Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10927/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10927/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (03039, м. Київ, просп. Лобановського Валерія, буд. 119, ідентифікаційний код 44422607)

про стягнення 286 529, 06 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (далі - відповідач) про стягнення 219 219, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю № 24-010724-23 від 08.09.2023 позивачем було сплачено на користь відповідача попередню оплату (аванс) вартості товару у розмір 140 897, 83 грн, однак останній свої зобов`язання за договором в частині поставки товару не виконав, у зв`язку з чим і виникла вказана заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 697,40 грн., 3% відсотка річних у розмірі 1 432,08 грн., пеню у розмірі 55 404,93 грн. та відповідно до п. 8.3. договору штраф 7% у розмірі 19 787, 47 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.09.2024 (зареєстровано 24.09.2024) через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 140 897, 83 грн попередньої оплати (авансу), інфляційні втрати у розмірі 9 366, 76 грн, 3% відсотка річних у розмірі 1 432,08 грн, пеню у розмірі 94 131, 85 грн, проценти у розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами у розмірі 20 913, 07 грн, штраф у розмірі 7% вартості товару в сумі 19 787,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення позовних вимог від 20.09.2024 до розгляду.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 16.09.2024 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2024.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю №24-010724-23 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в додатку 1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору предмет закупівлі (за ДК 021:2015): 44110000-4 Конструкційні матеріали Металопрокат чорний.

За умовами пункту 1.3. договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів щодо товару тощо визначаються згідно з додатком 1 до договору та іншими умовами договору відповідно.

Ціна договору становить 235 565,19 грн, крім того ПДВ - 47 113,04 грн, всього з ПДВ - 282 678,23 грн (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 23 коп.). В ціну договору включені усі витрати, пов`язані з поставкою товару на умовах DDP в редакції Міжнародних правил «Інкотермс» (редакція 2010 року) (пункти 2.2., 2.3. договору).

Оплата за договором, згідно пункту 3.2. договору, здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець здійснює оплату на наступних умовах:

Аванс, розмір якого становить 50 % від ціни договору, сплачується постачальнику протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання ним (після набрання договором чинності) рахунку-фактури (постачальник зобов`язаний надати рахунок на суму авансу вказану в процентному відношенні від ціни договору) (підпункт 3.3.1. пункту 3.3. договору);

Решта оплати здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за наданим постачальником рахунком-фактурою (підпункт 3.3.2. пункту 3.3. договору).

За умовами пункту 3.7. договору уразі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника, а також у разі коли правова підстава для утримання авансу постачальником відпала (розірвання договору, відмова від зобов`язання, тощо), всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами, підлягають поверненню покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця з урахуванням індексу інфляції та процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

Умовами пункту 5.1. договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати перерахування авансу, але не пізніше 30.11.2023 (в залежності від того, яка дата наступить раніше) за адресою (місцем) поставки товару: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Якушинці, вул. Барвінкова.

Поставка здійснюється на умовах DDP в редакції Міжнародних правил "Інкотермс" (редакції 2010 року).

Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем видаткової накладної (пункт 5.5 договору).

Згідно пункту 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки, строків усунення недоліків товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки / усунення недоліків якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Сторони домовилися, що для вимог про стягнення з постачальника штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені застосовується строк позовної давності три роки (пункт 8.7. договору).

Сторони домовилися, що за прострочення виконання постачальником зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 8.8. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання (пункт 13.1. договору).

У додатку 1 до договору від 08.09.2023 сторони погодили поставку товару на загальну суму 282 678, 23 грн, зазначивши, що постачальник здійснює поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати перерахування авансу, але не пізніше 30.11.2023 (в залежності від того, яка дата наступить раніше) за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Якушинці, вул. Барвінкова, 5, на умовах DDP в редакції «Інкотермс 2010».

18.09.2023 на підставі виставленого рахунку-фактури №ПТ-0001477 від 12.09.2023, на виконання умов пункту 3.3. договору Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" 140 897, 83 грн авансу, що підтверджується платіжною інструкцією №47 від 18.09.2023.

Втім, як зазначає позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, поставку обумовленого договором товару, у визначений договором строк, не здійснив.

Позивач звертався до відповідача з претензією №01/59322 від 07.11.2023, в якій просив в найкоротший термін здійснити поставку товару у відповідності до умов договору та сплатити на користь НЕК "Укренерго" пеню за прострочення виконання зобов`язання, а в разі неможливості здійснення поставки товару в найкоротший термін повернути сплачену суму авансу, яка залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору та в додатку 1 до договору сторони встановили, що постачальник здійснює поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати перерахування авансу, але не пізніше 30.11.2023 (в залежності від того, яка дата наступить раніше) за адресою (місцем) поставки товару: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Якушинці, вул. Барвінкова.

Відтак, з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 5.1. договору та додатку 1 до договору, строк виконання зобов`язання з поставки обумовленого товару на момент розгляду справи настав.

Втім, будь-яких належних та допустимих доказів поставки в обумовлений строк узгодженого товару матеріали справи не містять.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.7. договору погоджено, що уразі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника, а також у разі коли правова підстава для утримання авансу постачальником відпала (розірвання договору, відмова від зобов`язання, тощо), всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами, підлягають поверненню покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця з урахуванням індексу інфляції та процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару або повернення суми авансу, з урахуванням пункту 3.7. договору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 140 897, 83 грн основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки, строків усунення недоліків товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки / усунення недоліків якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.3 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 94 131, 85 грн за період з 20.10.2023 по 17.09.2024 та штраф в сумі 19 787, 47 грн.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, згідно пункту 8.8. договору сторони домовилися, що за прострочення виконання постачальником зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, сторонами у договорі погоджено інший строк нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що уразі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника, а також у разі коли правова підстава для утримання авансу постачальником відпала (розірвання договору, відмова від зобов`язання, тощо), всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами, підлягають поверненню покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця з урахуванням індексу інфляції та процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару та не повернув сплачену суму авансу, позивачем на підставі пункту 3.7. договору нараховано та заявлено до стягнення проценти у розмірі облікової ставки НБУ за користування чужими коштами за період з 19.10.2023 по 17.09.2024 у розмірі 20 913,07 грн, а також 3% річних за період з 01.01.2024 до 03.05.2024 в сумі 1 432, 08 грн та інфляційні втрати за період з 19.09.2023 до 17.09.2024 в сумі 9 366, 76 грн на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування.

Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, та неодноразово підтверджена у постановах: від 29.08.2023 у справі № 902/1144/22, від 02.11.2023 у справі № 911/2408/22, від 13.09.2023 у справі № 922/354/23, від 12.09.2024 у справі № 910/10375/23.

Відтак, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 536 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу).

У статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що пункт 3.7. договору, який містить умову про стягнення з постачальника, зокрема, інфляційних втрат, починаючи з дня зарахування авансу, які за своєю правовою природою не є процентами за правомірне користування чужими грошима, суперечить імперативним приписам ст. 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює для боржника обов`язок сплачувати проценти річних та інфляційні втрати лише за час прострочення грошового зобов`язання.

Відтак, правомірним є стягнення з відповідача процентів річних за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, за період з 19.09.2023 до 10.11.2023 (3 банківський день з дня отримання вимоги покупця), 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за заявлений позивачем період - з 01.01.2024 до 03.05.2024, та інфляційних втрат за період з 11.11.2023 до 17.09.2024.

Здійснивши власний розрахунок процентів, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, у розмірі облікової ставки НБУ, за визначений період, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, в сумі - 3 860, 21 грн, в іншій частині цих вимог належить відмовити.

В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

За результати розрахунку інфляційних втрат у визначений період, суд встановив, що обґрунтованою сумою стягнення є 10 905, 45 грн, що є більшою, за суму, заявлену позивачем.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач вказує про стягнення інфляційних втрат саме у розмірі 9 366, 76 грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів належного виконання ним своїх зобов`язань з поставки товару у повному обсязі або доказів повернення позивачу здійсненої попередньої оплати, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (03039, м. Київ, просп. Лобановського Валерія, буд. 119, ідентифікаційний код 44422607) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) суму попередньої оплати у розмірі 140 897 грн 83 коп., пеню в сумі 94 131 грн 85 коп., штраф в сумі 19 787 грн 47 коп., 3% річних в сумі 1 432 грн 08 коп., проценти у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 3 860 грн 21 коп., інфляційні втрати в сумі 9 366 грн 76 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 233 грн 70 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин