Ухвала

від 03.03.2025 по справі 761/33485/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/534/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 761/33485/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon», апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року,

за участю:

прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ,

представника - ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000162 від 18.04.2022 року.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту із забороною на відчуження та розпорядження на належні ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» (код ЄДРПОУ 36860855, місто Львів, вул. Миколи Вороного, буд. 2) об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові будівлі за адресою: Львівська область, місто Самбір, вулиця Чорновола В., будинок 2д;

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлові будівлі за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 74;

- будівля ангар-склад за адресою: АДРЕСА_7 ;

- цілісний майновий комплекс за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Пластова, будинок 15, та заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, Державній реєстраційній службі України, Державній службі України з питань праці, сервісним центрам МВС України, іншим органам державної влади здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників усього зазначеного рухомого та нерухомого майна.

Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду.

Апелянт зауважує, що 02.05.2023 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 5 ст. 191 КК України. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до схеми протиправного експорту автівок було залучено ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО» (код ЄДРПОУ 36860855, місто Львів, вулиця Миколи Вороного, будинок 2). Так, 09.12.2009 року зареєстровано ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО», діючим керівником якого є ОСОБА_11 , а засновником ОСОБА_12 (мати підозрюваного ОСОБА_10 ). У березні 2023 року за ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» зареєстровано транспортний засіб Mercedes-Benz G 63 AMG (НОМЕР_1, НОМЕР_2), покупкою та оплатою яких займалися підозрювані ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . При цьому підозрювані юридично не мають жодного відношення до товариства. 22.03.2023 року вказаний транспортний засіб вивезено за межі України ОСОБА_14 - батьком підозрюваного ОСОБА_10 .

Наголошує прокурор, що слідчий суддя поверхнево оцінив докази та не прийняв до уваги доводи сторони обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення і просили скасувати ухвалу слідчого судді, водночас прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що кримінальне провадження, яке розслідується на сьогоднішній день зупинено, пояснення представника ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 року, за підозрою ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278, 481 КПК України 02.05.2023 року повідомлено про підозру громадянину України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочину), передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2023 (справа № 761/18610/23) в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно підозрюваного ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Крім того, відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278, 481 КПК України 01.06.2023 року повідомлено про підозру громадянці України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.07.2023 року (справа № 761/24510/23) в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно підозрюваної ОСОБА_15 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, 481 КПК України 21.08.2023 року повідомлено про підозру ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.08.2023 року відносно підозрюваної ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Постановою прокурора від 01.03.2024 року виділено з кримінального провадження за № 22022000000000162 від 18.04.2022 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в окреме провадження № 22024000000000198.

02.06.2024 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України передано на розгляд Шевченківського районного суду міста Києва.

Досудовим розслідуванням зазначено, що після початку 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення російської федерації (на територію України, Європейський Союз (Рада Європейського Союзу) розпочав введення відносно держави-агресора (в тому числі громадян держави-агресора) обмежувальних економічних та політичних заходів (санкцій).

Основною метою вказаних санкцій є економічна та політична ізоляція держави-агресора (в тому числі громадян держави-агресора), тиск на економіку рф, з ціллю як найшвидшого припинення збройної агресії рф проти України (зробити її продовження неможливим).

У зв`язку із викладеним, сотні відомих світових компаній (Adidas, HM, Nike, Swarovski, Abobe, Airbnb, Netflix, Apple, IKEA та ін.) перестали працювати на торгових ринках рф, залишивши їх.

Зокрема, 15.03.2022 року ЄС запровадив четвертий пакет санкцій проти рф, яким, окрім інших, були встановлені заборони на експорт (постачання) до рф 22 категорії предметів розкоші, в тому числі транспортних засобів вартістю більше 50 000 євро.

Вказані обмеження призвели до того, що більшість відомих світових авто-брендів припинили діяльність на автомобільному ринку рф. Лише 14 брендів із 60 залишилися на російському автомобільному ринку до кінця 2022 року, три з них російські, а решта - китайські. У зв`язку з викладеним, на автомобільному ринку рф з`явився дефіцит транспортних засобів закордонного виробництва, що призвело до зростання їх вартості на 50-100%.

Одразу після запровадження Європейським Союзом 15.03.2022 року четвертого пакету санкцій, політичне керівництво рф, прогнозуючи неминучий негативний вплив відповідних санкцій на економіку, розпочало вчиняти дії, спрямовані на їх обхід (нівелювання). Відповідні дії, за задумом керівництва рф, мали б створити у пересічних громадян рф уявлення про неефективність накладених санкцій, забезпечивши підтримку власних злочинних дій, по відношенню до держави Україна, серед населення.

З метою обходу (нівелювання) запроваджених обмежень на експорт (постачання) до рф предметів розкоші (в тому числі транспортних засобів вартістю більше 50 000 євро), політичне керівництво держави-агресора прийняло рішення про організацію та легалізацію у правовому полі рф так званого «паралельного імпорту» (ввезення у країну товарів без згоди правовласника товарного знаку), який би забезпечив: функціонування критично важливих галузей економіки рф; відсутність протестних настроїв у населення (в т.ч. у політичних та бізнесових еліт); наповнення державного бюджету рф, за рахунок якого і здійснюється збройна агресія рф проти України, фінансується військово-промисловий комплекс та збройні сили рф.

29 березня 2022 року урядом рф прийнято постанову № 506 «О товарах (группах товаров), в отношении которых не могут применяться отдельные положения Гражданского кодекса российской федерации о защите исключительных прав на результаты интеллектуальной деятельности, выраженные в таких товарах, и средства индивидуализации, которыми такие товары маркированы».

Пунктом 1 вказаної вище постанови встановлено, що Міністерство промисловості і торгівлі російської федерації за пропозиціями федеральних органів виконавчої влади затверджує перелік товарів (груп товарів), щодо яких не застосовуються положення підпункту 6 статті 1359 та статті 1487 Цивільного кодексу російської федерації за умови введення зазначених товарів (груп товарів) в обіг за межами території російської федерації правовласниками (патентовласниками), а також за їх згодою.

При цьому ст. 1487 Цивільного кодексу російської федерації встановлено, що не є порушенням виняткового права на товарний знак використання цього товарного знаку іншими особами щодо товарів, які були введені в цивільний обіг на території російської федерації безпосередньо правовласником або за його згодою.

19 квітня 2022 року Міністерством промисловості і торгівлі рф прийнято наказ № 1532 «Об утверждении перечня товаров (групп товаров), в отношении которых не применяются положения подпункта 6 статьи 1359 и статьи 1487 Гражданского кодекса российской федерации при условии введения указанных товаров (групп товаров) в оборот за пределами территории российской федерации правообладателями (патентообладателями), а также с их согласия».

До переліку товарів (груп товарів), який наведений у наказі міністерства промисловості і торгівлі рф №1532 від 19.04.2022, окрім іншого, віднесені засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, та їх частини та приладдя з наступними товарними знаками: ACURA, ALFA ROMEO, ALLISON TRANSMISSION, ARNOTT, ASTON MARTIN, Ate, AUDI, AVA, BENTLEY, BILSTEIN, BMW, BOGE, BOSCH, BPW, BUGATTI, CADILLAC, CHEVROLET, CHRYSLER, Continental, CUMMINS, DAEWOO, DAF TRUCKS, DAIHATSU, DAIMLER, DANFOSS, DATSUN, DELPHI, DODGE, DOMAR, EATON, EBERSPACHER, EJOT, ERMAX, FAG, FEBI, FERODO, FERRARI, FIAT, FILTRON, FREIGHTLINER, GATES, GENERAL MOTORS (GM), GMC, HANS PRIES, HELLA, HONDA, HUMMER, INA, INFINITI, ISUZU, Iveco, JAGUAR, JEEP, JOST, KENWORTH, KLOKKERHOLM USA, KNECHT, Knorr-bremse, KORMORAN, KYB, LAMBORGHINI, LAND ROVER, LEMFORDER, LEXUS, LINCOLN, LUK, MACK TRUCKS, MAHLE, MAN, MANN, MASERATI, MAYBACH, MERCEDES-BENZ, metelli, MINI, MINTEX, MITSUBISHI, NISSAN, NISSENS, PAGID, PARKER, PARLOK, PETERBILT, PIERBURG, PORSCHE, PRONAR, ROLLS-ROYCE, ROVER, SAAB, SACHS, SB SANGSIN BRAKE, SCANIA, scharmuller, SEAT, SIMOL, SKODA, SMART, SUBARU, SUZUKI, SWAG, TAKLER, TESLA, TEXTAR, THERMO KING, TOYOTA, TRW, Vickers, VOLKSWAGEN, VOLVO та інші.

28 червня 2022 року президентом держави-агресора путіним в.в. підписано федеральний закон №213-фз «О внесении изменения в статью 18 Федерального закона «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», яким статтю 18 федерального закону рф від 08.03.2022 № 46-фз «О внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» доповнено частиною 3 наступного змісту:

«Не є порушенням виключного права на результати інтелектуальної діяльності або засобу індивідуалізації використання результатів інтелектуальної діяльності, виражених у товарах (групах товарів), перелік яких встановлюється відповідно до пункту 13 частини 1 цієї статті, а також засобів індивідуалізації, якими такі товари марковані».

Таким чином, не пізніше квітня 2022 року, внаслідок вчинених політичним керівництвом держави-агресора дій, на території рф для невизначеного кола осіб, які виявили бажання сприяти російській федерації в обході (нівелюванні) 4 пакету санкцій ЄС, запроваджено механізм «паралельного імпорту».

Суть легалізації у правовому рф полі так званого «паралельного імпорту» полягала у нормативному виключенні цивільно-правової та адміністративно-правової відповідальності за ввезення на територію російської федерації товарів (результатів інтелектуальної діяльності) без дозволу (згоди) правовласника товарного знаку, за умови введення зазначених товарів (груп товарів) в обіг за межами території російської федерації правовласниками (патентовласниками), а також за їх згодою.

23.04.2022 року набув чинності Закон України № 2198-IX «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору».

Вказаною статтею встановлено кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до ст.ст. 65, 67, 68 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Проведеним у кримінальному провадженні за № 22024000000000198 від 01.03.2024 року досудовим розслідуванням зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше червня 2022 року, у громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був обізнаний про вказані вище обставини (в т.ч. введену Законом України № 2198-IX кримінальну відповідальність за пособництво державі-агресору), переслідував власні корисні цілі, мав під власним фактичним управлінським контролем низку суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Україні, республіці білорусь та республіці Кіпр, а також співробітників відповідних суб`єктів господарювання, виник умисел на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації рішень та дій держави-агресора, спрямованих на організацію та легалізацію у правовому полі рф так званого «паралельного імпорту» (ввезення у країну товарів без згоди правовласника товарного знаку).

З метою реалізації вказаного злочинного умислу, переслідуючи ідеї власного збагачення, ОСОБА_10 розробив протиправний механізм експорту з території України до рф (через території республік Польща та білорусь) нових транспортних засобів відомих світових брендів, для їх продажу на митній території держави-агресора.

Так, згідно розробленого ОСОБА_10 злочинного плану, на території України (в офіційних сертифікованих автосалонах, які здійснюють реалізацію транспортних засобів з дозволу правовласників (виробників) за безготівкові кошти мала б здійснюватися систематична купівля нових транспортних засобів відомих світових брендів (з числа тих, що покинули торгові ринки рф та на які в рф з`явився підвищений попит), оформлення яких буде здійснюватися на підконтрольні йому українські суб`єкти господарювання. Вказане за задумом ОСОБА_10 мало б забезпечити виконання необхідної для «паралельного імпорту» обов`язкової умови - введення відповідних товарів (груп товарів) в обіг за межами території рф правовласниками (патентовласниками), а також за їх згодою.

З ціллю приховування мети подальшого відчуження транспортних засобів без офіційного укладення зовнішньоекономічних договорів та сплати відповідних зборів та податків, ОСОБА_10 було вирішено виготовляти завідомо неправдиві документи (договори купівлі-продажу транспортних засобів). Вказані договори мали б укладатись між відповідними українськими підприємствами - власниками автівок та підконтрольними ОСОБА_10 кіпрськими компаніями «Rostumel holding limited» (ЗЕ 392309), «Dimicandum invest holding LTD», надалі між кіпрськими компаніями та білоруським ООО «БЕЛ-БИТФАЙНДР» (УНП 193585942), та у подальшому, між ООО «БЕЛ-БИТФАЙНДР» (УНП 193585942) та російським покупцем (кінцевим власником).

Наступним етапом мало б стати переміщення транспортних засобів через митний кордон України з Республікою Польщею, та надалі до Республіки Білорусь, територія якої входить до єдиного економічного та митного простору з російською федерацією. При цьому переміщення транспортних засобів через митний кордон України мало б здійснюватися з приховуванням дійсної мети їх подальшого продажу на території рф.

Розуміючи, що одноосібно він не зможе досягти поставленої мети, ОСОБА_10 , використовуючи наявність у нього фактичного управлінського контролю над низкою суб`єктів господарювання, вирішив залучити до її реалізації (в якості співвиконавців) найманих працівників вказаних підприємств, а саме: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (керівник ТОВ «ШОЛЬЦ-Транс» (ЄДРПОУ 37072903) та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (керівник ТОВ «ВІТАЛ-Х» (ЄДРПОУ 30919373), а також інших невстановлених на теперішній час осіб.

Крім того, проведеним досудовим розслідуванням зазначено, що до описаної вище схеми протиправного експорту автівок було залучено ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО» (код ЄДРПОУ 36860855, місто Львів, вулиця Миколи Вороного, будинок 2).

Так, 09.12.2009 року зареєстровано ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО», діючим керівником якого є ОСОБА_16 , а засновником ОСОБА_17 (мати підозрюваного ОСОБА_10 ).

У березні 2023 року за ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» зареєстровано транспортний засіб Mercedes-Benz G 63 AMG (НОМЕР_1, НОМЕР_2), покупкою та оплатою яких займалися підозрювані ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . При цьому підозрювані юридично не мають жодного відношення до товариства. 22.03.2023 року вказаний транспортний засіб вивезено за межі України ОСОБА_14 - батьком підозрюваного ОСОБА_10 .

Під час проведення 23.03.2023 року обшуку офісу за адресою: АДРЕСА_8 , виявлено та вилучено: печатку «Територіальний сервісний центр МВС України №4641», печатку ПП «ФУЛЗ ГРУП», печатку ПП «ТОРГ СЕРВІС ГРУП», печатку ТОВ «ЛЕМБЕРГ ПАРК», ПП «ЛЕМБЕРГ-ТРАНС», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ-ЗАКАРПАТТЯ», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ УТИЛІЗАТОР АГ», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ УТИЛІЗАТОР АГ», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ-ГРУП», печатку ТОВ «ШОЛЬЦ-ГРУП», печатку ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС», печатку ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС», печатку ТОВ «ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ», печатку ТОВ «ЗОРЯ ЧЕРНІВЦІ», печатку ТОВ «ЗОРЯ ЧЕРНІВЦІ», печатку ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», печатку ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» №1, печатку ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», печатку ТОВ «ВЕНДЕРІНГ», печатку ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ», печатку ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ», печатку ТОВ «УКРОМЕТАЛ-РЕСУРС», печатку ТОВ «ВІТАЛ-Х», печатку ТОВ «ТИСМЕННИЦЯ», печатку ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ», печатку ТОВ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ БАНК», печатку ПП «СПЕТЛ», печатку ПП «СПЕТЛ», печатку ТОВ «АСТРАТА», печатку ТОВ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО ФОРЕСТ», печатку ФОП ОСОБА_18 , печатку ПУАТ «АВТОМАТ», печатку кіпрської компанії «Rostumel holding limited», печатку кіпрської компанії «Dimicandum invest holding LTD», печатку білоруського ООО «БЕЛ-БИТФАЙНДР»; документи, які стосуються купівлі-продажу та транспортування до республіки Білорусь транспортних засобів марок Mercedes-Benz, Rolls-Royse, Mercedes-Maybach, AUDI, BMW та Cadillac, первинну бухгалтерську документацію ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело».

Проведеним досудовим розслідуванням зазначено, що вказаний офіс у своїй злочинній діяльності використовували підозрювані.

Також зазначено, що за ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО» зареєстровано право власності на ряд об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі за адресою: Львівська область, місто Самбір, вулиця Чорновола В., будинок 2д; нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_9 ; будівля ангар-склад за адресою: АДРЕСА_7 ; цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_10 .

Постановою слідчого від 11.09.2024 року вказані вище об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

12.09.2024 року (клопотання датоване 11.09.2024 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000162 від 18.04.2022 року, із забороною на відчуження та розпорядження на належні ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» (код ЄДРПОУ 36860855, місто Львів, вул. Миколи Вороного, буд. 2) об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові будівлі за адресою: Львівська область, місто Самбір, вулиця Чорновола В., будинок 2д;

- нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_6 ;

- нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_9 ;

- будівля ангар-склад за адресою: АДРЕСА_7 ;

- цілісний майновий комплекс за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Пластова, будинок 15, та забороною Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, Державній реєстраційній службі України, Державній службі України з питань праці, сервісним центрам МВС України, іншим органам державної влади здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників усього зазначеного рухомого та нерухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що майно на яке прокурор просить накласти арешт зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з наданих матеріалів не вбачається.

Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Разом з тим, колегія суддів, зазначає, що вирішення питання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, яке зупинено, законом не допускається.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000162 від 18.04.2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4