Рішення

від 06.11.2024 по справі 752/20800/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2024Справа № 752/20800/20за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Таскомбанк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна",

ОСОБА_2

про визнання незаконною державну реєстрацію та зобов`язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Шманьов Т.І.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк», у якому просить суд:

- визнати незаконною державну реєстраційну дію та зобов`язати будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №37797942, вчинений 14.08.2020 о 18:02:12 год. державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 33, житловою площею (кв.м.): 16.7, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:546900280000 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:53648673 від 18.08.2020 08:50:54 год., за АТ «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ - 09806443).

- зобов`язати будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме запис про державну реєстрацію права власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 33, житловою площею (кв.м.): 16.7, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:546900280000 за ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення вартості предмета іпотеки при зверненні стягнення на іпотеку в позасудовому порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.04.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06.04.2023 скасовано та закрито провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.11.2023 справу №752/20800/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023, справу передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 зупинено провадження у справі №752/20800/20 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 поновлено провадження у справі №752/20800/20 та призначено підготовче засідання на 27.03.2024.

Через діловодство суду 22.03.2024 від позивача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та доповнення нових обставин справи, в яких зазначено, що на момент відправлення повідомлень-вимог від 26.05.2020 та від 30.06.2020 не була погоджена ціна набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки звіт про незалежну оцінку здійснений пізніше 30.07.2020, що є підставою для скасування спірного рішення державного реєстратора та узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20.03.2019 №306/2053/16-ц.

Через діловодство суду 27.03.2024 від представника відповідача надійшли письмові пояснення на доповнення нових обставин, в яких відповідач відхиляв посилання ОСОБА_1 на те, що у вимозі про усунення порушень має бути зазначена інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" чітко встановлено вимоги до змісту повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору, які були повністю дотримані банком. Також відповідач наголосив, що правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 №306/2053/16-ц не підлягає застосуванню в межах даної справи, оскільки обставини даної справи є відмінними від обставин у справі №306/2053/16-ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання на 30.04.2024.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2024 відкладено підготовче засідання на 28.05.2024.

Через діловодство суду 21.05.2024 від позивача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та заява про доповнення підстав позову разом з висновком експерта ОСОБА_3 від 16.01.2024.

Через систему "Електронний суд" 28.05.2024 від представника відповідача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Протокольною ухвалою суду від 28.05.2024 відкладено підготовче засідання на 19.06.2024.

Через систему "Електронний суд" 19.06.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на доповнення підстав позову.

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2024 відкладено підготовче засідання на 17.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання на 04.09.2024.

Протокольною ухвалою суду від 04.09.2024 відкладено підготовче засідання на 02.10.2024.

Протокольною ухвалою суду від 02.10.2024 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2024.

В судовому засіданні 06.11.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення сторін як щодо досліджених доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

06.11.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» (позичальник) укладений Генеральний договір про надання банківських послуг № НК 1005, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 6 500 000,00 грн. на умовах платності та строковості зі строком користування до 19.04.2020.

До генерального договору про надання банківських послуг від 20.04.2016 № НК 1005 вносились зміни договорами про внесення змін та доповнень №1 від 06.04.2017, №2 від 16.06.2017, №3 від 10.11.2017, №4 від 05.04.2018, №5 від 05.04.2019.

Згідно підпункту 5.1.4 пункту 5.1 пункту 5 частини 2 генерального договору про надання банківських послуг від 20.04.2016 № НК 1005, протягом всього строку дії цього договору позичальник зобов`язаний надати в заставу/іпотеку чи забезпечити передачі в заставу/іпотеку Банку його майновими поручителями майна, вказаного в Додатку №1 до цього Договору.

19.06.2017 між ПАТ «Таскомбанк» (іпотекодержатель) та фізичною особою - резидент ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який засвідчений приватним нотаріусом Іщук Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №211.

Згідно пункту 1.1 іпотечного договору, іпотекодавець в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Імуноген-Україна» за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1005 від 20.04.2016, зі всіма додатками, доповненнями, договорами про внесення змін та доповнень до нього, які укладені та/або можуть бути укладеними в майбутньому, в тому числі, про збільшення суми основного боргу та/або процентів, сум комісії, що є невід`ємними його частинами та складають єдиний документ, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 1.2 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки за цим договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника.

Пунктом 1.2 іпотечного договору визначено, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартира, загальною площею 33,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (двадцять три), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 546900280000.

Відповідно до п. 1.4. іпотечного договору, станом на день укладання цього договору вартість предмета іпотеки, за домовленістю сторін, становить 959 200,00 грн без ПДВ.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання позичальником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, реалізовувати його і задовольняти за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи основну суму боргу та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов кредитного договору, проценти за користуванням кредитом та комісії, неустойку та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з кредитного договору, а також витати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису, його реалізацією та вартістю послуг незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, інші витрати пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки; та/або вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань, що випливають із кредитного договору, в разі настання будь-якої або всіх наступних обставин, зазначених нижче:

- якщо у момент настання строку виконання позичальником будь-якого із зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій сплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті в строки встановлені кредитним договором, сум комісій, неустойки, пені, штрафу, що передбачені кредитним договором;

- у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання кредитного договору зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку початку процедури ліквідації або реорганізації у будь-який спосіб смерть або визнання безвісно відсутнім/померлим іпотекодавця або позичальника, або порушення справи про банкрутство;

- невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку втрати, пошкодження чи реконструкції предмету іпотеки і невиконання при цьому іпотекодавцем умов, викладених у пункті 6.1 цього договору;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку порушення зобов`язання, викладеного у пункті 6.2 цього договору;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку зміни місцезнаходження (адреси) предмету іпотеки без попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку невиконання іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку невиконання умов щодо страхування предмета іпотеки, передбачених пунктом 6.3 цього договору;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку порушення іпотекодавцем обов`язку щодо попередження іпотекодержателя до укладення цього договору про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку відкриття провадження у справі про визнання недійсним кредитного договору або цього договору повністю або в частині або неукладеним;

- в інших випадках, передбачених кредитним договором, та/або цим договором та/або чинним законодавством України (пункт 3.4 іпотечного договору).

Згідно пунктів 7.1 та 7.2 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, на задоволення своїх вимог при виникнення підстав, вказаних у пункті 3.4 цього договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя може відбуватися будь-яким із наступних способів на вибір іпотекодержателя:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості іпотекодавця за кредитним договором, а саме: заяву про невиконання іпотекодавцем умов за кредитним договором, розрахунок заборгованості, свій примірник цього договору, та інші документи, якщо вони передбачені законодавством України. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного договору, який після нотаріального посвідчення буде виданий іпотекодержателю;

- на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору;

- на підставі продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору;

- іншим способом, встановленим законодавством України.

АТ «Таскомбанк» керуючись правами іпотекодержателя звернуло стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору від 20.04.2016 №211, в порядку визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

18.08.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. здійснено реєстрацію права власності на вказану квартиру за банком.

Позивач не погоджуючись із вчиненими реєстраційними діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що позивачка не отримувала вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, яка є одним з обов`язкових документів для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем; відповідачем на момент направлення повідомлень-вимог від 26.05.2020 та від 30.06.2020 не було погоджено ціну набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки звіт про незалежну оцінку здійснено пізніше 30.07.2020, що свідчить про порушення банком приписів статей 35-37 та пп. 4 п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними цивільними відносинами; на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також принципи свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Зазначені правила чинного цивільного законодавства, які містять принципи регулювання цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, відповідно до законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 625 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заставу»).

Статтею 4 Закону України «Про заставу» визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України «Про заставу»).

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (частина перша статті 575 ЦК України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку» (Закон № 898-ІV).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 898-IV).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (стаття 12 Закону № 898-IV).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону № 898-IV).

Відповідно до статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону унормовано, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом (у тому числі передача цінних паперів електронної форми існування у власність обтяжувача відповідно до законодавства про депозитарну систему України); 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя (заставодавця) за рахунок предмета іпотеки (застави) як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (заставодавця), яким також вважається відповідне застереження в договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю (заставодержателю) права власності на предмет іпотеки (застави).

Матеріали справи свідчать, що відповідне застереження про право банку задовольнити свої вимоги в позасудовому порядку за рахунок предмета іпотеки та/або застави міститься у генеральному договорі про надання банківських послуг та іпотечних договорах до нього.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

За приписами ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Державний реєстратор за умови відсутності підстав для неприйняття заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє її в базі даних заяв окремо щодо кожного майна, крім випадків, передбачених законом. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. (п.6, п. 8, п. 18 Порядку).

Пунктом 60 Порядку унормовано, шо для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, державної реєстрації дострокового припинення права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що перебуває в іпотеці, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві нерухомого майна, на припинення відповідного речового права на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна: квартири загальною площею (кв.м.): 33, житлова площа (кв.м.): 16.7, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 546900280000, ОСОБА_1 була повідомлена ТОВ «Імуноген-Україна» про порушення умов основного зобов`язання та відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» Банк вимагав погашення вищезазначеної заборгованості за кредитним договором у тридцяти денний строк, що підтверджується листами № 11953/70 від 26.05.2020, № 14905/70 від 30.06.2020, № 11951/70 від 26.05.2020, № 14960/70 від 30.06.2020, направленими на адресу місця реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_2 .

Також в матеріалах реєстраційної справи міститься заява про державну реєстрацію права власності від 14.08.2020, довідка іпотеко держателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням за генеральним договором про надання банківських послуг (кредитним договором) №НК 1005 від 20.04.2016 та копія звіту про оцінку ТОВ «Вектор оцінки», зробленого 29.07.2020, на замовлення АТ «Таскомбанк», відповідно до якого, вартість об`єкта оцінки становить 909900,00 грн.

Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи рецензію від 18.01.2021, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр Реджіо» щодо вартості квартири АДРЕСА_1 , згідно якої повторно встановлено, що ринкова вартість квартири складала станом на дату здійснення оцінки 909 900,00 грн.

У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно сформулювала правові висновки щодо обов`язковості подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Також необхідно звернути увагу на те, що у справі №306/2053/16 відповідач не отримував письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності та більш того, оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що суттєво відрізняється від обставин даної справи.

Отже, суд враховує, що підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

У справі, що розглядається, таких підстав не встановлено, відповідні докази в матеріалах відсутні, позивачем не доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, згідно з положеннями статті 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вирішуються в судовому порядку.

Визнати протиправною оцінку майна, виготовлену на замовлення відповідача, позивач у позові не просив, дії оцінювача не оскаржував. Доказів протилежного матеріали не містять.

Відтак позивачем не доведено та не обґрунтовано порушення законодавства при проведенні оцінки під час визначення ринкової вартості об`єкта іпотеки.

Оцінивши докази, подані банком, та документи, що містяться у реєстраційній справі, суд дійшов виснувку, що банк надав реєстратору (нотаріусу) всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за іпотекодержателем.

Отже, позивач не довів підстав для скасування державної реєстрації права власності на предмети іпотеки при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Аргументи позивача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна", ОСОБА_2 про визнання незаконною державну реєстрацію та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна