Повістка

від 06.11.2024 по справі 907/1017/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа №907/1017/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянув заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода б/н від 21.10.2024

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі №907/1017/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода, с. Свобода Берегівського району Закарпатської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Свобода-Агро, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області

про визнання недійсними договорів, визнання права власності та повернення майна

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода задоволено частково. Рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі № 907/1017/23 частково скасовано. Позов задоволено частково, - визнано недійсним договір купівлі-продажу (поставки) обладнання техніки №б/н від 05 травня 2023 року про передачу у власність товариства з обмеженою відповідальністю Свобода-Агро електрогенераторної установки At1as Copco QAS 150; - визнано недійсним правочин з продажу майна за видатковою накладною №20 від 05.05.2023 року про передачу причепа Harpert державний номер НОМЕР_1 ; - визнано недійсним правочин з продажу майна за видатковою накладною №32 від 31.05.2023 року про передачу косарки тракторної Omarv Mulcher TSR 600 TMRP. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю Свобода-Агро повернути товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода електрогенераторнуї установку At1as Copco QAS 150, причеп Harpert державний номер НОМЕР_1 , косарку тракторну Omarv Mulcher TSR 600 TMRP. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода повернути товариству з обмеженою відповідальністю Свобода-Агро 75 000,00 грн.. В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі № 907/1017/23 залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Свобода-Агро на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода суму 2 684,00 грн. витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 12 318,05 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

До Західного апеляційного господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода із заявою б/н від 21.10.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі №907/1017/23.

Зави про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, а також зважаючи на те, що явка його в судове засідання обов`язковою не визнавалась та з врахуванням положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в справі доказами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).

Отже, зі змісту ст.244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 та Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім цього за положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі ж недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Поряд з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат законодавець покладає на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий висновок зроблено у постанові Верховного суду від 31.10.2024 року у справі №914/127/20.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути з відповідача 45000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи №907/1017/23 у суді апеляційної інстанції.

В підтвердження понесених витрат за надані правничі послуги в суді апеляційної інстанції заявник долучив копію Договору про надання послуг №542/АО від 26.10.2023, Додаткову угоду №2-1А від 01.04.2024 року, Додаткову угоду №3-1А від 01.06.2024 року, звіт про надання правничої допомоги б/н від 18.10.2024 року, Акт приймання передачі наданих послуг б/н від 18.10.2024 на суму 45000 грн, рахунок на оплату 45000 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2024 між адвокатським об`єднанням "Ініціаліс" в особі керуючого партнера Сочки В.І. та ТОВ Агро-Свобода укладено договір про надання правової допомоги .

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим договором. В свою чергу клієнт, відповідно повинен своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану професійну правничу допомогу адвокатом.

Згідно із п.2.1 договору вартість правової допомоги надається на підставі цього договору, а порядок її оплати визначається сторонами у додаткових угодах цього договору.

Звітом про надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №542/АО від 26.10.2023 зазначено зміст наданої правової допомоги, а саме:

-підготовка апеляційної скарги;

-підготовка клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги;

-підготовка клопотання про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скраги;

-підготовка клопотання про долучення доказів;

-підготовка доповнення до апеляційної скарги;

-підготовка доповнення до клопотання про долучення доказів;

-підготовка клопотань та додаткових пояснень до апеляційної скарги;

-підготовка додаткових пояснень щодо перебування ОСОБА_1 на керівних посадах ТОВ "Агро-Свобода";

-участь у судових засіданнях;

- підготовка клопотання про надання 5-денного строку для подання доказів понесених судових витрат.

Пунктом 2 додаткової угоди №3А від 01.07.2024 до договору про надання правової допомоги визначено, що вартість правової допомоги на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 у справі 907/1017/23 складає 45 000, 00 грн.

Зазначена сума вказана і у акті приймання-передавання виконаних робіт та послуг від 18.10.2024.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 вказано, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

У цьому випадку сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правова позиція Великої Палата Верховного Суду, викладена у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, колегія суддів звертає увагу, що навіть за відсутності заперечень проти розміру витрат на правничу допомогу іншої сторони, суд вправі зменшити їх розмір з власної ініціативи.

Проаналізувавши долучені докази щодо наданих послуг, беручи до уваги умови договору про надання правничої допомоги та додаткових угод до вказаного договору, колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг частково відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи, а тому заява ТОВ Агро-Свобода про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні витрат про підготовку клопотання про надання 5-денного строку для подання доказів понесених судових витрат, оскільки клопотання чи заява про цей вид послуг охоплюється поняттям заява про відшкодування витрат на правничу допомогу та не відноситься до витрат, які підлягають відшкодуванню.

Окрім того, «стягненнення витрат на правничу допомогу з відповідача в частині таких видів наданої правничої допомоги, як: усунення недоліків апеляційної скарги, підготовка клопотання про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги, підготовки доповнень до апеляційної скарги. Вказані витрати не можуть бути визнані судом обґрунтованими, неминучими та необхідними, позаяк подання апеляційної скарги та клопотання про долучення доказів без необхідності надалі усувати недоліки таких процесуальних документів шляхом подання додаткових клопотань, залежить виключно від добросовісної поведінки сторони. Таким чином, вказані витрати не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

З огляду на вказане, враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі визначено у фіксованому розмірі без зазначення вартості кожної із послуг, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумної необхідності розміру заявлених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають вказаним критеріям є витрати у розмірі 22500, 00 грн.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові від 15 березня 2024 року, в cправі за № 910/10009/22 Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

З вищенаведеного заява Позивача про розподіл судових витрат у зв`язку із розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню в розмірі 22500, 00.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Свобода-Агро (89463, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Велика Добронь, вул. Фізкультурна, 6, код ЄДРПОУ 37742955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Свобода (90210, Закарпатська область, Берегівський район. с. Свобода, вул.Миру 112, код ЄДРПОУ 38325142 ) 22500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

4. Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків передбачених ст. 288 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови виготовлено та підписано 15.11.2024

Головуючий суддяБойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.