Ухвала

від 18.11.2024 по справі 920/329/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.11.2024м. СумиСправа № 920/329/24Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянувши заяву №б/н від 15.10.2024 (вх. №4539 від 16.10.2024) Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Ямпільський агролісгосп» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2024 у справі №920/329/24

за позовом: Керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області;

до відповідача: Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Ямпільський агролісгосп»;

про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення 57772 грн 49 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор: не прибув;

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.04.2024 у справі №920/329/24 позовні вимоги задоволено: визнано недійсною додаткову угоду від 04.02.2022 № 1 до договору про закупівлю товару від 02.02.2021 № 02Д, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області та Ямпільським дочірнім агролісогосподарським підприємством Ямпільський агролісгосп; визнано недійсною додаткову угоду від 19.04.2022 № 2 до договору про закупівлю товару від 02.02.2021 № 02Д, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області та Ямпільським дочірнім агролісогосподарським підприємством Ямпільський агролісгосп; стягнуто з Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Ямпільський агролісгосп на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області (вул. Центральна, 6, смт. Свеса, Шосткинський район, Сумська область, 41226, код ЄДРПОУ 44060294) 57772 грн 49 коп. надмірно сплачених коштів; стягнуто з Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Ямпільський агролісгосп на користь Сумської обласної прокуратури 9084 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Ямпільський агролісгосп на рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2024 у справі №920/329/24.

02.10.2024 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/329/24 видано відповідні накази.

16.10.2024 відповідач звернувся до суду з заявою б/н від 15.10.2024 (вх. №4539) про розстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2024 по справі №920/329/24 на термін до 30 квітня 2025 року рівними частинами.

Ухвалою суду від 16.10.2024 розгляд заяви було призначено на 04.11.2024.

25.10.2024 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення №55/3-5913вих-24 від 25.10.2024 (вх.№3280), у яких прокурор просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 30.04.2024.

Ухвалою суду від 04.11.2024 розгляд заяви було відкладено на 18.11.2024 за клопотанням відповідача (заявника).

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки:

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Сумської області від 30.04.2024 позов задоволено.

Правовідносини з розстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочення.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об`єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Так, відповідач посилається на те, що Ямпільський агролісгосп на даний час не має фінансової можливості сплати всю суму боргу одним платежем у зв`язку з відсутністю можливості здійснювати господарську діяльність через постійні обстріли м.Ямпіль та Шосткинської громади, на території якої розташоване підприємство.

Враховуючи вищевикладені обставини, заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області № 920/329/24 від 30.04.2024 на термін до 30 квітня 2025 року рівними частинами.

Прокурор, у свою чергу, в обґрунтування своїх заперечень щодо заяви про розстрочення виконання рішення наголошує на тому, що обставини щодо скрутного фінансового становища, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, адже наявність таких обставин прямо залежить від власної діяльності самого відповідача.

Так, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Посилання відповідача щодо неможливості здійснювати господарську діяльність через обстріли на території, де розташоване підприємство, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

У Постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, Верховним Судом зазначено, надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Таким чином, прокурор вважає, що заява відповідача не має бути задоволена, оскільки відповідачем не конкретизовано та не описано, як кожна з наведених обставин впливає на можливість виконання рішення суду від 30.04.2024.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Разом з цим, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Збитковість діяльності та наявність у підприємства заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження відповідачем господарської діяльності як самостійним суб`єктом господарювання, ризики якої несе сама юридична особа, тому вказані обставини не є самостійними, достатніми та безумовними підставами для розстрочки виконання рішення суду.

Відповідачем не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочення зміняться та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин (стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості, подання доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду частинами протягом року, тощо), а отже відповідачем не надано доказів на підтвердження виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Ямпільський агролісгосп» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2024 у справі №920/329/24.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви №б/н від 15.10.2024 (вх. №4539 від 16.10.2024) Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Ямпільський агролісгосп» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2024 у справі №920/329/24 відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3.Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 18.11.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко