Постанова

від 13.11.2024 по справі 908/56/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/56/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від прокуратури:Камплер А.В. - прокурор

від позивача: Шмаков І.В. - представник

від відповідача: Логачов В.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024р. (суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 09.05.2024р.) у справі

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивач: Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, буд. 72-А, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Руставелі Шота, буд. 9А, м. Київ, 01601) в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Чумаченка, буд. 15-В, м. Запоріжжя, 69104)

про стягнення 1 636 302,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів у сумі 1636302,09 грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначив, що Спеціалістами Держекоінспекції проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок незаконної порубки лісових насаджень на території Запорізького лісництва, відповідно до Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. Сума збитків склала 1 636 302,09 грн. В ході досудового розслідування особи, які вчинили кримінальне правопорушення не встановлені. Відповідач як користувач земельних ділянок, на яких виявлено незаконну порубку дерев, не виконав своїх обов`язків по збереженню лісів. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів у сумі 1 636 302 грн. 09 коп. на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок № UA358999980333129331000008479, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37941997, код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області 24544 грн. 53 коп. судових витрат на сплату судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024 р. у справі № 908/56/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати стягнути на користь відповідача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що судом не доведено обставини, що мають значення для справи, суд дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам, припустився процесуальних порушень та ухвалив необґрунтоване рішення.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки (сухостійкість) має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди і визнав доведеним розмір шкоди в сумі 1 636 302, 09 грн з розрахунку Екологічної інспекції, проте, у матеріалах справи відсутня інформація про ознаку зрубаних дерев (їх сухостійкість) та дані про вимірювальний пристрій, яким проводились заміри. Також, у розрахунках вказано, що його зроблено з урахуванням індексації такс у 2023 році, при цьому не зазначено, який індекс інфляції застосовано. Таким чином, на думку Апелянта, розмір шкоди у вказаній вище сумі є недоведений, між тим, розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях Позивача.

На думку Апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки аргументам Відповідача щодо обмежень застосованих постановою КМУ № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану, якою зокрема визначено: п.1 Припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні. Воєнний стан діє до сьогоднішнього часу. Викладене позбавило Скаржника можливості здійснювати заходи державного контролю у сфері охорони лісу, що є незалежною від його волі обставиною та виключає наявність вини з його сторони.

При цьому, Скаржник зауважує, що його позиція з даного приводу полягала саме у відсутності провини з його боку, що не є тотожним відсутності обов`язку по забезпеченню охорони і збереженню лісу.

Апелянт вказує на те, що відсутність провини обґрунтована саме дією постанови КМУ № 303, яка обмежила можливості Відповідача у проведенні заходів, направлених на виконання обов`язку по збереженню і охороною лісів, при цьому не скасувала обов`язків останнього, про те не дозволяє здійснювати заходи державного контролю в сфері охорони лісу. Таким чином, філія не мала можливості здійснювати заходи державного нагляду (контролю), отже була позбавлена частини своїх функційних можливостей, що вплинуло на ефективність діяльності в сфері охорони природного навколишнього середовища.

Також, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Крім того, за ініціативою Запорізької обласної військової адміністрації з 20.05.2022 року запроваджено комендантську годину, яка у 2022 році починалась о 22:00 і тривала до 5:00 ранку. у 2023 році комендантська година діяла з 23:00 години до 5:00 ранку. З огляду на викладене, Філія Запорізьке Лісове Господарство не мала можливості виконувати в повному обсязі покладені на неї нормативними актами обов`язки, щодо забезпечення збереження лісу у нічний час, оскільки не наділена правом на порушення режиму комендантської години і була обмежена діяти у нічний час доби.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев від 05.12.2023р., проведено Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», з урахуванням індексації такс у 2023 році, якою також затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Інформація щодо індексу споживчих цін за попередній рік розміщується на офіційному сайті Державної служби статистики України, друкується в офіційному виданні Кабінету Міністрів України - Урядовий кур`єр та є загальнодоступним. Також, за твердженням прокурора, у розрахунку, проведеному Держекоінспекцією зазначено порода та діаметр кожного зрубаного дерева, наявність такої ознаки дерев як сухостійність та кількість зрубаних дерев. Водночас апелянтом жодних контррозрахунків в обґрунтування неналежності суми встановлених збитків не надано.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що розрахунок розміру шкоди від 05.12.2023 проведений Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) не може бути покладено в обґрунтування розміру шкоди, є хибними.

Також на думку прокурора, встановлена наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди. При цьому прокурор вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України. Таким чином, шкода, яка завдана державі внаслідок незаконної рубки лісових насаджень у розмірі 1 636 302,09 грн підлягає стягненню з постійного лісокористувача ДСГП «Ліси України».

Стосовно неможливості скаржником здійснювати заходи державного нагляду (контролю) на час військового стану прокурор зазначив, що вимоги постанови Кабінету Міністрів від 13.03.2022р. № 303 щодо припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану стосуються проведення таких заходів у діяльності суб`єктів господарювання. У той же час, відповідно до п. 2.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів Основним напрямом діяльності Філії, серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок . Таким чином, посадові особи Філії «Запорізьке лісове господарство» не позбавлені можливості у проведенні заходів із охорони лісів від незаконних рубок.

Прокурор зауважує, що, відповідно до ст. 89 ЛК України, Філія «Запорізьке лісове господарство» є органом державної лісової охорони і має статус правоохоронного органу. Разом з тим, під час комендантської години заборонено пересуватися вулицями, якщо це не пов`язано з виконанням службових або надзвичайних обов`язків і підтвердженням наявності таких обов`язків є відповідна перепустка. Між тим, у матеріалах справи відсутня інформація щодо факту звернення Відповідача до Запорізької обласної військової адміністрації про видачу її працівникам відповідних перепусток на вільне пересування під час комендантської години з метою здійснення патрулювання лісів. Крім того, Апелянтом не доведено, що незаконні порубки відбулися саме в нічний час доби. Отже, на переконання прокурора, Філія «Запорізьке лісове господарство» як правоохоронний орган не позбавлена можливості з виконання обов`язків із захисту лісів від незаконних рубок.

Позивач наданими йому процесуальними правами не скористався та не надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/56/24.

Матеріали справи №908/56/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.11.2024 р..

У судовому засіданні 13.11.2024р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню: 12023082030000733 від 12.09.2023, до Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 12.09.2023 надійшло повідомлення в.о. директора Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про те, що на території Запорізького лісництва, що знаходиться в Заводському районі міста Запоріжжя по вул. Скворцова (квартал 9, виділ 5), при огляді виявлено незаконну вирубку лісів, а саме: 87 пошкоджених дерев різних порід (в основному твердолистяні), діаметром від 8 до 57 см (ЄО 10182).

12.09.2023 лісничим Запорізького лісництва Філії «Запорізьке ЛГ», інженером з лісокористування Філії «Запорізьке ЛГ», лісничим Крутоярівського лісництва Філії «Запорізьке ЛГ» складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, згідно якого у кварталі 9, виділи 4, 5, 6, 7, 8, 9 Запорізького лісництва Філії «Запорізьке ЛГ», Павло-Кічкас, виявлено незаконну порубку дерев у кількості 206 шт.: акації білої 95 шт., ясен 43 шт., клен 51 шт., в`яз 14 шт., дуб звичайний 2 шт. до ступеню припинення росту за допомогою бензопил, без відповідного на те дозволу, відповідальність за що передбачена ст. 65 КУпАП, ст. 69 ЛК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761.

Відповідно до складеного Відповідачем розрахунку збитків, заподіяних за фактом незаконної порубки дерев Запорізьке лісництво, квартал 9, виділи 4, 5, 6, 7, 8, 9, загальна сума збитків склала 1642236,35 грн.

13.09.2023 слідчим СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області складено протокол огляду місця події, за участю спеціалістів: державного інспектора з охорони навколишнього середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська обл.), лісничого Крутоярівського лісництва, та за участю лісничого Запорізького лісництва. Згідно протоколу, проведеним оглядом встановлено: місцем огляду є територія Запорізького лісництва Філії Запорізького лісового господарства, 9 квартал, 5 виділ, за координатами 47.894129, 35.183505 по вул. Скворцова в м. Запоріжжі, в який мається заїзд шириною 4 м. Виявлено 198 спиляних дерев різних порід, вказано розмір пнів дерев (діаметр). Зазначено, що заміри пнів проводились рулеткою у кори біля шийки коріння; огляд проводився в умовах природного освітлення, при ясній погоді, температурі 23 градусів по Цельсію.

На звернення Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, у зв`язку з процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023082030000733 від 12.09.2023 за ч. 4 ст. 246 КК України за фактом незаконної порубки лісових насаджень на території Запорізького лісництва невстановленими особами, Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) складено розрахунок розміру шкоди від 05.12.2023, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев породи акація біла, клену, ясеня та в`язу в кварталі 9 виділи 5, 8/9 Запорізького лісництва Філії Запорізьке лісове господарство ДСГП Ліси України, невстановленими особами. Згідно розрахунку, загальна сума збитків складає 1 636 302,09 грн. Вказано, що розрахунок здійснений згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», з урахуванням індексації такс у 2023 році.

Філією Запорізьке лісове господарство ДСГП Ліси України листом від 30.11.2023р. № 732 повідомлено Вознесенівську окружну прокуратуру міста Запоріжжя Запорізької області, що підставою користування земельними ділянками Філією Запорізьке лісове господарство, на яких була виявлена незаконна порубка дерев (квартал 9, виділи 4, 5, 6, 7, 8, 9), є розділ 8 ст. 5 «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України, права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Несплата вказаної вище суми збитків Відповідачем, слугувало підставою для звернення заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Таким чином, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У даній справі, починаючи з 12.09.2020р. Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) не було вчинено жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави щодо відшкодування шкоди.

У листі від 19.12.2023р. вих. № 4914/0-12/06/2-34 Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) повідомила Вознесенівську окружну прокуратуру міста Запоріжжя Запорізької області про те, що не планує вживати заходи досудового та судового врегулювання спору щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісових насаджень відносно ДСГП «Ліси України».

У матеріалах справи міститься повідомлення від 21.12.2023р. вих. № 52-103-12718вих-23, адресоване позивачу, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави. Тобто, Державна екологічна інспекція, будучи обізнаною про наявність вказаних вище порушень, не вжила достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з відповідача у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що при зверненні з даним позовом до господарського суду Прокурором дотримано норми ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави внаслідок, у тому числі, бездіяльності Позивача.

При цьому, зміст апеляційної скарги свідчить, що правомірність представництва прокурором інтересів держави у справі фактично не оскаржується.

Предметом позову у справі № 908/56/24, є стягнення на користь держави збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів.

В обґрунтування оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд послався на те, що ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Запорізьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України. Відповідачем не доведено відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За сталою практикою Верховного Суду, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Також, деліктна відповідальність, за загальним правилом, настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

За приписами ст. 19 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 Лісового Кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі 907/181/22 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Щодо досліджуваної справи, то у протоколі огляду місця події від 13.09.2023, складеного слідчим СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, проведеним оглядом встановлено: виявлено 198 спиляних дерев різних порід на місці огляду - території Запорізького лісництва Філії Запорізького лісового господарства, 9 квартал, 5 виділ, за координатами 47.894129, 35.183505 по вул. Скворцова в м. Запоріжжі. Вказано розмір пнів спиляних дерев (діаметр). Зазначено, що заміри пнів проводились рулеткою у кори біля шийки коріння.

Протокол огляду місця події складено за участю спеціалістів: державного інспектора з охорони навколишнього середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська обл.), лісничого Крутоярівського лісництва, та за участю лісничого Запорізького лісництва.

Тобто, огляд проводився за участю представника Відповідача. Будь-яких зауважень протокол огляду не містить.

Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) складено розрахунок розміру шкоди від 05.12.2023, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев. Згідно розрахунку загальна сума збитків складає 1636302,09 грн.

Розрахунок здійснений окремо за кожним вирубаним або пошкодженим деревом до ступеня припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня. При розрахунку застосовані Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», з урахуванням індексації такс у 2023 році.

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 установлено, що починаючи з 1 січня 2009 проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, в якому викладено формулу, за якою здійснюється індексація. Згідно пункту 4 цього Порядку, індекс споживчих цін розраховується Держстатом.

Відтак, позивачем правомірно застосовано індексацію такс у 2023 році. Індекс споживчих цін щороку розміщується на офіційному сайті Державної служби статистики України та друкується в офіційному виданні Кабінету Міністрів України. Отже, ця інформація є загальнодоступною та Відповідач мав можливість ознайомитися з нею.

Для проведення розрахунку застосовувались дані протоколу огляду від 13.09.2023, з яким, беручи до уваги його підписання зі сторони лісничого Запорізького лісництва без жодних зауважень, погодився Відповідач.

Вищевикладене, у тому числі, спростовує доводи скаржника про недоведення розміру шкоди у зв`язку з невстановленням обставин зокрема щодо кількості пнів, їх діаметру та ознак (сухостійкість) та незаначенням застосованого індексу інфляції.

Також колегія суддів враховує, що незаконна порубка дерев на відомчій Відповідачу території свідчить про неналежне виконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок , а отже про протиправність поведінки постійного лісокористувача. При цьому взято до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною його діяльності.

Наслідком протиправної поведінки Відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Наявність шкоди та її розмір доказово підтверджено.

Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

При цьому вина Відповідача у здійсненні рубки дерев без дотримання правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу презюмується та ним не спростована, адже відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (в цьому разі правил проведення вибіркової санітарної рубки лісу).

Апеляційний суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допущення самовільної вирубку лісу.

Заперечуючи проти позову Відповідач не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.

За наведених вище обставин апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність у даній справі усіх елементів правопорушення та про відсутність вини Відповідача.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача, яким у даній справі є ДСГП Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство , щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування ним збитків у сумі 1636302,09грн..

При цьому Відповідачем розрахунок збитків наведений Позивачем не спростований.

Аргументи скарги про недоведення обставин, що мають значення для справи та про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, не мають під собою підґрунтя.

Так, згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Щодо посилань скаржника на обмеження, введенні постановою КМУ № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану, то дія цієї постанови не впливає на обов`язок Відповідача забезпечити належну охорону та збереження лісу на виділеній йому земельній ділянці.

Вказана постанова стосуються проведення відповідних заходів у діяльності суб`єктів господарювання. Між тим, відповідно до п. 2.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основним напрямом діяльності Філії, серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок .

Посилання Скаржника на введення на території України воєнного стану та запровадження комендантської години на території Запорізької області є безпідставними.

Місцевим господарським судом було правильно встановлено, що матеріали справи не містять доказів здійснення вирубки дерев саме під час дії комендантської години та неможливості виконання своїх обов`язків щодо забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев внаслідок запровадження воєнного стану.

При цьому, у силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Водночас суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

Отже, у розумінні наведеної вище норми, доведення відповідних обставин є обов`язком Скаржника, однак, у даному випадку, ним не надано належних доказів на підтвердження своєї позиції, з огляду на це такі доводи є припущеннями останнього.

Крім того, як слушно зазначено Прокурором, відповідно до ст. 89 ЛК України Філія «Запорізьке лісове господарство» є органом державної лісової охорони і має статус правоохоронного органу. Разом з тим, під час комендантської години заборонено пересуватися вулицями, якщо це не пов`язано з виконанням службових або надзвичайних обов`язків і підтвердженням наявності таких обов`язків є відповідна перепустка. Між тим, у матеріалах справи відсутня інформація щодо факту звернення Відповідача до Запорізької обласної військової адміністрації про видачу її працівникам відповідних перепусток на вільне пересування під час комендантської години з метою здійснення патрулювання лісів.

Стосовно дії форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Разом з тим, суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Отже, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання своїх обов`язків, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

У даному випадку, докази, надані Відповідачем в обґрунтування своїх доводів не дають можливості встановити та підтвердити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі.

Одночасно докази, надані Прокурором на підтвердження наявності вини Відповідача визнані колегією суддів більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Запорізьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024р. у справі № 908/56/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін