Рішення
від 04.11.2024 по справі 915/937/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Справа № 915/937/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Табачної О. С.,

за участю представників сторін:

представники у судовому зсіданні не присутні;

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 915/937/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО Солар,

04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, 6 б;

до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації,

Краснопресненська набережна, 2, м.Москва;

про відшкодування завданої шкоди (збитків) у розмірі 87550571 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) НІКО Солар пред`явлено позов до Російської Федерації про відшкодування завданої шкоди (збитків) у розмірі 87550571 грн., понесених унаслідок артилерійсько-ракетного удару по майну (фото електричні станції) ТОВ НІКО Солар, яке заходилось за адресою: вул. Шкільна, 1-Б, село Прибузьке, Галицинівська сільська територіальна громада, Миколаївській район, Миколаївської області.

У позивній заяві також викладено вимогу про стягнення з відповідачів грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором та витрати на експертизу.

За такими вимогами ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи №915/937/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Разом з тим судом враховується, що у зв`язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб до 09 листопада 2024 року.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право, зокрема, пред`явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли РФ заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

Також, судом враховано, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановляння цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Судом враховано mutatis mutandis правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У Постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до Посольства російської федерації в Україні щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.

Судом встановлено, що звертаючись із позовом до російської федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі деліктного винятку, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Також суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №№ 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Також, згідно з листом Міністерства юстиції України щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Укрпошта, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ Укрпошта припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Отже, оскільки розірвано дипломатичні відносини України з російською федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України. Окрім цього, для належного повідомлення відповідачів, ухвалою від 02.09.2024 зобов`язано Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО Солар, направити нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвали суду на адресу посольства Російської Федерації в Республіці Польщі: ul.Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska.

24.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю НІКО Солар через електронну систему «Електроний суд» направило до Господарського суду Миколаївської області клопотання про долучення доказів, а саме копію нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2024 та докази направлення даної ухвали до посольства Російської Федерації в Республіці Польщі: ul.Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska.

Ухвалою від 07.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю НІКО Солар є виробником електричної енергії, що володіє фотоелектричною станцією за адресою: вулиця Шкільна,1-Б село Прибузьке, Галицинівська сільська територіальна громада, Миколаївський район, Миколаївська област

Указом Президента України Володимира Зеленського від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», запроваджено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (в дальшому дію воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 за № 75 затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 (зі змінами внесеними наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.06.2022 за № 105).

До вищевказаного переліку віднесено по Миколаївській області, в тому числі території Снігурівської міської територіальної громади, Галицинівської сільської територіальної громади, Воскресенської селищної територіальної громади, Мішково-Погорілівської сільської територіальної громади, Первомайської селищної територіальної громади, Шевченківської сільської територіальної громади, Широківської сільської територіальної громади, Бериславської міської територіальної громади, на якій розташовані земельні ділянки, що перебувають в оренді у ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Снігурівське», які в подальшому захоплені військовими угрупуваннями російської федерації.

Вищевикладена обставина, перешкоджала доступу Позивача до об`єктів нерухомого майна, а саме земельних ділянках розташованих на території Снігурівської міської ОТГ (Нововасилівський старостинський округ, Василівський старостинський округ, Тамаринський старостинський округ, Павлівський старостинський округ) Баштанського району Миколаївської області, Лиманецької сільської ради, Бобровокутського старостинського округу, Благодаівського старостинського округу Береславського району Херсонської області, Прибузької сільської ради, Лиманівської сільської ради, Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що унеможливило проводити господарські операції з обробітку, вирощування та збору сільськогосподарських культур, про що 07.07.2022 адвокатом Позивача направлено до Баштанського районного відділу поліції ГУ НП України в Миколаївській області повідомлення про кримінальне правопорушення, про що внесено відповідні дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 22022150000000216.

Факт розташування фотоелектричної станції, яка перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) внаслідок збройної агресії Російської Федерації підтверджується актом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0278 від 20.07.2022.

10.11.2022 Сили оборони України звільнили місто Снігурівка, в тому числі території Снігурівської міської ОТГ (Нововасилівський старостинський округ, Василівський старостинський округ, Тамаринський старостинський округ, Павлівський старостинський округ) Баштанського району Миколаївської області, Лиманецької сільської ради, Бобровокутського старостинського округу, Благодаівського старостинського округу Береславського району Херсонської області, Прибузької сільської ради, Лиманівської сільської ради, Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Враховуючи вищевикладені обставини, Позивач був позбавлений можливості тривалий час здійснювати господарську діяльність та понесло значні збитки (значна частина обладнання була знищена та пошкоджена, майно Товариства було викрадене.

22.03.2023 року Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області складено акт №120-055 з обстеження (фотофіксації) майна, пошкодженого та знищеного внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яким зафіксовано перелік пошкодженого майна.

За наслідками обстеження, проведеного Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області, зазначеним актом зроблено висновок, що «в результаті обстеження (фотофіксації) встановлено, що майно, згідно Переліку №1 і Переліку №2 даного Акту (фотоелектрична станція, обладнання та інші матеріальні цінності), яке знаходиться у власності ТОВ «НІКО СОЛАР», що розташоване за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Прибузьке, вулиця Шкільна, 1-Б, було пошкоджено та знищено в результаті збройної агресії Російської Федерації (ракетних обстрілів), що були завдані по території станції в період х 12.03.2022 року по 11.11.2022 року.».

08.02.2023 року НДЦ Будівельної експертизи та проектування на замовлення ТОВ НІКО Солар підготовлений технічний звіт ТЗ-25-01-23 обстеження фотоелектричної станції за адресою: вул. Шкільна, 1-Б, с. Прибузьке, Вітовський район, Миколаївська область, 57280 в зв`язку з пошкодженням внаслідок агресії російської федерації, на можливість подальшої безпечної експлуатації з наданням рекомендацій.

Відповідно до вказаного звіту «загальний технічний стан літера «А-1» Будівля ОПС, додаткова будівля № 3 та ФЕМ категорія « 4», аварійний: порушені вимоги першої групи граничних станів (або неможливо запобігти цим порушенням), і аналіз дефектів і пошкоджень з перевірними розрахунками показує неможливість гарантувати цілісність конструкції до проведення її ремонту, підсилення або заміни (особливо, якщо можливий «крихкий» характер руйнування), або можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкції втрачена остаточно. Загальний технічний стан трансформаторних підстанцій No 1, 2 « 3», непридатний до нормальної експлуатації, після виконання відновлення переходить у категорію « 2», задовільний»

Для проведення оціночних досліджень характеру і розміру збитків Товариство з обмеженою відповідальністю НІКО Солар замовлялось спеціальне дослідження, яке на договірній основі проводилось ТОВ УВЕКОН-ХАРКІВ (код ЄДРПОУ: 35247266), що має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №415/2022, виданий ФДМУ 15.08.2022 року.

Відповідно до оціночного дослідження, проведеного ТОВ УВЕКОН-ХАРКІВ, надано звіт про оцінку реальних збитків, що завдані майну сонячної електростанції Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО Солар (код ЄДРПОУ 42728217), що розташоване за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Прибузьке, вул. Шкільна, 1-Б, внаслідок збройної агресії рф станом на 14.12.2022 року, вартісний вираз реальних збитків, заподіяних об`єкту оцінки пошкодженим та знищеним необоротним активам комплексу СЕС основним засобам ТОВ НІКО Солар становить без урахування розміру ПДВ: 2 394 146доларів США, або за курсом НБУ на дату оцінки 87550571 грн.

Таким чином, Відповідач завдав Позивачеві майнову шкоду у розмірі 87550571 грн, у зв`язку з чим позов Товариство з обмеженою відповідальністю НІКО Солар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також, Генеральна Асамблея Організації Об`єднаних Націй прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу 1977 року до них.

Відповідно до Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України від 14.04.2022, визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння Відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні та визнано міжнародними організаціями.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Стосовно вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на Позивача обов`язок доказування вини Відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме Відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

Таким чином, судом вважається, що докази, на які посилається Позивач у позовній заяві та копії яких долучаються до позовної заяви є належними та допустимими, та доводять повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до Відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v.the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що за приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Згідно пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 3028 грн.

Таким чином, судовий збір в сумі 1059800 грн. та підлягає стягненню з Відповідача в дохід державного бюджету України.

За приписами пункту 2 частини 3 статті 123 та пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати позивача на проведення експертизи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Так, Позивачем понесені судові витрати у розмірі 3600,00 грн. (оплата за акт підтвердження) та 24000 грн. (оплата за висновок експерта), стягнення яких підлягає з відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО Солар задовольнити повністю.

2.Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, м.Москва) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО Солар (04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, 6 б, ідентифікаційний код 42728217) грошові кошти у сумі 87550571 грн. - завданої шкоди (збитків).

3.Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, м.Москва) в дохід державного бюджету України 1 059 800 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 14.11.2024.

Суддя С.М. Коваль.

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення04.11.2024
Оприлюднено20.11.2024
Номер документу123081071
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —915/937/24

Ухвала від 18.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

Рішення від 04.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

Ухвала від 25.09.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

Ухвала від 24.09.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

Ухвала від 19.08.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

Ухвала від 12.08.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні