Рішення

від 04.11.2024 по справі 909/605/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/605/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Імперіал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Ріа"

про стягнення заборгованості за договором в сумі 337 863 грн 58 коп.

за участю:

від позивача: Поваляєв Павло Олегович,

від відповідача: представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Імперіал" про стягнення заборгованості за Договором поставки №17022021 від 17.02.2021 у сумі 337863 грн 58 коп, з яких 143006 грн 06 коп - заборгованість за поставлений товар, 52204 грн 47 коп - інфляційні втрати, 110653 грн 05 коп - штрафні санкції.

Вирішення судом процесуальних питань.

03.07.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 22.07.2024.

05.07.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про залучення у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх.№6162/24).

22.07.2024 суд постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Ріа", вул. В. Стуса, буд.8, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 43444258; підготовче засідання відкласти на 13.08.2024.

29.07.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№12190/24.

13.08.2024 суд постановив продовжити підготовче провадження та призначити підготовче засідання на 02.10.2024.

02.10.2024 суд постановив підготовче провадження закрити; розгляд справи по суті призначити на 04.11.2024.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, приєднані до матеріалів справи.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Ріа" в судове засідання не прибула, причин неприбуття суду не повідомила, пояснень щодо предмета спору не надала.

Ухвали суду про повідомлення третьої особи про дату час та місце розгляду справи на адресу зазначену в позовній заяві повернулись на адресу суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Факт неотримання третьою особою кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх прибуття в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати поставленого товару згідно з договором поставки №17022021 від 17.02.2021 та договором про переведення боргу від 04.04.2024 внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 143 006 грн 06 коп. Факт поставки товару на суму заборгованості позивач підтвердив видатковими накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи. Керуючись ст.625 ЦК України та п.5.4. договору, позивач за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нарахував відповідачу пеню та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 530, 629 , 655, 692, 712, ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Позиція третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Ріа".

Третя особа письмових пояснень щодо суті спору не надала.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.

17.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Ріа" (покупець) уклали договір поставки №17022021.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах визначених цим договором , продавець зобов"язується на замовлення покупця поставити та передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар. Кількість та асортимент товару вказується в специфікаціях (додатках до договору), у разі якщо товар поставляється покупцеві постачальником під замовлення, та не являється типовим, а у разі, якщо товар являється типовим, то у рахунках-фактурах, та відповідно до них - у видаткових накладних.

Загальна сума договору складається із сум видаткових накладних та/чи специфікацій, згідно яких зроблена поставка товару протягом терміну дії договору (п.2.1.).

Оплата за товар здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі та на розрахунковий рахунок продавця (п.2.3.).

В разі поставки покупцеві типового товару, згідно рахунка фактури постачальника, оплата товару здійснюється після його відвантаження покупцеві, згідно суми видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на протязі двадцяти банківських днів від дня відвантаження (п.2.5).

Продавець зобов"язується здійснити доставку товару своїми силами та за свій рахунок за адресою, вказаною в специфікації, якщо інший спосіб одержання товару додатково не буде встановлений сторонами при узгодженні замовлення (п.4.3.).

Відповідно до п.4.5. договору, перехід права власності відбувається в момент підписання сторонами видаткових накладних на передачу товару та фактичного одержання товару покупцем. В цей же момент до покупця переходять і всі ризики випадкового пошкодження, знищення товару.

В разі порушення з вини покупця строків оплати товару, покупець зобов"язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення (п.5.4.).

В п.5.7 договору, сторони погодили, що строк позовної давності, за цим договором становить 3 (три) роки, а штрафні санкції (неустойка) будуть нараховуватись за весь період прострочення. Продавець залишає за собою подавати позов до суду в разі невиконання пп. 2.4 та 2.5. цього договору по прошестю двох років з виконання п.4.2. договору.

На виконання умов договору позивач поставив ТОВ "Аква Ріа" товар на суму 146 006 грн 06 коп., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору отриманий товар оплатив частково в сумі 3000 грн. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 143 006 грн 06 коп.

29.01.2024 позивач на адресу ТОВ "Аква Ріа" направив претензію №14 з вимогою сплатити заборгованість, докази чого приєднані до матеріалів справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

04.04.2024 ТОВ "Аква Ріа" у зв"язку з неможливістю виконати свої зобов"язання згідно договору поставки №17022021 від 17.02.2021, повідомило про надання згоди на переведення боргу в сумі 143 006 грн 06 коп. на нового боржника - ТОВ "Гермес Імперіал", внаслідок чого сторони уклали договір переведення боргу №0404/24-1.

Відповідно до п.2.1. цього договору борг нового боржника повинен бути погашений кредитору у строк до 04.06.2024.

Згідно з п.4.2. договору новий боржник зобов"язаний протягом 30 календарних днів із дня виконання ним обов"язків перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання.

Також 04.04.2024 сторони уклали трьохсторонній договір про переведення боргу. Відповідно до умов якого, первісний боржник ТОВ "Аква ріа" підтверджує обсяг та підстави боргу, згідно договору поставки №17022021 від 17.02.2021 та переводить цей борг на нового боржника ТОВ "Гермес Імперіал" в повному обсязі, а кредитор ТОВ "СП УДТ" не заперечує проти переведення боргу.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору борг нового боржника повинен бути погашений кредитору у строк до 04.06.2024.

Станом на 25.06.2024 заборгованість залишилась не погашеною, у зв`язку з чим, позивач керуючись п. 5.4. договору та ст. 625 ЦК України, за порушення строків оплати поставленого товару нарахував відповідачу інфляційні втрати та пеню і звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Приписами ч. 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару на суму 143 006 грн 06 коп. підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 143 006 грн 06 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 30 000 грн 00 коп. до задоволення не належать, оскільки є необґрунтовані, недоведені та непідтверджені належними та допустимими доказами.

Суд, враховуючи суму заборгованості, яка належить до задоволення, умови договору, настання строку оплати згідно кожної видаткової накладної, перевірив правильність нарахування позивачем суми пені та задовольняє її згідно із розрахунком позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.

Також суд перевірив правильність нарахування позивачем суми інфляційних втрат, яка згідно арифметичного розрахунку поданого позивачем, більша за суму заявлену ним до стягнення, тому суд враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви про збільшення позовних вимог задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 52 204 грн 47 коп., тобто в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 143 006 грн 06 коп. основного боргу, 52 204 грн 47 коп. - інфляційних нарахувань, 110 653 грн 05 коп. - пені.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4 054 грн 36 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №28670 від 19 червня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 3670 грн 36 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 384 грн 00 коп. - на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правничої допомоги б/н від 22.03.2023, укладений ТОВ "СП УДТ" - "Клієнтом" та Адвокатом Поваляєвим Павлом Олеговичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5356/10 від 24.07.2015, ордеру на надання правничої допомоги серія ВС №1290124 від 19.06.2024, додаткову угоду №б/н від 01.02.2024, акт наданих послуг №4 та виписку з рахунку за період з 15.06.2024 до 21.06.2024.

Відповідно до п.1.1.договору, предметом цього договору є надання Адвокатом всіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов"язані чи можуть бути пов"язані із захистом та відновленням його порушення, оспроюваних і невизнаних прав та законних інтересів, а Клієнт зобов"язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених цим договором.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 126 ГПК України).

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, а також відсутність клопотання про зменшення витрат та часткове задоволення позову, керуючись п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про покладення судових витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги, на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 27158 грн 62 коп. на відповідача, 2 841 грн 38 коп. на позивача.

Щодо стягнення гонорару успіху в сумі 33 786 грн 30 коп. суд зазначає таке.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи ці позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

Суд відзначає, що позивач заявив судові витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статтей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, "гонорар успіху" визначено як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та відповідно до Додаткової угоди №б/н від 01.02.2024 до Договору №б/н від 22.03.2023 виплачується адвокату не пізніше 3-х робочих днів з дня надходження коштів на рахунок Клієнта та становить 10% від отриманих сум з відповідача у справі.

Суд враховуючи положення статті 126 ГПК України та практику Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" не є необхідним у зв`язку з розглядом цієї справи.

При розгляді вимог позивача про відшкодування з відповідача гонорару успіху, суд також виходив з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

За вказаних обставин, суд зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який має сплатити позивач на користь адвоката за умовами договору.

Також суд звертає увагу позивача на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Імперіал" про стягнення заборгованості за договором в сумі 337 863 грн 58 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Імперіал", вул. Юності, буд. 29 б, с. Микитинці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492 (код 45275188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" бульвар Дружби Народів, буд. 9, м. Київ, 01042 (код 24744047) 305 863 (триста п"ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 58 коп. заборгованості, а також 3 670 ( три тисячі шістсот сімдесят) грн 36 коп. судового збору, 27 158 (двадцять сім тисяч сто п"ятдесят вісім) грн 62 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення 32 000 (тридцять дві тисячі) грн заборгованості відмовити.

Судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 00 коп. та 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

У відшкодуванні гонорару успіху в сумі 33 786 (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 30 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.2024

Суддя Т. В. Максимів