Рішення

від 08.11.2024 по справі 927/638/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/638/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Князя Чорного, будинок 9, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі територіальної громади міста Чернігова

до відповідача: Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125), вул. Магістратська, будинок 7, м. Чернігів, 14000,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 32818170), пр-т Миру, 263, м. Чернігів, 14007

про визнання недійсним пункту рішення, визнання недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участі представників сторін:

від відповідача: Манджула Н.Л.

від третьої особи: не з`явився

прокурора: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області 12.07.2024 року через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Чернігівською обласною прокуратурою подано позовну заяву до Чернігівської міської ради про визнання недійсним пункту рішення, визнання недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, у якій прокурор просить суд:

-визнати недійсним пункт 3.1. рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 №20/VIII-8 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення та передано в постійне користування комунальному підприємству Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури;

-визнати недійсною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, яка здійснена 11.08.2021 відділом в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Позовні вимоги прокурором обґрунтовані тим, що Чернігівською міською радою в порушення вимог ст. 19 Конституції України, статей 20, 21, 38, 39, 83 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України прийнято рішення, яким затверджено проект землеустрою та передано у постійне користування КП «Чернігівбудінвест» сформовану із порушенням порядку встановлення цільового призначення земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, підготовче засідання призначено на 20.08.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень. Заперечень.

08.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач посилається на таке:

- рішення Чернігівською міською радою про зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. Коцюбинського, 84-а не приймалися;

- відповідно до розробленого проекту землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж р. Стрижень в адміністративних межах м. Чернігова зафіксовані межі прибережної захисної смуги, прибережна захисна смуга, розроблена з урахуванням містобудівної документації, встановлена по існуючому забору та межах приватизованих земельних ділянках;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 відведена по межі встановленої прибережної захисної смуги, що не обмежує її використання згідно з цільовим призначенням.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

Прокурор не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

07.08.2024 третьою особою подані письмові пояснення, відповідно до яких остання не погоджується з позовними вимогами.

Так, третя особа зазначає таке:

- твердження прокурора, що частина спірної земельної ділянки розташована у межах прибережної захисної смуги річки Стрижень не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до Акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони санітарнозахисних зон і зон особливого режиму використання земель зазначено, що через земельну ділянку не проходять межі водоохоронних зон;

- наведені прокурором в обґрунтування межі прибережено захисної смуги річки Стрижень графічні матеріали урізу води, зроблені під кутом та проведенні в період розливу, що викривлює показники лінії урізу води;

- твердження прокурора, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 містить обмеження зона особливого режиму забудови площею 0,0183 га (червона лінія) жодним чином не підтверджує незаконність прийнятого Чернігівською міською радою рішення від 19.08.2022 №20/VIII-8 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано в постійне користування комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Вказана частина земельної ділянки площею 0,0183 га за твердженням третьої особи буде використовуватись для благоустрою, а не для будівництва, що жодним чином не порушує вимоги чинного законодавства.

Пояснення третьої особи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.09.2024.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 19.09.2024, враховуючи думку представників сторін у справі, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2024.

У судовому засіданні 10.10.2024 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області судом оголошено перерву до 29.10.2024.

У судовому засіданні 29.10.2024 судом оголошено перерву до 08.11.2024.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

08.11.2024 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Чернігівської міської ради двадцять другої сесії п`ятого скликання від 21.11.2007 «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об`єктів та надання згод на розроблення проектів відведення земельних ділянок» погоджено місцерозташування об`єкту та надано згоду на розроблення проекту відведення Комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» на земельні ділянки, зокрема, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва 2-х поверхового магазину непродовольчих товарів.

Рішенням Чернігівської міської ради тридцять восьмої сесії п`ятого скликання від 26.05.2009 «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою» затверджено Комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради проект відведення та надано земельну ділянку в постійне користування площею 0,1419 га по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва 2-х поверхового магазину непродовольчих товарів (Землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання =0,5 поточне будівництво).

Вказаним проектом землеустрою передбачалось відведення у постійне користування КП «Чернігівбудінвест» земельної ділянки площею 0,1602 га. Зокрема, відповідно до інформації про об`єкт земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294, площа земельної ділянки за адресою вул. Коцюбинського, 84-а, користувач КП «Чернігівбудінвест», складає 0,1602 га.

У складі вказаного проекту землеустрою землевпорядною організацією ДП «Укрспецзем» виконано план відведення та план меж зон обмежень, відповідно до яких частина проектної земельної ділянки площею 0,0183 га, розташована у межах прибережної захисної смуги (далі ПЗС) річки Стрижень. Решта земельної ділянки площею 0,1419 га знаходиться поза зовнішною межею ПЗС р. Стрижень.

Отже, рішенням Чернігівської міської ради від 26.05.2009 затверджено проект землеустрою та передано у постійне користування КП «Чернігівбудінвест» земельну ділянку площею 0,1419 га по вул. Коцюбинського, 84а, сформовану по кордону зовнішньої межі ПЗС річки Стрижень, до складу якої не увійшли території земельної ділянки площею 0,0183 га, яка розташована у межах прибережної захисної смуги річки Стрижень.

Пунктом 335 рішення 19 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 30.03.2012 «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж річки Стрижень в адміністративних межах м. Чернігова, розробленого на замовлення Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони природи.

Відповідно до графічної частини проекту землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж річки Стрижень в адміністративних межах м. Чернігова, у вказаній землевпорядній документації зафіксовані місце розташування, межі та надпис земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294 площею 0,1419 га по вул. Коцюбинського, 84-а.

Вказані відомості підтвердженні інформацією Чернігівської міської ради від 22.05.2024.

Відповідно до пояснювальної записки до вказаного проекту землеустрою, виготовленого у 2010 році, останнім згідно ДБН-95** «Містобудування. Планування та забудова міських i сільських поселень», а також згідно листа управління архітектури та містобудування «Про погодження проекту землеустрою» у межах існуючого населеного пункту з урахуванням конкретних умов, що склалися (прибережна захисна смуга менше нiж 25 метрів) встановлено зону заборони будівництва», яка на графічній карті цієї проектної документації позначена як «зона заборони забудови».

Відповідно до графічної частини вказаного проекту землеустрою вказана «зона заборони забудови» проходить по кордону межі земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294, межі території якої позначені блакитним кольором та містять надпис «Чернігівбудінвест, Коцюбинського 84а», та розповсюджується на територію між межею вказаної земельної ділянки та зовнішньою межею прибережної захисної смуги річки Стрижень з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Тобто цим проектом землеустрою відбулась фактична підміна понять «прибережної захисної смуги» на «зону заборони забудови».

Згідно з висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 17.11.2010 № 09/4015 про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж р. Стрижень в адміністративних межах м. Чернігів проект землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж водного об`єкту малої р. Стрижень на території м. Чернігів, загальною площею 52,4552 га погоджується за умови виконання та забезпечення додержання вимог ст.ст. 60, 61, 96, 103 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України. У нормативній, запроектованій прибережній захисній смузі малої р. Стрижень, та водних об`єктів на ній ставків забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Рішенням Чернігівської міської ради п`ятдесят другої сесії шостого скликання від 28.08.2015 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» припинено Комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:02:050:0294) по вул. Коцюбинського, 84-а, площею 0,1419 га за згодою підприємства.

За даними Державного земельного кадастру земельну ділянку площею 0,1419 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294 перенесено до архівного шару.

Пунктом 3.1. рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 №20/VIII-8 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано в постійне користування комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

За твердженням прокурора земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га сформовано за рахунок земель, які не можуть бути використані для мети її відведення у користування, внаслідок встановлення заборони для її відповідного використання шляхом будівництва.

З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 загальною площею 0,1589 га у постійне користування комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 84-а, в адміністративних межах населеного пункту, вбачається цільове призначення земельної ділянки: до відведення 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), після відведення 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Відповідно до вказаного проекту землеустрою, графічних даних сервісів «Публічна кадастрова карта», «Відкриті дані земельного кадастру України», «Відкриті дані земельного кадастру України» та «Карти Google» земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 загальною площею 0,1589 га знаходиться у безпосередній близькості із водним об`єктом річкою Стрижень.

Порівнянням місця розташування та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а та архівної земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294 площею 0,1419 га по вул. Коцюбинського, 84-а, виконаним за допомогою сервісу NKS (Національної кадастрової системи) встановлено, що площа існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 більша на 0,017 га (0,1589-0,1419) архівної земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294. Збільшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 на 0,017 га у порівнянні із земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:050:0294 здійснено за рахунок земель, які розташовані за межею зовнішньої межі ПЗС р Стрижень, тобто частини земельної ділянки, яка визначена проектною документацією щодо відведення земельної ділянки 2009 року, як прибережна захисна смуга річки Стрижень, що відповідає частині земельної ділянки, яка визначена проектною документацією щодо встановлення меж та розмірів ПЗС вздовж р. Стрижень 2010 року, як «зона заборони забудови».

Отже, спірна земельна ділянка розташована в межах 25-ти метрів від річки Стрижень.

При цьому в проектній документації 2021 року щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га будь-яка інформація про те, що в межах вказаної земельної ділянки розміщена «зона заборони забудови», відсутня.

Центральною геофізичною обсерваторією імені Бориса Срезневського за результатами розгляду запиту Чернігівської обласної прокуратури від №15/3/1-18вих.24 від 05.01.2024, встановлено, що матеріали Пояснювальної записки до Генерального плану міста Чернігова чітко вказують про небезпеку зсувних процесів вздовж річок та балок з крутими схилами та необхідності подвоєння ширини прибережних захисних смуг у зазначених місцях.

«Найбільш активні зсуви деформації схилів розвинені на ділянці бортів долини р. Десни від устя р. Стрижень до території ТЕЦ, на крайній східній околиці міста, вздовж Новгород-Сіверського шосе, на схилах балок між вулицями Суворова- Коцюбинського-Воровського-Толстого. Практично на всіх цих схилах крутизна досягає 30% і більше, що створює потенційну небезпеку при певних обставинах перезволоження чи перенавантаження можуть виникнути зсуви. Ризик зсувонебезпечності усугубляється тим, що всі ці ділянки є територією приватної забудови, правила протизсувного освоєння не витримуються. В той же час всілякі аварії служб водопостачання та каналізації, дикі скиди каналізаційних стоків можуть ініціювати ці небезпечні явища».

Аналогічні висновки містяться в розділі III.2. Інженерно-геологічні умови освоєння території. Пояснювальної записки до Генерального плану міста Чернігова 1980 року, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 25.12.2003 на 10 сесії 4 (24) скликання, том 1, стор. 25 (https://chernigiv-rada.gov.ua/mistobudivna-documentaciya/id-35181/).

Розділом II. Інженерна підготовка і захист території. Генерального плану зазначено, що ріка Стрижень знаходиться на даний час в незадовільному санітарно-гігієнічному стані на окремих ділянках в межах міста, особливо на ділянках, де забудова індивідуальна прилягає досить щільно до річок, тому з метою покращення санітарного стану р.Стрижень необхідно влаштувати прибережні смуги і водоохоронні зони згідно Водного Кодексу України шириною 50 м, а для р. Десни 100 м.

Розділом VII.2. Розміщення житлового будівництва Генерального плану передбачені обсяги житлового будівництва в місті Чернігові, у таблицях наведено розміщення житлового будівництва в існуючих та проектних межах міста, а також по адміністративним та житловим районам, серед яких розміщення багатоквартирної забудови по вулиці Коцюбинського, 84а не передбачено.

Крім того, у відповідності до проекту землеустрою 2021 року щодо відведення земельної ділянки площею 0,1589 га остання розміщена в межах «червоних ліній» вулиці Коцюбинського.

Переліком обмежень щодо використання вказаної земельної ділянки в складі проектної документації 2021 року визначено, що в межах цієї земельної ділянки розміщена «зона особливого режиму забудови» (код 06.01) загальною площею 0,0183 га.

Кадастровий план земельної ділянки в складі цієї проектної документації містить опис меж земельної ділянки площею 0,1589 га, відповідно до якого в межах цієї земельної ділянки від Г до Д проходить межа земель загального користування (вул. Коцюбинського), а «зона особливого режиму забудови» загальною площею 0,0183 га вздовж вулиці Коцюбинського визначена як «червона лінія».

За інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів, наданої на запит Чернігівської обласної прокуратури від 29.03.2024 №15/3/1-322 вих-24 відповідно до відкритих даних земельного кадастру та геопорталу «Державний водний кадастр: облік поверхневих водних об`єктів», розміщеного на офіційному сайті Держводагентства, поблизу земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 загальною площею 0,1589 га протікає річка Стрижень. Тип об`єкту гідрографії річка, клас об`єкту гідрографії мала, довжина 25 км, площа водозбірного басейну 168 кв км.

Відповідно до акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель визначено охоронну зону навколо об`єкта культурної спадщини на площу 0,1589 га та зону особливого режиму забудови на площу 0,0183 га.

Згідно з кресленням з перенесення меж обмежень земельної ділянки в натуру, схеми розміщення земельної ділянки та кадастрового плану земельної ділянки вказаною землевпорядною документацією щодо ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 встановлено обмеження зона особливого режиму забудови площею 0,0183 га (червона лінія) у її південній частині зі сторони проїжджої частини вул. Коцюбинського.

За інформацією з Національної кадастрової системи (NKS) про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га зареєстровано у Державному земельному кадастрі на підставі заяви №ЗВ-9710339942021 від 30.07.2021 представника КП «Чернігівбудінвест» Дзядзько Анатолія Миколайовича. Державну реєстрацію вказаної земельної ділянки з цільовим призначенням 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури у Державному земельному кадастрі здійснено 11.08.2021 відділом в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. При цьому, площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження через зону особливого режиму забудови, складає 0,0183 га.

Відповідно до інформаційної довідки №385483422 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 не зареєстровані.

Звертаючись до суду, прокурор наголошує на тому, що допущено порушення порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель загального користування

При цьому прокурор зазначає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України)..

Також прокурор зауважив, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 підлягає скасуванню ще й з підстав визначених ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з нездійсненням протягом року державної реєстрації речового права на земельну ділянку з вини заявника.

Підстави представництва прокурором інтересів держави.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та Господарським процесуальним кодексом України.

Прокурор у справі № 927/638/24, що розглядається, звернувся до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Чернігівська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернігів, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому Чернігівська міська рада є відповідачем у цій справі, а прокурор пред`являє позов самостійно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК.

У справі № 927/638/24, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду із зазначеним позовом, на підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави зазначив, що у даному випадку порушення законних інтересів держави полягають у незаконному встановленні цільового призначення земельної ділянки, чим зумовлено її подальшу передачу під багатоквартирну житлову забудову, здійснення якої у межах територій площею 0,017 га та 0,0183 га заборонено, а не використання з метою забезпечення охорони від шкідливих чинників прибережної захисної смуги р. Стрижень та забезпечення безперешкодного функціонування та використання територіальною громадою міста Чернігів території вулиці Коцюбинського.

Порушений інтерес держави в межах пред`явленого позову потрібно розглядати в контексті порушень органом місцевого самоврядування визначеної державою процедури формування з наступною передачею у користування земельної ділянки за рахунок лише тих земель, які призначенні та можуть бути використані для мети їх відведення (будівництво), а не навпаки за рахунок тих територій, забудова яких взагалі заборонена.

Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів територіальної громади міста Чернігова, визначених ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

За приписами статей 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади.

За приписами статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

З урахуванням викладеного у правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі, повноваження щодо вирішення питання про надання у користування земельних ділянок належать до компетенції Чернігівської міської ради.

За змістом статті 18 Земельного кодексу України (на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з положеннями статті 19 вказаного Кодексу (у відповідній редакції) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд зазначає таке.

Щодо правового режиму прибережних захисних смуг:

До складу земель водного фонду статтею 58 Земельного кодексу, яка кореспондує зі статтею 4 Водного кодексу України віднесено землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст. 60 ЗК України, ч. 1 ст. 88 ВК України).

За приписами ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, чинних на час прийняття оскаржуваного рішення, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (ч. 2 ст. 60 ЗК України, ч. 2 ст. 88 ВК України).

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 88 Водного кодексу України, абзац 2 пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (абзац 3 частини 3 ст. 60 ЗК України, частина 7 ст. 88 ВК України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівною документацією визнається затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

З аналізу приписів статті 1 вказаного Закону вбачається, що до містобудівної документації законодавець відніс як генеральні плани населеного пункту, так і комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад.

Саме цією містобудівною документацією, як визначив законодавець, встановлюються прибережні захисні смуги.

Генеральним планом м. Чернігова прибережна захисна смуга вздовж р. Стрижень в межах населеного пункту не встановлювалась, і лише в пояснювальній записці до Генплану зазначено: «Найбільш активні зсуви деформації схилів розвинені на ділянці бортів долини р. Десни від устя р. Стрижень до території ТЕЦ, на крайній східній околиці міста, вздовж Новгород-Сіверського шосе, на схилах балок між вулицями Суворова- Коцюбинського-Воровського-Толстого. Практично на всіх цих схилах крутизна досягає 30% і більше, що створює потенційну небезпеку при певних обставинах перезволоження чи перенавантаження можуть виникнути зсуви. Ризик зсувонебезпечності усугубляється тим, що всі ці ділянки є територією приватної забудови, правила протизсувного освоєння не витримуються. В той же час всілякі аварії служб водопостачання та каналізації, дикі скиди каналізаційних стоків можуть ініціювати ці небезпечні явища. Річка Стрижень знаходиться на даний час в незадовільному санітарно-гігієнічному стані на окремих ділянках в межах міста, особливо на ділянках, де забудова індивідуальна прилягає досить щільно до річок, тому з метою покращення санітарного стану р. Стрижень необхідно влаштувати прибережні смуги і водоохоронні зони згідно Водного Кодексу України шириною 50 м, а для р. Десни 100 м.»

Як встановлено судом, межі та розміри прибережної захисної смуги вздовж р. Стрижень в адміністративних межах м. Чернігова були встановлені Проектом землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж р. Стрижень, що відповідало вимогам законодавства, чинного на час розроблення вказаного Проекту.

При прийнятті ж рішення Чернігівською міською радою від 19.08.2022 №20/VIII-8 чинними були норми Водного кодексу, зокрема ч. 7 ст. 88, відповідно до якої прибережні захисні смуги в межах населених пунктів мають встановлюватися згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Отже при прийнятті пункту 3.1. оскаржуваного рішення Чернігівська міська рада мала би керуватися чинним положеннями законодавства, відповідно до положень якого проектами землеустрою такі межі смуг на підставі ч. 7 ст. 88 Водного кодексу не встановлюються, а лише зазначаються в документації із землеустрою та позначаються органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками.

При цьому, за визначенням проект землеустрою це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Системний аналіз положень статей 1, 2, 4, 16, 16-1, 17, 18, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 1, 25 Закону України «Про землеустрій» дають підстави вважати, що містобудівна документація не є тотожною проекту землеустрою, адже створення цих документів відбувається за різними процедурами, визначеними законодавством, а їх зміст і призначення суттєво відрізняється. А відтак проект землеустрою не може замінити а ні комплексний план просторового розвитку територій територіальної громади, а ні генеральний план м. Чернігова, на підставі яких відповідно до ч. 7 ст. 88 ВК України мають встановлюватися межі прибережних захисних смуг.

Оновлення містобудівної документації на місцевому рівні належить до виключної компетенції місцевих рад (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У матеріалах справи відсутні докази оновлення у встановленому законом порядку містобудівної документації, визначеної частиною 7 ст. 88 Водного кодексу України, якою би встановлювалися межі прибережної захисної смуги річки Стрижень на час прийняття п. 3.1. рішення Чернігівською міською радою від 19.08.2022 №20/VIII-8 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам.

Проте відсутність встановлених згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальної громади або генеральним планом меж прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри визначені законом, а тому при наданні земельної ділянки за відсутності встановлення меж таких смуг зазначеною містобудівною документацією необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими Земельним кодексом України і Водним кодексом України - шириною не менше 25 метрів вздовж урізу води.

При цьому судом враховано, що Проектом землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги вздовж р. Стрижень відбулась фактична підміна понять «прибережної захисної смуги» на «зону заборони забудови» всупереч пояснювальної записки до Генерального плану м. Чернігова, і земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а, розташована у безпосередній близькості до річки Стрижень, фактично накладається на прибережну захисну смугу цього водного об`єкта. Зазначена інформація узгоджується з графічними матеріалами проектів землеустрою.

Разом із тим, наявність землевпорядної документації, в якій не відображено реального складу земельної ділянки (зокрема, як у власне проєкті землеустрою, так і в погодженнях відповідними органами землевпорядної документації щодо відведення спірної земельної ділянки в постійне користування) не спростовує обставин очевидного накладення спірної земельної ділянки та її розташування у межах прибережної захисної смуги річки Стрижень.

Крім того, оскаржуваним пунктом 3.1 рішення Чернігівської міської ради передано в постійне користування комунальному підприємству Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

В контексті цього суд зауважує, що чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

За приписами статей 59 ЗК України, 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом (частина 5 ст. 88 ВК України).

