Постанова

від 12.11.2024 по справі 906/1261/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа № 906/1261/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Кисіль Т. В. представника за довіреністю № 273 від 30.05.2023

відповідача: Довгалюка Р. О. представника за довіреністю № 001-02-0324 від 13.03.2024

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 01.07.24р. суддею Сікорською Н.А. о 16:32 у м.Житомирі, повний текст складено 12.07.24 у справі №906/1261/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 17793043,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" 17793043,22 грн заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу, які мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу за виставленими Оператором ГТС рахунками.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату негативних щодобових небалансів в січні 2020р. на суму 20808342,06 грн, який останнім оплачено не було.

У зв`язку з простроченням оплати послуг балансування, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1592596,76 грн пені, 346390,17 грн 3% річних, 291574,43 грн інфляційних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 позов задоволено частково. Зменшено розмір заявленої пені на 50 % до 796 298,38 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 796 298,38 грн - пені; 346 390,17 грн - 3% річних; 291 574,43 грн - інфляційних; 33 458, 42 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу. У стягненні 796 298,38 грн пені відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 21.07.2022 Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №906/1261/20, справу №906/1261/20 передав на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 у справі №903/1261/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 796298,38 грн пені, 346390,17 грн 3% річних, 291574,43 грн інфляційних, 33458, 42 грн судового збору, 533791,30 грн - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Закрито провадження у справі в частині стягнення 15562481,86 грн основного боргу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 у справі № 906/1261/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Оператор ГТС України до АТ Оператор газорозподільної системи Житомиргаз про стягнення пені у розмірі 796 298,38 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Так, скаржник не погоджується із вказаним рішенням, в частині зменшення пені на 50%.

З посиланням на ст.ст. 530, 549, 551, 610, 611, 612, 626 ЦК України, ст.ст.230, 233 ГК України, скаржник звертає увагу на те, що до жовтня 2020 позивач надав відповідачу можливість у добровільному порядку, без застосування будь яких штрафних санкцій, оплатити заборгованість за щодобовий небаланс січня 2020 року.

Однак відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованість за щодобовий небаланс січня 2020 року в повному обсязі не виконав. Станом на момент звернення з позовом, у жовтні 2020 року, до суду заборгованість відповідача за щодобовий небаланс січня 2020 року, яку згідно умов Договору №2002000100 від 04.02.2020 останній зобов`язаний був сплатити до 20.02.2020, перед позивачем становила 15 562 481,86 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов`язання по оплаті заборгованість за щодобовий небаланс січня 2020 року в повному обсязі не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за договором №2002000100 від 04.02.2020 та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З доданих до матеріалів справи розрахунків сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за добовий небаланс вбачається, що станом на 29.09.2020 розмір основної заборгованості відповідача становить 15 562 481,86 грн., а розмір нарахованої позивачем пені становить 1 592 596,76 грн.

Таким чином, співставивши у відсотковому співвідношенні розмір основної суми заборгованості 15 562 481,86 грн та сукупний розмір пені 1 592 596,76 грн вбачає, що загальний розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій орієнтовно становить лише 10% від суми основної заборгованості.

Тобто нарахована позивачем пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв`язку з чим правові підстави для застосування ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України відсутні.

Так, за приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Враховуючи наведене вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, наслідком чого є скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки (не встановлено), в контексті зменшення пені, такій обставині як тривалість прострочення виконання зобов`язання щодо оплати послуг за щодобові небаланси природного газу. Суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що таке прострочення є значним та не виконаним в межах строків, визначених Договором, а саме пунктом 9.6. Договору транспортування природного газу.

Також, судом не досліджувалось питання чи вчинялись дії з боку Відповідача щодо запобігання виникненню заборгованості та/чи позасудового врегулювання такої заборгованості (наприклад, пропозицій щодо відстрочення чи розстрочення оплати).

Тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором транспортування природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Проте, не зважаючи на вказане, судом у рішенні не наведено у чому ж полягає винятковість тих обставин про які зазначає суд (та випадку загалом) та яким чином вони вплинули на неналежне виконання зобов`язань відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що місцевий господарський суд, при ухваленні рішення по справі, не врахував майнового стану ТОВ «Оператор ГТС України». Разом із цим мотивувальна частина рішення суду не містить фактичних обставин, які стали підставою для ухвалення рішення про зменшення розміру пені до 50%.

Крім того, не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 01.07.2024 Господарського суду Житомирської області по справі № 906/1261/20, в частині задоволення позовних вимог, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що у даній справі взагалі відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Вказує, що погашення основної заборгованості було здійснено до 31.12.2022, тобто за даних умов ст. 6 Закону № 1639-ІХ підлягає прямому застосуванню, що виключає нарахування штрафних, річних та інфляційних, адже такі нарахування підлягають списанню.

Вказує, що судова практика на яку посилається позивач у справі №906/1357/20 від 18.07.2023, у справі №922/3220/20 від 05.09.2023, у справі №916/2168/22 від 16.01.2024 не підлягає застосуванню, оскільки у вказаних справах основний борг не був сплачений відповідачем у повному обсязі, натомість у справі №906/1261/20 основний борг було сплачено в повному обсязі.

На підтвердження своєї позиції посилається на справу №910/16181/18 від 09.04.2024 у якій було сплачений основний борг та Верховний Суд прийшов до висновку, що 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі Закону 1639-ІХ.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" наводить свої підстави щодо безпідставності апеляційної скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" та законності рішення суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Житомиргаз» на рішенні Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 по справі №906/1261/20. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 по справі №906/1261/20 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Крім того, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли пояснення у яких просить врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, які є подібними до правовідносин у справі №906/1261/20.

Звертає увагу, що у вказаній справі №904/5697/20 Верховний Суд прийшов до висновку, що судами попередніх інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджується про відсутність доказів укладання договору про реструктуризацію заборгованості та/або договору про організацію взаєморозрахунків, всупереч змісту статті 6 Закону № 1639-ІХ (в редакції Закону № 2479-ІХ), що не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону № 1639-ІХ за умови існування визначених цим Законом передумов. Судами також встановлено, що у справі відсутні обставини врегулювання сторонами заборгованості відповідно до положень Закону України № 1639-ІХ, а тому відсутні підстави вважати, що нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати є такими, що підлягають списанню.

Крім цього, позивач зауважує, що Закон України №1639 не містить положень, які б слугували правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, які виникли внаслідок неналежного виконання умов Договору транспортування природного газу.

У зазначеному Законі відсутні норми, які б містили вказівку на необхідність судам відмовляти у стягненні таких вимог, або передбачали, що правомірно нараховані неустойка (штраф, пеня) інфляційні нарахування, проценти річних та вимоги щодо їх стягнення стають безпідставними.

Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору транспортування природного газу у даній справі юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ: a)укладення договору про організацію взаєморозрахунків або; b)договору про реструктуризацію заборгованості.

Саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором транспортування природного газу, а також не вказує на відсутність у справі №906/1261/20 предмета спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Житомиргаз» на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 по справі №906/1261/20. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 по справі №906/1261/20 в оскаржуваній частині залишити без змін.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Третя особа не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останньої, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити. Також заперечив проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з підстав викладених у відзиві. Просить в її задоволенні відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" заперечила проти доводів апеляційної скарги відповідача, вказує, що станом на сьогодні між сторонами не було укладено жодних договорів взаєморозрахунків чи реструктуризації, а тому вважає, що відсутні підстави для списання штрафних санкцій. Крім того, підтримала доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (відповідач, замовник) був укладений договір №2002000100 транспортування природного газу (а.с. 31-43, т.1). При цьому, сторони керувались Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2493.

Згідно з п. 2.1 Договору, Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред`являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п 2.3 Договору, обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу (п. 2.4 Договору).

Додаток 1 є невід`ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Додаток 2 є невід`ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності, з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Додаток 3 є невід`ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.7 Договору).

Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.

Згідно з п. 7.1 Договору, вартість послуги з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) Та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (п. 8.1. Договору).

Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу (п. 9.1 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору, у разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

Водночас, згідно абзацу 2 пункту 9.2 Договору, у разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом ХІV Кодексу.

У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (п. 9.3 Договору).

Згідно п. 9.6 Договору, розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього Договору, визначається за даними Оператора.

Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 11.2. Договору, оператор до п`ятнадцятого числа Місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора (п. 11.3 Договору).

