Рішення

від 07.11.2024 по справі 908/1913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/134/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 908/1913/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964)

про стягнення 3 374 596,66 грн

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: Димова О.І., витяг (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих.б/н від 01.07.2024 (вх. № 2115/08-07/24 від 10.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС стягнення заборгованості в розмірі 3 374 596,66 грн за Договором поставки товару № 53-121-01-21-11024 від 29.12.2021, що складається з : 2 448 612,42 грн основного боргу, 170 129,81 грн 3 % річних, 755 854,43 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.07.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1913/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 15.07.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 22.07.2024 включно.

22.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 15.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1913/24; присвоєно справі номер провадження 19/134/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 05.09.2024.

05.08.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що позивач здійснив поставку товару 30.12.2021 на суму 1 962 443,20 грн (видаткованакладна № 19332) та 342 692, 94 грн (видаткова накладна № 19387); загальна сума 2 305 136,14 грн, що стосується поставки товару за видатковою накладною № 3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн, податкова накладна не відображена в бухгалтерському обліку відповідача, заборгованість за нею не підтверджується. Вартість договору в розмірі 2 534 244,78 грн з ПДВ була зафіксована сторонами в п. 3.1, отже, лише з моменту поставки товару на вказану суму можна вважати, що Постачальником поставлений весь товар за договором, а у Покупця, відповідно, настав обов`язок з оплати отриманого товару. На думку відповідача, у суду є право звільнити відповідача від відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем у справі, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від18.03.2020 у справі № 902/417/18.

06.08.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній просив суд задовольнити позов в повному обсязі, зазначивши щодо видаткової накладної №3219 від 23.05.2022 року на суму 143 476,32 зазначив, що поставка товару відбувалась до Кризового центру ЗАЄС, який було розташовано в м.Запоріжжя, вул. Шенвізьська, 2, поставка товару підтверджується видатковою накладною та зареєстрованою податковою накладною №3845 від 23.05.2022, відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції. Також позивач зазначив, що має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару у повному обсязі.

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 2400/08-07/24 від 14.08.2024) Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС до Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП про стягнення 233 224,41 грн, з яких: 217 186,80 грн пені, 16 037,61 грн штрафу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.08.2024, зазначена зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Давиденко І.В. в провадженні якої перебуває справа № 908/1913/24.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2024 вищевказану зустрічну позовну заяву на підставі ч.1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви в термін до 21.08.2024 включно.

22.08.2024 до суду від Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС надійшла заява про надання додаткового строку на усунення недоліків зустрічної позовної заяви (документ сформований в системі Електронний суд 21.08.2024). В обґрунтування заяви позивач за зустрічним позовом посилається на наступне: 21.08.2024 відбулось комісійне засідання дирекції з фінансів і бюджетування АТ НАЕК Енергоатом, платіжне доручення про сплату вказаного судового збору було направлене в обслуговуючій банк і у другій половині дня проведений платіж, але надати платіжну інструкцію до 21.08.2024 включно філія Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС не має можливості, оскільки отримає його з банку лише зранку 22 серпня 2024 року, після чого негайно завантажить до електронного суду ЄСІТС.

Ухвалою суду від 22.08.2024 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (вх. №2400/08-07/24 від 14.08.2024) повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 05.09.2024 відкладено підготовче засідання на 03.10.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 клопотання Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС про витребування для огляду оригіналів доказів задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП для огляду оригінали наступних доказів: видаткової накладної № 3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн та довіреність на особу, яка отримала товар за зазначеною накладною. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП строк на подання до суду витребуваних оригіналів доказів протягом 10 днів з дня одержання ухвали суду. Підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 07.11.2024.

01.11.2024 від позивача надійшли витребувані документи на виконання ухвали від 03.10.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання здійснювалось в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 07.11.2024 оглянуто надані позивачем оригінали документів, витребуваний ухвалою суду від 03.10.2024.

Суд заслухав вступне слово представника відповідача.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 07.11.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позовні відмовити.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, неявка представника позивача не перешкоджала розгляду справи по суті.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупець, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-11024 від 29.12.2021 (Договір).

За умовами п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставити, а відповідач прийняти й оплатити товар відповідно до переліку на загальну суму 2 534 244,78 грн з ПДВ.

Строк поставки товару сторони в п. 1.2 Договору поставки визначили грудень 2021.

Пунктом 3.1 Договору сторонами визначено, що вартість товару за договором складає 2 111 870,65 грн, крім того ПДВ 421 784,25 грн, разом з ПДВ 2 534 244,78 грн.

За умовами п. 3.2 Договору поставки, оплата за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки, поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP ВП Запорізька АЕС: 71504, Україна, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 6, комори ТЦ ВП Запорізька АЕС.

Поставка товару відбувається у строк згідно з п. 1.2 Договору (п. 4.2 Договору).

У п. 7.1 Договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання Сторонами зобов`язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки, Постачальник поставив, а Покупець прийняв, в межах обумовленої умовами Договору поставки суми, товар загальну на суму 2 448 612,42 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 119332 від 30.12.2021 на суму 1 962 443,16 грн, № 19387 від 31.12.2021 на суму 342 692,94 грн, № 3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн.

Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, на виконання умов Договору на поставлений за видатковими накладними товар Постачальником були складені відповідні податкові накладні, яки була зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України, про що свідчать відповідні квитанції.

Отже, позивач виконав усі взяті на себе за даним Договором зобов`язання у повному обсязі, проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 2 448 612,42 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 448 612,42 грн, що підтверджується видатковими накладними № 119332 від 30.12.2021 на суму 1 962 443,16 грн, № 19387 від 31.12.2021 на суму 342 692,94 грн, № 3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн.

Виходячи зі змісту Договору, зокрема пункту 3.1 Договору, оплата за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару у передбачені строки не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу в розмірі 2 448 612,42 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 448 612,42 грн основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що по видатковій накладній № 3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн податкова накладна не відображена в бухгалтерському обліку відповідача, заборгованість за нею не підтверджується, суд зазначає, що в судовому засіданні досліджено оригінал видаткої накладної № 3219 від 23.05.2022, який містить підпис та печатку підприємства, що співпадають з підписом та печаткою на інших видаткових накладних та не викликають сумніву. Крім того, матеріали справи містять податкову накладну № 3845 від 23.05.2022 разом з квитанцією № 1 про її реєстрацію.

Щодо тверджень відповідача на те, що вартість договору в розмірі 2 534 244,78 грн з ПДВ була зафіксована сторонами в п. 3.1, отже, лише з моменту поставки товару на вказану суму можна вважати, що Постачальником поставлений весь товар за договором, а у Покупця, відповідно, настав обов`язок з оплати отриманого товару, суд зазначає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з вимогою поставки відповідного переліку недопоставленого товару, також відповідачем не подано та матеріали справи не містять відповідного переліку недопоставленого товару, про який зазначає відповідач.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 170 129,81 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 01.07.2024 та 755 854,43 грн інфляційних нарахувань за загальний період прострочення з березня 2022 по червень 2024.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що позивачем не дотримано умови п. 3.2 Договору, який має наступний зміст: оплата за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Таким чином, суд перерахувавши суми 3 % річних та втрат від інфляції, після спливу 60 календарних днів від підписання видаткової накладної № 3219 від 23.05.2022, яка була остання в поставці товару та відповідачем не викладене заперечень щодо неповної поставки, отримав суми 3 % річних в розмірі 142 791,00 грн за період з 23.07.2022 по 01.07.2024 та суму втрат від інфляції в розмірі 424 028,12 грн за період з серпня 2022 по червень 2024.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 142 791,00 грн та суму втрат від інфляції в розмірі 424 028,12 грн, в іншій частині судом відмовляється.

Щодо тверджень відповідача про зменшення суми 3 % річних та втрат від інфляції, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 або звільнення відповідача від відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких умови ч. 1 ст. 230 ГК України інфляційні втрати та 3% річних не відносить.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України «за певних умов».

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 не є подібними за встановленими фактичними обставинами даної справи.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору поставки сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, і що ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторони в п. 3.2 Договору погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, тобто, з урахуванням ПДВ.

Зміст п. 3.3 Договору поставки щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем обов`язку щодо складання податкових накладних за фактом поставки товару та зареєстрації їх.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної за проведеної поставкою товару.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлені позивачем у позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн судом не розподіляються, оскільки доказів в обґрунтування розміру цих витрат, окрім Договору про надання правничих (юридичних) послуг (акта приймання-передачі виконаних робіт/послуг тощо) позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391) 2 448 612 (два мільйони чотириста сорок вісім тисяч шістсот дванадцять) грн 42 коп. основного боргу, 142 791 (сто сорок дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн 00 коп. 3 % річних, 424 028 (чотириста двадцять чотири тисячі двадцять вісім) грн 12 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391) 45 231 (сорок п`ять тисяч двісті тридцять одну) грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.