Постанова

від 29.10.2024 по справі 906/356/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Справа № 906/356/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: Ширко М.Р.

відповідача: Цвіліховський А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24, ухвалене суддею Тимошенко О.М., повний текст рішення складено 31.07.2024р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"

про стягнення 3 528 105,48 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО"

про визнання недійсним Договору безвідсоткової цільової позики №М1.01.2021.044 від 05.10.2021.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" заявлено позов про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" 700000,00грн. неповернутої поворотної фінансової допомоги по договору №М1.01.2021.044 від 05.10.21 безвідсоткової цільової позики; 217105,48 грн. пені; 336000,00грн. 48% річних; 2975000,00 грн. відсотків за прострочення повернення коштів.

Вимоги позовної заяви ґрунтуються на тому, що на виконання умов вказаного договору позивач переказав на розрахунковий рахунок відповідача 700 000,00 грн., які відповідач зобов`язався повернути 10.10.2022, однак не зробив цього.

В подальшому Товариство обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" звернулося до Господарського суду Житомирської області з зустрічною позовною вимогою, в якій просить визнати недійсним Договір безвідсоткової цільової позики №М1.01.2021.044 від 05.10.21. Просить стягнути з відповідача 3028,00грн. судового збору та 40000,00 грн. витрат на правничу допомогу (а.с.48).

Вимоги зустрічної позовної заяви, у свою чергу, ґрунтуються на тому, що договір, про укладення якого стверджує позивач, укладений з порушенням норм чинного законодавства без прийняття рішень про це уповноваженими органами товариства.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24 відмовлено у задоволенні як первісного, так зустрічного позову.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/356/24 від 23.07.2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю МГМ-АГРО до Товариства з обмеженою відповідальністю ГОРБУЛІВ-АГРО - задоволити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГОРБУЛІВ-АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МГМ_АГРО 3 528 105,48 грн заборгованості, з них 700 000,00 грн. - основний борг, 217 105,48 грн. - пеня, 336 000,00 грн - 48% річних, 2 975 000,00- відсотки за прострочення заборгованості.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Житомирської області.

20.08.2024 матеріали справи №906/356/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати належні докази сплати судового збору в розмірі 63 505,90 грн.

02.09.2024 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" подав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №473 від 30.08.2024 р. на суму 63 506,00 грн.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.10.2024 р. об 11:30 год.

24.09.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/356/24 - задоволено.

30.09.2024 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю ГОРБУЛІВ-АГРО через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. без змін.

30.09.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/356/24 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "29" жовтня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

02.10.2024 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення по справі №906/356/24.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Маціщук А.В. перебуває у відряджені з 29.10.2024 по 30.10.2024 включно та 31.10.2024 у відпустці.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/920 від 28.10.2024 р. призначено заміну суддів-членів колегії у судовій справі №902/862/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №902/862/23 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р..

В судовому засіданні 29.10.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" підтримав доводи апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 у справі №906/356/24 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 рр. скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 у справі №906/356/24 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

За результатами розгляду первісної позовної заяви судом першої інстанції не встановлено досягнення згоди зі сторони відповідача на укладення договору, на який посилається позивач як на підставу свого позову, відтак цей договір є неукладеним, отже не знайшла свого підтвердження підстава позову, тому первісний позов задоволенню не підлягає. Не зважаючи на те, що отримання відповідачем від позивача 700 тис. грн підтверджується матеріалами справи і визнається відповідачем, суд відмовив у стягненні з огляду на те, що суд, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розглядає його лише в межах тих підстав, які визначив позивач, однак останній не позбавлений права заявити про стягнення також і з інших підстав.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов про визнання недійсним договору №М1.01.2021.044 від 05.10.2021 задоволенню не підлягає ,оскільки судом встановлено, що цей договір є не укладеним. Неукладений договір не може бути визнаний недійсним, оскільки за нормами статті 215 ЦК недійсними можуть визнаватися вчинені правочини.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" стверджує, що суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Зокрема скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що ТОВ «МГМ-АГРО» виконало повністю свої зобов`язання перед ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» за договором безвідсоткової цільової позики №М1.01.2021.044 від 05.10.2021: здійснило 11.10.2021 перерахування коштів в розмірі 700 000,00 грн., як то передбачено п. 1.4. (розмір позики за цим Договором становить 700 000 грн.) та п.2.1. Договору (Позикодавець зобов`язується надати позику, обумовлену цим Договором Позичальнику після підписання Сторонами цього Договору, однією сумою, до 13.10.2021). 27.03.2024 ТОВ «МГМ-АГРО» була надіслана вимога до ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» про повернення позики. Однак, таку вимогу Позивач за зустрічним позовом залишив без реагування, що підтверджує недобросовісну поведінку Відповідача.

Також, судом не було належним чином оцінено докази того, що сторони обмінялися примірниками підписаних та завірених печатками договорів. Свідченням чого є долучена до матеріалів справи копія договору, яка жодним чином не було оцінена судом чи мотивовано відхилена, хоча цей документ як підписаний, так і завірений печаткою відповідача. А також не надано оцінки скриншотам сторінок електронної пошти листування сторін, що збігаються з датами підписання договору та перерахування коштів.

Посилання суду на те, що долучена переписка сторін не містить інформації, яка б свідчила про укладення договору, спростовується тим, що до матеріалів справи наданий примірник скан-копії самого договору.

Господарським судом Житомирської області було проігноровано той факт, що спірний договір був повністю виконаний однією стороною та це виконання (перерахування позики на банківський рахунок позивача за зустрічним позовом) було прийнято ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО», так як позичальник прийняв кошти, користувався ними, однак свої зобов`язання з повернення позики не виконав.

За таких обставин, висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову є передчасним, зроблений без з`ясування всіх істотних обставин справи, а тому ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, вказує, що висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та дослідженим доказам, судом не було встановлено на підставі наданих позивачем доказів досягнення згоди зі сторони відповідача на укладення договору, на який посилається позивач як на підставу свого позову.

ТОВ "Горбулів-Агро" не заперечує факту отримання грошових коштів в розмірі 700 000,00 грн, але як безпідставно зарахованих коштів, а не згідно умов Договору №М1.01.2021.044 від 05.10.2021р.

У зв`язку з цим, вимога про стягнення 217 105,48 грн.- пені, 336 000,00 грн - 48 % річних, 2 975 000,00 - відсотків за прострочення заборгованості, які нараховано за Договором №М1.01.2021.044 від 05.10.2021р., є безпідставною та необґрунтованою.

Фактично, ТОВ «МГМ-АГРО» обрано неналежний спосіб захисту, оскільки, наданий ТОВ «МГМ-АГРО» в копії Договір №М1.01.2021.044 від 05.10.2021р. безвідсоткової цільової позики для поповнення обігових коштів, ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» не підписувався та не укладався, а отже, він не може слугувати правовою підставою для стягнення грошових коштів.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

05 жовтня 2021 року між ТОВ «МГМ-АГРО» ( Позикодавець) та ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» (Позичальник), було укладено Договір №М1.01.2021.044 безвідсоткової цільової позики для поповнення обігових коштів.

Відповідно до п.1.1. спірного Договору, Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений цим Договором строк.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що мета надання позики: поповнення обігових коштів.

Відповідно до п.2.1. Договору Позикодавець зобов`язуються надати позику обумовлену цим Договором Позичальнику після підписання сторонами цього Договору, однією сумою до 13.10.2021 р.

Згідно п 2.5. Договору Позичальник до 10.10.2022 року зобов`язався повернути позику на банківський рахунок Позикодавця в повному обсязі. Однак, вказане зобов`язання по поверненню позики Позичальником виконано не було.

Відповідно до п.3.2. у разі несвоєчасного повернення позики Позичальником відповідно до умов цього Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 статті 232 Господарського кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 48% річних від простроченої суми.

Згідно п.3.3. Договору Позичальник додатково сплачує штраф у розмірі 25% від суми прострочення за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення.

З п.6.2. Договору, вбачається, що якщо відповідний спір неможливо врегулювати шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, в порядку, передбаченим законодавством України.

Відповідно до п.7.1. Договору, це договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань.

Договір скріплено підписами та печатками сторін.

На виконання п.2.1. Договору Позикодавець виконав свої зобов`язання та здійснив оплату в сумі 700 000 (сімсот тисяч) грн, що підтверджується платіжним дорученням №1560 від 12.10.2021 року.

Оскільки, ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» не виконало умов Договору №М1.01.2021.044 безвідсоткової цільової позики для поповнення обігових коштів та не повернув 700 000 грн до 10.10.2022.

15.02.2024 ТОВ «МГМ-АГРО» була надіслана вимога до ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» про повернення позики. Однак, таку вимогу відповідач залишив без реагування.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" звернулося з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" 700 000,00грн. неповернутої поворотної фінансової допомоги по договору №М1.01.2021.044 від 05.10.2021 безвідсоткової цільової позики; 217105,48 грн. пені; 336000,00грн. 48% річних; 2975000,00 грн. відсотків за прострочення повернення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому Товариство обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" звернулося до Господарського суду Житомирської області з зустрічною позовною вимогою, в якій просить визнати недійсним Договір безвідсоткової цільової позики №М1.01.2021.044 від 05.10.21. Вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтуються на тому, що договір, про укладення якого стверджує позивач укладений з порушенням норм чинного законодавства без прийняття рішень про це уповноваженими органами товариства.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій, 05 жовтня 2021 року між ТОВ «МГМ-АГРО» ( Позикодавець) та ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО» (Позичальник), було укладено Договір №М1.01.2021.044 безвідсоткової цільової позики для поповнення обігових коштів.

Відповідно до умов договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, Позикодавець передає у позику Позичальнику кошти у розмірі, визначеному п.1.4. безвідсоткової цільової позики, а позичальник зобов`язується повернути позику до 10.10.2022 р.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором позики.

Як зазначалось вище, наявними в матеріалах даної господарської справи документами, позивач на виконання п.2.1. Договору здійснив оплату в сумі 700 000 (сімсот тисяч) грн, що підтверджується платіжним дорученням №1560 від 12.10.2021 року.

Умовами укладеного між сторонами Договір №М1.01.2021.044 безвідсоткової цільової позики для поповнення обігових коштів від 05.10.2021 р. сторони погодили, що позичальник у строк до 10.10.2022 р. зобов`язаний повернути позику на банківський рахунок позикодавця в повному обсязі.

Отже, взяті на себе зобов`язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги відповідач повинен був виконати до 10.10.2022 включно.

Водночас, з аналізу матеріалів даної справи суд встановив, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного правочину, взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики виконав неналежним чином.

Дослідивши вказаний вище правочин на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства, суд встановив, що при укладенні договору №М1.01.2021.044 безвідсоткової цільової позики сторонами погоджено усі істотні умови договору, зокрема, предмет, ціну, строк виконання зобов`язань та строк його дії. Зазначений правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені: актами цивільного законодавства; правочином; рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України містить наступні норми щодо визначення строку та терміну: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В пункті 1.4 договору №М1.01.2021.044 від 05.10.2021 р. сторони договору та вказали розмір позики 700 000 грн.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що договір №М1.01.2021.044 безвідсоткової цільової позики від 05.10.2021 укладений належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що сума позики станом на день подання позову становила 700 000 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відтак, Господарським судом Житомирської області не було взято до уваги, що спірний договір був повністю виконаний однією стороною і це виконання (перерахування позики на банківський рахунок позивача за зустрічним позовом) було прийнято ТОВ «ГОРБУЛІВ-АГРО», тобто позичальник прийняв кошти і користувався ними.

Здійснивши оцінку доказів, місцевий суд залишив поза увагою твердження позивача про особливості процедури укладення цього договору, а саме використання електронних засобів зв`язку, і , як наслідок не надав оцінку посиланням на паперові копії електронних доказів, зокрема скриншотам сторінок електронної пошти з листуванням сторін, які підтверджують укладення угоди.

Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Як зауважила ОП КГС у постанові 15.07.22 у справі № 914/1003/21, на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скриншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

З наведеного, апеляційним судом при оцінці доказів, наданих позивачем, приймаються до уваги посилання апелянта на надані докази електронного листування при укладенні договору позики між сторонами спору.

Колегія суддів, застосовуючи стандарт вірогідності, враховуючи змагальний характер судового процесу, вважає, що надані на підтвердження укладення та виконання договору позики є більш вірогідними, ніж відсутність будь-яких доказів в спростування даних обставин зі сторони відповідача.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Колегія суддів із врахуванням ст.79 ГПК України дійшла висновку, що вказані подані позивачем є більш вірогідними в підтвердження укладення Договору №М1.01.2021.044 від 05.10.2021 р. та надання позики відповідачу в розмірі 700 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов`язання з повернення суми позики у строки, визначені договором. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 700 000 грн грошових коштів не повернутої позики.

Щодо заявленої вимоги стосовно стягнення з відповідача 336 000,00 грн 48% річних, 217 105,48 грн пені, 2 975 000,00 грн штрафу апеляційним судом зазначається наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалось вище, пунктом 3.2. та пунктом 3.3. у разі несвоєчасного повернення позики Позичальником відповідно до умов цього Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 статті 232 Господарського кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 48% річних від простроченої суми. Також, позичальник додатково сплачує штраф у розмірі 25% від суми прострочення за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України унормовано, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Здійснивши обрахунок штрафу, пені та відсотків річних, колегія суддів дійшла висновку, що обрахунок здійснено у відповідності до закону та умов договору, та арифметично правильно. Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 217 105, 48 грн пені, 2 975 000, 00 грн штрафу та 336 000,00 грн 48% річних є підставними та обґрунтованими.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір пені та штрафу до її розумного розміру. (Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2022 р. у справі №903/91/21)

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26 липня 2018 року у справі № 924/1089/17, від 12 грудня 2018 року в справі № 921/110/18, від 14 січня 2019 року в справі № 925/287/18, від 22 січня 2019 року в справі № 908/868/18.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.

З огляду на що, оцінивши доводи сторін, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання має слугувати компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення з відповідача штрафу, пені та відсотків річних в повному обсязі призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявлених до стягнення пені, штрафу та відсотків річних з власної ініціативи до 50 %, тобто про стягнення з відповідача 108 552 грн.- пені, 168 000 грн - 48 % річних та 1 487 500 грн- штрафу.

З огляду на все вище встановлене в даній судовій справі, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 року в справі №906/356/24 підлягає частковому задоволенню, наслідком чого є стягнення з відповідача основного боргу та 50% від заявленої суми пені, штрафу та відсотків річних.

Щодо зустрічного позову колегія суддів акцентує увагу на тому, що за приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції оскаржується лише позивачем в частині відмови у задоволенні первісного позову, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржується, апеляційний суд не досліджує підстави відмови у задоволенні судом зустрічного позову і не надає оцінки висновкам суду першої інстанції у цій частині прийнятого рішення .

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, прийняте при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти у цій частині нове рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомрської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24 слід задовольнити частково та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат у відповідності до ст.129 ГПК України з урахуванням того, що судом першої інстанції при відкритті провадження у справі не виправлено помилку позивача при обрахуванні належного до сплати розміру судового збору.

Зокрема, як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач просив стягнути 700000,00грн. неповернутої поворотної фінансової допомоги по договору №М1.01.2021.044 від 05.10.21 безвідсоткової цільової позики; 217105,48 грн. пені; 336000,00грн. 48% річних; 2975000,00 грн. відсотків за прострочення повернення коштів, відтак загальна ціна позову складає 4228105,48 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивач за подання позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 50 737,27 грн, що розраховується наступним чином 4 228105,48 *1,5%*0,8=50 737,27 грн.

Проте, як вбачається матеріалів позовної заяви позивач до суду першої інстанції сплатив судовий збір в розмірі 42 337,26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.04.2024 р. №128 на суму 30 225,26 та платіжною інструкцією від 27.03.2024 р. №114 на суму 12112 грн.

Відтак, колегією суддів встановлено, що за подання позовної заяви позивач не доплатив судового збору в сумі 8400 грн.

Крім того, колегія суддів акцентує вагу на тому, що згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянту належало сплатити 73 585,90 грн., проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги скаржник сплатив судовий збір у сумі 63 506,00 грн. Відтак, за подання апеляційної скарги скаржник недоплатив судовий збір у розмірі 10 080 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів враховує, що у разі виявлення господарським судом факту недоплати судового збору у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне достягнути в дохід Держаного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю ГОРБУЛІВ-АГРО судовий збір у розмірі 8 400 грн за подання позовної заяви та 10 080 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 р. у справі №906/356/24 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.07.2024 у справі №906/356/24 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову. Прийняти у цій частині нове рішення, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРБУЛІВ-АГРО» (12316, с.Горбулів, вул.Центральна, буд.122, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 41463766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГМ-АГРО» (01042, м.Київ, вул. ІОННА ПАВЛА II, буд. №4/6, офіс 501, ЄДРПОУ 39908789) 2 464 052 грн заборгованості, з яких 700 000,00 грн - основний борг, 108 552 грн.- пеня, 168 000 грн - 48 % річних, 1 487 500 грн- штрафу.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-АГРО відмовити .

В задоволені зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРБУЛІВ-АГРО» (12316, с.Горбулів, вул.Центральна, буд.122, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 41463766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГМ-АГРО» (01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. №4/6, офіс 501, ЄДРПОУ 39908789) 42 337,26 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. "

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРБУЛІВ-АГРО» (12316, с.Горбулів, вул.Центральна, буд.122, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 41463766) в дохід Державного бюджету 8 400 грн за подання позовної заяви та 10 080 грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРБУЛІВ-АГРО» (12316, с.Горбулів, вул.Центральна, буд.122, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 41463766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МГМ-АГРО» (01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. №4/6, офіс 501, ЄДРПОУ 39908789) 63 505,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/356/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "15" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.