Постанова

від 06.11.2024 по справі 922/618/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/618/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури (апелянта): Зливка К.О., посвідчення від 01.03.2023;

від позивача: Пивоваров О.М., посвідчення від 12.05.2023; витяг з ЄДР;

від відповідача: Гофельд Г.С., ордер серія АХ №1109376 від 06.11.2024;

розглянувши апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. №1728 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 (повний текст складено 21.06.2024) у справі № 922/618/22 (суддя Хотенець П.В.),

за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків,

до відповідача Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", с.Андріївка Ізюмського району Харківської області,

про стягнення 1748385,51грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі Держекоінспекція, позивач) до Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (надалі ДП "Ізюмський лісгосп", відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1748385,51грн (у тому числі 1632783,85грн на користь держави в особі Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, 115601,66грн на користь держави в особі Оскільської об`єднаної територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Держекоінспекцією в ході планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у господарській діяльності ДП "Ізюмський лісгосп", встановлено факт невиконання покладених на нього (як на постійного лісокористувача) зобов`язань по здійсненню охорони лісів від незаконної рубки дерев на території наступних лісових масивів: кварталу 266 виділу 5.1 Ізюмського лісництва; кварталу 568 виділу 28 Піщанського лісництва та кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва ДП "Ізюмський лісгосп", чим заподіяно шкоду на загальну суму 1671866,01грн, яка розрахована згідно постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

В ході проведення перевірки Держекоінспекцією також встановлено, що ДП "Ізюмський лісгосп" у період з 12.03.2018 по 12.03.2021 здійснювало забір води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачу води населенню без дозволу, що є порушенням вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"; обсяг забору води склав 17 тис.м3; на підставі Методики №389 від 20.07.2009 розраховано заподіяний державі збиток в сумі 74128,5грн.

Крім того, під час перевірки встановлено засмічення території об`єкту природно-заповідного фонду, а саме: (1) в межах 111 кварталу Артемівського лісництва на території комплексної пам`ятки природи місцевого значення "Гора Крем`янець" допущено побутове засмічення поодинокими предметами у кількості 52 штук; (2) на території Регіонального ландшафтного парку "Ізюмська лука" в межах 585 кварталу Піщанського лісництва також допущено побутове засмічення території поодинокими предметами у кількості 98 штук, що є порушенням ст.ст. 5, 14 Закону України "Про природно заповідний фонд України", ст. 50 Закону України "Про охорону земель". Внаслідок допущення вказаних поршень державі заподіяно збитки на загальну суму 2400,00грн, які розраховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок самовільного використання земель, зняття ґрунтового покриття, забруднення та засмічення їх території".

За результатами проведеної перевірки Держекоінспекцією складено Акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №225/12-02/06-04 від 17.03.2021, яким зафіксовано виявлені правопорушення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/618/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2024 касаційну скаргу ДП "Ізюмський лісгосп" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/618/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку, що судами не було здійснено належне дослідження обставин щодо фактичного вчинення відповідачем відповідних порушень, їх суті та належної фіксації під час перевірки, обґрунтованості заперечень відповідача на Акт перевірки, а також правильності розрахунку спірної шкоди, відповідно до вимог ст.ст. 74, 86, 236, 269 ГПК України, у зв`язку з чим, суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши вказівки Верховного Суду щодо необхідності належного встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору щодо застосування цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/618/22 у задоволені позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення у справі, господарський суд першої інстанції виходив з наступного:

- прокурором не було надано належних доказів на підтвердження заподіяння відповідачем шкоди, наявності його вини та розміру збитків; зокрема, подані прокурором на підтвердження позовних вимог докази не можуть підтвердити порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, оскільки з них не вбачається, яким саме чином, коли та за присутності кого саме проводилось замірювання діаметрів пнів зрублених дерев, що є ключовим при вирішення питання про наявність шкоди як такої елементу складу цивільного правопорушення;

- Акт перевірки, складений із запереченнями відповідача, не є належним та допустимим доказом існування шкоди, адже він не містить детального опису виявленого порушення, не зазначено яким чином було здійснено відповідні заміри дерев, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди;

- крім того, прокурором не надано доказів анулювання лісорубних квитків, на які посилається відповідач, а також не надано документального підтвердження своїх доводів щодо відсутності підстав для санітарної вирубки лісу, тоді як акт перевірки державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства; інших доказів, зокрема, висновків експертів, спеціалістів, які могли б надати експертне підтвердження про наявність або відсутність бактеріального ураження, матеріали справи не містять;

- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення шкоди, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 по справі №922/618/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скарг прокурор посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального (ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, Лісового кодексу України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності") та процесуального права (ст.ст. 76-79, 86, 236 ГПК України), невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги прокуратури зводяться до наступного:

- зазначивши про необ`єктивність висновків Держекоінспекції щодо відсутності ознак ураження дерев "кореневою губкою" при проведення перевірки, суд першої інстанції прийняв до уваги лише Акт лісопатологічного обстеження насаджень від 06.12.2019 (складений самим же відповідачем), у той же час, суд не надав належної правової оцінки обставинам, зафіксованим Держекоінспекцією в Акті перевірки від 17.03.2021 (п. 26 Опису) відносно того, що станом на момент обстеження будь-яких ознак ураження дерев не виявлено, що свідчить про незаконність призначення санітарних рубок на вказаних земельних ділянках; зазначені обставини були встановлено державними інспекторами з виходом на місцевість та у присутності головного лісничого ДП "Ізюмський лісгосп" Романенко С.С.;

- факт порушення відповідачем правил використання лісових ресурсів виявлено та зафіксовано Держекоінспекцією в Акті перевірки від 17.03.2021, який є дійсним та у встановленому законом порядку не скасований; будь-яких доказів на спростування викладеної в акті інформації відповідачем не надано;

- суд першої інстанції помилково посилався на законність вирубки дерев у кварталі 172, виділ 7.1 Петрівського лісництва, що не стосується предмету спору у цій справі; водночас, суд не досліджував та не надав будь-якої оцінки законності вирубки дерев у кварталі 568 виділу 28 Піщанського лісниитва та у кварталі 50 виділ 11.1 Артемівського лісництва;

- посилання суду на те, що надані прокурором докази не можуть підтвердити порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, спростовуються наявними в матеріалах справи відомостями переліку пнів зрубаних дерев, в яких зазначено інспектора, який проводив перевірку, кількість зрубаних дерев, діаметр пнів, а також прилад (рулетка з свідоцтвом про повірку), яким здійснювався їх замір;

- висновки суду про відмову у задоволенні позову ґрунтуються виключно на доказах відповідача, які були складні ним в односторонньому порядку, тоді як доводи та наявні у справі докази, які надавалися прокурором, були проігноровані судом;

- відповідачем не було спростовано розмір розрахованих збитків.

- судом першої інстанції не було вирішено позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди, завданої засміченням територій на суму 2400,00грн та здійснення забору води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) на суму 74128,50грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/618/22; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 922/618/22 на 14.08.2024 о 12:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Держекоінспекції підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора, просить її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову (позиція позивача повність узгоджується з доводами апеляційної скарги).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, у зв`язку з відпусками суддів Терещенко О.І. та Тихого П.В., для розгляду справи сформовано колегію судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/618/22 до 02.10.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги у справі № 922/618/22 до 10.10. 2024.

07.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Держекоінспекції надійшли додаткові пояснення щодо питань, які виникли в ході судового розгляду справи, а саме щодо здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, а також щодо виявлення та фікції фактів вирубки дерев до припинення ступеня росту.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024, у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М., для розгляду справи сформовано колегію судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, внесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 06.11.2024.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2024 приймали участь прокурор (апелянт) та представник позивача, які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Держекоінспекції "Про здійснення планового заходу (перевірки) ДП "Ізюмський лісгосп" від 05.03.2021 №225/12-02 та направлення позивача від 05.03.2021 №225/12-02/06-04 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з 11 до 12, з 15 до 17 березня 2021 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у діяльності відповідача.

