Постанова

від 11.11.2024 по справі 907/44/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа №907/44/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 08.07.2024 року (вх. № 01-05/1946/24 від 09.07.2024 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року (суддя Л.В.Андрейчук; повний текст рішення складено 17.06.2024 року)

у справі № 907/44/24

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Модуль М" (надалі ПрАТ "Модуль М")

про стягнення 4251165,33 грн,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Баняс В.Ю. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Майор І.В. адвокат (ордер серії АО №1107768 від 24.11.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

22.01.2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до ПрАТ "Модуль М" про стягнення 4251165,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з порушенням орендарем умов Договору оренди землі від 15.09.2021 щодо повної та своєчасної оплати оренди, за період з червня 2023 року по листопад 2023 року виникла заборгованість по орендній платі за земельну ділянку площею 7,1636 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Боб`яка, 15 (кадастровий номер 2110100000:23:001:0081), розмір якої складає 4 251 165,33 грн в т.ч. 1 377 055,26 грн основної заборгованості, 2 754 110,52 грн штрафу та 119 999,55 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року у справі №907/44/24 закрито провадження в частині стягнення з ПрАТ "Модуль М" 1 377 055,26 грн заборгованості. Частково задоволено позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради. Стягнуто з ПрАТ "Модуль М" на користь департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 275 411,05 грн штрафу, 11 999,96 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 37 869,02 грн витрат на оплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 2 754 110,52 грн до 275 411,05 грн, що складає 10% нарахованого позивачем штрафу та є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повного погашення до часу винесення судового рішення основної заборгованості.

Також суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 119 999,55 грн до 11 999,95 грн, що складає 10% нарахованої позивачем пені за прострочення виплати згідно з п.14 договору та є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення основної заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Зазначає, що умови договору відповідали волі сторін, оскільки такий був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а відтак, в силу норм законодавства, є обов`язковим для виконання сторонами. Вважає, що в даному випадку мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів в розмірі та строки, встановлені договором. Вказує на те, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати у період з червня 2023 по 01.01.2024, зокрема повна несплата орендної плати у відповідний період, ці обставини встановлені судом під час розгляду справи. Зазначає що відповідач сплатив заборгованість по орендній платі лише після подання позову до суду. Систематичне несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати призводило до значного зменшення надходжень до бюджету міста, негативно впливало на виконання Ужгородською міською радою своїх зобов`язань. Скаржник вважає, що стягнення штрафу в розмірі 2754110,52 грн. та пені в розмірі 119999,55 грн. є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а висновок суду про те, що накладення і стягнення з відповідача пені у повному розмірі, вірогідно є обтяжливим, по свої суті є тільки припущенням. Просить рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року у справі №907/44/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що повністю погасив заборгованість по орендній платі, а позивач не навів доказів того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання позивачу завдано збитків або що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору. Вважає твердження апелянта про будь-який негативний вплив дій відповідача на виконання Ужгородською міською радою її зобов`язань є голослівними та нічим не підтвердженими; задоволення позову в повному розмірі покладе на відповідача несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання відповідачем виступить джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем. Просить рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року у справі №907/44/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 15.09.2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним акціонерним товариством «Модуль М», як Орендарем укладено Договір оренди землі.

Вказаний договір укладений на підставі рішення ІX cесії VIІI скликання Ужгородської міської ради від 07.09.2021 року за № 406 строком на 5 років.

16.09.2021 року право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15.

У п. 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,1636 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 72 572 282,52 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області №489/0/419-21 від 08.09.2021 року.

В пункті 8 Договору сторонами визначено, що строк його дії становить 5 років.

Згідно з п. 10 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 2 177 168,48 грн на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 181 430,71 грн (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором;

- сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 27 Договору, зокрема, унормовано право Орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства), ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

У пункті 30 Договору визначені обов`язки Орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (п. 33 Договору).

У п. 40 Договору Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно з Актом прийняття-передачі земельної ділянки від 15.09.2021 року на виконання умов Договору земельна ділянка площею 71636 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15, кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 передана в оренду відповідачу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач на підставі пункту 27 договору оренди у 2021 році в односторонньому порядку переглянув розмір плати за землю, шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт індексації, та надсилав відповідачу повідомлення про те, що розмір місячної орендної плати з січня 2022 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становитиме 199 574,31 грн./міс.

Також в матеріалах справи наявна копія повідомлення Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №30.01-12/602 від 03.03.2023, надісланого на адресу відповідача, про перегляд в односторонньому порядку на підставі пункту 27 договору розміру плати за землю за 2022 рік, шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт індексації за 2022 рік, в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно Орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2023.

З повідомлення №30.01-12/602 вбачається, що розмір місячної орендної плати з січня 2023 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 229 509,21 грн./міс.

Неналежне виконання умов договору з боку відповідача щодо своєчасної сплати орендної плати стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій та пені, передбачених п. 14 договору оренди землі, та звернення позивача з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 15.09.2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним акціонерним товариством «Модуль М», як Орендарем укладено Договір оренди землі, який став підставою виникнення прав та обов`язків між сторонами.

Зокрема, договором визначено обов`язок орендаря вносити орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 181 430,71 грн (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

За обставинами цієї справи, позивач на підставі пункту 27 договору оренди у 2021 2022 роках в односторонньому порядку переглядав розмір плати за землю та надсилав відповідачу повідомлення про зміну розміру орендної плати за землю, відповідно до яких: з січня 2022 року розмір місячної орендної плати становить 199 574,31 грн./міс.; з січня 2023 року розмір місячної орендної плати становить 229 509,21 грн./міс.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі повинно виконуватися вчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Предметом позову у справі № 907/44/24 є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за землю в сумі 1 377 055,26 грн, штрафу у розмірі 2 754 110,52 грн та 119 999,55 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

В матеріалах справи наявна заява позивача від 07.06.2024 року (вх. №02.3.1-02/4724/24) про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі з тих підстав, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем у добровільному порядку сплачено заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 15.09.2021 в розмірі 1 377 055,26 грн, яка виникла за період з червня по листопад 2023 року.

До заяви позивач додав розрахунок, з якого вбачається, що станом на 07.06.2024 року заборгованість ПРАТ «Модуль М» по сплаті орендної плати за період з червня 2023 року по листопад 2023 року відсутня.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції закрив провадження у справі №907/44/24 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Модуль М" 1 377 055,26 грн заборгованості по сплаті орендної плати із дотриманням положень процесуального закону.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу змісту пункту 14 укладеного між сторонами договору оренди землі випливає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором та сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За встановлених судом обставин неналежного виконання Приватним акціонерним товариством "Модуль М" зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем вірно нараховано штраф та пеню у відповідності до п. 14 договору.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

У цій справі судом встановлено, що штраф в сумі 2754110,52 грн та пеня в сумі 119999,55 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 14 Договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати.

Суд першої інстанції врахував те, що відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем, стан війни та право суду зменшити штраф і пеню, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, та дійшов правомірного висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 2 754 110,52 грн до 275 411,05 грн, що складає 10% нарахованого позивачем штрафу і зменшення розміру належної до сплати пені з 119 999,55 грн до 11 999,95 грн, що складає 10% нарахованої позивачем пені за прострочення виплати згідно з п.14 договору.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявності в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат, пов`язаних з простроченням виконання зобов`язань відповідачем зі сплати орендної плати.

Стосовно доводів скаржника в частині витрат по сплаті судового збору.

Одночасно з поданою заявою від 10.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4724/24) позивач клопотав перед судом першої інстанції про повернення сплаченого судового збору за подання позову в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Модуль М" 1 377 055,26 грн заборгованості в розмірі 20655,83 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року суд повернув з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 20655,83 грн платнику (позивачу) - Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Ухвала мотивована тим, що рішенням від 12.06.2024 суд, зокрема ухвалив закрити провадження у справі №907/44/24 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Модуль М" 1 377 055,26 грн заборгованості. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що судовий збір, сплачений згідно з платіжним дорученням № 925 від 19.12.2023 року, частково підлягає поверненню позивачу (платнику) Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в розмірі 20655,83 грн з Державного бюджету України в установленому законом порядку на підставі ч. 5 ст. 7 Закону України „Про судовий збір".

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи встановлені обставини справи та зазначені положення процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 37 869,02 грн.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року у справі №907/44/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 08.07.2024 року (вх. № 01-05/1946/24 від 09.07.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 року у справі №907/44/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех