешинської сільської ради для внесення даних про її земельну ділянку до автоматизованої системи Державного земельного кадастру.

Листом від 26 жовтня 2021 року №311/01-18 БТІ повідомило ОСОБА_1 про те, що комунальне підприємство проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню було ліквідовано шляхом приєднання до БТІ в 2018 році. Проте, жодні документи: технічна документація по землеустрою, технічні звіти з каталогом координат поворотних точок меж земельної ділянки, геодезична інформація на плані земельної ділянки тощо, - вказаним підприємством до БТІ не передавалась. У зв`язку з цим БТІ не має можливості надати їй копії документів, що вказані у запиті.

12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до БТІ з повторним інформаційним запитом про надання їй архівного файлу технічної документації із землеустрою.

Листом від 24 листопада 2021 року №333/1/01-18 БТІ повторно повідомило ОСОБА_1 про відсутність указаної технічної документації із землеустрою та неможливість її надання. При цьому БТІ зазначило, що на даний час у бюро зберігаються інвентаризаційні справи, які містять інформацію щодо проведеної технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (крім земельних ділянок), а також інформацію щодо зареєстрованого станом на 31 грудня 2012 року права власності на нерухоме майно (крім земельних ділянок).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо порядку розгляду справи

Статтею 19ЦПК Українивизначено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяза правилами,передбаченими цимКодексом,у порядку: наказногопровадження; позовногопровадження (загальногоабо спрощеного); окремого провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно зі статтею 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

В силу статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомлення (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За змістом указаних норм права малозначні справи, тобто справи з ціною позову, яка не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути розглянуті судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Такі справи можуть бути розглянуті без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні.

Позов ОСОБА_1 містить дві вимоги немайнового характеру (визнання протиправними дії та бездіяльності і зобов`язання вчинити дію) та одну вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди). При цьому, враховуючи норми статті 7 Закону України від 9 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік» ОСОБА_1 заявила позовну вимогу майнового характеру з ціною позову 50000 грн, яка не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн). Вимоги ОСОБА_1 не включені до вимог, які підлягають обов`язковому вирішенню в порядку загального позовного провадження.

Тобто справа за позовом ОСОБА_1 до БТІради провизнання протиправнимидій ібездіяльності,зобов`язання вчинитидії тастягнення моральноїшкоди могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження як малозначна справа.

Ухвалою від 26 червня 2024 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас суд відхилив клопотання позивачки про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також роз`яснив сторонам, що вони мають право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції, врахувавши: ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін у справі, відсутність суспільного інтересу, - дійшов висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 є справою незначної складності та має пріоритет швидкого вирішення.

При цьому сторони не заперечили обраний судом порядок судового розгляду та не подали суду заяви про розгляд справи в судовому засіданні.

Суд першої інстанції правомірно розглянув справу за позовом ОСОБА_1 як малозначну в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом порядку розгляду справи не ґрунтуються на процесуальному законі.

б) щодо протиправності дій (бездіяльності) відповідача, спонукання до дії

Статтею 17 Земельного кодексу України в редакції закону від 13 березня 1992року №2196-ХІІ, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, проводиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

В силу пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», який був чинним до 4 жовтня 2006року, право приватної власності громадян на земельні ділянки, в тому числі для садівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

На час виникнення спірних правовідносин була чинною Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993року №28 (з ареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за №31; далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.

За змістом пункту 1.9 Інструкції розробку технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Технічна документація при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються, включає: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами (пункт 1.10 Інструкції).

Як передбачено пунктом 2.1 Інструкції, при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються, підготовчі роботи включають: виписку з земельно-облікових документів про розмір земельної ділянки; довідку про членство громадянина у садовому товаристві; аналіз планово-картографічних матеріалів; звірку плану земельної ділянки з натурою та її обмір; підготовку виписки з рішення відповідної місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування; аналіз договору купівлі-продажу земельної ділянки і документа про оплату вартості землі, звірку меж земельної ділянки з суміжними власниками землі землекористувачами, розробку технічної документації по складанню державних актів.

Статтею 200 Цивільного кодексу України (далі ЦКУкраїни)визначено,що інформацієює будь-яківідомості та/абодані,які можутьбути збереженіна матеріальнихносіях абовідображені велектронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Таким законом є Закон України від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» (далі Закон №2657-ХІІ).

Згідно зістаттею 5Закону №2657-ХІІкожен маєправо наінформацію,що передбачаєможливість вільногоодержання,використання,поширення,зберігання тазахисту інформації,необхідної дляреалізації своїхправ,свобод ізаконних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України (стаття 27 Закону №2657-ХІІ).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов`язку в натурі (пункти 3, 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що на час виникнення спірних правовідносин громадяни набували права власності на земельні ділянки, у тому числі на земельні ділянки для ведення садівництва, в порядку приватизації земель державної або комунальної власності, що перебувають у їх користуванні.

Право власності на земельні ділянки посвідчувалося місцевою радою народних депутатів шляхом внесення відповідного запису до земельно-кадастрових документів із подальшою видачею державного акта на право власності на землю.

Державні акти про право приватної власності на землю виготовлялися на підставі відповідної технічної документації, розробленої землевпорядними організаціями. До складу технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю включалися: виписка з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність, абриси обміру земельної ділянки, план земельної ділянки (за результатами обміру), збірний план землевласників і землекористувачів, відомість обчислення площ, матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Учасники цивільних відносин набувають право на інформацію як об`єкт цивільних прав, а також вправі вимагати усунення порушень їх права на інформацію, в установленому законом порядку. Водночас реалізація цього права не повинна порушувати права, свободи і законні інтереси інших (фізичних і юридичних) осіб.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тягне за собою відмову в позові.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку для ведення садівництва в порядку приватизації землі державної власності. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на землю серії ХМ №01961 від 4 березня 1999 року, який складений і виданий Олешинською сільською радою Хмельницького району Хмельницької області.

Підставою для виготовлення цього державного акта мала бути технічна документація по складанню державного акта на право власності на землю.

Водночас у справі відсутні дані про те, чи складалася така технічна документація, яка землевпорядна організація розробила її та де знаходиться ця документація.

ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами причетність БТІ до виготовлення запитуваної нею технічної документації по складанню державного акта на право власності на землю, наявність у відповідача технічної документації із землеустрою та можливість її надання (відновлення) на інформаційні запити позивачки.

При цьому БТІ надало ОСОБА_1 повну та вичерпну відповідь на її інформаційні запити. Докази про порушення права ОСОБА_1 на запитувану нею інформацію у справі відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дії та бездіяльність БТІ щодо ненадання їй матеріалів технічної документації із землеустрою та повної відповіді на звернення, зобов`язання БТІ безоплатно відновити/виготовити та надати їй матеріали технічної документації із землеустрою не підлягає задоволенню.

Посилання ОСОБА_1 на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Процесуальні дії суду не вплинули на правильність вирішення спору.

в) щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №2657-ХІІ у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та друга).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що внаслідок порушення права на свободу інформації особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У справі відсутні належні та допустимі докази того, що внаслідок дій і рішень БТІ, в тому числі під час інформаційних відносин, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 у цій частині вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Павловська А.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47