Ухвала

від 12.11.2024 по справі 922/4571/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4571/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржник - арбітражний керуючий Черкасов С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

від 26.08.2024

у складі колегії суддів: Попкова Д.О. (головуючого), Стойки О.В., Істоміної О.А.

за результатами розгляду заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023

у справі № 922/4571/14

за заявою боржника Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14 апеляційну скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" Сидори Сергія Івановича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 скасовано. Скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" ОСОБА_1 на дії ліквідатора Черкасова С.А. задоволено частково. Зобов`язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" Черкасова С.А. витребувати з чужого незаконного володіння майно, в решті вимог скарги відмовлено.

09.07.2024 ліквідатор - арбітражний керуючий Черкасов Станіслав Андрійович звернувся до Східного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі

№ 922/4571/14 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відмовлено ліквідатору - арбітражному керуючому Черкасову Станіславу Андрійовичу у задоволенні заяви про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 за нововиявленими обставинами.

14.09.2024 арбітражний керуючий Черкасов Станіслав Андрійович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14, сформована в системі "Електронний суд" 14.09.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича у справі № 922/4571/14 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.09.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 касаційну скаргу арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).

03.10.2024 арбітражний керуючий Черкасов Станіслав Андрійович направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 922/4571/14 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 12.11.2024 о 10:15 год.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, арбітражним керуючим Черкасовим Станіславом Андрійовичем подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023.

Касаційну скаргу мотивовано наступним:

- Судом апеляційної інстанції не враховано, що відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , та подальший розгляд апеляційної скарги проводився за апеляційною скаргою особи яка не набула статусу учасника справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309", що підтверджується ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 922/4571/14. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14;

- Судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено матеріали справи, які, на думку суду, є підставою для визначення ОСОБА_1 як уповноваженої особи акціонерів банкрута, а саме протокол загальних зборів акціонерів № 1/2012 від 27.04.2012;

- Судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів № 1/2012 від 27.04.2012 ОСОБА_1 було визначено уповноваженою особою акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" виключно для проведення процедури санації, яка повинна була бути проведена відповідно до вимог статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв на той час.

- Суд апеляційної інстанції покликався на зміст ухвали Господарського суду Харківської області від 21.03.2021 у справі № 922/4571/14, щодо якої відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Скаржник в судовому засіданні 12.11.2024 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Згідно частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як визначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985).

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ у справі "Беллє проти Франції" від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України").

Згідно пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто нормами процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставиться у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства).

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання розгляду скарг на дії ліквідатора врегульовано нормами спеціального законодавства (статті 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства), а отже, належить до першої групи питань.

Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства щодо банкрутства (Закон про банкрутство, Кодекс України з процедур банкрутства).

Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання.

Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, у касаційному порядку у справах про банкрутство не підлягають оскарженню постанови судів апеляційної інстанції, предметом перегляду яких були ухвали судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на дії арбітражного керуючого, можливість оскарження яких в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, жодних винятків для перегляду в касаційному порядку рішень суду апеляційної інстанції, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у процедурі банкрутства, за нововиявленими обставинами вказана норма не містить.

Частинами першою та другою статті 325 ГПК України визначено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Частинами шостою та сьомою статті 325 ГПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Як вже було зазначено, правила касаційного перегляду згідно з діючим законодавством про банкрутство не допускають перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі про банкрутство, прийнятих за наслідком розгляду скарг на дії арбітражного керуючого.

Враховуючи викладене, такі ж правила повинні застосовуватися на стадії касаційного перегляду рішень судів, які є результатом розгляду заяв про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у справі про банкрутство, прийнятих за наслідком розгляду скарг на дії арбітражного керуючого.

В цьому випадку предметом касаційного оскарження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024, прийнята за результатами розгляду по суті заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, якою було переглянуто ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023, прийняту за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора у справі № 922/4571/14 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309", можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, оскільки частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перегляд в касаційному порядку судових рішень прийнятих за результатами розгляду скарг на дії/бездіяльність арбітражного керуючого, то не підлягає касаційному оскарженню ухвала апеляційного суду постановлена за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 у справі № 922/4571/14 підлягає закриттю, оскільки вказана касаційна скарга подана на судове рішення, яке відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.

Також, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що вказане не є відступленням від правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у цій справі № 922/4571/14, оскільки предметом касаційного перегляду у вказаній постанові була ухвала Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 про відмову ОСОБА_2 у відкритті провадження за заявою про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 за нововиявленими обставинами, яка не є судовим рішенням ухваленим за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами по суті, а стосується процесуального питання про відмову у відкритті провадження та питання дотримання права на доступу до суду.

Керуючись положеннями статей 234, 287, 296 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 у справі № 922/4571/14.

2. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков