Рішення

від 06.11.2024 по справі 915/298/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 915/298/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, провулок Пожежний, буд. 3)

в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404)

до відповідача-2: Горохівської сільської ради (57356, Миколаївська обл., Баштанський р-н, село Горохівське, вул. Поштова, буд. 8; ідентифікаційний код 04377032)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)

про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Григорян Е.Р., за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

21.03.2024 Виконувач обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою б/н від 20.03.2024 (вх. № 3360/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 19.11.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 площею 44,1668 га, розташованої в межах території Горохівської сільської ради Миколаївської області.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 14.12.2020 № 54-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Горохівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 (№ 12 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Горохівської сільської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).

3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.

4. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Баштанську окружну та Миколаївську обласну прокуратури, якою забезпечуватиметься участь у розгляді справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: витягу з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (за межами населених пунктів) від 2013 року; розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області № 235-р від 30.07.2013; наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 54-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; акту приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, з додатком (перелік земельних ділянок); Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 364348581 від 02.02.2024; Поземельна книга (кадастровий номер земельної ділянки 4825780400140000220); листування учасників справи (запити Баштанської окружної прокуратури № 52/4-6218 вих-23 від 23.11.2023, № 52/4-1105 вих-24 від 22.02.2024, № 52/4-209вих-24 від 11.01.2024, № 52/4-6216вих-23 від 23.11.2023, № 52/4-6956вих-23 від 27.12.2023, № 52/4-6964вих-23 від 28.12.2023, № 52/4-698вих-24 від 02.02.2024, №52/4-6955вих-23 від 27.12.2023; листи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.110-4393/2-23 від 04.12.2023, № 10-14-0.21-1044/2-24 від 29.02.2024; лист ВО «Укрдержліспроект» № 03-44 від 16.01.2024; лист Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України №1159 від 15.12.2023; лист ДСГП «Ліси України» №63/24-ВЛ від 25.01.2024; лист Кабінету Міністрів України № 33483/0/2-23 від 30.12.2023; лист Горохівської сільської ради №162/01-02-29/24 від 19.02.2024; лист Миколаївської обласної державної адміністрації №05-67/60/5-24 від 05.01.2024); викопіювання з баз даних (Національної кадастрової системи та геопорталу «Ліси України»); застосування норм статей 3, 20, 21, 79-1, 116, 117, 122, 141, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 11, 48, 54, 57, п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, статей 1, 6, 15, 16, 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 35 Закону України «Про землеустрій», статей 16, 21, 317, 319, 321, 328, 373, 391 Цивільного кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що Окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлені порушення вимог законодавства при формуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність.

Так, прокурор зазначає, що у Державному земельному кадастрі сформовано та зареєстровано, земельну ділянку площею 44,1668 га (кадастровий номер 4825780400:14:000:0220, дата реєстрації 19.11.2013), в межах Олександрівської сільської ради Снігурівського району. Зазначена ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.12.2020 № 54-ОТГ територіальній громаді в особі Горохівської сільської ради Снігурівського району передано, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3013,2063 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з актом приймання-передачі. Відповідно до вказаного наказу, переліку, який до нього додавався та акту приймання-передачі від 14.12.2020, у комунальну власність передано, в тому числі земельну ділянку площею 44,1668 га (кадастровий номер 4825780400:14:000:0220, порядковий номер в акті 12). На підставі вказаного наказу 08.02.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Горохівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220, про що 08.02.2021 вчинено запис № 40487173.

Разом із тим, прокурор зазначає, що земельна ділянка площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 розташована в межах 32 кварталу Снігурівського лісництва та накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 18 га. Спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Враховуючи викладене, на переконання прокурора наказ ГУ ДГК в області від 14.12.2020 № 54-ОТГ видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства. При цьому, оскільки саме на підставі вказаного наказу ГУ ДГК в області від 14.12.2020 № 54-ОТГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.02.2021 вчинено запис № 40487173 про реєстрацію прав комунальної власності на цю земельну ділянку за Горохівською сільською радою, то права на вказану ділянку будуть припинені.

Окрім того, прокурор зазначає, що відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 26.03.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/298/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23 квітня 2024 року об 11:50; залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

02.04.2024 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н від 02.04.2024 (вх. № 3913/24) про долучення письмових доказів, в якому заявник з метою забезпечення належного та всебічного розгляду справи просить суд долучити до матеріалів справи та врахувати при її розгляді наступні письмові докази, відскановані у належній якості.

18.04.2024 до суду від Горохівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.04.2024 (вх. № 4680/24), в якому заявник просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

22.04.2024 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшла заява б/н від 22.04.2024 (вх. № 4806/24) про поновлення процесуального строку, в якій заявник просить суд поновити строк Головному управлінню для подання відзиву та прийняти відзив Головного управління від 9-14-0.88-82/2.24 від 04.03.2024 до розгляду.

Також 22.04.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.04.2024 (вх. № 4810/24), в якому управління просить суд:

- у задоволенні позовних вимог заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Снігурівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити у повному обсязі;

- розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

23.04.2024 до суду від Першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури надійшла відповідь № 52/4-2614вих-24 від 22.04.2024 на відзив Горохівської сільської військової адміністрації, в якій заявник вважає доводи Горохівської сільської військової адміністрації безпідставними та необґрунтованими, а позовну заяву прокурора такою, що підлягає задоволенню.

23.04.2024 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшла заява б/н від 23.04.2024 (вх. № 4861/24) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. За текстом вказаної заяви позивач також повідомляє суд про те, що підтримує позовні вимоги заявлені прокурором в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 15.04.2024 по 23.04.2024, судове засідання у даній справі, призначене на 23.04.2024 не відбулося.

Ухвалою суду від 24.04.2024 підготовче засідання у справі № 915/298/24 було призначено на 21 травня 2024 року об 11:50.

29.04.2024 до суду від Першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури надійшла відповідь № 52/4-279вих-24 від 20.04.2024 на відзив Головного управління Держгеокадастру на позовну заяву, в якій заявник вважає доводи ГУ ДГК у області безпідставними та необґрунтованими, а позовну заяву прокурора такою, що підлягає задоволенню.

10.05.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 10.05.2024 (вх. № 5606/24), за змістом яких Миколаївська обласна державна адміністрація підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд їх задовольнити.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 20.05.2024 по 07.06.2024, ухвалою суду від 13.05.2024 підготовче засідання у справі № 915/298/24 було призначено на 11 червня 2024 року об 11:50.

Ухвалою від 11.06.2024 було поновлено Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області процесуальний строк для подання відзиву у справі № 915/298/24 та прийняти відзив б/н від 22.04.2024 (вх. № 4810/24)до розгляду; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/298/24; відкладено підготовче засідання у справі № 915/298/24 на 10 липня 2024 року о 09:45.

Ухвалою від 10.07.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/298/24 та призначив справу до її розгляду по суті на 07 серпня 2024 року об 11:40.

В засіданні 07.08.2024 суд, до початку розгляду справи по суті, за клопотанням прокурора, дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 09 жовтня 2024 року о 09:50.

В засіданні 09.10.2024 судом було розпочато розгляд справи № 915/298/24 по суті, заслухано вступне слово прокурора та розпочато дослідження в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, доказів, якими обґрунтовуються обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. За результатами проведеного засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 06 листопада 2024 року о 10:00.

Станом на момент проведення засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

06.11.2024 в судове засідання з`явився лише прокурор у справі, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участю прокурора та за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

В засіданні суд заслухав прокурора у справі, та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд 06.11.2024 оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для інших потреб.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Незаконне вилучення земельної ділянки державного лісового фонду, реєстрація права комунальної власності на неї, порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 13, 19 Конституції України).

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою не уповноваженим суб`єктом Горохівською сільською радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування незаконних наказів та державної реєстрації земельної ділянки.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер нею не вжито.

Матеріали справи свідчать, що Баштанською окружною прокуратурою 27.12.2023 скеровано до Миколаївської обласної державної адміністрації запит № 52/4-6955-23, в якому зазначено про конкретні порушення законодавства при вилученні та зміні цільового призначення спірної ділянки та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 шляхом визнання незаконними і скасування наказів та скасування державної реєстрації такої ділянки, як об`єкта цивільних прав.

У відповідь на вказаний запит облдержадміністрацією 05.01.2024 листом за № 05-67/60/5-24 проінформовано про те, що заходи до відновлення порушених інтересів держави у спірних відносинах у судовому порядку не вживалися та остання не заперечує щодо пред`явлення органами прокуратури відповідного позову.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Вказаним також спростовуються викладені у відзиві відповідача-2 заперечення щодо відсутності у прокурора підстав звертатися до суду із відповідним позовом.

Про подання позовної заяви Баштанською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію (Миколаївську обласну військову адміністрацію) листом № 52/4-1641вих-24 від 15.03.2024.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

Розпорядженням голови Снігурівської районної державної адміністрації № 235-р від 30.07.2013 Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області було запропоновано замовити технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 14502,91 га в межах території Снігурівського району Миколаївської області та подати її на затвердження до райдержадміністрації.

На підставі вказаного вище розпорядження, ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 44,1668 га (кадастровий номер 4825780400:14:000:0220, дата реєстрації 19.11.2013), в межах Олександрівської сільської ради Снігурівського району. Зазначена ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

При цьому, відповідно до інформації Сектору роботи з юридичними та фізичними особами архівного відділу Баштанської районної державної адміністрації від 07.03.2024 розпорядження щодо затвердження вказаної вище технічної документації відсутнє, поряд з цим відділом надано копію розпорядження голови Снігурівської районної державної адміністрації від 11.01.2014 № 17-р., яким внесено зміни в п. 2 розпорядження від 30.07.2013 № 235-р, зокрема вказаний пункт викладено в такій редакції: «Головному управлінню Держгеокадастру в області запропоновано замовити технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 14502,91 га в межах території Снігурівського району Миколаївської області та подати її на затвердження у встановленому законом порядку».

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в області № 10-14-0.21-1044/2-24 від 08.02.2024 останнім наказ про затвердження вказаної вище документації не приймався. Матеріали технічної документації розробником ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Головного управління не передавались.

У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 54-ОТГ від 14.12.2020 територіальній громаді в особі Горохівської сільської ради Снігурівського району передано, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3013,2063 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до вказаного наказу, переліку, який до нього додавався та акту приймання-передачі від 14.12.2020, у комунальну власність передано, в тому числі земельну ділянку площею 44,1668 га (кадастровий номер 4825780400:14:000:0220, порядковий номер в акті 12).

На підставі вказаного наказу 08.02.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Горохівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220, про що 08.02.2021 вчинено запис № 40487173.

Прокурор зазначає, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 16.01.2024 № 03-44 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП «Березнегуватський лісгосп» (квартал 32).

Окрім того, відповідно до даних Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 15.12.2023 № 1159, зазначена земельна ділянка площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 розташована в межах 32 кварталу Снігурівського лісництва.

За інформацією Південного лісового офісу Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 25.01.2024 №63/24-ВЛ зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 належить до земель державного лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування Проекту організації та розвитку лісового господарства, затвердженого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням.

При цьому, відповідно вказаної інформації зазначена земельна ділянка площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 розташована в межах 32 кварталу Снігурівського лісництва та накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 18 га.

Згідно вказаних матеріалів лісовпорядкування в межах кварталу 32, на яких розташована спірна земельна ділянка, представлені галявини, яри, балки та круті схили.

Відповідно до даних згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару «Ліси», до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку та геопорталу «Ліси України» - веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України (за посиланням https://forestry.org.ua/), зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду (кольорові викопіювання додано прокурором до матеріалів справи).

Вказане, на переконання прокурора свідчить про те, що спірні земельні ділянки на час їх інвентаризації, передачі у комунальну власність та на теперішній час частково належать до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування Державного підприємства «Березнегуватський лісгосп», правонаступником якого виступає Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) щодо усунення позивачу перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 14.12.2020 № 54-ОТГ в частині.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства при виданні оскаржуваного наказу, а також наявності підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор підтверджує власну правову позицію щодо суті спору такими доказами:

- витяг з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (за межами населених пунктів) від 2013 року;

- розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області № 235-р від 30.07.2013;

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 54-ОТГ від 14.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

- акт приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, з додатком (перелік земельних ділянок);

- Інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 364348581 від 02.02.2024;

- Поземельна книга (кадастровий номер земельної ділянки 4825780400140000220);

- запити Баштанської окружної прокуратури № 52/4-6218 вих-23 від 23.11.2023, № 52/4-1105 вих-24 від 22.02.2024, № 52/4-209вих-24 від 11.01.2024, № 52/4-6216вих-23 від 23.11.2023, № 52/4-6956вих-23 від 27.12.2023, № 52/4-6964вих-23 від 28.12.2023, № 52/4-698вих-24 від 02.02.2024, №52/4-6955вих-23 від 27.12.2023;

- листи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.110-4393/2-23 від 04.12.2023, № 10-14-0.21-1044/2-24 від 29.02.2024;

- лист ВО «Укрдержліспроект» № 03-44 від 16.01.2024;

- лист Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України №1159 від 15.12.2023;

- лист ДСГП «Ліси України» №63/24-ВЛ від 25.01.2024;

- лист Кабінету Міністрів України № 33483/0/2-23 від 30.12.2023;

- лист Горохівської сільської ради №162/01-02-29/24 від 19.02.2024;

- лист Миколаївської обласної державної адміністрації №05-67/60/5-24 від 05.01.2024);

- викопіювання з баз даних (Національної кадастрової системи та геопорталу «Ліси України»).

Інші учасники справи доказів на підтвердження власних правових позицій по суті спору суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, щодо наведених у відзиві аргументів відповідача про неналежність та недопустимість наданих прокурором до матеріалів справи доказів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

За змістом абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до п. 1 абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом, у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

Як уже зазначалося, за приписами ч.1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, скеровуючи запити до Кабінету Міністрів України, Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України, ВО «Укрдержліспроект», з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, прокурор діяв на виконання конституційної функції та з дотриманням вимог закону. Водночас зазначені суб`єкти, маючи законні повноваження та володіючи на законних підставах інформацією, яка стосується предмета спору, надали відповіді, які прокурором в подальшому правомірно подано до суду разом з позовною заявою на підтвердження обставин справи.

Таким чином, усі надані прокурором до позовної заяви докази є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, а відтак дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі ст. 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За змістом ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Пунктом 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 03-44 від 16.01.2024 на запит прокурора була надано витяг з картографічної бази даних матеріалів землевпорядкування з нанесеними межами кварталу 10 і частини кварталів 11 та 32 Снігурівського лісництва ДП «Березнегуватський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року та межами їх таскаційних виділів і межами земельних ділянок, що нанесені згідно з наданими каталогами координатами.

Зі змісту наданих до листа матеріалів прокурором встановлено, що земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП «Березнегуватський лісгосп» (квартал 32).

Окрім того, відповідно до даних Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 15.12.2023 № 1159, зазначена земельна ділянка площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 розташована в межах 32 кварталу Снігурівського лісництва.

За інформацією Південного лісового офісу Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 25.01.2024 №63/24-ВЛ зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 належить до земель державного лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування Проекту організації та розвитку лісового господарства, затвердженого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням.

При цьому, відповідно вказаної інформації зазначена земельна ділянка площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 розташована в межах 32 кварталу Снігурівського лісництва та накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 18 га.

Таким чином, вказане свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі частково належала до земель державного лісового фонду.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій», п.п. 2, 3 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (в редакції, чинній станом на 30.07.2013), інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Відповідно до п. 7 та п. 8 вказаного Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є, матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; плановокартографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру») між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру протягом семи робочих днів після передачі копій матеріалів, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, до місцевого фонду документації із землеустрою (п. 30 зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513).

В результаті проведеної в 2013 році інвентаризації, земельну ділянку площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 розташовану в межах 32 кварталу Снігурівського лісництва (на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) розташованих в межах території Горохівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), та останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично відбулось її вилучення із земель державного лісового фонду.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Статтею 149 ЗК України установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 цієї ж статті (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України (станом на момент інвентаризації та формування спірної земельної ділянки).

Водночас, з інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України (лист № 33483/2/2-23 від 30.12.2023) вбачається, що Кабінет Міністрів України рішень про добровільну відмову, погодження вилучення, припинення права постійного користування та зміну цільового призначення щодо земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» або іншого лісогосподарського підприємства не приймав.

Також, відповідно до інформації Філії «Баштанське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 15.12.2023 № 1159 жодної відмови, згоди на вилучення або відведення вказаної ділянки у комунальну власність державне підприємство не надавало.

Крім того, формування за рахунок державного лісового фонду спірної земельної ділянки супроводжувалось фактичною незаконною зміною її цільового призначення, всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України, ст. 57 ЛК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Згідно зі ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Разом із тим, за інформаціями Кабінету Міністрів України від 30.12.2023 № 33483/0/2-23 та Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.01.2024 № 05-67/60/5-24 рішень (розпоряджень) щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймались.

Статтею 21 ЗК України установлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, на підставі наказу ГУ ДГК в області від 14.12.2020 № 54-ОТГ, яким земельну ділянку з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 віднесено до земель сільськогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача Філії «Баштанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Так, під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 та останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та у подальшому державна власність змінена на комунальну.

Указом Президента України від 15.10.2020 №449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» зобов`язано Кабінет Міністрів України активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність, а Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

На виконання вказаних указів та постанови, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 14.12.2020 № 54-ОТГ, спірну земельну ділянку передано у комунальну власність територіальній громаді в особі Горохівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.02.2021 вчинено запис № 40487173.

У ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 11 Лісового кодексу України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Територіальні органи Держгеокадастру мають право розпоряджатися лише землями сільськогосподарського призначення державної власності (ч.4 ст. 122 ЗК України).

Згідно з ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Враховуючи все вищевикладене, право державної власності на спірну земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства, не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду.

Фактично, на підставі вказаного наказу із державної власності вибула спірна земельна ділянка, яка належить до земель лісового фонду, та передано її у комунальну власність.

При цьому, наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 54-ОТГ від 14.12.2020 у відповідній частині стосується спірної земельної ділянки, яка накладається на землі державного лісового фонду, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган державної влади та яка не могла бути передана у комунальну власність поза волею власника Кабінету Міністрів України (на час прийняття вказаного наказу). Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що цей наказ суперечить ст.ст. 317, 319, 321, 328 ЦК України та ст. 11 ЛК України та порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування в частині передання у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Оскільки саме на підставі вказаного наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 54-ОТГ від 14.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.02.2021 вчинено запис № 40487173 про реєстрацію прав комунальної власності на цю земельну ділянку за Горохівською сільською радою, то права на вказану ділянку будуть припинені. Окрім того, відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Так, Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон) установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1 ст. 1 цього Закону державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель). Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 ст. 24 Закону передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Аналогічна підстава скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачена ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 частково (площею 18 га) накладається на землі державного лісового фонду, а отже не може в цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у її складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування.

Таким чином, ділянка з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим номером.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що з метою реального поновлення інтересів позивача державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 підлягає скасуванню.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача-1 щодо неналежно обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Оскільки спірна земельна ділянка лише частково входить до земель державного лісового фонду, то вказане позбавляє можливості вимагати її витребування (чи повернення) у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, так як окремо ділянка лісогосподарського призначення не сформована.

При цьому, формування обласною державною адміністрацією земель лісового фонду в частині їх накладення на вже сформовані спірні землі транспорту, державна реєстрація яких не скасована, є неможливим, з огляду на існування цієї ділянки у встановлених межах та набуття на неї права комунальної власності.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що, з урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18 та від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цими ділянками. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Судом крім того враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 про те, що оскільки спірним рішенням органу влади чи місцевого самоврядування змінено цільове призначення земельної ділянки, то таке рішення не вичерпало своєї дії шляхом його виконання, воно є чинним та породжує відповідні правові наслідки. Отже, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування відповідно рішення органу влади (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в частині усунення Миколаївській обласній державній адміністрації перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, враховуючи викладене вище, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 19.11.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 площею 44,1668 га, розташованої в межах території Горохівської сільської ради Миколаївської області.

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 14.12.2020 № 54-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Горохівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 44,1668 га з кадастровим номером 4825780400:14:000:0220 (№ 12 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Горохівської сільської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 2 422,40 грн судового збору.

5. Стягнути з Горохівської сільської ради (57356, Миколаївська обл., Баштанський р-н, село Горохівське, вул. Поштова, буд. 8; ідентифікаційний код 04377032) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 2 422,40 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Виконувач обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, провулок Пожежний, буд. 3).

Позивач: Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579).

Відповідач-1: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404).

Відповідач-2: Горохівська сільська рада (57356, Миколаївська обл., Баштанський р-н, село Горохівське, вул. Поштова, буд. 8; ідентифікаційний код 04377032).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034).

Повне рішення складено та підписано судом 18.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова