Ухвала

від 14.11.2024 по справі 761/33485/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33485/24

Провадження № 1-кс/761/22154/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000162 від 18.04.2022,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000162 від 18.04.2022.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Старшим групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні визначено прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, 481 КПК України 02.05.2023 повідомлено про підозру громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочину), передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2023 (справа № 761/18610/23) в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Крім того, відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, 481 КПК України 01.06.2023 повідомлено про підозру громадянці України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.07.2023 (справа № 761/24510/23) в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно підозрюваної ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, 481 КПК України 21.08.2023 повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.08.2023 відносно підозрюваної ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Постановою прокурора від 01.03.2024 виділено з кримінального провадження за № 22022000000000162 від 18.04.2022 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в окреме провадження № 22024000000000198.

02.06.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України передано на розгляд Шевченківського районного суду міста Києва.

Так, після початку 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення російської федерації (на територію України, Європейський Союз (Рада Європейського Союзу) розпочав введення відносно держави-агресора (в тому числі громадян держави-агресора) обмежувальних економічних та політичних заходів (санкцій).

Основною метою вказаних санкцій є економічна та політична ізоляція держави-агресора (в тому числі громадян держави-агресора), тиск на економіку рф, з ціллю як найшвидшого припинення збройної агресії рф проти України (зробити її продовження неможливим).

У зв`язку із викладеним, сотні відомих світових компаній (Adidas, HM, Nike, Swarovski, Abobe, Airbnb, Netflix, Apple, IKEA та ін.) перестали працювати на торгових ринках рф, залишивши їх.

Зокрема, 15.03.2022 ЄС запровадив четвертий пакет санкцій проти рф, яким, окрім інших, були встановлені заборони на експорт (постачання) до рф 22 категорії предметів розкоші, в тому числі транспортних засобів вартістю більше 50 000 євро.

Вказані обмеження призвели до того, що більшість відомих світових авто-брендів припинили діяльність на автомобільному ринку рф. Лише 14 брендів із 60 залишилися на російському автомобільному ринку до кінця 2022 року, три з них російські, а решта - китайські. У зв`язку з викладеним, на автомобільному ринку рф з`явився дефіцит транспортних засобів закордонного виробництва, що призвело до зростання їх вартості на 50-100%.

Одразу після запровадження Європейським Союзом 15.03.2022 четвертого пакету санкцій, політичне керівництво рф, прогнозуючи неминучий негативний вплив відповідних санкцій на економіку, розпочало вчиняти дії, спрямовані на їх обхід (нівелювання). Відповідні дії, за задумом керівництва рф, мали б створити у пересічних громадян рф уявлення про неефективність накладених санкцій, забезпечивши підтримку власних злочинних дій, по відношенню до держави Україна, серед населення.

З метою обходу (нівелювання) запроваджених обмежень на експорт (постачання) до рф предметів розкоші (в тому числі транспортних засобів вартістю більше 50 000 євро), політичне керівництво держави-агресора прийняло рішення про організацію та легалізацію у правовому полі рф так званого «паралельного імпорту» (ввезення у країну товарів без згоди правовласника товарного знаку), який би забезпечив: функціонування критично важливих галузей економіки рф; відсутність протестних настроїв у населення (в т.ч. у політичних та бізнесових еліт); наповнення державного бюджету рф, за рахунок якого і здійснюється збройна агресія рф проти України, фінансується військово-промисловий комплекс та збройні сили рф.

29 березня 2022 року урядом рф прийнято постанову № 506 «О товарах (группах товаров), в отношении которых не могут применяться отдельные положения Гражданского кодекса Российской Федерации о защите исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности, выраженные в таких товарах, и средства индивидуализации, которыми такие товары маркированы».

Пунктом 1 вказаної вище постанови встановлено, що Міністерство промисловості і торгівлі російської федерації за пропозиціями федеральних органів виконавчої влади затверджує перелік товарів (груп товарів), щодо яких не застосовуються положення підпункту 6 статті 1359 та статті 1487 Цивільного кодексу Російської Федерації за умови введення зазначених товарів (груп товарів) в обіг за межами території Російської Федерації правовласниками (патентовласниками), а також за їх згодою.

При цьому ст. 1487 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлено, що не є порушенням виняткового права на товарний знак використання цього товарного знаку іншими особами щодо товарів, які були введені в цивільний обіг на території Російської Федерації безпосередньо правовласником або за його згодою.

19 квітня 2022 року Міністерством промисловості і торгівлі рф прийнято наказ № 1532 «Об утверждении перечня товаров (групп товаров), в отношении которых не применяются положения подпункта 6 статьи 1359 и статьи 1487 Гражданского кодекса российской федерации при условии введения указанных товаров (групп товаров) в оборот за пределами территории российской федерации правообладателями (патентообладателями), а также с их согласия».

До переліку товарів (груп товарів), який наведений у наказі міністерства промисловості і торгівлі рф №1532 від 19.04.2022, окрім іншого, віднесені засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, та їх частини та приладдя з наступними товарними знаками: ACURA, ALFA ROMEO, ALLISON TRANSMISSION, ARNOTT, ASTON MARTIN, Ate, AUDI, AVA, BENTLEY, BILSTEIN, BMW, BOGE, BOSCH, BPW, BUGATTI, CADILLAC, CHEVROLET, CHRYSLER, Continental, CUMMINS, DAEWOO, DAF TRUCKS, DAIHATSU, DAIMLER, DANFOSS, DATSUN, DELPHI, DODGE, DOMAR, EATON, EBERSPACHER, EJOT, ERMAX, FAG, FEBI, FERODO, FERRARI, FIAT, FILTRON, FREIGHTLINER, GATES, GENERAL MOTORS (GM), GMC, HANS PRIES, HELLA, HONDA, HUMMER, INA, INFINITI, ISUZU, Iveco, JAGUAR, JEEP, JOST, KENWORTH, KLOKKERHOLM USA, KNECHT, Knorr-bremse, KORMORAN, KYB, LAMBORGHINI, LAND ROVER, LEMFORDER, LEXUS, LINCOLN, LUK, MACK TRUCKS, MAHLE, MAN, MANN, MASERATI, MAYBACH, MERCEDES-BENZ, metelli, MINI, MINTEX, MITSUBISHI, NISSAN, NISSENS, PAGID, PARKER, PARLOK, PETERBILT, PIERBURG, PORSCHE, PRONAR, ROLLS-ROYCE, ROVER, SAAB, SACHS, SB SANGSIN BRAKE, SCANIA, scharmuller, SEAT, SIMOL, SKODA, SMART, SUBARU, SUZUKI, SWAG, TAKLER, TESLA, TEXTAR, THERMO KING, TOYOTA, TRW, Vickers, VOLKSWAGEN, VOLVO та інші.

28 червня 2022 року президентом держави-агресора путіним в.в. підписано федеральний закон №213-фз «О внесении изменения в статью 18 Федерального закона «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», яким статтю 18 федерального закону рф від 08.03.2022 № 46-фз «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» доповнено частиною 3 наступного змісту:

«Не є порушенням виключного права на результати інтелектуальної діяльності або засобу індивідуалізації використання результатів інтелектуальної діяльності, виражених у товарах (групах товарів), перелік яких встановлюється відповідно до пункту 13 частини 1 цієї статті, а також засобів індивідуалізації, якими такі товари марковані».

Таким чином, не пізніше квітня 2022 року, внаслідок вчинених політичним керівництвом держави-агресора дій, на території рф для невизначеного кола осіб, які виявили бажання сприяти російській федерації в обході (нівелюванні) 4 пакету санкцій ЄС, запроваджено механізм «паралельного імпорту».

Суть легалізації у правовому рф полі так званого «паралельного імпорту» полягала у нормативному виключенні цивільно-правової та адміністративно-правової відповідальності за ввезення на територію російської федерації товарів (результатів інтелектуальної діяльності) без дозволу (згоди) правовласника товарного знаку, за умови введення зазначених товарів (груп товарів) в обіг за межами території російської федерації правовласниками (патентовласниками), а також за їх згодою.

23.04.2022 набув чинності Закон України № 2198-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору».

Вказаною статтею встановлено кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до ст.ст. 65, 67, 68 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Проведеним у кримінальному провадженні за № 22024000000000198 від 01.03.2024 досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше червня 2022 року, у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був обізнаний про вказані вище обставини (в т.ч. введену Законом України № 2198-IX кримінальну відповідальність за пособництво державі-агресору), переслідував власні корисні цілі, мав під власним фактичним управлінським контролем низку суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Україні, республіці білорусь та республіці Кіпр, а також співробітників відповідних суб`єктів господарювання, виник умисел на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації рішень та дій держави-агресора, спрямованих на організацію та легалізацію у правовому полі рф так званого «паралельного імпорту» (ввезення у країну товарів без згоди правовласника товарного знаку).

З метою реалізації вказаного злочинного умислу, переслідуючи ідеї власного збагачення, ОСОБА_4 розробив протиправний механізм експорту з території України до рф (через території республік Польща та білорусь) нових транспортних засобів відомих світових брендів, для їх продажу на митній території держави-агресора.

Так, згідно розробленого ОСОБА_4 злочинного плану, на території України (в офіційних сертифікованих автосалонах, які здійснюють реалізацію транспортних засобів з дозволу правовласників (виробників) за безготівкові кошти мала б здійснюватися систематична купівля нових транспортних засобів відомих світових брендів (з числа тих, що покинули торгові ринки рф та на які в рф з`явився підвищений попит), оформлення яких буде здійснюватися на підконтрольні йому українські суб`єкти господарювання. Вказане за задумом ОСОБА_4 мало б забезпечити виконання необхідної для «паралельного імпорту» обов`язкової умови - введення відповідних товарів (груп товарів) в обіг за межами території рф правовласниками (патентовласниками), а також за їх згодою.

З ціллю приховування мети подальшого відчуження транспортних засобів без офіційного укладення зовнішньоекономічних договорів та сплати відповідних зборів та податків, ОСОБА_4 було вирішено виготовляти завідомо неправдиві документи (договори купівлі-продажу транспортних засобів). Вказані договори мали б укладатись між відповідними українськими підприємствами - власниками автівок та підконтрольними ОСОБА_4 кіпрськими компаніями «Rostumel holding limited» (ЗЕ 392309), «Dimicandum invest holding LTD», надалі між кіпрськими компаніями та білоруським ООО «БЕЛ-БИТФАЙНДР» (УНП 193585942), та у подальшому, між ООО «БЕЛ-БИТФАЙНДР» (УНП 193585942) та російським покупцем (кінцевим власником).

Наступним етапом мало б стати переміщення транспортних засобів через митний кордон України з Республікою Польщею, та надалі до Республіки Білорусь, територія якої входить до єдиного економічного та митного простору з російською федерацією. При цьому переміщення транспортних засобів через митний кордон України мало б здійснюватися з приховуванням дійсної мети їх подальшого продажу на території рф.

Розуміючи, що одноосібно він не зможе досягти поставленої мети, ОСОБА_4 , використовуючи наявність у нього фактичного управлінського контролю над низкою суб`єктів господарювання, вирішив залучити до її реалізації (в якості співвиконавців) найманих працівників вказаних підприємств, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (керівник ТОВ «ШОЛЬЦ-Транс» (ЄДРПОУ 37072903) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (керівник ТОВ «ВІТАЛ-Х» (ЄДРПОУ 30919373), а також інших невстановлених на теперішній час осіб.

Крім того, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що до описаної вище схеми протиправного експорту автівок було залучено ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО» (код ЄДРПОУ 36860855, місто Львів, вулиця Миколи Вороного, будинок 2).

Так, 09.12.2009 зареєстровано ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО», діючим керівником якого є ОСОБА_7 , а засновником ОСОБА_8 (мати підозрюваного ОСОБА_4 ).

У березні 2023 року за ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» зареєстровано транспортний засіб Mercedes-Benz G 63 AMG (НОМЕР_2, НОМЕР_3), покупкою та оплатою яких займалися підозрювані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . При цьому підозрювані юридично не мають жодного відношення до товариства. 22.03.2023 вказаний транспортний засіб вивезено за межі України ОСОБА_9 - батьком підозрюваного ОСОБА_4 .

Під час проведення 23.03.2023 обшуку офісу за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: печатку «Територіальний сервісний центр МВС України №4641», печатку ПП «ФУЛЗ ГРУП», печатку ПП «ТОРГ СЕРВІС ГРУП», печатку ТОВ «ЛЕМБЕРГ ПАРК», ПП «ЛЕМБЕРГ-ТРАНС», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ-ЗАКАРПАТТЯ», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ УТИЛІЗАТОР АГ», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ УТИЛІЗАТОР АГ», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ-ГРУП», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ-ГРУП», печатку ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС», печатку ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС», печатку ТОВ «ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ», печатку ТОВ «ЗОРЯ ЧЕРНІВЦІ», печатку ТОВ «ЗОРЯ ЧЕРНІВЦІ», печатку ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», печатку ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» № 1 , печатку ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», печатку ТОВ «ВЕНДЕРІНГ», печатку ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ», печатку ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ», печатку ТОВ «УКРОМЕТАЛ-РЕСУРС», печатку ТОВ «ВІТАЛ-Х», печатку ТОВ «ТИСМЕННИЦЯ», печатку ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ», печатку ТОВ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ БАНК», печатку ПП «СПЕТЛ», печатку ПП «СПЕТЛ», печатку ТОВ «АСТРАТА», печатку ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ», печатку ФОП ОСОБА_10 , печатку ПУАТ «АВТОМАТ», печатку кіпрської компанії «Rostumel holding limited», печатку кіпрської компанії « Dimicandum invest holding LTD », печатку білоруського ООО « БЕЛ-БИТФАЙНДР »; документи, які стосуються купівлі-продажу та транспортування до республіки Білорусь транспортних засобів марок Mercedes-Benz, Rolls-Royse, Mercedes-Maybach, AUDI, BMW та Cadillac, первинну бухгалтерську документацію ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело».

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що вказаний офіс у своїй злочинній діяльності використовували підозрювані.

Також встановлено, що за ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО» зареєстровано право власності на ряд об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира за адресою: АДРЕСА_6 ; квартира за адресою: АДРЕСА_7 ; квартира за адресою: АДРЕСА_8 ; нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_9 ; будівля ангар-склад за адресою: АДРЕСА_10 ; цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_11 .

Постановою слідчого від 11.09.2024 вказані вище об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт зазначеного майна ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело».

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, наведених у ньому, та просив накласти арешт на майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» з метою забезпечення збереження речових доказів. Крім того, зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022, на підставі ст. 280 КПК України було зупинено, однак у зв`язку з необхідністю проведення слідчих (процесуальних) дій було відновлено.

Від представника власника майна - адвоката ОСОБА_11 надійшла заява про проведення судового розгляду у його відсутність. Крім того, звернувся на адресу суду із письмовими заперечення на клопотання прокурора про арешт нерухомого майна ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело». Так, адвокат зазначив, що майно, про арешт якого клопоче прокурор, не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, завданням кримінального провадження та суттєво обмежує право ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» на мирне володіння своїм майном. Крім того, адвокат вказав, що слідчими суддями в рамках вказаного кримінального провадження, вже було скасовано арешт на майно, зазначеного у клопотанні прокурором, та рішеннями Київського апеляційного суду було відмовлено прокурору у відкритті провадження за апеляційними скаргами. Крім цього, ТОВ Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», з урахуванням того, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі 761/9458/23 було накладено арешт на майно у меншому обсязі, ніж прокурор зазначає у своєму клопотанні, не вживалося жодних дій, направлених на відчуження майна, на яке не було накладено арешт. Також, адвокат зазначив, що нерухоме майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», останніми було придбано у період з 2009 по 2014 роки тобто задовго до моменту внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022. Представник ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело»-адвокат ОСОБА_12 підтримав письмові заперечення адвоката ОСОБА_11 , а також зазначив, що аналогічні клопотання прокурора вже поверталися судом.

Заслухавши доводи прокурора, вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, як установлено в ході судового розгляду Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою слідчого ГСУ СБ України від 11.09.2024 нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира за адресою: АДРЕСА_6 ; квартира за адресою: АДРЕСА_7 ; квартира за адресою: АДРЕСА_8 ; нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_9 ; будівля ангар-склад за адресою: АДРЕСА_10 ; цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_11 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, у постанові слідчого не наведені підстави, як і не встановлено в ході судового розгляду, якими матеріалами кримінального провадження, здобутими в ході досудового розслідування, підтверджується факт того, що зазначене нерухоме майно могло бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушення чи зберегли на собі його сліди та/або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи є предметом, об`єктом кримінально протиправних дій, чи набуті кримінально протиправним шляхом.

Таким чином, відсутні достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні нерухоме майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню у кримінальному провадженню № 22022000000000162 від 18.04.2022, та вказане свідчить про те, що постанова слідчого від 11.09.2024 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні є суто формальною та не відповідає вимогам ст.ст. 98,110 КПК України.

Таким чином, враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» виходить за межі доказування у даному кримінальному провадженні, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що нерухоме майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження № 22022000000000162 від 18.04.2022 та підлягають доказуванню.

Крім того, не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у господарську діяльність ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» є співмірним, розумним та виправдовує завдання кримінального провадження.

Також прокурором у своєму клопотанні не наведено та не доведено в ході судового розгляду наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, які необхідні для застосування такого обмежувального заходу як арешт вищевказаного майна, зокрема можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження нерухомого майна.

Крім цього, як вбачається з витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» набуло право власності на майно, зазначеного уклопотанні про арешт майна, у період з 2009 по 2018 роки.

В той же час, органом досудового розслідування досудове слідство за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, здійснюється за період з 2022 по 2023 роки.

Крім цього, матеріали клопотання не містять даних та слідчим суддею не встановлено, що в рамках кримінального провадження №22022000000000162 від 18.04.2022 року, посадовим та/або службовим особа ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» було повідомлено про підозру, що у свою чергу, було б підставою та метою відповідно до положень ст. 170 КПК України для накладення арешту.

Також, слідчим суддею при вирішенні клопотання прокурора про арешт майна, не встановлено доказів, як і не надано таких даних прокурором у судовому засіданні, які б свідчили про необхідність застосування такого виду обмеження права власності ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» з метою уникнення негативних наслідків для кримінального провадження.

Крім того, враховуючи, що в рамках кримінального провадження №22022000000000162 від 18.04.2022 року, слідчими суддями було скасовано арешт майна ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», та їх рішення були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, повторне звернення прокурора з клопотанням про арешт нерухомого майна товариства не узгоджується з положеннями Конституції України, Кримінального процесуального закону України та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело»,необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000162 від 18.04.2022.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя