Ухвала

від 15.11.2024 по справі 916/4956/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4956/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

дослідивши матеріали заяви від 08.11.2024 за вх.№4-94/24, доповненої та уточненої заявою від 15.11.2024 за вх.№ 41275/24 по справі №916/4956/24 про забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" (23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37489359) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65082, м. Одеса, площа Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 01125666), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» (79057, м. Львів, вул. Сельських, буд.10, код ЄДРПОУ 31893739),

ВСТАНОВИВ:

08.11.2024 за вх.№4-94/24 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" (23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37489359) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укладати договори оренди щодо нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підписувати акти приймання-передачі щодо нерухомого майна, а саме: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою суду від 11.11.2024 призначено заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 08.11.2024 за вх.№4-94/24 до розгляду на 13.11.2024 о 11:00.

У судовому засіданні 13.11.2024 оголошено протокольну ухвалу про перерву на 15.11.2024 об 11:00, з підстав задоволення судом заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях за вх.№ 40956/24 від 13.11.2024 про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття представників у судове засідання.

15.11.2024 за вх.№ 41275/24 до суду від ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" надійшли уточнення до заяви від 08.11.2024 за вх.№4-94/24 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в яких останній просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом - встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову від 08.11.2024 за вх.№4-94/24, доповненої та уточненої від 15.11.2024 за вх.№ 41275/24 заявник вказує на те, що 05.11.2024 о 12:00 відбувся електронний аукціон № LLE001-UA-20241029- 03247 про передачу в оренду через аукціон такого майна: приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000), літ. „Ю, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», організатором якого виступило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, переможцем аукціону визначено ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ", що підтверджується наданим до матеріалів справи протоколом № LLE001-UA-20241029-03247 про результати аукціону. При цьому, відомості щодо підписання та затвердження даного протоколу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у заявника на даний момент відсутні.

На підставі проведеного аукціону, позивач повинен сплатити до дня укладення договору оренди або в день підписання такого договору, останнім днем підписання якого є 03.12.2024, авансовий внесок та забезпечувальний депозит в розмірі однієї місячної орендної плати відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 №634. Загальний розмір авансового внеску становитиме 40 004 000,00 грн без урахування ПДВ. Однак, після проведення вище зазначеного аукціону позивачу стало відомо, що майно з приводу оренди якого 05.11.2024 проводився аукціон і переможцем якого став ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" - приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000) не перебуває у володінні держави, 07.11.2024 у відповідь на адвокатський запит в інтересах позивача Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» надало інформацію та документи, з яких вбачається, що спірне майно не може бути передано в оренду, адже зазначене майно не повернуто у володіння держави від колишнього орендаря та є предметом судового спору по справі №916/808/24, в якій рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2024 відмовлено у задоволенні зустрічного позову Порту в частині повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, частина якого (приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000) і стала лотом за аукціоном № LLE001- UA-20241029-03247.

Таким чином, як відмічає заявник, у разі підписання ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" договору оренди товариство фактично не отримає у володіння майно і не зможе ним користуватись, але змушене буде заплатити авансовий внесок та забезпечувальний депозит у розмірі 40 004 000,00 грн без урахування ПДВ та здійснювати щомісячну орендну плату у розмірі 20 002 000,00 грн без урахування ПДВ, фактично не маючи змоги користуватись орендованим майном, що є порушенням прав позивача та призведе до істотних негативних наслідків в його економічному становищі. За таких обставин, права ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» не можуть бути реалізовані, а договір оренди не може бути укладений у запропонованій Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях редакції, про що останньому, на думку заявника, було достеменно відомо на момент організації та проведення аукціону. Також, за право брати участь у аукціоні з оренди державного майна № LLE001-UA-20241029- 03247 заявником відповідно до вимог чинного законодавства та оголошення про передачу в оренду через аукціон нерухомого майна було сплачено гарантійний та реєстраційний внески у сумі 488 475, 38 грн.

На підставі викладеного, ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» з метою недопущення порушення своїх прав звернулося до Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з письмовою пропозицією від 13.11.2024 про приведення змісту проекту договору оренди до існуючих обставин, в якій просило відповідача врахувати наступні пропозиції при укладенні договору оренди, а саме у п. 11 проекту договору слова «сплачується до моменту укладання договору оренди» замінити словами «сплачується у день підписання акта приймання-передачі майна».

З урахуванням викладеного, ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» викладає майбутній позов у вигляді визнання укладеним за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001- UA-20241029-03247 договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» від 13.11.2024 та просить суд його забезпечити, шляхом встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483. При цьому, ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» стверджує, що на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України ризики завдання збитків відповідачу вжиттям заявлених заходів забезпечення позову відсутні. Також, позивач зазначає, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову узгоджується із судовою практикою у подібних справах.

У судовому засіданні 15.11.2024 третя особа - ДП «Одеський морський торговельний порт» зазначило про те, що вважає обґрунтованим заявлений ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» захід забезпечення позову та підтвердив відсутність на даний момент передачу спірного об`єкту оренди від попереднього орендаря. ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ПЕРЕВАНТАЖНИЙ КОМПЛЕКС «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» поклав розгляд заяви про забезпечення позову на розсуд суду та також відмітив про неповернення спірного майна у зв`язку із розглядом Південно-західним апеляційним господарським судом справи №916/808/24.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Так, предмет майбутнього позову позивач зазначає, як визнання укладеним за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001- UA-20241029-03247 договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» від 13.11.2024.

Начало формы

Конец формы

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлені законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальні в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пунктом 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020, передбачено, що у разі, коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам статті 4 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 13 Закону, орендодавець завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору оренди в електронну торгову систему. Орендодавець завантажує рішення про відмову від укладення договору оренди також у разі, коли переможець електронного аукціону не сплатив авансовий внесок та вартість невід`ємних поліпшень відповідно до пункту 80 цього Порядку (у разі проведення електронного аукціону на продовження договору оренди). Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору оренди чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орендодавець складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1,2 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Так, з наявних в матеріалів справи доказів, вбачається, що майно з приводу оренди якого 05.11.2024 проводився аукціон і переможцем якого став ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" - приміщення критого складу на причалі №43 (інв. №057000) не перебуває у володінні держави та спірне майно не може бути передано в оренду, адже зазначене майно не повернуто у володіння держави від колишнього орендаря та є предметом судового спору по справі №916/808/24, що наразі розглядається Південно-західним апеляційним господарським судом. Між тим, у разі підписання ТОВ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" спірного договору оренди, заявник не отримає у володіння орендоване майно та не зможе ним користуватись, але буде змушений заплатити авансовий внесок та забезпечувальний депозит у розмірі 40 004 000,00 грн без урахування ПДВ та здійснювати щомісячну орендну плату у розмірі 20 002 000,00 грн без урахування ПДВ, при цьому не маючи змоги користуватись орендованим майном. На підставі чого, ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» з метою недопущення порушення своїх прав звернулося до Регіонального відділення державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з письмовою пропозицією від 13.11.2024 про приведення змісту проекту договору оренди до існуючих обставин, в якій просило відповідача врахувати наступні пропозиції при укладенні договору оренди, а саме у п. 11 проекту договору слова «сплачується до моменту укладання договору оренди» замінити словами «сплачується у день підписання акта приймання-передачі майна». Дана пропозиція підприємством була направлена Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на офіційну електронну адресу. Звідси, суд погоджується із твердженням заявника, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову з врахуванням вищевикладених обставин, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ», за захистом яких останній буде звертатись до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі відсутності змоги користуватись спірним орендним приміщенням, буде змушений заплатити авансовий внесок та забезпечувальний депозит у розмірі 40 004 000,00 грн без урахування ПДВ та здійснювати щомісячну орендну плату у розмірі 20 002 000,00 грн без урахування ПДВ, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Відтак, з огляду на зазначені предмет та підстави майбутнього позову, а саме визнання укладеним за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001- UA-20241029-03247 договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в редакції пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» від 13.11.2024, суд, вважає обґрунтованими посилання заявника щодо можливості встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483.

Щодо відсутності представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в судових засіданнях та не доведення останнім своєї правової позиції стосовно заявлених підприємством заходів забезпечення позову, слід відмітити те, що 13.11.2024 до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява за вх.№ 40956/24 про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття представника у судове засідання з підстав зайнятості представників фонду в інших судових засідань та перебуванням у відпустці. Як результат розгляду даного клопотання у судовому засіданні 13.11.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву на 15.11.2024 до 11:00, ухвалою суду від 13.11.2024 було викликано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області у судове засідання призначене на 15.11.2024 до 11:00, яку останнє отримало до наявного електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС 13.11.2024 о 18год.41хв., що підтверджується довідкою суду за вих. № 916/4956/24/69170/24 від 15.11.2024. Також, 14.11.2024 заявником було подано до суду уточнену заяву до заяви про забезпечення позову від 15.11.2024 за вх.№41275/24 та направлено її до наявного електронного кабінету Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією за № 2065621 від 14.11.2024, доданою до заяви від 15.11.2024 за вх.№41275/24. Однак, заява із запереченнями Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла через підсистему ЄСІТС після оголошення судом вступної та резолютивної частини ухвали про забезпечення позову по справі №916/4956/24, а саме 15.11.2024 о 11год. 44 хв., в той час як суд з 11 год. 42 хв. перебував у нарадчій кімнаті для оголошення судового рішення по даній справі. Отже, суд не приймає до уваги подані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заперечення та відмічає про не доведення останнім можливості приймати участь в судових засіданнях та своєчасно надати відповідні заперечення, так як заява відділення від 13.11.2024 за вх.№ 40956/24 про відкладення не містить відповідних доказів обставин викладених в ній.

Наразі, слід відмітити, що за умови заявлення в судовому засіданні 15.11.2024 ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» та ДП «Одеський морський торговельний порт» клопотань щодо розгляду заяви в даному судовому засіданні, відсутності в матеріалах справи доказів в підтвердження обставин, викладених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у заяві від 13.11.2024 за вх.№ 40956/24, враховуючи положення ст.ст. 137, 140 ГПК України щодо строків розгляду заяви про забезпечення позову, вжиття судом максимально можливих заходів щодо повного, об`єктивного, всебічного розгляду заяви ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» (23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37489359) про вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням завдань та засад господарського судочинства, наведених в ст. 2 ГПК України, судом підлягає задоволенню заява ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» від 08.11.2024 за вх.№4-94/24, доповнена та уточнена заявою від 15.11.2024 за вх.№ 41275/24 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/4956/24.

Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Наразі суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом з цим, матеріали заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву ТОВ «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» від 08.11.2024 за вх.№4-94/24, доповнену та уточнену заявою від 15.11.2024 за вх.№ 41275/24 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/4956/24.

2. Заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722) вчиняти будь-які дії щодо завантаження рішення про відмову від укладення договору оренди, що повинен бути укладений за результатами проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20241029-03247 з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ» (23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37489359) в електронну торгову систему згідно пункту 76 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483.

3. Стягувачем за даною ухвалою є: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОЕНЕРДЖІ-ВІННИЦЯ" (23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт. Браїлів, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37489359).

4. Боржником за даною ухвалою є: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722).

5. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 15.11.2024 та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.

7. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

8. Повний текст ухвали складено 18.11.2024.

Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна