Ухвала

від 14.11.2024 по справі 924/539/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"14" листопада 2024 р. Справа № 924/539/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" м. Хмельницький про відстрочку виконання рішення суду

за позовом акціонерного товариства "Кредобанк" м. Львів

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" м. Хмельницький

про стягнення 3090225,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Коваль П.Л. голова ОСББ

Сум В.В. за довіреністю від 06.03.2024р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024р. позов акціонерного товариства "Кредобанк" м. Львів до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" м. Хмельницький про стягнення 3090225,67 грн. Задоволено частково.

Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" (29000, м. Хмельницький, вул. Вайсера,4/2, код 34669485) на користь акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вулиця Сахарова, 78, код 09807862) 1204110,43 грн. (один мільйон двісті чотири тисячі сто десять гривень 43 коп.) заборгованості по тілу кредиту, 14449,33 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять гривень 33 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Закрито провадження у справі в частині стягнення 1886115,24 грн. заборгованості по тілу кредиту .

31.10.2024р. через електронний суд на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла заява об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" м. Хмельницький про відстрочку виконання рішення суду, в якій просить відстрочити виконання рішення суду від 10.10.2024р. у справі №924/539/24 строком на 6 місяців до 30.04.2025р.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що має намір повністю та добровільно погасити борг, без застосування заходів визначених Законом України «Про виконавче провадження», шляхом перерахування заборгованості на рахунок АТ «Кредобанк».

Крім того, зазначає, що об`єднання є учасником програми енергоефективності «Енергодім», частина коштів для погашення боргу має надійти від третіх сторін, зокрема Хмельницької міської ради, яка зобов`язується здійснити відшкодування вартості впроваджених заходів енергоефективності на загальну суму 911390,62 грн. у строки, що передбачені Програмою підтримки ОСББ Хмельницької міської територіальної громади на 2023-2026 роки (затвердженої Рішенням Хмельницької міської ради №36 від 10.11.2023р.). Відшкодування витрат проводиться з огляду на положення програми «ЕНЕРГОДІМ» ДУ «Фонд енергоефективності».

Зазначає, що відповідно до умов Грантового договору та умов програми «Енергодім» строк повної реалізації Проекту для ОСББ завершується за результатами схвалення Заявки №5 встановлений до 08.12.2024 (строк 48 місяців). Строк (48 місяців) не зможе бути продовжений, так як встановлений умовами грантової політики, підписаними між Україною та міжнародними донорами.

Зазначає, що відшкодування у розмірі 911390 грн. 62 коп. буде отримано не пізніше 08.12.2024р. Інша частина коштів, 20% від загальної вартості проекту (капітального ремонту будинку), сума яких входить до загальної суми заборгованості перед АТ «КРЕДОБАНК» покладається на співвласників, в силу обов`язків визначених статтею 15 та 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Звертає увагу на те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парус» є виконавцем житлово-комунальної послуги із постачання теплової енергії для співвласників з метою створення належних житлових умов. На виконання даного обов`язку об`єднанням було укладено договір із ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 12.09.2024 із строком дії до 30.04.2025р. відповідно до постанови КМУ №957 від 23.08.2024р.

Зазначає, що інша частина коштів по боргу перед АТ «Кредобанк», а саме 292719 грн. 81 коп. відносяться до частки у 20% від загальної вартості проекту (капітального ремонту будинку), та покладається до відшкодування на співвласників, в силу їх обов`язків визначених статтею 15 та 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Звертає увагу на те, що у випадку відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення визначених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» та покладення на Об`єднання виконавчого збору (120411 грн.) створить надмірне навантаження на бюджет ОСББ та унеможливить виконання оплат постачальникам енергоресурсів, що у свою чергу призведе до неможливості виконання статутних цілей Об`єднання та припинення оплати співвласниками належних внесків на утримання будинку та погашення заборгованості перед АТ «Кредобанк».

Вказує на те, що на даний час на банківському рахунку недостатньо грошових коштів, та відсутнє майно для виконання судового рішення, що підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з « 01» жовтня 2024р. по « 29» жовтня 2024р. з яких вбачається залишок коштів в розмірі 27237,69 грн., сума яка дозволяє на даний час лише розрахуватись із постачальниками природного газу, електричної енергії та води.

Вищевикладені обставини відповідач вважає такими, що дають підстави для відстрочення виконання рішення суду.

Позивач на адресу суду надіслав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду в яких проти даної заяви заперечує, посилається на те, що відповідачем допущено порушення виконання зобов`язань при виконанні умов договору, що призвело до того що стягувач звернувся в суд за захистом своїх порушених прав.

Звертає увагу суду, що позивач втратив дохід у процентах від наданого кредиту (оплати були відсутні тривалий час).

Також зазначає, що позивач є в програшному становищі в розумінні знецінення національної валюти а саме інфляційних втрат що призводить до порушення балансу інтересів сторін та до втрат саме зі сторони позивача що є недопустимим при розстроченні рішення суду.

Вважає, що ухвалення судом рішення у справі, жодним чином не змінює боржнику обов`язок належного виконання порушеного зобов`язання, а отже не звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання. А виконання рішення суду через органи виконавчої служби лише є додатковим механізмом контролю за виконанням рішення суду гарантованих державою. А такі органів виконавчої влади є пропорційними та збалансованими з виконання рішення суду, та дозволяє своєчасно контролювати хід виконання рішення суду та належно реагувати на факти невиконання/ухилення виконанням судового рішення, при цьому враховуваться обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини. На підставі наведеного просить в заяві відмовити.

Розглянувши заяву відповідача (боржника) про відстрочення виконання рішення, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень. ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

До заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник додав: повідомлення про схвалення заявки ДУ «Фонд Енергоефективності», додаток до повідомлення про схвалення заявки ОСББ «Парус», лист управління житлової політики і майна, згода на приєднання до договору постачання природного газу від 12.09.2024р., виписки по рахунку від 01.10.2024р. по 20.10.2024р., протокол №1 засідання правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус".

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочення виконання рішення суду заявником не надано.

Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивача, не дає підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розглянувши подану заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" про відстрочку виконання рішення суду, судом враховується, що посилання заявника на важке фінансове становище, відсутність у відповідача коштів для погашення заборгованості не є тими обставинами, в розумінні вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, а також враховуючи те, що позивач заперечує щодо надання відстрочки виконання рішення суду, в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду від 10.10.2024р. належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус" м. Хмельницький про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набрала чинності 14.11.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 18.11.2024р.

СуддяС.В. Гладій

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - заявнику (електронний суд)

3 - позивачу (електронний суд)