Постанова

від 12.11.2024 по справі 570/367/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 570/367/23

Провадження № 22-ц/4815/1078/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Андрошулік І. А.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Авто Плюс»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 липня 2024 року у складі судді Штогуна О.С., постановлене в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

Товариство зобмеженою відповідальністю«Вест АвтоПлюс» звернулосядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про повернення боргу, стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до умов договору №22/10/21/21 купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу, який укладено 22 січня 2021 року відповідач купила у позивача транспортний засіб легковий автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , вартістю 14 800 доларів США, з розстрочкою платежу на строк з 21 жовтня 2021 року до 21 жовтня 2022 року. Нa момент купівлі транспортного засобу (укладення договору) відповідачем було сплачено позивачу 7400 доларів США, іншу частину коштів відповідач зобов`язалася сплатити відповідно до погодженого графіку платежів. Взяті на себе зобов`язання щодо сплати залишку коштів відповідач виконала частково, несплаченою залишається 5 006 доларів США та нараховані відсотки за користування вказаними коштами в розмірі 1 376 доларів, 65 центів США і пеня в розмірі 1 406 доларів 51 цент США. Оскільки відповідач добровільно виконати свої зобов`язання відмовляється, позивач вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 5 006 доларів США; звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу на праві приватної власності згідно свідоцтва позивачу автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; стягнути з відповідача на користь позивача 2,5% від суми за користування тілом розтермінування платежів за період 11 місяців, що складає 1376 доларів 65 центів США або 55066 грн., пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми за час такого прострочення в сумі 1406 доларів 51 цент США.

Рішенням Рівненськогорайонного судуРівненської областівід 01липня 2024року вказанийпозов задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Авто Плюс» заборгованість за Договором 22/10/21/21 купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 22 жовтня 2021 року та Додатку №1 до даного договору від 22 жовтня 2021 року у розмірі 6 382 долари 65 центів США, з яких 5 006 доларів 00 центів США - сума несплаченої розстрочки платежу та 1 376 доларів 65 центів США - 2,5 % від суми за користування тілом розтермінування платежів за період з 21 жовтня 2021 року по 21 жовтня 2022 року. В рахунок погашення заборгованості за Договором 22/10/21/21 купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 22 жовтня 2021 року та Додатку №1 до даного договору від 22 жовтня 2021 року звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження - автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Зобов`язано ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вест Авто Плюс» автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вест Авто Плюс» суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 6 947 гривень 50 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вест Авто Плюс» судовий збір в сумі 3 829 грн. 47 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 8 194 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вмотивоване передбаченим законом правом заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та обґрунтоване встановленими обставинами справи, підтвердженими належними доказами, які свідчать, що відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу, а тому позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими.

Рішення судупершої інстанціїв частинівідмови узадоволенні позовнихвимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання вмотивоване п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими передбачено звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії на всій території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19, котрий діяв у державі з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а також воєнного стану, який введений 24 лютого 2022 року та триває по даний час.

Вважаючи рішеннясуду першоїінстанції незаконним,необґрунтованим,ухваленим зпорушенням нормматеріального тапроцесуального права,представник ОСОБА_1 адвокатНікольченко БорисБорисович нарішення Рівненськогорайонного судуРівненської областівід 01липня 2024року оскарживйого вапеляційному порядку.В поданійапеляційній скарзіпояснює,що напідставі договору№22/10/21/21купівлі-продажу автомобіляз розстрочкоюплатежу,який булоукладено 22.10.2021року,відповідач придбалау ТОВ«Вест АвтоПлюс» транспортнийзасіб легковийавтомобіль маркиVolkswagenPassat,2016року випуску,кузов № НОМЕР_1 ,вартістю 14800доларів США,що складалона моменткупівлі 389240грн.,з розстрочкоюплатежу настрок до21жовтня 2022року.Зазначає,що на момент купівлі відповідачем було сплачено 7 400 доларів США або 192 620 грн. у день укладання Договор, а решту частини суми 7400 доларів США відповідач зобов`язалася щомісячно сплачувати в період з 21.10.2021 року по року, відповідно до складеного графіку платежів. Звертає увагу, що відповідач свої боргові зобов`язання виконала частково, а саме внесла 807 доларів США у листопаді 2021 року, 787 доларів США у грудні 2021 року, 800 доларів США у січні 2022 року, всього 2 394 доларів США, відтак розмір заборгованості складає 5 006 доларів США. Стверджує, що місцевим судом не взято до уваги, що позивачем неправильно було складено розрахунок заборгованості за процентами в розмірі 2,5 % річних. Додає, що відповідно до п.1.2 Договору, остаточний строк погашення кредиту 21.10.2022 року, проте позивачем здійснено нарахування процентів за користування коштами за період 11 місяців. Зазначає, що оскільки позивачем не наведений детальний розрахунок нарахування процентів, слід виходити з того, що право позивача на нарахування 2,5 процентів річних від суми тіла кредиту припинилося 21.10.2022 року, а отже після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом. Щодо звернення стягнення на предмет застави зазначає, що висновок суду першої інстанції в частині суперечить положенням Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Додає, що суд на підставі п.4 ч. 2 ст. 25 та ст.. 25 цього Закону може звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом передачі рухомого майна у власність обтяжувача, що буде належним та ефективним способом захисту прав позивача у цій справі та відповідає специфіці рухомого майна. Натомість позовна заява не містила конкретного способу звернення стягнення на предмет застави, що унеможливлювало застосування судом відповідної норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Наголошує, що матеріалах справи відсутній витяг з Державного реєстру обтяжень на підтвердження реєстрації в цьому реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження для перевірки виконання вимог, передбачених частиною третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Авто Плюс» адвокат Калмиков Сергій Васильович вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору №22/10/21/21 купівлі-продажу автомобіля з розстрочкою платежу, який було укладено 22 жовтня 2021 року, придбала у ТОВ «Вест Авто Плюс» транспортний засіб легковий автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , вартістю 14800 доларів США, що складало на момент купівлі 389 240 грн., з розстрочкою платежу на строк до 21 жовтня 2022 року.

Згідно п.1.5. Додатку №1 до Договору 22/10/21/21 від 22 жовтня 2021 року купівлі - продажу транспортного засобу з розстрочкою платежу, за користування тілом розтермінування платежів відповідач зобов`язується щомісячно сплачувати позивачу 2,5% від суми тіла кредиту.

На момент купівлі відповідачем було сплачено 7400 доларів США або 192 620 грн. у день укладання договору, а решту частини суми 7400 доларів США відповідач зобов`язалася щомісячно сплачувати в період з 21 жовтня 2021 року по 21 жовтня 2022 року відповідно до складеного графіку платежів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу між позивачем та відповідачем 22 жовтня 2021 року було укладено Договір № 22/10/21/21 застави транспортного засобу легкового автомобіля марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Заставна вартість предмету застави за згодою сторін складає 8603 доларів США.

Як вбачається із копії Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 75806454 від 26 жовтня 2021 року, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис на підставі вищевказаного договору застави транспортного засобу.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором.

04 листопада 2022 року позивач надіслав відповідачу претензію про повернення боргу в сумі 5006 доларів США, однак відповідач на вимогу про повернення коштів не відреагувала і борг за договором не сплатила.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Вест Авто Плюс» вказувало, що ОСОБА_1 свої боргові зобов`язання виконала частково, зокрема, сплатила 807 доларів США у листопаді 2021 року, 787 доларів США у грудні 2021 року, 800 доларів США у січні 2022 року, а всього 2394 доларів США, у зв`язку з чим допустила заборгованість в розмірі 6382 долари 65 центів США, з яких 5006 доларів США за тілом розстрочки і 1376 доларів 65 центів США - 2,5% від суми за користування тілом розтермінування платежів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 694 ЦК України передбачено порядок продажу товару в кредит, зокрема, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Згідно ст.695 ЦК України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Положеннями ч.1 ст.572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржникам якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст..589 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується факт часткового виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором шляхом сплати 807 доларів США у листопаді 2021 року, 787 доларів США у грудні 2021 року, 800 доларів США у січні 2022 року (разом 2 394 доларів США), що свідчить про неналежне виконання зобов`язання в розумінні ст. 610 ЦК України та є підставою для задоволення вимог заставодержателя згідно ст. 590 ЦК України про стягнення заборгованості в розмірі 6382 долари 65 центів США шляхом звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки Volkswagen Passat, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Покликання апеляційної скарги на безпідставність звернення стягнення на предмет застави з огляду на часткове виконання відповідачкою своїх зобов`язань за основним договором та внесення коштів на погашення решти суми апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать нормам закону. Так, відповідно до ч. 4 ст. ст. 590 ЦК України, у разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Доводи апелянта про те, що суд на підставі п.4 ч. 2 ст. 25 та ст.. 25 цього Закону може звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом передачі рухомого майна у власність обтяжувача, що було б належним та ефективним способом захисту прав позивача у цій справі та відповідало б специфіці рухомого майна, натомість позовна заява не містила конкретного способу звернення стягнення на предмет застави, що унеможливлювало застосування судом відповідної норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», апеляційним судом оцінюються критично.

У частині першій статті 591 ЦК України зазначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Згідно п.6.1. Договору застави, сторони домовились, що Заставодержатель набуває право на звернення стягнення на Предмет застави, його реалізацію та одержання своїх вимог за рахунок Предмета застави на свій розсуд ( з врахуванням умов Договору), в день настання будь-якого або всіх наступних випадків: невиконання або неналежне виконання будь-якого із зобов`язань, умов, що випливають з Основного договору; невиконання або неналежне виконання будь-якого із зобов`язань, умов, що випливають з цього Договору, настання обставин, передбачених цим Договором, неналежно від настання строку(ів) виконання Позичальником ( Відповідачем) зобов`язань за Основним договором.

Згідно п.6.2. Звернення стягнення на Предмет застави може відбутися будь-яким із наступних способів на вибір Заставодержателя:

- на підставі рішення суду;

- в позасудовому порядку, в т.ч.: в порядку продажу Заставодержателем Майна; в порядку переходу до Заставодержателя права власності на Предмет застави в рахунок виконання зобов`язання відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Статтею 26цього Закону, Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1)передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом (у тому числі передача цінних паперів електронної форми існування у власність обтяжувана відповідно до законодавства про депозитарну систему України);

2)продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3)відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;».

Як встановлено судом, всупереч вимогам Договору застави, відповідач добровільно не передала Заставодержателю предмет застави та правовстановлюючі документи щодо нього.

Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.».

Cаме таку правову позицію визначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №645/6151/15-ц, у якій, зокрема, наведено: «Особливості містить і стаття 29 зазначеного Закону, якою урегульовано передачу обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження. Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувана, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам. на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону. Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов`язання забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред`являти боржнику інші вимоги у зв`язку з виконанням цього зобов`язання. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.

Відповідно до договору застави транспортний засобів, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя на підставі виконавчого напису нотаріуса, за рішенням суду, шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Згідно договору застави визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет застави не перешкоджають заставодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет застави, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін. У разі якщо визначені цим договором та/або чинним законодавством заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не призвели до задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, заставо держатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за рішенням суду (за вибором заставодержателя).

У разі виникнення у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави заставодержатель може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмети застави у порядку, передбаченому чинним законодавством. Заставодавець бере на себе обов`язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет застави до заставодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким.

Тобто у вказаному договорі сторони досягли згоди щодо способів звернення стягнення на предмет застави як на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса, так і шляхом позасудового врегулювання, а також передбачили можливість набуття права власності на предмети застави у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв`язку із нормами закону, якими вони врегульовані, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу, а тому позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat», 2016 року випуску кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат, у задоволенні яких судом відмовлено, в апеляційному порядку не оскаржені, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Нікольченка Бориса Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.