Постанова

від 31.10.2024 по справі 990/188/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/188/23

Провадження № 11-191заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Петренко Ю. В.,

розглянула на відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Тацій Л. В., Берназюк Я. О., Стародуб О. П., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.) від 29 липня 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про оскарження актів Комісії, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і

ВСТАНОВИЛА:

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати:

- рішення ВККС № 37/зп-23 від 26 липня 2023 року в частині визнання, що зафіксоване під час складання кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення про складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затверджене рішенням Комісії від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18 (далі - Положення № 211/зп-18), кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0075046 (зафіксовано 28 серпня 2019 року) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит;

- рішення ВККС № 39/зп-23 від 26 липня 2023 року про:

визнання зафіксованого під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 істотним, що має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит;

затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, додаток 4 №, в яких навпроти графи з прізвищем ОСОБА_1 є помітка «не складено»;

затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, додаток 6, в яких навпроти графи з прізвищем ОСОБА_1 є помітка «не складено», а також;

- зобов`язати ВККС включити ОСОБА_1 до рейтингів кандидатів на посаду судді: місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду, місцевого загального суду та зарахувати до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого адміністративного суду, місцевого господарського суду та місцевого загального суду.

Прохання мотивувала тим, що вона як кандидатка на посаду судді виконувала (28 серпня 2019 року) практичне завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, яке полягало у написанні модельного судового рішення за результатами модельного розгляду справи по суті на підставі наявних у справі документів.

Після виконання письмового практичного завдання уповноважені представники Комісії склали стосовно неї протокол реєстрації порушень, в якому зазначили, що уповноважений представник Комісії зафіксував, що під час виконання практичного завдання вона як кандидатка на посаду судді відкрила на офіційному вебпорталі Верховної Ради України «Законодавство України» рішення Конституційного Суду України (від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та від 25 жовтня 2000 року № 12-рп/2000; далі - Рішення КСУ, КСУ відповідно).

Пояснювала, що відкриття рішень КСУ зумовлювалося необхідністю перевірити доводи сторін, викладених у модельній справі, які за умовами модельної справи містили покликання позивачки та відповідача, зокрема, на Рішення КСУ від 17 липня 2018 року № 6-р/201. ОСОБА_1 наголошує, що зміст рішення КСУ був визначальним при розв`язанні спору в модельній справі.

На її переконання, рішення КСУ, яким визнається певна норма закону неконституційною, як-от в конкретному випадку підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», стає частиною підданого судовому конституційному контролю нормативно-правового акта. Якщо під електронним текстом цього акта є гіперпосилання, яке передбачає прямий перехід за посиланням на згадане Рішення КСУ як джерело, яким можна користуватися під час виконання практичного завдання, то воно відноситься до дозволеного Комісією джерела, розміщеного на офіційному вебпорталі парламенту України «Законодавство України».

Гадає, що чинне законодавство не забороняє користування під час написання модельного судового рішення Рішеннями КСУ.

Далі вказує, що Комісія ухвалила необґрунтоване рішення, без уваги на всі обставини, що мають значення для його ухвалення, без дослідження належним чином фактів порушення та без урахування права особи на участь у процесі ухвалення рішення.

ВККС порушила принцип рівності перед законом, не запобігла проявам дискримінації щодо кожного з кандидатів на посаду судді, зокрема, стосовно тих, які набрали менше 75 % максимально можливого бала та визнані такими, що не склали кваліфікаційного іспиту лише з однієї спеціалізації, та тих, щодо яких складений протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією, хоча в інших двох спеціалізаціях порушення не були виявлені, та до того ж вони отримали високі бали, але їх визнали такими, що не склали кваліфікаційного іспиту за всіма спеціалізаціями.

2. Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Вважає, що за пунктом 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 учасники іспиту мають певні права і повинні утримуватися від порушення заборон кваліфікаційного іспиту. Зокрема, учасник має право, серед іншого, на використання під час виконання практичного завдання таких нормативно-правових актів, як закони, кодекси, коментовані кодекси, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. За підпунктом 6 пункту 17.2 розділу IV цього Положення учасник іспиту не повинен використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, які не передбачені підпунктом 5 пункту 17.1 розділу IV Положення № 211/зп-18, тощо.

Згідно з пунктом 18 розділу IV цього Положення у разі порушення особою порядку складення іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту. Відповідно до пункту 22 цього розділу факт порушення порядку складення іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією.

28 серпня 2019 року о 10 год 02 хв під час виконання учасниками іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду уповноважені представники Комісії зафіксували порушення учасником іспиту з індивідуальним кодом 0075046 ( ОСОБА_1 ) порядку складення кваліфікаційного іспиту та о 16 год 27 хв склали протокол реєстрації порушення підпункту 5 пункту 17.1 та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18.

Зміст порушення полягав у тому, що кандидатка на посаду судді з індивідуальним кодом 0075046 ( ОСОБА_1 ) відкрила за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України тексти рішень КСУ, які є джерелом інформації на електронних носіях, користування яким не дозволялося за правилами підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV цього Положення.

26 липня 2023 року Комісія розглянула питання про затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, дослідила протоколи реєстрації порушень з долученими до них додатками та поясненнями кандидатів і вирішила, що порушення, зафіксовані під час виконання учасниками іспиту анонімного письмового практичного завдання, є істотними. У зв`язку із цим Комісія ухвалила рішення № 37/зп-23, яким, зокрема, визнала ОСОБА_1 такою, що допустила істотне порушення порядку складання кваліфікаційного іспиту, яке зумовлює визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

26 липня 2023 року Комісія ухвалила рішення № 39/зп-23, яким визнала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18, які, зокрема, скоїла ОСОБА_1 , є істотними та достатніми, щоб визнати її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, та затвердила декодовані результати анонімних письмових практичних завдань та загальні результати іспиту.

З погляду представника відповідача, наведені обставини спростовують доводи позивачки про незаконність та необґрунтованість рішень Комісії від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 про їхню невідповідність вимогам статті 78 Закону № 1402-VIII, а також що вони були ухвалені з порушенням принципів рівності перед законом та пропорційності (неспівмірність встановленого порушення та його негативних наслідків для позивачки).

Конкретизує, що 28 серпня 2019 року перед початком другого етапу кваліфікаційного іспиту з адміністративної спеціалізації позивачка, як і інші учасники іспиту, була ознайомлена під підпис із загальними правилами виконання анонімного письмового практичного завдання під час кваліфікаційного іспиту. Учасники були обізнані зі згаданим вище переліком нормативно-правових актів, які дозволяється використовувати під час виконання практичного завдання на спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах та/або на власних паперових носіях видавничого тиражування. Перед проведенням кваліфікаційного іспиту, ще 09 липня 2019 року, о 17 год 23 хв на офіційному вебсайті ВККС (стара версія) у розділі «Всі новини» опублікувала новину із правилами складення кваліфікаційного іспиту, в якій також зазначила про заборону використання під час виконання практичного завдання, зокрема, таких джерел інформації: текстів судових рішень за результатами розгляду судами України справи по суті; інформаційних листів; аналітики розгляду справ судами України; збірників постатейних покажчиків правових позицій; науково-методичної літератури.

Безпосередньо перед початком виконання практичного завдання уповноважений представник Комісії нагадував усім учасникам іспиту про заборону шукати та відкривати тексти рішень КСУ.

Персонально позивачка до початку виконання анонімного письмового практичного завдання була ознайомлена з переліком дозволених для використання нормативно-правових актів та джерел інформації та достеменно знала про заборону використання не дозволених переліком джерел інформації. Тому, коли під час складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 порушила правила Положення № 211/зп-18, яке за загальноприйнятими стандартами академічної доброчесності є: нормативно-етичним підґрунтям правил зобов`язань та заборон, що застосовуються до учасників кваліфікаційного іспиту; проявом якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та негативно впливають на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу, ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності позивачки, Комісія з дотриманням меж, порядку та у спосіб, визначений Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) і цим Положенням № 211/зп-18, визнала, що порушення, яке скоїла кандидатка на посаду судді ОСОБА_1 , є істотним і відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI цього Положення є безумовною підставою для припинення участі позивачки у кваліфікаційному іспиті та визнання такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 липня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Цей суд виходив з того, що суть кваліфікаційного іспиту - це атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді, а мета - виявлення належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, отриманого, з-поміж іншого, за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя (частини перша та друга статті 78 Закону № 1402-VIII). Порядок складення кваліфікаційного іспиту й методика оцінювання кандидатів передбачають правила проходження іспиту й низку прав, обов`язків та заборон для кандидатів, зокрема, щодо джерел інформації, дозволених і заборонених їм для використання під час виконання практичного завдання (частина п`ята статті 78 Закону № 1402-VIII, пункт 17 розділу IV Положення № 211/зп-18).

Порушення особою порядку складення кваліфікаційного іспиту надає ВККС право на будь-якому етапі припинити її участь в іспиті та визнати такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Особа вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит, у випадку допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням ВККС визнано істотним (пункт 18 розділу ІV «Порядок складення іспиту», пункт 8, підпункт 5 пункту 12 розділу VІ Положення № 211/зп-18).

Суд виходив з того, що факт відкриття позивачкою під час виконання анонімного письмового практичного завдання тексту Рішень КСУ, тобто забороненого під час виконання такого завдання джерела, підтверджується наявними у справі доказами, які належним чином зафіксував працівник ВККС і які позивачка не оскаржує, і вони ніким не заперечуються.

Вимоги підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення № 211/зп-18 містять чітку заборону кандидату на посаду судді на використання під час виконання практичного завдання будь-яких інших джерел інформації (не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 цього Положення), а отже, відкриття недозволеного джерела інформації, яким у цьому випадку є Рішення КСУ, підпадає під заборонені Положенням № 211/зп-18 дії і становить порушення порядку складення іспиту.

Кандидат на посаду судді на стадії складення кваліфікаційного іспиту є особою, яка вже успішно склала відбірковий іспит, пройшла спеціальну перевірку та спеціальну підготовку (що підтверджується наявними матеріалами справи), а тому повинна мати досвід роботи з різними системами пошуку законодавства і демонструвати належну обачність та обережність при роботі з джерелами інформації під час іспиту, а також враховувати вимоги підпункту 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу ІV Положення № 211/зп-18.

Суд зважив також на те, що 28 серпня 2019 року, перед початком другого етапу кваліфікаційного іспиту з адміністративної спеціалізації, позивачку та інших учасників іспиту ознайомили під підпис із загальними правилами виконання анонімного письмового практичного завдання, а також що ВККС відповідно до вимог пункту 18 розділу ІV «Порядок складення іспиту», пункту 8, підпункту 5 пункту 12 розділу VІ Положення № 211/зп-18 наділена повноваженнями на будь-якому етапі припинити участь особи в складенні кваліфікаційного іспиту і визнати її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, у разі допущення цією особою такого порушення порядку його складення, яке рішенням Комісії визнано істотним.

У контексті наведеного суд першої інстанції виснував, що доводи позивачки про те, що Положення № 211/зп-18 не забороняє під час виконання практичного завдання використовувати рішення КСУ (навіть з урахуванням того, що 28 серпня 2019 року Комісія надала для виконання практичного завдання модельну справу, яка містила посилання на відповідне рішення КСУ), є безпідставними та необґрунтованими.

Підсумовуючи, суд підкреслив, що ВККС ухвалила оскаржувані рішення стосовно позивачки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, а тому підстав для їх скасування не встановлено.

Проте суд не погодився з висновками ВККС у частині оцінки морально-етичної сторони поведінки позивачки через недотримання або порушення правил академічної доброчесності. Натомість погодився з доводами позивачки про те, що бракувало правничих підстав для покликання Комісією в оспорюваному рішенні на поняття академічної доброчесності, визначення якого наведено у Законі України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII), оскільки з огляду на окреслену в преамбулі цього Закону сферу його дії, правовідносини, які виникають під час оцінювання кандидатів на посаду судді у межах процедури кваліфікаційного іспиту, ним не регулюються.

Також суд зважив на те, що поняття академічної доброчесності та її загальних стандартів у рішенні Комісії уяснено і використано не у значенні, вжитому в Законі № 2145-VIII, і власне посилань на цей Закон в оскаржуваних рішеннях немає, натомість контекст такого посилання розкрито через значимість забезпечення довіри до результатів іспиту, позбавлення будь-кого з учасників невиправданих переваг та усунення сумнівів у справедливості оцінювання.

Відтак мотиви Комісії про академічну доброчесність, яка є категорією, що визначена законодавством про освіту і застосовується до правовідносин, що виникають у сфері освітнього процесу, суд визнав помилковими, проте така хибність висновків ВККС в частині порушення позивачкою академічної доброчесності не впливає на правомірність рішення відповідача, бо за змістом підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі, коли допустила порушення порядку складення іспиту, яке за рішенням Комісії є істотним.

4. Позивачка не примирилася із цим рішенням суду та звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і постановити нове - про задоволення позову.

У скарзі, яка за обсягом та змістом є розлогою, позивачка наводить підстави та мотиви для втручання в оскаржуване судове рішення і ухвалення нового судового рішення, яким просить визнати слушність, підставовість, аргументованість, правильність та справедливість її позовних вимог.

Зі змісту цих підстав, мотивів і зумовленої ними нормативної бази можна побачити, що доводи апеляційної скарги в основному є подібними до доводів позовної заяви. Вони здебільшого дублюють доводи позовної заяви, або конкретизують їх, або оновлюють форму їхнього викладу.

Суть доводів апеляційної скарги зводиться до того, що дії позивачки з використання Рішень КСУ під час виконання письмового практичного завдання в рамках кваліфікаційного іспиту Комісія кваліфікувала як істотне порушення кваліфікаційного іспиту, хоча ознак для такої юридичної оцінки нема.

Вказує, що визначений ВККС перелік дозволених під час виконання практичного завдання джерел не місить усіх актів, що складають систему законодавства України, а дозволені коментовані кодекси містять цитати та покликання на рішення КСУ.

Приміром, авторка скарги звертає увагу на те, що вона під час виконання практичного завдання відкрила постанову Кабінету Міністрів України, яка не міститься у переліку дозволених до використання, проте в протоколі порушення це не було відображено.

Положення № 211/зп-18 містить суперечливі та нечіткі формулювання, що ускладнює тлумачення та застосування його правил і надає ВККС дискреційні повноваження на довільний, безмежний, неунормований вибір підстав для визнання особи такою, що не пройшла кваліфікаційний іспит, що, своєю чергою, ілюструє, яким чином певні означені вище норми цього Положення не відповідають критерію якості закону (їх ясності і недвозначності), уможливлюють розширення до неможливого їх трактування у правозастосовній практиці і бути предтечою до свавільного застосування.

Переконує, що Комісія і суд неправильно потрактували її поведінку щодо відкриття Рішень КСУ як свідому (осмислену). Натомість у неї не було умислу на такі дії; просто вона добросовісно помилилися (схибила) через намір ретельно і, в її розумінні, правильно виконати практичне завдання. За такої установки вона не могла умисно грубо знехтувати правилами складання іспиту або зневажливо поставитися до цих правил, щоб таку її поведінку можна було розцінити як істотне порушення.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов необачного висновку про те, що «відповідач надав належну оцінку допущеному позивачкою порушенню порядку складення кваліфікаційного іспиту та обґрунтував мотиви, з яких він розцінив ці порушення як істотні», позаяк жодні докази не підтверджують того, що дії позивачки стосовно відкриття рішень КСУ суперечать принципам справедливості, законності, прозорості і рівності для всіх учасників іспиту.

ВККС не навела детальних мотивів на підтвердження істотності порушення, яке вона використала для визнання її такою, що не склала іспит. Через те що на законодавчому рівні критерії істотності поставленого їй за провину порушення правил складання іспиту не запроваджені, а ті, які використала ВККС, не є передбачуваними, позивачка просить визнати, що ВККС оспорюване рішення ухвалила на підставі припущень, бо не мала належних доказів на підтвердження факту свідомого порушення правил складення іспиту.

Скаржниця не погоджується з позицією суду про те, що неправильне покликання ВККС у спірному рішенні на поняття академічної доброчесності не впливає на правомірність рішення.

Дещо конкретизованими, але по суті такими самими, як у позовній заяві, є доводи скаржниці про порушення порядку розгляду питання про скоєння нею істотного порушення кваліфікаційного іспиту, про обмеження її права брати участь у розгляді цього питання. Нагадує, що Комісія такими своїм діями позбавила її можливості висловити свої пояснення по суті порушення.

Далі вказує, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позову про порушення принципу пропорційності, коли ухвалював оскаржуване судове рішення. Суд не мотивував, чим підтверджується його міркування про те, що Комісія дотрималася принципу пропорційності і не чинила дискримінації.

Позивачка переконує, що суд першої інстанції також не зважив на доводи позовної заяви про те, що вона під час іспиту відкривала нормативно-правові акти, які не входять до переліку дозволених до використання під час складання іспиту, зокрема, Конституцію України та постанову Кабінету Міністрів України, не зважив на її пояснення та відомості, зафіксовані на відео.

Звертає увагу на некоректність підготовки модельної справи, що є проявом неорганізованості кваліфікаційного іспиту та недосконалості нормативного регулювання правил його проведення, що добросовісно викликало, принаймні в неї, переконання про легітимність використання Рішень КСУ.

Суд першої інстанції не перевірив законність втручання відповідача у права позивачки, гарантовані пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і таким чином продемонстрував, що судовий розгляд справи був неповним, оскільки обставини, що мають значення для справи, залишилися нез`ясованими.

Ще авторка скарги посилається на нормативну базу, яка є застосовною до спірних правовідносин, і переконує, що суд першої інстанції хибно погодився з законністю і обґрунтованістю дій та рішень ВККС, яка насправді неправильно і неточно застосувала правила проведення іспиту. Через це поведінка позивачки під час виконання письмового практичного завдання, яка на ділі не була протиправною, отримала натомість протилежну за значенням правову оцінку.

Протиправність судового рішення авторка скарги вбачає в тому, що суд погодився з тим, що ВККС може визнати кандидата таким, що не склав кваліфікаційний іспит, не на підставі частини сьомої статті 78 Закону № 1402-VІІІ, яка прописує, що особою, яка не склала кваліфікаційний іспит, вважається та, яка набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, а на підставі підпункту 5 пункту 12 розділу VІ Положення № 211/зп-18 - за наслідками виявлення порушення, відображеного в протоколі про реєстрацію порушення кваліфікаційного іспиту.

Акцентує увагу на тому, що суд неповно з`ясував обставини, які впливають на наслідки розгляду справи, визнав встановленими обставини щодо наявності порушення Положення № 211/зп-18, хоча такі Комісія не довела належним чином. Вкотре нагадує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, були виведені на підставі неправильного застосування норм матеріального права та через порушені норми процесуального права. У кінцевому підсумку такі дії суду призвели до неправильного вирішення справи, що є підставами для скасування оскаржуваного рішення.

5. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року - без змін.

Стверджує, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дослідив докази у справі, надав їм правильну правову оцінку, з урахуванням чого ухвалив обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Здебільшого відзив інтерпретує висновки оскаржуваного рішення суду.

Позивачка подала заперечення на відзив, у яких виокремлює, що відзив наповнений загальними формулюваннями та деклараціями щодо правильності висновку суду першої інстанції, але не містить мотивів та обґрунтувань супроти доводів апеляційної скарги, хоча за процесуальним законом мав би містити.

6. Ухвалою від 03 вересня 2024 року Велика Палата відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 23 вересня 2024 року призначила розгляд справи на 11 годину 00 хв. 31 жовтня 2024 року.

7. Обставини справи коротко можна навести так.

03 квітня 2017 року Комісія ухвалила рішення № 28/зп-17, яким оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

Позивачка брала участь у цьому доборі як особа, яка не має стажу роботи на посаді помічника судді більше трьох років, була допущена до складення відбіркового іспиту, що відбувся 31 жовтня 2017 року, за результатами якого рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 визнана такою, що успішно його склала та попередньо допущена до наступної стадії добору кандидатів на посаду судді місцевого суду.

За результатами проведеної спеціальної перевірки в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду ОСОБА_1 визнали такою, що відповідає установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді, та рішенням Комісії від 01 серпня 2018 року № 184/зп-18 направили для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України. Після успішного проходження програми спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді в Національній школі суддів України матеріали позивачки направлені до Комісії для складення нею кваліфікаційного іспиту.

ВККС 24 червня 2019 року ухвалила рішення № 107/зп-19 про призначення кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, стосовно 370 кандидатів на посаду судді, визначила графік його проведення та черговість етапів: перший етап - складення письмового анонімного тестування; другий етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду; третій етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду; четвертий етап - виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду.

01 серпня 2019 року позивачка взяла участь у складанні письмового анонімного тестування під згенерованим індивідуальним кодом 0040659, цього самого дня Комісія затвердила кодовані та декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту згідно з додатком 1, 2 та допустила до виконання анонімних письмових практичних завдань під час кваліфікаційного іспиту кандидатів згідно з додатком 3.

01 листопада 2019 року Комісія рішенням № 190/зп-19 внесла зміни до пунктів 2, 3 свого рішення від 01 серпня 2019 року № 141/зп-19 шляхом затвердження 34 учасникам декодованих результатів, зокрема до підпункту 16 - ОСОБА_1 , код учасника - № 0040659, бал учасника - 81, допущено до практичних завдань.

27 серпня 2019 року позивачка склала анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації місцевого загального суду під згенерованим індивідуальним кодом 0079992.

Наступного дня після виконання письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (під згенерованим індивідуальним кодом 0075046) представник Комісії повідомив позивачку, що у зв`язку з тим, що вона відкрила за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України текстів Рішень КСУ, їй необхідно надати із цього приводу відповідні письмові пояснення, після чого виконане письмове практичне завдання зі спеціалізації адміністративного суду буде приймати відповідач.

29 серпня 2019 року позивачка виконала анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду під згенерованим індивідуальним кодом 0071293.

Під час прямої трансляції засідання Комісії, на якому було затверджено кодовані результати анонімних письмових практичних завдань (26 липня 2023 року), позивачка довідалася, що стосовно неї та інших учасників іспиту 28 серпня 2019 року представник Комісії склав протокол реєстрації порушень.

26 липня 2023 року Комісія ухвалила рішення № 37/зп-23, яким, зокрема, визнала зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту (28 серпня 2019 року) порушення Положення, зокрема і кандидаткою на посаду судді з індивідуальним кодом 0075046, істотним, що тягне визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит. ВККС затвердила також кодовані результати анонімних письмових практичних завдань, у тому числі складених позивачкою: зі спеціалізації місцевого загального суду -101,5 бала; зі спеціалізації місцевого адміністративного суду -87,5 бала; зі спеціалізації місцевого господарського суду - 97,5 бала.

Цього самого дня Комісія ухвалила ще одне рішення (№ 39/зп-23), яким вирішила, серед іншого, визнати, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 кандидатами, зокрема ОСОБА_1 , є істотними та мають наслідком визнання їх такими, що не склали кваліфікаційний іспит. Комісія затвердила також декодовані результати анонімних письмових практичних завдань, за якими, зокрема, позивачка набрала таку кількість балів: зі спеціалізації місцевого загального суду -загальна кількість балів 182,5, місцевого адміністративного суду - 165,5 та місцевого господарського суду - 178,5, а в колонці «Результат іспиту» за всіма спеціалізаціями визначено загальну кількість балів і результат - не складено.

У відповідь на її заяви Комісія надіслала позивачці лист з витягами наведених вище рішень Комісії від 26 липня 2023 року та копію протоколу реєстрації порушення, зі змісту яких убачається, що уповноважений представник Комісії під час виконання практичного завдання (10 год 02 хв та 12 год 58 хв) зафіксував використання позивачкою (відкриття за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України) текстів Рішеннь КСУ.

Позивачка не погодилась із рішеннями ВККС та оскаржила їх до Верховного Суду як суду першої інстанції.

8. Велика Палата, пам`ятаючи про завдання апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та про межі апеляційного перегляду, зважила на доводи, викладені в апеляційній скарзі, на предмет їх задоволення та аргументи відзиву відповідача протилежного змісту і значення, заслухала пояснення сторін, висловлені на судовому засіданні, ще раз перевірила матеріали справи і вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Частина перша статті 70 Закону № 1402-VIII визначає, зокрема, що добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

За пунктом 2 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII до повноважень ВККС входить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

Згідно із частиною першою статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення Комісією на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді.

На підставі частини першої статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

Комісія зобов`язана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. На кожному із цих етапів та під час перевірки робіт можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, громадських об`єднань, судді, адвокати, представники органів суддівського самоврядування, а також кожний кандидат на посаду судді, який брав участь у складенні відповідного іспиту (частина друга статті 72 Закону № 1402-VIII).

Частини перша, п`ята, шоста статті 73 Закону № 1402-VIII передбачають, що відбірковий іспит проводиться Комісією у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата.

За результатами відбіркового іспиту ВККС ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному вебсайті Комісії.

Порядок складення відбіркового іспиту та методика оцінювання результатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

9. Відповідно до статті 78 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років з дня складення іспиту.

Якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

ВККС визначає рейтинг кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних кандидатами балів за результатами кваліфікаційного іспиту. У рейтингу також окремо відображаються бали із завдань, якими перевіряють здатність кандидата бути суддею за відповідними спеціалізаціями.

ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту.

Інформація про результати кваліфікаційного іспиту і місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному вебсайті ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту щодо кандидата на посаду судді може бути оскаржено в порядку, визначеному КАС України.

10. За правилами пункту 2 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит.

Згідно із частинами п`ятою, сьомою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

11. На виконання частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII Комісія 03 жовтня 2018 року ухвалила рішення № 211/зп-18, яким затвердила Положення № 211/зп-18.

За пунктом 7 розділу І «Загальні положення» цього Положення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) складення кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді включає такі етапи: 1) складення тестування щодо виявлення належних теоретичних знань; 2) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 3) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 4) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією).

Черговість етапів проведення виконання практичного завдання зі спеціалізацій визначається рішенням Комісії.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ «Організаційна підготовка до складення іспиту» Положення № 211/зп-18 на етапах складення кваліфікаційного іспиту кандидати на посаду судді виконують такі завдання: 1) складення тестування - окремий тест (тестові запитання), який виконується шляхом надання учасником відповідей на запитання; 2) виконання практичного завдання - модельна судова справа, яка виконується шляхом викладення або продовження викладення модельного судового рішення за результатами модельного розгляду справи по суті та відповідно до наявних у ній документів. Завдання щодо викладення або продовження викладення модельного судового рішення визначається у змісті конкретного практичного завдання.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу IV «Порядок складення іспиту» Положення № 211/зп-18 кваліфікаційний іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту етапів іспиту, визначених пунктом 7 розділу І цього Положення.

Пунктом 13 цього ж розділу цього Положення передбачено, що перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення.

За правилами підпункту 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV «Порядок складення іспиту» цього Положення учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування.

Згідно з підпунктом 6 підпункту 17.2 пункту 17 цього ж розділу Положення № 211/зп-18 учаснику під час іспиту забороняється використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту.

Учасник зобов`язаний не порушувати правила складання іспиту (підпункт 10 підпункту 17.3 пункту 17 розділу IV «Порядок складення іспиту» Положення № 211/зп-18).

Пункт 18 того самого розділу Положення № 211/зп-18 передбачає, що у разі порушення особою порядку складення іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту.

Факт порушення порядку складення іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією (пункт 22 розділу IV «Порядок складення іспиту» Положення № 211/зп-18).

Згідно з пунктом 2 розділу VІ «Визначення результатів іспиту» цього Положення результати іспиту затверджуються Комісією.

Пунктами 8-10 цього ж розділу цього Положення передбачено, що під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія вирішує питання щодо робіт, які не було розпізнано або виявлено програмним забезпеченням, а також протоколів реєстрації порушень порядку, складених під час іспиту (за наявності таких випадків).

За результатами розгляду протоколу Комісія може ухвалити рішення про припинення участі особи в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту.

Розгляд питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту.

Результати відповідного етапу іспиту декодуються після проведення оцінювання всіх його завдань.

Підпунктом 5 пункту 12 розділу VІ «Визначення результатів іспиту» Положення № 211/зп-18 (зі змінами, унесеними рішенням від 08 жовтня 2018 року № 211/зп-18) передбачено, що особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

12. Нагадаємо, що предметом спору в цій справі є рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23, яким Комісія визнала зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення № 211/зп-18, зокрема, кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0075046 (зафіксоване 28 серпня 2019 року) істотним, яке фактом його скоєння тягне визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Предметом спору є також рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23, яким Комісія визнала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 кандидатами, зокрема ОСОБА_1 , є істотними та мають наслідком визнання осіб такими, що не склали кваліфікаційний іспит. Комісія затвердила декодовані результати анонімних письмових практичних завдань та результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду -182,5 бала, місцевого адміністративного суду - 165,5 бала та місцевого господарського суду - 178,5 бала, а в колонці «Результат іспиту» за всіма спеціалізаціями визначено загальну кількість білів і результат - не складено.

Основними доводами позовної заяви та апеляційної скарги є те, що, на думку позивачки, використання рішення КСУ під час виконання практичного завдання не є порушенням Положення № 211/зп-18, позаяк цей документ не містить чітко визначеної заборони використовувати рішення КСУ, та неналежна організація проведення іспиту, що виразилося у тому, що у декількох кандидатів, зокрема і в позивачки, створилось уявлення про можливість використання Рішення КСУ, яким визнано норму певного закону неконституційною (підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України») і яке є частиною наведеного нормативно-правового акта.

13. Відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, зокрема й ті, які апелянтка позиціонує як домінанті, Велика Палата вважає доводи скарги непереконливими, неістотними, непричиновими і такими, що не мають правного підґрунтя, з огляду на таке.

Велика Палата нагадує, що згідно з вимогами підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18 учаснику під час іспиту забороняється використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 пункту 17.1 розділу IV цього Положення, користуватися фото-, аудіо-, відео- та іншими засобами для запису, відтворення та приймання-передавання інформації, зокрема мобільними телефонами, електронними книжками тощо. Учасник, зокрема, зобов`язаний: виконувати вказівки і вимоги уповноважених представників Комісії; на час складення іспиту покласти особисті речі (за їх наявності) до призначеного для цього пакета; не порушувати правил складення іспиту.

Як уже зазначалося, 28 серпня 2019 року позивачка виконала анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (під згенерованим індивідуальним кодом 0075046). Під час виконання учасниками іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду о 13 год 13 хв уповноважені представники Комісії зафіксували порушення учасником іспиту з індивідуальним кодом 0075046 ( ОСОБА_1 ) порядку складення кваліфікаційного іспиту та о 16 год 27 хв склали протокол реєстрації порушень підпункту 5 пункту 17.1 та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18. Уповноважені представники Комісії зафіксували використання позивачкою (відкриття за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України) тексту Рішень КСУ - джерел інформації на електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 пункту 17.1 розділу IV цього Положення.

Позивачка факт використання тексту Рішення КСУ під час виконання практичного завдання не заперечила і заразом зазначила, що не вважає використання рішення КСУ під час виконання практичного завдання порушенням Положення № 211/зп-18, оскільки його приписи чітко не забороняють використання рішення КСУ під час виконання такого завдання.

Тут доречно відразу помітити, що такого змісту пояснення позивачки не заперечують як факту осмисленого використання нею тексту Рішення КСУ під час виконання практичного завдання, так і того, що вона була обізнана з правилами Положення № 211/зп-18 і знала, що за конкретними правилами цього Положення для того, щоб досягти мети іспиту, вона не мала користуватися Рішеннями КСУ.

Повторюючись, зазначимо, що підпункт 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення № 211/зп-18 містить беззастережні приписи, за якими можна ясно, чітко зрозуміти, якими джерелами права кандидату на посаду судді заборонено користуватися під час виконання практичного завдання, зокрема що він не може користуватися джерелами інформації, не передбаченими підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 цього Положення, а також що відкриття недозволеного джерела інформації, наприклад, як у цій справі - Рішень КСУ, підпадає під заборонені дії, недотримання яких, власне, й становить порушення порядку складення іспиту.

Аналізуючи оскаржувані рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 в частині, що стосується позивачки, Велика Палата вважає, що вони є мотивованими та відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

14. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав відповіді на всі доводи позовної заяви, Велика Палата зазначає, що зміст апеляційної скарги та аналіз оскаржуваного рішення суду не вказують, що такі доводи є настільки вагомими, що зумовлювали б Велику Палату втручатися у рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги, що у позивачки не було умислу порушувати правила проведення іспиту, а мала місце добросовісна помилка і така помилка, а не умисне грубе нехтування правилами складання іспиту або зневажливе ставлення до цих правил не є істотним порушенням, варто зазначити, що на Комісію покладений обов`язок щодо проведення конкурсу на посаду судді вперше і в межах цього конкурсу ВККС має дискреційні повноваження щодо визначення результатів такого конкурсу, зокрема і виявлення порушників правил проведення іспитів та надання їм відповідної оцінки з можливістю визнати такі порушення істотними та припинити участь конкурсанта у такому конкурсі.

Як видно з обставин справи, уповноважені представники Комісії зафіксували порушення, склали відповідний акт, відібрали пояснення у порушниці. Далі встановлені обставини були предметом розгляду на засіданні ВККС, за результатами якого вона ухвалила відповідне мотивоване рішення.

Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не було допущено проявів дискримінації зі сторони Комісії щодо позивачки, а згадувана під час розгляду справи інформація про оцінку поведінки під час іспиту дев`яти інших кандидатів, які того самого дня, в той самий час складали такий самий іспит, як і позивачка, допустили порушення складання іспиту за дещо схожих передумов, які були теж визнані істотними, лише зайвий раз доводить, що ВККС не діяла щодо позивачки вибірково несправедливо. Таке припущення позивачки про порушення її прав не може свідчити про прояв дискримінації зі сторони Комісії.

15. Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак немає причин для втручання в нього.

Твердження апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовної заяви, які суд першої інстанції визнав безпідставними і необґрунтованими, навівши для цього відповідні мотиви. В апеляційній скарзі ці твердження не містять підстав чи суджень, що зобов`язували б поглянути на спірні відносини по-іншому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

16. Отож в аспекті обставин і аргументів, які ВККС встановила і виклала в оскаржуваних рішеннях, обставин та мотивів, наведених в оскаржуваному судовому рішенні, Велика Палата вважає, що ні в суду першої інстанції, ні у Великої Палати немає вагомих, достатніх підстав для втручання в оскаржувані рішення ВВКС, оскільки ці рішення не видаються і не є незаконними, надмірно формальними, свавільними, явно несправедливими, дискримінаційними, номінальними, декларативними чи такими, що містять істотні порушення здійснення процедури розгляду, зокрема й права позивачки бути почутою, за яких такі рішення Комісії не можуть залишатися в силі.

17. Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На дотримання цих правил суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

19. Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та немає причин для втручання в нього.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 треба залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточноюй оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна О. В. Ступак

І. В. Желєзний І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

В. В. Король