За результатами проведеної перевірки Держекоінспекція 17.03.2021 склала Акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №225/12-02/06-14.

Другий примірник Акта отримав 17.03.2021 головний лісничий відповідача Романенко С.С. (в графі для підписів зазначено: "Другий примірник акта отримав 17.03.2021, від підпису відмовився, заперечення до акта будуть подані у встановлений законом термін, головний лісничий, підпис, Романенко С.С.").

В Акті, зокрема, зафіксовано виявлення фактів побутового засмічення території поодинокими предметами (поліетиленові пакети, пляшки, пластиковий посуд, пачки від цигарок, папір тощо): в межах 118 кварталу Артемівського лісництва на території комплексної пам`ятки природи місцевого значення "Гора Крем`янець" у кількості 52 штук; в межах 585 кварталу Піщанського лісництва ДП "Ізюмське лісове господарство" у кількості 98 штук.

У зв`язку з наведеним Держекоінспекція склала претензію №34 від 25.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 832,00грн та претензію №35 від 25.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1568,00грн, в яких зазначено, що відповідні факти є порушенням ст.ст. 5, 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 50 Закону України "Про охорону земель" та є підставою для відшкодування матеріальної шкоди, розрахованої згідно з додатком №10 до постанови КМУ від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок самовільного використання земель, зняття ґрунтового покриття, забруднення та засмічення їх території".

Крім того, в ході зазначеної перевірки Держекоінспекцією було виявлено факти незаконного вирубування дерев:

1) у кварталі 568 виділі 28 у Піщанському лісництві 8 дерев до ступеня припинення росту без лісорубного квитка при проведенні СРС-2020 року;

2) у кварталі 50 виділі 11.1 у Артемівському лісництві при проведенні СРС-2021 року було виявлено незаконне вирубування дерев до ступеня припинення росту;

3) у кварталі 266 виділ 5.1 Ізюмського лісництва допущено незаконну рубку 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев;

У зв`язку з наведеним Держекоінспекція склала претензію №38 від 31.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 30848,89грн, претензію №39 від 31.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 83184,77грн, претензію №40 від 31.03.2021 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 1557823,35 грн, в яких зазначено, що відповідні факти є порушенням ст. 19 Лісового кодексу України та є підставою для відшкодування шкоди, розрахованої на підставі додатку №1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту".

Крім того, вказаною перевіркою встановлено, що ДП "Ізюмський лісгосп" у період з 12.03.2018 до 12.03.2021 здійснював забір води із підземного джерела без дозволу на користування надрами (підземні води), а саме здійснював передачу питної води населенню без дозволу, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення". Обсяг забору води склав 17 тис. м3.

Відповідно до претензії №51 від 16.04.2021 позивачем нараховано матеріальну шкоду у розмірі 74128,50грн, яка розрахована у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Мін`юсті України 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами).

23.03.2021 ДП "Ізюмський лісгосп" направив Держекоінспекції заперечення на Акт перевірки від 17.03.2021 №225/12-02/06-14, відповідно до яких відповідач зазначив про незгоду із проведеною плановою перевіркою, вважав їх висновки необґрунтованими, не доведеними та зробленими на припущеннях.

24.03.2021 Держекоінспекцією видано ДП "Ізюмський лісгосп" припис №07/06-10 на підставі Акту перевірки №225/12-02/06-14 від 17.03.2021, проведеної з 11 по 17 березня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що претензії Держекоінспекції до ДП "Ізюмський лісгосп" залишились без розгляду та задоволення, а шкода у добровільному порядку з боку відповідача залишилася невідшкодованою.

Листом від 02.11.2021 Ізюмською окружною прокуратурою повідомлено Держекоінспекцію про наявність підстав для звернення до суду з позовною заявою про стягнення з ДП "Ізюмський лісгосп" коштів у сумі 1748385,51грн.

Разом з цим, Держекоінспекцією листом від 25.11.2021 повідомлено Ізюмську окружну прокуратуру про неможливість звернутися до суду з відповідною позовною заявою у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

26.11.2021 Ізюмською окружною прокуратурою на адресу Держекоінспекції направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з зазначенням інформації про те, що прокуратура має намір самостійно звернутися з відповідною позовною заявою до суду.

З огляду на те, що Держекоінспекція як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, не вживає заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди, прокурор звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом у цій справі про стягнення з ДП "Ізюмський лісгосп" заподіяну державі шкоду внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1748385,51грн.

Суд першої інстанції, враховуючи дотримання прокурором визначеної ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратури" процедури представництва інтересів держави в суді, дійшов висновку, що прокурором підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі позивача - Держекоінспекції.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 11.06.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/618/22, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, що вказувалися раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України поряд з навколишнім природним середовищем як сукупністю природних і природно-соціальних умов та процесів також підлягає такий природний ресурс як ліс.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

За прписами ст. 63 Лісового кодексу України (надалі ЛК України) ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ст. 86 ЛК України).

Охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості грунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії); 2) наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювач шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Отже, предметом доказування у цій справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідач - ДП "Ізюмський лісгосп" є постійним лісокористувачем земель лісового фонду, у тому числі Ізюмського, Піщанського та Артемівського лісництв, на яких позивачем було виявлено незаконну порубку.

Отже, саме на відповідача, як на постійного користувача спірних лісів, окрім іншого, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на території лісового господарства ДП "Ізюмський лісгосп", а саме: кварталу 266 виділу 5.1 Ізюмського лісництва; кварталу 568 виділу 28 Піщанського лісництва та кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва позивачем було виявлено незаконну порубку дерев.

На підтвердження вищевказаних обставин до матеріалів справи надано Акт перевірки №225/12-02/06-04 від 17.03.2021 щодо додержання ДП "Ізюмський лісгосп" вимог у сфері природного законодавства, з якого вбачається наступне.

Відповідно до 26 Опису виявлених порушень, у період з 19.11.2020 по 20.11.2020 при проведенні позапланової перевірки Держекоінспекцією встановлено, що на території ДП "Ізюмський лісгосп" було призначено санітарні рубки в насадженнях не ушкоджених хворобами лісу та без урахування категорії стану дерев. ДП "Ізюмський лісгосп" було видано лісорубний квиток від 29.09.2020 серії ХА Ж №001417 на проведення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва ДП "Ізюмський лісгосп". Згідно Акту лісопатологічного обстеження та оцінки санітарного стану насаджень від 06.12.2019 причиною призначення рубки на вказаних вище ділянках є "коренева губка", проте на момент обстеження 19.11.2020 в кварталі 266 виділах 5.1 та 13.1 ознак ураження дерев "кореневою губкою" виявлено не було. Станом на 11.03.2021 лісорубний квиток від 29.09.2020 серії ХАЖ №001417 на проведення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва ДП "Ізюмський лісгосп" всупереч вимогам ст. ст. 69, 78 Лісового кодексу України не був анульований, а рубки проведені в повному обсязі. В ході проведення планової перевірки з 11.03.2021 по 17.03.2021 посадовими особами Інспекції було здійснено перелік пнів зрубаних дерев в кварталі 266 виділ 5.1 площею 0,9 га (виявлено рубку 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев). В свою чергу в кварталі 266 виділ 13.1 Ізюмського лісництва ДП "Ізюмський лісгосп" на площі 1 га було здійснено підготовку ґрунту для посадки лісових культур, що унеможливлює проведення переліку пнів зрубаних дерев. Таким чином, в кварталі 266 виділ 5.1 незаконно знесено 180 сироростучих та 2 сухостійних дерева, що не ушкоджені хворобою та не підлягали вирубуванню.

Разом з цим, як вбачається з п. 34. Опису виявлених порушень, Держекоінспекцією встановлено, що підприємством допущено незаконну рубку 7 дерев в межах кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва, внаслідок чого державі заподіяно збитки на суму 83184,77грн. В межах зазначеної рубки 16.03.2021 проведено контрольний перелік пнів зрубаних дерев в присутності відповідальних осіб ДП "Ізюмський лісгосп", за результатами якого складено відомість переліку пнів зрубаних дерев та встановлено, що згідно матеріалів відводу до переліку взято дерева породи сосна звичайна в загальній кількості 123 штуки. За результатами контрольного переліку пнів зрубаних дерев в кварталі 50 виділ 11.1 Артемівського лісництва, шляхом переводу пнів на висоту 1/З м виявлено незаконну рубку 7 дерев (діаметри пнів 45 см - 4 шт, 46 см - 2 шт, 47 см - 1 шт), які не зазначені у матеріалах відводу.

Також, ДП "Ізюмський лісгосп" допущено видалення 8 дерев, (діаметрами пнів 22 см - 1 шт, 24 см - 1 шт, 25 см - 2 шт, 28 см - 1 шт, 29 см - 2 шт, 34 см - 1 шт) в кварталі 568 виділ 28 Піщанського лісництва без лісорубного квитка, в момент проведення рубки на підставі лісорубного квитка Ж №001409 від 22.09.2020 в кварталі 568 виділ 19.1 (п. 35. Опису виявлених порушень).

Колегія суддів враховує, що для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є вищевказаний акт перевірки (ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), в якому зафіксований факт правопорушення. Такий акт є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/883/21).

З наданого позивачем Акту перевірки №225/12-02/06-04 від 17.03.2021 вбачається, що останній підписало лише 5 посадових осіб із 10, які були направлені на перевірку, і ця обставина не заперечується позивачем.

Водночас, позивачем не було надано доказів того, що керівником Держекоінспекції приймалось рішення про зміну складу працівників, які направлялися на перевірку у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю чи відрядженням. До матеріалів справи не було надано доказів прийняття керівником позивача рішення про продовження терміну проведення перевірки до повернення до виконання службових обов`язків п`яти осіб із 10, які були направлені для перевірки, підписи яких відсутні при складанні і підписанні Акту у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та відрядженням.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/22).

Тобто, з наведеної правової позиції вбачається, що в справах про стягнення з постійних лісокористувачів збитків, завданих незаконною рубкою на території, котра перебуває в їх користуванні, основним доказом є акт перевірки уповноваженого органу, який має оцінюватися судами з врахуванням інших доказів.

Досліджуючи складений позивачем Акт перевірки №225/12-02/06-04 від 17.03.2021 разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України, колегією суддів встановлено, що у цьому Акті відсутні детальні відомості щодо кількості пнів, інформація щодо діаметру пнів, їх опис та характеристика тощо.

Водночас, з наданих до матеріалів справи доказів та пояснень представника позивача, судом встановлено, що під час складання Акту перевірки Держекоінспекцією використовувалася інформація про характеристики, кількість та діаметр зрубаних пнів на підставі відповідних переліків відомостей пнів зрубаних дерев від 15.03.2021, в яких міститься інформація про виявлення позивачем:

1) в кварталі 568 виділу 28 Піщанського лісництва переліку пнів пошкоджених дерев в загальній кількості 8-ми шт.: 1 22 см; 1 24 см; 2 25 см; 1 28 см; 1 - 29 см; 1 34 см (а.с. 61-62, т.1);

2) в кварталі 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва переліку пнів пошкоджених дерев в загальній кількості 7-ми шт.: 4 45 см; 2 46 см; 1 47 см (а.с. 64 - 65, т.1);

3) в кварталі 266 виділу 5.1 Ізюмського лісництва: переліку пнів пошкоджених дерев в загальній кількості 180 шт. діаметром від 13 см до 77 см.

При цьому, як вбачається з письмових претензій Держекоінспекції про відшкодування матеріальної шкоди №38 від 31.03.2021, №39 від 31.03.2021, №40 від 31.03.2021 (а.с. 60-67, т.1) розмір шкоди в загальній сумі 1671866,01грн за незаконну вирубку дерев в трьох лісництвах позивачем був розрахований відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" (додаток №1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу") - до ступеня припинення росту.

Так, для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників встановлені окремі такси, враховуючи вирубку, зокрема: до ступеня припинення росту та до ступеня неприпинення росту.

Проте, як встановлено апеляційним судом, ані в Акті перевірки №225/12-02/06-04 від 17.03.2021, ані у відомості пнів від 15.03.2021 взагалі не вказано до якого ступеня здійснена порубка дерев. Це зазначено лише у претензіях про відшкодування шкоди №38 від 31.03.2021, №39 від 31.03.2021, №40 від 31.03.2021.

Тобто, визначення та документальне оформлення ознак ступеня припинення росту дерев, що є базою для обрахунку розміру шкоди за незаконну вирубку дерев, позивачем було здійснено не в ході проведення перевірки на місцевості 15.03.2021 та/або при складанні Акту перевірки від 17.03.2021, а лише при оформлення письмових претензій про відшкодування матеріальної шкоди (31.03.2021), тобто після завершення перевірки.

Колегія суддів враховує, що розрахунок позивача за незаконне вирубання дерев здійснено до ступеня припинення росту (додаток №1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу").

Так, за вказаним додатком за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту з діаметром дерева у корі біля шийки кореня, визначається шкода у розмірі: 10 см і менш - 42 грн., 10,1-14 см - 74 грн., 14,1-18 см - 190 грн., 18,1-22 см - 390 грн., 22,1-26 см - 685 грн., 26,1-30 см 1080 грн., 30,1-34 см 1449 грн., 34,1-38 см 1845 грн., 38,1-42 см 2266 грн., 42,1-46 см 2688 грн., 46,1-50 см 3109 грн. За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра 105 грн. У пунктах 2, 4 приміток встановлено, що: за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у 2 рази; діаметр пня дерева у корі зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом.

Відтак, оцінюючи представлені сторонами докази, судова колегія враховує, що шкода завдана навколишньому природному середовищу визначається за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево виходячи з діаметру його зрізу. При цьому, за кожне сантиметрове перевищення 50-ти сантиметрового діаметра розмір шкоди збільшується на 105,00 грн. А також те, що при визначенні розміру враховується ознака, оскільки за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшується у 2 рази.

З наведеного слідує, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 у справі №907/449/22, правовідносини в якій є подібними до цієї справи.

У даному випадку матеріали справи свідчать, що для обчислення розміру шкоди позивачем було взято за основу відомості переліку пнів зрубаних дерев, які були складені Держекоінспекцією 15.03.2021, та в яких визазначені: характеристика (сухостійні/сироростучі), кількість порубаних дерев та діаметри пнів.

Проте, у вказаних відомостях переліку пнів зрубаних дерев відсутня інформація про ознаку зрубаних дерев (до ступеня припинення росту або до ступеня неприпинення росту).

У цьому контексті судова колегія зазначає, що розрахунок шкоди не може ґрунтуватись на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 ГПК України.

Відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах від 15.06.2022 у справі №909/114/21, від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, від 24.01.2024 у справі №907/449/22.

Водночас, суд апеляційної інстанції не може прийняти надані позивачем претензії №38 від 31.03.2021, №39 від 31.03.2021, №40 від 31.03.2021 у якості належних та допустимих доказів на підтвердження правильності визначення ознак вирубки дерев (ступеня припинення росту), оскільки такі документи були складені вже після проведення перевірки.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили ознаку вирубки дерев у результаті незаконної рубки, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди (бази для її обрахування), завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності. І прокурором та позивачем зазначеного не було спростовано в ході апеляційного перегляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення позивачем ступеня припинення росту дерев саме в ході проведення перевірки, що є основою для правильного розрахунку шкоди, обставини та розмір заподіяння відповідачем шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 1671866,01грн, є недоведеними.

Щодо забору води без дозволу на користування надрами, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до п. 15 Опису виявлених порушень, ДП "Ізюмський лісгосп" у період з 12.03.2018 по 12.03.2021 здійснювався забір води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачу води населенню без дозволу, що є порушенням вимог ст. ст. 19, 21 Кодексу України про надра, ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Обсяг забору води склав 17 тис м.куб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право, в тому числі, для централізованого господарсько-питного водопостачання, що є спеціальним водокористуванням для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення (гл. 11 ВК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/14287/16.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, у період з 12.03.2018 по 12.03.2021 відповідач здійснював забір води в обсязі 17 тис.м.куб. (15,53 куб.м. на добу) і використовував ці об`єми води для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення.

Отже, відповідач не перевищив встановленої законом норми видобування підземних вод (понад 300 кубічних метрів на добу), що не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Доводи позивача щодо обов`язковості отримання відповідачем спеціального дозволу, наведені з посиланням на приписи ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

Тобто, ДП "Ізюмський лісгосп" не є підприємством питного водопостачання в розумінні наведеного закону.

Щодо засмічення території об`єкту природно-заповідного фонду, судом встановлено, що відповідно до п. 25 Опису виявлених порушень, ДП "Ізюмське лісове господарство" в межах території Регіонального ландшафтного парку "Ізюмська лука" в межах 585 кварталу Піщанського лісництва допущено побутове засмічення території поодинокими предметами у кількості 98 штук, та території комплексної пам`ятки природи місцевого значення "Гора Крем`янець" в межах 118 кварталу Артемівського лісництва на території допущено побутове засмічення території поодинокими предметами у кількості 52 шт, що є порушенням ст.ст. 5, 14 Закону України "Про природно заповідний фонд України", ст. 50 Закону України "Про охорону земель".

Охоронним зобов`язанням Держуправління екології та природних ресурсів в Харківській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.02.2006 ДП "Ізюмський лісгосп" взяло на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження РЛПМЗ "Ізюмська лука" в межах Балаклійського та Ізюмського району: Ізюмський район: Завгороднівське лісництво кв. 624-632, Піщанське лісництво кв. 582-587, Придонецьке лісництво кв. 554-561,574-576,581, Петрівське лісництво кв.144-147,153-157,170,171, Ізюмське лісництво кв. 158-163 загальною площею 5002,0 га.

Відповідно до охоронного зобов`язання Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 13.03.2019 року №04.01-23-56/КППМ3 ДП "Ізюмський лісгосп" передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія КППМЗ "Гора Крем`янець" загальною площею 176,0 га у межах Ізюмського району, квартали 117, 118 Артемівського лісництва та квартал 13 Піщанського лісництва ДП "Ізюмський лісгосп".

Частиною 5 ст. 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Разом з цим, розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об`єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 65 цього Закону).

Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду внаслідок самовільного використання земель, зняття ґрунтового покриття, забруднення та засмічення їх територій встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

Як вбачається з матеріалів справи, наявність факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекція вбачає в тому, що ДП "Ізюмський лісгосп" заподіяло державі збитків саме допущеним забрудненням ландшафтного парку "Ізюмська лука" та пам`ятки природи "Гора Крем`янець", а факт завдання збитків позивач підтверджує лише Актом перевірки від 17.03.2021 №225/12-02/06-14 (п. 25 Опису).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Водночас, судова колегія відзначає, що жодними з наявних у матеріалах справи доказами не встановлено особу винну у скоєнні правопорушення, зокрема, позивачем не було доведено наявності вини та протиправної поведінки відповідача у забрудненні земельної ділянки ландшафтного парку "Ізюмська лука" та пам`ятки природи "Гора Крем`янець".

Судова колегія зазначає, що презумпція вини полягає в тому, що особа буде вважатися винною у завданні збитків, поки вона не доведе, що вони завданні не з її вини, однак лише за умови, що позивачем доведено наявність самого цивільного правопорушення і усіх елементів складу цього правопорушення належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами, які передбаченні законом.

З огляду на викладене, оскільки з досліджених матеріалів справи не вбачається вини та протиправної поведінки відповідача у здійсненні порушення, а саме засмічення території природоохоронних зон, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності за завдання шкоди.

Оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прокурором та позивачем не було доведено у діях відповідача всього складу цивільного правопорушення для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків (неправомірної поведінки відповідача, наявності збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками), а тому позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/618/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/618/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024 у справі №922/618/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.11.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.О. Радіонова