За п. 11.4 Договору, врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Відповідно до п. 17.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його укладання, поширює свою дію на відносини, що склались між Сторонами з 01 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

За умовами п. 19.1 Договору, Сторони обмінюються інформацією, що стосується надання Послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.

Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі Сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою (п. 19.2 Договору).

Повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.

У додатку №3 до Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000100, сторонами визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу (а.с. 44-47, т.1).

Матеріали справи містять Реєстр файлів, завантажених до Інформаційної платформи АТ "Житомиргаз" за січень 2020 Форма 2 - Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби (а.с. 53-59, т.1).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 позов задоволено частково. Зменшено розмір заявленої пені на 50 % до 796 298,38 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 796 298,38 грн - пені; 346 390,17 грн - 3% річних; 291 574,43 грн - інфляційних; 33 458, 42 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу. У стягненні 796 298,38 грн пені відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 21.07.2022 Верховний Суд скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №906/1261/20, справу №906/1261/20 передав на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2023, скасовуючи рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №906/1261/20, вказав, що суди помилково обмежилися посиланням на подання позивачем договорів купівлі-продажу природного газу із зазначенням предмету цих договорів, але не дослідив їх зміст та не встановив фактичні обставини, пов`язані із закупівлею позивачем природного газу для надання відповідачеві спірних послуг з балансування.

Зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене в розділі 8 цієї постанови, з дотриманням вимог статей 13, 86, 237 ГПК України дослідити та оцінити всі доводи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зокрема, належним чином дослідити обставини надання послуг балансування у січні 2020 року, їх обсяг та вартість, фактичне виконання Договору, оформлення наданих послуг відповідними актами і в залежності від встановленого, відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Згідно ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 у справі №903/1261/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 796298,38 грн пені, 346390,17 грн 3% річних, 291574,43 грн інфляційних, 33458, 42 грн судового збору, 533791,30 грн - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Закрито провадження у справі в частині стягнення 15562481,86 грн основного боргу. В решті позову відмовлено.

Колегія суддів, з врахуванням вказівок Верховного Суду, погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000100 та регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) терміни, що використовуються в цьому Кодексі, мають такі значення:

- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

- базова ціна газу (далі - БЦГ) - ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу та розміщується оператором газотранспортної системи на власному веб-сайті щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця;

- балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

- комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;

- фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу;

- небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;

- плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу;

- портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу;

- послуга балансування - послуга, що надається оператору газотранспортної системи на підставі відповідного договору купівлі-продажу природного газу, необхідного для врегулювання короткострокових коливань попиту та пропозицій на природний газ, що не є короткостроковим стандартизованим продуктом;

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1 і 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до ГТС та алокаціями відбору з ГТС (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу.

У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.

Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

У главі 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок визначення обсягу добового небалансу та плати за нього. Так, плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору ГТС природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора ГТС у розмірі плати за добовий небаланс; якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора ГТС в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору ГТС плату за добовий небаланс (пункт 6 зазначеної норми).

Відповідно до пунктів 17, 18, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор ГТС здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.

Оператор ГТС до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор ГТС до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує визначення алокацій (на яких даних ґрунтуються, порядок здійснення тощо). Так, алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором ГТС та доводиться ним до відома замовника послуг транспортування природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору ГТС відповідно до цього розділу (пункти 3, 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС оператор ГТС надає замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його подачі та відбори/споживання природного газу, що вимірюються протягом доби, щодобово окремо по кожному з його споживачів щонайменше два рази на газову добу.

За змістом пункту 2 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору ГТС інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором ГТС замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору ГТС не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором ГТС формою, погодженою Регулятором.

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату за добовий небаланс (пункт 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Позивач вказує про наявність у АТ "Житомиргаз" негативних щодобових небалансів за січень 2020р. на суму 20808342,06 грн., на підтвердження чого надав довідки №1 та №3 про добові небаланси відповідача за січень 2020р., підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу за січень 2020р., підписаний сторонами акт наданих послуг балансування №01-2020-2002000100/1000120 від 31.01.2020р. (т.1, а.с.51-52, 60-65, 66).

Реєстром файлів, відправлених з інформаційної платформи ТОВ "Оператор ГСУ" (а.с. 48 - 50, т.1) підтверджено, що 14.02.2020 позивач через інформаційну платформу направив відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів № 01-2020-2002000100 за газовий місяць - січень 2020 року та рахунок № 01-2020-2002000100 від 31.01.2020 року на суму 20808342,06грн.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної мережі укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності.

Як убачається із матеріалів справи, позивач на підтвердження вчинення балансуючих дій надав суду договори купівлі-продажу природного газу, укладені ним з Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (т.1, а.с.67-105).

Відповідно до п.1.1 вказаних договорів покупець зобов`язався передати у власність покупцеві протягом січня 2020 року природний газ для забезпечення балансуючих дій та інших потреб покупця (далі - газ), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах, визначених договорами.

У пунктах 4.1 договорів визначена ціна за 1000 куб.м. газу для першої газової доби передачі газу, яка становить 6635,00 грн без урахування ПДВ. Першою газовою добою є дата підписання договорів, тобто 01.01.2020. Ціна за 1000 м3 газу без урахування ПДВ для кожної газової доби передачі газу, наступних за першою газовою добою, визначається за формулою, наведеною у пунктах 4.2 договорів.

31.01.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відповідач уклали додаткові угоди до вказаних договорів, у яких, зокрема, змінили ціну за 1000 куб.м. газу для першої газової доби передачі газу на 5434,00 грн без урахування ПДВ.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, підписаними АТ "НАК "Нафтогаз України" та Оператором ГТС, підтверджується факт придбання останнім природного газу для забезпечення балансуючих дій та інших потреб у січні 2020 року (т.1, а.с.74, 82, 90, 106).

Вартість придбаного газу була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.109-111).

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20, закупівля оператором в Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України природного газу для забезпечення балансуючих дій відповідає п. п. 1 та 6 глави 5 розділу ХІV Кодексу ГТС, відповідно до яких оператор газотранспортної системи має право закуповувати послуги балансування, якщо короткострокові стандартизовані продукти не можуть задовольнити потреби у підтримці оптимальної роботи газотранспортної системи або за відсутності ліквідності торгівлі короткостроковими стандартизованими продуктами.

Послуга балансування надається оператору газотранспортної системи на умовах відповідних договорів про надання послуги балансування. Оператор газотранспортної системи укладає окремий договір про надання послуги балансування щодо придбання природного газу оператором газотранспортної системи для покриття небалансів, що виникають у межах виконання спеціальних обов`язків, які в установленому порядку на підставі ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладені на суб`єктів ринку природного газу.

Позивачем було виконано вимоги пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем щодо закупівлі природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що у відповідача наявне грошове зобов`язання з оплати негативних щодобових небалансів у розмірі 20808342,06 грн за січень 2020 року, яке підлягало виконанню, згідно з п.9.3 Договору, у строк до 21.02.2020 включно.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач провів часткові розрахунки і остаточна сума боргу склала 15562481,86 грн, які позивач і просив стягнути на свою користь.

Як убачається із матеріалів справи, що під час розгляду справи відповідач сплатив залишок нарахованих за січень 2020 року небалансів у розмірі 15562481,86 грн, що підтверджується довідками ПАТ Укргазбанк" з реєстром платежів та розрахунком позивача (а.с. 185-190, т.3).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з викладених позивачем фактів та враховуючи докази проведення розрахунків, які свідчать про відсутність предмета спору в частині заборгованості за негативні щодобові небаланси у розмірі 15562481,86 грн на день розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Разом з тим, позивач просить також стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Як убачається із апеляційної скарги відповідача він заперечує проти нарахування таких санкцій та вважає, що вони підлягають списанню на підставі ст. 6 Закону № 1639-ІХ, оскільки погашення основної заборгованості було здійснено до 31.12.2022. На підтвердження своєї позиції посилається на справу №910/16181/18 від 09.04.2024 у якій було сплачений основний борг та Верховний Суд прийшов до висновку, що 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі Закону 1639-ІХ.

З приводу вказаного суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, у статті 6 Закону № 1639-ІХ унормовано механізм списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

Отже, законодавець на державному рівні ураховує обставини щодо неможливості підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки та саме з прийняттям Закону № 1639-ІХ визначає порядок певних дій, спрямованих на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

При цьому надалі законодавець з метою врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло-гарячого водопостачання прийняв Закон № 2479-IX, яким запроваджено комплекс компенсаторних механізмів для покриття збитків та втрат відповідних суб`єктів господарювання, зумовлених впровадженим мораторієм, застосуванням інших інструментів державного регулювання, а також наслідками військових дій на усій території України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Зокрема, встановлено перелік та механізми фінансування відповідних гарантій та компенсацій, спрямованих на забезпечення сталого функціонування ринку природного газу та сфери теплопостачання в умовах воєнного стану та у післявоєнний період.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-IX) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Як встановлено у статті 3 Закону № 1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-IX), для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до положень статей 2, 3 цього Закону таке підтвердження має здійснюватися НКРЕКП в установленому цим Законом порядку (на підставі висновків аудиторів та остаточного підтвердження НКРЕКП обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації).

Колегія суддів вважає, що правова конструкція положень статті 6 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX) дає підстави дійти висновку, що законодавцем надано можливість учасникам ринку природного газу - боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та яка погашена до 31.12.2022 застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.

У контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначила, що внесення змін до законодавства шляхом його зміни/доповнень/конкретизації щодо особливостей врегулювання відносин, зокрема, на ринку природного газу свідчить про те, що при одночасному існуванні умов, а саме: 1) сума основної заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 Закону № 1639-ІХ має бути погашена до 31.12.2022; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, - підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування визначені Законом № 1639-ІХ.

Як убачається із матеріалів даної справи, колегія суддів зауважує, що заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нараховані на суму боргу за Договором від 04.12.2020 який погашений відповідачем до 31.12.2022); - відповідач включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що підтверджується постановою НКРЕКП від 18.10.2022 № 1319. При цьому, зазначений Реєстр не містить відомостей щодо структури та обсягів заборгованості боржників в цьому Реєстрі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з вимогами частини другої статті 3 Закону № 1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-IX) порядок участі у процедурі передбачає, що для включення до Реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до НКРЕКП заяву, до якої додаються, зокрема і наступні документи: довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської і кредиторської заборгованості із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату; копії актів звіряння взаєморозрахунків між суб`єктами ринку природного газу тощо.

При цьому частина третя вказаної норми передбачає, що неподання або подання не в повному обсязі документів, необхідних для затвердження обсягів заборгованості та обсягів перевищення, що підлягають врегулюванню відповідно до цього Закону, протягом одного календарного місяця після включення до Реєстру є підставою для виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру, яке здійснюється за рішенням НКРЕКП.

Аналіз вказаних норм сукупно дає підстави вважати, що суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру з конкретним обсягом заборгованості, яка підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1639-ІХ (у редакції Закону № 2479-IX).

Колегія суддів зауважує, що аналогічно вказаному відповідні норми Закону № 1639-ІХ були застосовані Верховним Судом і у справі №910/16181/18, в якій Суд залишив без змін постанову апеляційного господарського суду щодо списання заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 6 Законом № 1639-ІХ, зокрема, з урахуванням того, що відповідно до підписаного між АТ «Укртрансгаз» та ДП «Київгазенерджи» акта звірки розрахунків, поданого до НКРЕКП, обома сторонами, як суб`єктами ринку природного газу, для включення їх до Реєстру за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015, станом на 31.12.2020 у ДП «Київгазенерджи» обліковується заборгованість перед АТ «Укртрансгаз».

Відповідно доводи скаржника стосовно акцесорного характеру додаткових зобов`язань з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 910/16181/18 не беруться судом апеляційної інстанції до уваги як такі, що не враховують вимог спеціального законодавства Закону № 1639-ІХ, якими безпосередньо визначено умови та порядок врегулювання заборгованості (в т.ч. пені, 3% річних та інфляційних втрат), та які мають застосовуватися у спірних правовідносинах як спеціальна норма.

Водночас, матеріалами даної справи підтверджується про відсутність доказів укладання договору про реструктуризацію заборгованості та/або договору про організацію взаєморозрахунків, всупереч змісту статті 6 Закону № 1639-ІХ, що не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону № 1639-ІХ за умови існування визначених цим Законом передумов.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у справі відсутні обставини врегулювання сторонами заборгованості відповідно до положень Закону України № 1639-ІХ, а тому відсутні підстави вважати, що нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати є такими, що підлягають списанню.

Апеляційний господарський суд у прийнятті рішення по цій справі враховує, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона згідно із частиною третьою статті 13 ГПК України повинна довести обставини, які мають значення для справи, та на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно на підтвердження позиції про поширення процедури врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ на спірну заборгованість у зв`язку з включенням підприємства до Реєстру, відповідач не був позбавлений права надати суду докази згідно із частиною другою статті 3 Закону № 1639-ІХ щодо наявності спірної заборгованості у структурі дебіторської заборгованості, за врегулюванням якої (заборгованості) звертався відповідач до НКРЕКП.

Отже зміни, які відбулися у законодавстві під час розгляду цієї справи, закріпили шляхи та механізми урегулювання заборгованості за природний газ та послуги його транспортування, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем, а застосування статті 6 Закону № 1639-ІХ є передчасним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 05.09.2024 у cправі №904/5697/20, та у справі №904/5698/20.

За наведеного, доводи скаржника про необхідність списання пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 6 Закону № 1639-ІХ не заслуговують на увагу та спростовуються наведеним вище.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянувши вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат зазначає таке.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 22.02.2020 по 26.08.2020 у розмірі 1592596,76 грн. (а.с. 132, т.1).

Перевіривши вказаний розрахунок, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із судом першої інстанції, що визначена позивачем сума пені є законною та обґрунтованою.

Крім того, відповідач клопотанням від 12.03.2024 просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90% (т.8, а.с.126-136).

Клопотання мотивоване тим, що у відповідач у своїй господарській діяльності протягом 2018-2020р.р. зазнавав значних збитків, що підтвердив фінансовими звітами, які подавав при первісному розгляді справи. Окрім того, вказував про припинення дії ліцензії на здійснення діяльності з розподілу природного газу, в зв`язку з чим не має доходу від такого виду діяльності.

Позивач як у запереченнях від 01.04.2024 у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі вказав, що заявлені до стягнення штрафні санкції не перевищують розмір заборгованості, а складає лише 10% від її суми. Вказав, що невиконання відповідачем та іншими замовниками послуг транспортування своїх зобов`язань вчасно спричинило негативні наслідки для Оператора ГТС у вигляді значного фінансового збитку, що підтвердив бухгалтерською довідкою щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси та несанкціонований відбір.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст.86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 №907/583/22, вирішуючи позов постачальника "останньої надії" про стягнення боргу, вказав, що суди попередніх інстанцій, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, з огляду на передбачене законом право суду, зменшили розмір пені більш ніж на 90%, вказавши, що це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника. Такі висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. При цьому, господарськими судами враховано, що позивач застосовує своє право на стягнення з відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні; позивачем не доведено, що йому завдано збитків, або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно з умовами Договору; у свою чергу враховано, що відповідач є бюджетною установою та частково погасив свою заборгованість, а кредитор тривалий час (строк) не звертався за захистом свого порушеного права; враховано і те, що поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами. Тобто, керуючись приписами статті 551 ЦК України та 233 ГК України, з огляду на надмірність розміру пені у конкретних правовідносинах, господарські суди зменшили розмір пені.

За вказаних обставин, враховуючи виконання відповідачем основного зобов`язання в повному обсязі, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про можливість зменшення розміру пені, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50 % - до суми 796298,38 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних та 3 % річних, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 346390,17 грн 3% річних за період з 22.02.2020 по 29.09.2020 та 291574,43 грн, нарахованих за період з березня по серпень 2020 рік (а.с. 132, т.1).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із судом першої інстанції, що 3% річні та інфляційні підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1434262,98 грн, з яких: 796298,38 грн пені, 346390,17 грн 3% річних, 291574,43 грн інфляційних. Відповідно відмови у стягненні 796298,38 грн пені, у зв`язку зі зменшенням її розміру та закриттям провадження у справі в частині стягнення 15562481,86 грн основного боргу.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на їх власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційних скарг залишається за апелянтами.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду Житомирської області від 01.07.24 у справі №906/1261/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.07.24 у справі №906/1261/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 906/1261/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.