За приписами статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

Таким чином, законодавством визначено мету використання прибережних смуг, а також чітко врегульовано правовідносини щодо встановлення та використання меж прибережних захисних смуг.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 545/1100/20 зазначено, що «Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельним кодексом України та Водним кодексом України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади».

З огляду на викладене, враховуючи особливості розташування спірної земельної ділянки, режим господарської діяльності на землях прибережних захисних смуг водного фонду, мету, з якою спірна земельна ділянка передавалася в користування КП «Чернігівбудінвест» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та судову практику у спорах щодо земель водного фонду, суд дійшов висновку про неправомірність передачі в постійне користування такої земельної ділянки КП «Чернігівбудінвест», оскільки вона не могла передаватися в постійне користування з іншою метою, ніж визначена у частині 3 статті 59 Земельного кодексу України та частини 2 статті 85 Водного кодексу України.

Враховуючи фактичні обставини цієї справи та положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передача в постійне користування комунальному підприємству Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури для будівництво торгово-офісного центру на земельній ділянці водного фонду суперечить наведеним нормам права.

Щодо правового режиму «червоних ліній»

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

За частиною другою цієї ж статті віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, здійснюється за рішенням відповідного органу.

Частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення міської ради) визначено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

В свою чергу, відповідно до п. 1.4. Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 (чинної на час прийняття рішення), ця Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Слід зазначити, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. При цьому земельні ділянки однієї категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений. Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою, водночас чітко врегульовує порядок та підстави такої зміни.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, пунктом 3.1. рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 № 20/VIII-8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га передано останню в постійне користування Комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код КВЦПЗ В.02.10.)

За змістом статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

КВЦПЗ відносить землі за підрозділом 02.10 (Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) до земель розділу 02 (Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше) секції «В» (Землі житлової та громадської забудови).

При цьому, як встановлено судом, спірна земельна ділянка у відповідності до Генерального плану міста Чернігова та проектної документації щодо відведення земельної ділянки розміщена в межах червоних ліній вулиці Коцюбинського (0,0183 га), що визначено як зона особливого режиму забудови, а також частково розташована на вулиці, пішохідній та автомобільній частині дороги. Додатково вказана інформація підтверджується відомостями з Національної кадастрової системи (NKS) про земельну ділянку.

При цьому, як зазначає відповідач, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки міською радою не приймались.

За приписами пункту «а» частини 4 статті 83 Земельного кодексу України майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо є землями загального користування населених пунктів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиця автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено поняття «червоних ліній» як визначених в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі меж існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Таким чином, «червоні лінії» у межах міста відокремлюють межі вулиць, доріг, майданів від території іншого призначення, обмежують території будь-якого призначення (житлові квартали, мікрорайони, промислові і комунальні території, зелені насадження загального користування, тощо).

У містобудівній документації «червона лінія» забудови визначається як межа, що відділяє території загального користування від ділянок землі, відведених під забудову.

Водночас, КВЦПЗ у секції «К» (Землі запасу, резервного фонду та загального користування) містить, зокрема розділ 16 (Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та розділ 18 (Землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).

Отже, зважаючи що спірна земельна ділянка знаходиться у межах земель загального користування (червоних ліній) вуличної мережі, вона не може бути відведена під ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, розташування на якій будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин не допускається.

Визначення виду цільового призначення даної земельної ділянки відповідно до вимог Закону перебуває у компетенції Чернігівської міської ради.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені, зокрема, статтею 21 Земельного кодексу України, згідно якої такі порушення є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Тобто вказаною нормою прямо передбачено право суду визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, рішенням Чернігівської міської ради передано в постійне користування комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:050:0598) площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка розташована на вулиці, пішохідній та автомобільній частині дороги у межах червоних ліній, з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель що, відповідно до вимог ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсним пункту 3.1. рішення Чернігівської міськради від 19.08.2022 №20/VIII-8 про надання земельної ділянки у користування.

Крім цього, суд зауважує, що передача земельної ділянки, яка розташована у безпосередній близькості до річки Стрижень з одного боку, та на вулиці, пішохідній та автомобільній частині дороги з іншого боку, і має функціональне призначення не земель загального користування, а земель з функціональним призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, порушує інтереси територіальної громади ще й з огляду на те, що майбутній користувач такої земельної ділянки наділений потенційними правомочностями встановлення обмежень та/або перешкод мешканцям громади м. Чернігів у русі транспорту і пішоходів на тій частині землі загального користування, яка увійшла у межі відведеної земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598. Тобто, приймаючи рішення про відведення земельної ділянки для будівництва і передачу в користування, надаючи містобудівні умови та обмеження їх забудови, місцева рада не враховувала і не зважила на те, чи відповідають наміри забудовника щодо забудови земельної ділянки містобудівній документації, адже особливості розташування обраної земельної ділянки (в зоні «особливого режиму забудови», зокрема, в межах червоних ліній та безпосередній близькості до водного об`єкту менше 25 м від урізу води) свідчить про невідповідність намірів КП «Чернігівбудінвест» здійснити на цій земельній ділянці нове будівництво у відповідності до вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

Судом враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), а наразі є чинним та породжує відповідні правові наслідки. Отже, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради є належною та ефективною (постанова від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18).

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Такі правові висновки сформовані у пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Відповідно до статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами Прокурора про незаконність оскаржуваного пункту 3.1. рішення Чернігівської міськради від 19.08.2022 №20/VIII-8 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» та, як наслідок, з наявністю підстав для його скасування.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр", який є спеціальним законом при регулюванні відносин у даній справі, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За приписами частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV, відповідно до п. 1 частини 1 статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право постійного користування як речове право на підставі пункту 2 частини 1 статті 4 вказаного Закону підлягає державній реєстрації.

За приписами статті 20 Закону № 1952-IV для проведення державної реєстрації прав разом з заявою подається документ, що посвідчує особу заявника, довіреність, що посвідчує представницькі повноваження, у разі коли особа, яка звертається з заявою про державну реєстрацію діє як представник, копія реєстраційного номера облікової картки платника податку, договір оренди та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, визначених статтею 27 вказаного Закону.

Як встановлено судом, згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка 7410100000:02:050:0598, площею 0,1589 га зареєстрована 11.08.2021 відділом в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. При цьому, речові права на вказану земельну ділянку на час розгляду справи не зареєстровані.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що вина вказаних осіб щодо нездійснення реєстрації речового права на земельну ділянку полягає у бездіяльності, яка виражена у формі нереалізації безперешкодної можливості у вчиненні відповідних реєстраційних дій шляхом звернення до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, з огляду на чинність рішення міської ради та функціонування електронних сервісів ДЗК. Втім така реєстрація більше року (з серпня 2022 року по червень 2024 року) здійснена не була.

Матеріалами справи відсутність вини заявника належними та допустимими доказами не спростована.

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 7410100000:02:050:0598, площею 0,1589 га, як земельної ділянки з функціональним призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Водночас, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права територіальної громади, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача, який призведе до відновлення правового стану, який існував до порушення, є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Скасування державної реєстрації є способом захисту, який прямо передбачений статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може розглядатись як ефективний спосіб захисту, зокрема, у випадку так званої "фантомної" реєстрації (тобто реєстрації об`єктів, які взагалі не підлягають реєстрації в якості нерухомого майна) або подвійної реєстрації речових прав на вже існуючий об`єкт нерухомого майна із зазначенням інших його характеристик, наприклад, адреси. Такі правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 904/6943/20, від 24.05.2023 у справі № 910/2151/22.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, далі Порядок № 1051).

Відповідно пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за встановленою формою особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

В свою чергу, обов`язковість рішення суду закріплена в статті 129 Конституції України, статті 18 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав територіальної громади міста Чернігова, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення спірної ділянки.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для формування нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах міста.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, в контексті заявлених прокурором позовних вимог, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що доводи і заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження з огляду на встановлені факти та висновки суду.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Прокурором при зверненні до суду сплачено 6056,00 грн судового збору.

Позов Чернігівською обласною прокуратурою подано через підсистему "Електронний суд".

Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання прокурором позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 4844,80 грн (6056,00 грн х 0,8), який і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 4844,80 грн покладається на відповідача.

Крім того, суд зауважує, що у зв`язку зі сплатою прокурором при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 3.1. рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 №20/VIII-8 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення та передано в постійне користування комунальному підприємству Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, по вул. Коцюбинського, 84-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:050:0598 площею 0,1589 га, яка здійснена 11.08.2021 відділом в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

4. Стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, будинок 7, м. Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ 34339125) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код ЄДРПОУ 02910114) 4844,80 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя Т.О.Кузьменко