Постанова

від 28.01.2025 по справі 906/1261/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/1261/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників:

позивача - Оніщука В. М.,

відповідача - не з`явився,

третя особа - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - скаржник, позивач, Товариство, ТОВ "Оператор ГТС України")

на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 (головуючий -суддя Сікорська Н. А.)

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 (головуючий - суддя Миханюк М. В., судді: Саврій В. А., Крейбух О. Г.)

у справі № 906/1261/20

за позовом ТОВ "Оператор ГТС України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (далі - АТ "Житомиргаз", відповідач)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 17 793 043,22 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу, які мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу за виставленими ТОВ "Оператор ГТС України" рахунками.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справу № 906/1261/20 суди розглядали неодноразово.

2.2. Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.09.2021 позов задовольнив частково. Зменшив розмір заявленої пені на 50 % до 796 298,38 грн. Стягнув з відповідача на користь позивача 796 298,38 грн - пені; 346 390,17 грн - 3 % річних; 291 574,43 грн - інфляційних; 33 458, 42 грн судового збору. Закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу. У стягненні 796 298,38 грн пені відмовив.

2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.12.2021 скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

2.4. Верховний Суд постановою від 21.07.2022 скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 906/1261/20, справу № 906/1261/20 передав на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

2.5. Господарський суд Житомирської області рішенням від 01.07.2024 у справі № 903/1261/20 позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", зокрема, 796298,38 грн пені, 346390,17 грн 3 % річних, 291574,43 грн інфляційних. Закрив провадження у справі в частині стягнення 15 562 481,86 грн основного боргу. В решті позову відмовив.

2.6. Постановою від 12.11.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 у цій справі залишив без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі скаржник просить Суд рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у цій справі в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 796 298,38 грн скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" щодо стягнення 796 298,38 грн задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник, посилаючись на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що: суди попередніх інстанцій застосували статті 549- 552, 599 ЦК України, статтю 233 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

4.2. Скаржник стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм процесуального права, а саме статей 2, 7, 13, 42, 73- 79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Відповідач та третя особа правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалися.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Суди попередніх судових інстанцій встановили, що між Оператором ГТС (далі - Оператор) та АТ "Житомиргаз" (далі - Замовник) 04.02.2020 укладено договір № 2002000100 транспортування природного газу (далі - Договір). При цьому сторони керувались Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493.

6.2. Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1. Договору).

6.3. Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених Договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті Оператора. Підписанням Договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред`являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника (пункт 2.2 Договору).

6.4. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу (пункт 2.4 Договору).

6.5. Додаток 1 є невід`ємною частиною Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Додаток 2 є невід`ємною частиною Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності, з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Додаток 3 є невід`ємною частиною Договору у випадку, коли Замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.7 Договору).

6.6. Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (пункт 2.8 Договору).

6.7. Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; дотримуватися обмежень, встановлених Договором та Кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному Договором та Кодексом; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця (пункт 4.1 Договору).

6.8. Вартість послуги з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом (пункт 7.14 Договору).

6.9. Вартість послуг договірної потужності визначається, враховуючи обсяг замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (пункт 8.1 Договору).

6.10. Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю / продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу (пункт 9.1 Договору).

6.11. У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (пункт 9.2 Договору).

6.12. Водночас згідно з абзацом другим пункту 9.2 Договору у разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом ХІV Кодексу.

6.13. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункт 9.3 Договору).

6.14. Розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 Договору, визначається за даними Оператора (пункт 9.6 Договору).

6.15. Послуги, які надаються за Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг (пункт 11.1 Договору).

6.16. Відповідно до пункту 11.2. Договору оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.

6.17. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора (пункт 11.3 Договору).

6.18. За пунктом 11.4 Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

6.19. Договір набирає чинності з дня його укладання, поширює свою дію на відносини, що склалися між Сторонами, з 01 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).

6.20. За умовами пункту 19.1 Договору сторони обмінюються інформацією, що стосується надання Послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.

6.21. Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі Сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою (пункт 19.2 Договору).

6.22. Повідомлення вимоги звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.

6.23. У додатку № 3 до Договору сторони визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

6.24. Матеріали справи містять реєстр файлів, завантажених до інформаційної платформи АТ "Житомиргаз" за січень 2020, форма 2 - "Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів / споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори / споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби)".

