Рішення

від 21.10.2024 по справі 752/841/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/841/24

Провадження № 2/752/3052/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 64,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:492:0027) з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її та відповідача матір ОСОБА_3 .

Позивач зауважує, що померла за життя склала заповіт від 18.01.2023 року, яким заповідала все належне майно їй та відповідачу в рівних частках.

ОСОБА_1 вказує, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, в тому числі, й житловий будинок, загальною площею 64,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:492:0027) з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач вказує, що своєчасно звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану нерухомість нотаріус їй відмовила, хоча всі документи на житловий будинок, загальною площею 64,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:492:0027) з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вже містилися у спадковій справі і подані заздалегідь.

В зв`язку з викладеним, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22.02.2024 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 73-74).

Ухвалою суду від 05.06.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 90).

В судове засідання позивач не з`явилася. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її та позивача участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись за його місцем проживання, зазначеним у позовній заяві.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи, в судове засідання не з`явився, своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд, вважає, за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Третя особа Друга київська державна нотаріальна контора належним чином повідомлена про розгляд вказаної справи, в судове засідання свого представника не направила, пояснень на позовну заяву не надала. Від завідувача Другої київської державної нотаріальної контори надійшла заява, в якій остання просить справу слухати без участі їх представника.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 8481 від 22.05.2020 року (а.с. 8).

Як вбачається з Витягу про реєстрацію спадкової справи № 60760263 від 01.07.2020 року, після смерті ОСОБА_3 01.07.2020 року Другою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 66046807, номер у нотаріуса 348/2020 (а.с. 13).

Згідно з наявною в матеріалах справи копією заповіту від 14.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-377, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй земельну ділянки площею 0,2897 га, яка розташована на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 1,5801 га, яка розташована на території села Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.07.2023 року в справі № 369/127/22 визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2897 га, яка розташована на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та 1/2 частку земельної ділянки площею 1,5801 га, яка розташована на території с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Поряд із цим, судом з`ясовано, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта номер інформаційної довідки 279380489 від 13.10.2021 року, ОСОБА_3 належить житловий будинок, загальною площею 64,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:492:0027) з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 14-15).

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У ст. 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом врегульовано ст. 68 Закону України «Про нотаріат» та п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5)

Відповідно до пп. 4.14. п. 4 гл. 10 розд II Порядку № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до п. п. 4.16 п. 4 глави 10 розділу 11 цього ж Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У п. 1 гл. 13 розд. 1 Порядку № 296/5 визначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії визначено у ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Так, відповідно п. 2 до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Так, у ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Аналогічні положення закріплені також у п. 3 глави 13 розділу І Порядку № 296/5, де визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно із п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження; про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову, що також узгоджується з положенням п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року.

Отже, передумовою звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини. Про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.01.2019 року в справі № 2-390/2006.

У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 702/61/20 зазначено, що зверненню до суду з указаним позовом (про визнання права власності на майно в порядку спадкування) має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Однак, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне нерухоме майно відсутня, тому позивач немає права ставити перед судом вимоги про визнання за нею у судовому порядку права власності на спадкове майно.

До того ж, в матеріалах справи відсутній заповіт ОСОБА_3 від 18.01.2023 року.

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Додані стороною позивача копії із спадкової справи № 348/2020 також не містять підтверджень щодо факту розпорядження ОСОБА_3 на випадок смерті належним їй усім майном.

Поряд із цим, за змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, а факти неможливості чи існування труднощів з поданням відповідних доказів суду не представлені, відповідних клопотань про витребування доказів, а саме матеріалів спадкової справи № 491348/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 з Другої київської державної нотаріальної контори стороною позивача не заявлено.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд позбавлений можливості з`ясувати коло спадкоємців, які прийняли спадщину, дійсну форму спадкування ОСОБА_1 і порядок закликання позивача до спадкування, що також не дозволяє визначити й правове регулювання спірних спадкових правовідносин.

При цьому, на недопустимості застосування судами концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем, неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема, в своїх постановах від 23.10.2019 року в справі № 917/1307/18 та від 27.05.2020 року в справі № 2-879/13.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Друга київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко