Рішення

від 18.11.2024 по справі 927/883/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/883/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом: Приватного підприємства "КТ ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 45341629), вул. Лазаряна, будинок 22, м. Дніпро, 49010

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІРЖАВЕЦЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32533167), вул. Шевченка, будинок 104, с. Іржавець, Ічнянський район, Чернігівська область, 16732

про стягнення 32303,85 грн.

представники сторін не викликались;

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області 16.09.2024 року через канцелярію суду надійшла позовна заява № 533 від 13.09.2024 року Приватного підприємства "КТ ТРЕЙДІНГ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІРЖАВЕЦЬКЕ" про стягнення 185 263,85 грн заборгованості за поставлений товар відповідно до Договору поставки нафтопродуктів № 228Г від 11.03.2024 з яких: 152 960,00 грн основного боргу, 24 226,59 грн пені, 2685,42 грн 3% річних та 5 391,84 грн інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 228Г від 11.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Позивач повідомлений належним чином про розгляд справи про що свідчить довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет сторони.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали від 20.09.2024 № 0600964486007.

В розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем 03.10.2024 подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 520 від 02.10.2024. Так, відповідно до поданої заяви позивач зазначає про те, що 19.09.2024 року відповідачем здійснено оплату на суму 152 960,00 відповідно до платіжної інструкції № 1998 від 19.09.2024. Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 226,59 грн пені, 2685,42 грн 3% річних та 5 391,84 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 028,00 грн сплаченого судового збору та 20 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання.

Отже, строк для вчинення процесуальних дій становить до 18.10.2024.

Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем у порядку та строки, встановлені процесуальним законодавством.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви, з огляду на що позовні вимоги становлять: стягнення з відповідача на користь позивача 24 226,59 грн пені, 2685,42 грн 3% річних та 5 391,84 грн інфляційних втрат.

Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.03.2024 між СТОВ «Іржавецьке» (далі - Покупець) та Приватним підприємством КТ ТРЕЙДІНГ (далі - Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів№ 228Г (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору:

п. 1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти, (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором.

п. 1.2. Вид нафтопродуктів (найменування), одиниці виміру та кількість Товару, що підлягає передачі за цим Договором, визначаються Сторонами та відображаються в рахунках-фактурах, видаткових накладних..

п. 1.3. Якісь товару, що передається за цим Договором, має відповідати технічним умовам і державним стандартам, які діють на території України.

п. 2.2. Поставка Товару здійснюється партіями на підставі Заявок на поставку Товару (електронних чи усних), що мають містити найменування Товару, кількість, ціну, строк та інші умови поставки Товару.

Поставка Товару здійснюється Постачальником у строки, визначені у Заявці на поставку Товару до цього Договору. (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору кожна партія Товару повинна супроводжуватись комплектом документів, а саме:

2.4.1. Сертифікатом відповідності Товару;

2.4.2. Паспортом якості на Товар, виданого заводом виробником, в якому містяться фізико-хімічні характеристики якості та відповідності Товару встановленим нормам.

2.4.3. Видатковою накладною

2.4.4. Товарно-транспортною накладною.

Згідно з п. 3.1. Договору, перехід права власності на товар відбувається після підписання Сторонами відповідних видаткових накладних.

Пункт 3.3. зазначає про те, що Покупець зобов`язаний прийняти Товар, що поставляється по даному Договору, протягом 1 (одного) календарного дня з моменту готовності Товару до передачі, про що Постачальник повідомляє Покупця. У разі відмови Покупця прийняти Товар у зазначені строки, Покупець відшкодовує Постачальнику вартість зберігання Товару у нафтосховищі, а також протягом 3 (трьох) банківських днів сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 5 % від вартості відповідної партії Товару.

Покупець має право не приймати Товар у випадку поставки Товару неналежної якості, тобто такого що не відповідає вимогам цього Договору, та у випадках, коли партія Товару не супроводжується документами, визначеними у п. 2.4. цього Договору. (п. 3.4. Договору).

Розділ 4 Договору визначає ціну товару, загальну суму Договору.

Так, відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору ціна Товару визначається Сторонами та відображається в рахунках-фактури, видаткових накладних.

Ціна товару може змінюватись протягом строку дії даного договору.

Відповідно до пунктів 4.3., 4.4. Договору, ціна Товару, визначена у рахунках-фактури може змінюватись до поставки Товару по даній Партії Товару тільки у випадках двостороннього узгодження Сторонами Договору таких змін, про що складається Додаткова угода.

Загальна сума даного Договору складається з вартості партій, що були поставлені Покупцю протягом строку дії Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% за кожну партію Товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку фактури Постачальника.

Форма розрахунків: безготівковий розрахунок (п. 5.3. Договору).

Крім того, відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору, за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Покупець несе відповідальність за порушення строків оплати Товару, і на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2. Договору, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку в Господарському суді Чернігівської області.

п. 9.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення його печатками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині оплати до повного виконання зобов`язань по даному Договору. У випадку відсутності заяв Сторін про розірвання Договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до моменту закінчення строку, встановленого в цьому пункті Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

Відповідно видаткових накладних № РН-0000464 від 14.03.2024 на суму 249960,00 грн, № РН-0000487 від 15.03.2024 на суму 255000,00 грн, № РН-0000703 від 22.03.2024 на суму 258000,00 грн позивач виконав свої зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів в повному обсязі.

Крім того, відповідачу направлялись рахунки-фактури:

- № СФ-0000246 від 11.03.2024 на суму 249960,00 грн на поставку газу скрапленого (2711190000) кількість 10 000 л.

- № СФ-0000327 від 14.03.2024 на суму 260040,00 грн на поставку газу скрапленого (2711190000) кількість 10 000 л.

- № СФ-0000469 від 21.03.2024 на суму 258000,00 грн на поставку газу скрапленого (2711190000) кількість 10 000 л.

Факт виконання позивачем обов`язків та отримання відповідачем Товару також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти):

- № 0000000460 від 14.03.2024;

- № 0000000483 від 15.03.2024;

- № 0000000693 від 22.03.2024;

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до платіжних інструкцій № 4543 від 11.03.2024 на суму 249960,00 грн, № 4561 від 14.03.2024 на суму 260040,00 грн,№ 1810 від 27.05.2024 на суму 100000 грн відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару на загальну суму 610000 грн.

Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 152960,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1998 від 19.09.2024 відповідач сплатив 152960,00 грн в рахунок погашення заборгованості.

Отже, станом на день винесення рішення судом, відповідачем повністю погашена заборгованість перед позивачем в сумі 152960,00 грн.

З огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання по оплаті вартості Товару, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 24 226,59 грн пені та 2685,42 грн 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 25.03.2024 по 13.09.2024, та 5 391,84 грн інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання з квітня 2024 року по липень 2024 року.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 762960 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000464 від 14.03.2024, № РН-0000487 від 15.03.2024, № РН-0000703 від 22.03.2024, товарно-транспортними накладними № 0000000460 від 14.03.2024, № 0000000483 від 15.03.2024, № 0000000693 від 22.03.2024.

Крім того, позивачем виставлялись рахунки-фактури на оплату, а саме: № СФ-0000246 від 11.03.2024, № СФ-0000327 від 14.03.2024, № СФ-0000469 від 21.03.2024.

За умовами Договору оплата Товару здійснюється за 100% попередньою оплатою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вартість Товару оплатив у повному обсязі.

При цьому, як встановлено судом, Товар, поставлений згідно з накладними № РН-0000464 від 14.03.2024, № РН-0000487 від 15.03.2024 оплачено відповідачем у строки, встановлені Договором, товар, отриманий відповідно до накладної № РН-0000703 від 22.03.2024 оплачено відповідачем з порушенням строків оплати.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати Товару за накладною № РН-0000703 від 22.03.2024, позивачем пред`явлено до стягнення 24226,59 грн пені, 2685,42 грн 3% річних та 5391,84 грн інфляційних.

Судом здійснено перерахунок пені, інфляційних та 3% річних та встановлено, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, виконані арифметично вірно, вказані суми нараховані обґрунтовано та підлягають до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач проти позову не заперечив, жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати до суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає таке.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Позивач просить стягнути з відповідач 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано ордер серії СВ № 1099232 від 09.09.2024, договір про надання правничої допомоги № 03/09/24 від 09.09.2024, акт-розрахунок, платіжну інструкцію № 3005 від 01.10.2024.

Стаття 59 Конституції України регламентує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ГПК України).

У частині четвертій статті 62 ГПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до частин першої-третьої якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі мінами, внесеними, зокрема рішенням Ради адвокатів України від 19 травня 2023 року № 32) (далі - Положення), встановлено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

У підпункті 12.4 пункту 12 Положення, у якому зазначено всі обов`язкові реквізити, що має містити ордер, визначено, що у ордері на надання правничої (правової) допомоги має бути вказано назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко вказав, які саме реквізити та відомості повинен містити ордер, зокрема, назву конкретного органу або групи органів.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Як убачається зі змісту ордера серії СВ № 1099232 від 09.09.2024, який був доданий до матеріалів справи № 927/883/24 на підтвердження адвоката Дудки Олени Вікторівни, у графі «назва органу, у якому надається правнича допомога» останній не містить жодних відомостей про орган, у якому надається правнича допомога.

Отже, такий ордер не можна вважати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у суді.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Приватного підприємства «КТ Трейдінг» про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

2.Позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іржавецьке" (код ЄДРПОУ 32533167, вул. Шевченка, будинок 104, с. Іржавець, Ічнянський район, Чернігівська область, 16732 на користь Приватного підприємства "КТ Трейдінг" (код ЄДРПОУ 45341629, вул. Лазаряна, будинок 22, м. Дніпро, 49010) пеню в сумі 24226,59 грн, 3% річних в сумі 2685,42 грн, інфляційні втрати в сумі 5391,84 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Кузьменко