6.25. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 796 298,38 грн пені погодився із місцевим господарським судом про можливість зменшення розміру пені, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50 % - до суми 796 298,38 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд заяв / клопотань

7.1. Ухвалою від 18.12.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 906/1261/20 за касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у розмірі 796 298,38 грн.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, наведених скаржниками і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство у касаційній скарзі, зокрема, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 549- 552, 599 ЦК України, статтю 233 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. При цьому колегія суддів зазначає, що саме скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.8. Водночас наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали б бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.9. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд першої чи апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин як за пунктом 1, так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", суть якого полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.12. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.13. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.14. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.16. Предметом розгляду у справі № 910/22964/17 є позовні вимоги про стягнення 854955,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором закупівлі № 16060000693 від 23.05.2016 в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару, внаслідок чого позивач нарахував до стягнення 635 655,65 грн пені та 219 300,00 грн штрафу.

8.17. Предметом розгляду справи № 917/791/18 є стягнення з відповідача 277 454,51 грн пені, 80 071,83 грн інфляційних втрат, 21 000,25 грн - 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 31.07.2007 № 618.

8.18. Предметом розгляду справи № 924/414/19 є про стягнення 13 577 941,64 грн, з яких: 6 895 889,95 грн основного боргу, 3 172 562,37 грн пені, 608 130,61 грн - 3 % річних, 2 901 358,71 грн інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 № 3110/15-БО-34 (далі - договір № 3110/15-БО-34) у частині оплати отриманого природного газу.

8.19. Предметом розгляду справи № 903/323/20 є стягнення пені у розмірі 4 110 095, 81 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з безпідставним списанням відповідачем з рахунку позивача грошових кошті в у розмірі 90 133,68 грн банк повинен сплатити позивачу пеню у заявленому розмірі за період з 02.04.2019 до 31.08.2019.

8.20. Предметом розгляду справи № 910/13071/19 є стягнення зокрема, 174 889, 02 грн, з яких 89 838, 15 грн пені, 70 078, 08 грн інфляційних втрат, 14 972, 79 грн - 3 % річних за весь час користування коштами, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі.

8.21. В цих справах висловлена правова позиція щодо застосування судом норм права частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

8.22. Предметом розгляду справи, яка розглядається, є порушення умов договору транспортування природного газу в частині компенсації добових небалансів природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

8.23. Верховний Суд, оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження судових рішень, виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах - чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.

8.24. Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду, на які покликається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, беручи до уваги правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, а також висновки викладені в об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ з огляду на таке.

8.25. Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

8.26. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на викладені у постанові Верховного Суду висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.

8.27. Водночас Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

8.28. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

8.29. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.30. Верховний Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово зазначали, що не може бути подібних правовідносин щодо зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, а саме у пункті 72, сказано:

« 72. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення».

8.31. При цьому Верховний Суд окремо наголошує і звертається до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 в розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", де, зокрема, в пунктах 213, 214, зазначено таке:

« 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

8.32. Тобто наведені справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, яка розглядається.

8.33. Висновки Верховного Суду у цих справах щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

8.34. До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 13 лютого 2024 у справі № 917/272/23).

8.35. Верховний Суд вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.

8.36. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на які посилається Товариство у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 906/1261/20.

8.37. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.38. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 906/1261/20 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою Товариства.

8.39. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України за касаційною скаргою скаржника, Верховний Суд зазначає таке.

8.40. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.41. Проте під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Товариства з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд встановив необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині та відсутність подібності правовідносин. А тому доводи касаційної скарги Товариства в цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині.

8.42. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги Товариства у цій частині фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

8.43. Крім того, статті Господарського процесуального кодексу України, які, на думку скаржника, порушили суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень, є загальними статтями, які використовуються судами при розгляді кожної господарської справи.

8.44. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень в оскаржуваній частині, а отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.

8.45. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.46. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.47. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.48. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.49. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.50. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.51. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень в оскаржуваній частині, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 906/1261/20 в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 796 298,38 грн з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 906/1261/20 в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 796 298,38 грн з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 906/1261/20 в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 796 298,38 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова