Постанова

від 13.11.2024 по справі 912/1046/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1046/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: Пясецький Д.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 р.

( суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 08.07.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

( м. Київ )

до:

Акціонерного товариства

"Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз"

( м. Кропивницький )

про стягнення 488 778 545,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" про стягнення 488 778 545,23 грн., з яких: 319 462 960,75 грн. основної заборгованості, 20 231 195,84 грн. -3% річних, 43 981 130,90 грн. пені, 105 103 257,74 грн. інфляційних втрат, з покладенням на Відповідача судових витрат, а саме 847 840,00 грн. сплаченого судового збору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 319 462 960,75 грн. основної заборгованості, 20 231 195,84 грн. - 3% річних, 21 990 565,45 грн. пені, 105 103 257,74 грн. інфляційних втрат, та 423 920,00 грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 р. у справі № 912/1046/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, в розмірі 21 990 565,45 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 р. у справі № 912/1046/24, в частині відмови у стягненні пені в розмірі 21 990 565,45 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, на думку Скаржника, Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що йому затверджено необґрунтовані тарифи тощо.

При цьому, Скаржник зазначає, що п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Отже, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Скаржник наголошує на тому, що місцевим господарськи судом не враховано тієї обставини, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Інститут постачальника «останньої надії» впроваджений з метою підтримки споживачів, що залишились без постачальника. Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Скаржник зазначає, що в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у Позивача значно зросла кількість споживачів (поставка, як постачальника «останньої надії»), через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників - з 01.05.2022 р. до реєстру клієнтів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було додатково включено 8,8 млн українських домогосподарств, які раніше отримували природний газ від 17 постачальників під брендом «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» і ТОВ «Одесагаз-Постачання». При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них ( Позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним ). Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

На переконання Скаржника при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

АТ «Кіровоградгаз» вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін, відсутність доказів понесення Скаржником збитків у результаті порушення Товариством зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності.

Разом з тим, на переконання АТ «Кіровоградгаз» - оскаржуване рішення по справі № 912/1046/24 в частині зменшення розміру неустойки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справах, на які посилається Скаржник в апеляційній скарзі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1046/24.

Матеріали справи № 912/1046/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 13.11.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про його участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 р. судове засідання у справі № 912/1046/24, призначене на 13.11.2024 р., вирішено провести з представником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та всі наступні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника Відповідача на лікарняному та неможливістю у зв`язку з цим прийняти участь в судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Відповідача достатньо повно викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника Відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача, за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 13.11.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі- ТОВ "ГК "Нафтогаз України") (Постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (далі- АТ "Кіровоградгаз") (Споживач) укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який за своїм змістом відповідає типовому договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501.

Згідно з умовами договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором

Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. Договору).

Підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання (п. 3.2. Договору).

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3Договору.).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1. Договору).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. Договору).

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4. Договору).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. Договору).

Договором передбачено, що відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3. Договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником (п. 11.1. Договору).

Протягом строку дії договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). (п. 11.3. Договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником (п. 11.1. Договору).

Протягом строку дії договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС) (п. 11.3. Договору).

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" оформлено рахунок на оплату № 2669 за грудень 2021 року (з 01.12.2021 р. по 31.12.2021 р. ) на суму 319 462 960,75 грн (а.с. 13 з об.-14) та рахунок на оплату № 36025 за листопад 2021 року (з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. ) на суму 120 247 809,68 грн, які направлено АТ "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" 15.01.2022 р. органом поштового зв`язку ( а. с. 14 з об.-15 та 17 з об.-18 ).

Також Позивачем оформлено Акт № 32032 приймання-передачі газу ( а. с. 13 ) та Акт № 23308 приймання-передачі газу ( а. с. 16 ).

Відомості щодо ціни на газ за відповідні періоди розміщено на сайті ТОВ "ГК "Нафтогаз України" ( а. с. 19-21 ).

На підтвердження включення АТ "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" по періоду, зокрема, 01.11.2021 р. - 31.12.2021 р., та об`ємів споживання газу у зазначений період позивач надав лист оператора ГТС №ТОВВИХ-22-12812 від 25.11.2022 р. з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56X2000000000016 ( а. с. 23 - 27 ); інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС - кодом 56X2000000000016 в Реєстрі споживачів постачальників та алокації; інформація Оператора ГРМ/Оператора ГТС щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ( форма № 10 ); повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Відсутність розрахунку за вказане споживання природного газу стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача - 319 462 960,75 грн основної заборгованості, 20 231 195,84 грн 3% річних, 43 981 130,90 грн пені, 105 103 257,74 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 319 462 960,75 грн. основної заборгованості, 20 231 195,84 грн. - 3% річних, 21 990 565,45 грн. пені, 105 103 257,74 грн. інфляційних втрат, та 423 920,00 грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, оцінивши в сукупності доводи сторін, розрахунок суми пені та періоди прострочення, суд першої інстанції вирішив зменшити суму нарахованої Позивачем пені на 50 %, тобто до 21 990 565,45 грн., з огляду на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" ( Постачальник ) у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині відмови у задоволені позовних вимог пов`язаних зі стягненням пені ( зменшення розміру пені на 50% до 21 990 565,45 грн.), а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту укладання договору, прострочення оплати отриманого природного газу та правильності розрахунку нарахованих Позивачем сум та перевіреного господарським судом - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги Позивача зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Умови типового договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" встановлюють строк розрахунку - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання та відповідальність Споживача, що не є побутовим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків оплати (п.п. 4.4., 4.5 Договору).

Матеріалами справи підтверджено обставини прострочення Відповідачем сплати вартості спожитого природного газу за договором постачання природного газу постачальником останньої надії.

Суд першої інстанції встановив, що заявлені Позивачем до стягнення нарахування на прострочений платіж в розмірі 488 778 545,23 грн в межах періоду розрахунку Позивача становлять: основний борг у сумі 319 462 960,75 грн.; пеня - 43 981 130,90 грн.; 3% річних - 20 231 195,84 грн; інфляційні нарахування - 105 103 257,74 грн..

Відповідачем була подана суду заява про зменшення до 1 % від розміру пені, нарахованої ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Заява мотивована тим, що АТ "Кіровоградгаз" маючи значну заборгованість від закладів соціальної сфери, теплогенеруючих підприємств, юридичних та фізичних осіб, станом на 2023 рік є збитковим. Збитковість Товариства складає 102 379 тис. грн за 2023 рік, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік. Разом з тим, Товариство на сьогоднішній день має зобов`язань на суму 2 250 064 тис. грн при розмірі оборотних активів 381 309 тис. грн, що підтверджується Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023 р.. АТ "Кіровоградгаз" тривалий час перебуває в скрутному матеріальному становищі. Так, з урахуванням фактичного погіршення фінансово-економічного стану підприємства, відсутністю джерел наповнення фонду заробітної плати з жовтня 2022 по 25.06.2024 р. було звільнено 1365 працівників, що підтверджується Довідкою від 25.06.2024 р.. (а.с. 68-76). АТ "Кіровоградгаз" вважає, що стягнення надмірної пені призведе до погіршення і так скрутного фінансового становища Товариства. Разом з тим, постановою НКРЕКП від 26.12.2022 р. № 1840 було зупинено АТ "Кіровоградгаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 р. № 849. Товариство не було уповноважено чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які б відповідали фактично понесеним витратам під час здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу. На сьогоднішній день у Товариства відсутні джерела надходження грошових коштів від діяльності з розподілу природного газу, а лише відбувається погашення заборгованості за надані послуги за період ліцензованої діяльності.

У поданому до суду першої інстанції запереченні на зменшення пені, Позивач зазначив, що Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору та боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що йому затверджено необґрунтовані тарифи тощо. Саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Позивач зазначив, що: несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначає, що зменшення пені до 1% ( фактично на 99 % ) взагалі знівельовує саме значення пені та буде недотримано баланс інтересів сторін. Враховуючи зазначене, Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів Боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін ( пункт 8.28 ).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Проте, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, дійшов висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з Відповідача пені на 50 %, що відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 910/13801/19.

Відхиляючи доводи Скаржника про відсутність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20). За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 р. у справі № 6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі № 916/878/20. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

У запереченнях, поданих на клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, Позивач вказав, що через запровадження в державі воєнного стану та несвоєчасної оплати замовниками отриманих послуг, Позивач зазнав збитки. Однак, вказані обставини не залежали від волевиявлення Відповідача, а спричинені обставинами про які зазначено Позивачем у поданих запереченнях.

При цьому, господарський суд також врахував, що окрім пені Позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів Відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання Відповідачем, майновий стан сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% до 21 990 565,45 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваній частині судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття рішення суду в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 р. у справі № 912/1046/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін