Постанова

від 06.11.2024 по справі 175/9685/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8190/24 Справа № 175/9685/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 52

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради в інтересах малолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року

у справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради в інтересах малолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради в інтересах малолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04 червня 2021 року перебувають на обліку Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, так проживають в сім`ї, де мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

За час перебування родини на обліку, встановлено, що мати дітей ОСОБА_6 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, в квартирі брудно, бракує спальних місць для дітей, наявний лише один письмовий стіл для навчання, дитячі речі брудні та розкидані по квартирі, на момент візитів служби, часто була відсутня приготована їжа та запас продуктів харчування. В квартирі пліснява та неприємний запах. На зауваження представника служби у справах дітей матір не реагує, вказівки щодо приведення житла в належний санітарно-гігієнічний стан - не виконує.

Влітку 2023 року мати дітей влаштувалася на підробіток у м. Дніпро, догляд за дітьми поклала на свою рідну сестру - ОСОБА_7 , яка переїхала в квартиру разом зі своїми трьома дітьми. З того часу ситуація в родині погіршилася - діти не виходили на он-лайн заняття в школі, догляд за найменшою ОСОБА_8 , 2022 року народження здійснювала ОСОБА_9 , 2010 року народження (годувала, міняла підгузки, гуляла та купала).

23 листопада 2023 року до служби у справах дітей, надійшло повідомлення, що діти ОСОБА_6 в період, коли вони повинні бути на навчанні в школі, гуляють біля місцевого магазину в одязі, що не відповідає сезону (кросівки, осінні кофтинки та тоненькі куртки). В той же день, служба у справах дітей Миколаївської сільської ради спільно з представником служби ювенальної превенції Дніпровського районного управління поліції та фахівцями КЗ «Центр надання соціальних послуг» Миколаївської сільської ради здійснили виїзд в родину. Під час відвідування встановлено, що матір дітей вдома відсутня з 20 листопада 2023 року, тітка, що мала наглядати за дітьми, відсутня з 21 листопада 2023 року. Тобто, малолітні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 залишені без батьківського піклування. Людмила, на момент відвідування родини, була у бабусі в м. Дніпро. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , брудно, розкидані брудні дитячі речі, на ліжках відсутня постільна білизна, відсутня приготована їжа, відсутній запас продуктів харчування, памперсів та засобів індивідуальної гігієни, в квартирі неприємний запах, на кухні таргани та купа брудного посуду. В квартирі відсутнє опалення, тому діти ввімкнули електричний камін, на якому сохли дитячі речі, що є небезпечним. В телефонній розмові ОСОБА_6 в нецензурній формі повідомила, що вона на роботі, а за дітьми повинна була приглядати її сестра ОСОБА_7 .. Зателефонувавши сестрі зв`ясовано, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння в с. Нікольське Солонянського району Дніпропетровської області.

Оскільки ситуація, що склалася загрожувала життю та здоров`ю дітей, 23 листопада 2023 року на підставі актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, дітей направлено до КП «Слобожанська центральна районна лікарня» Слобожанської селищної ради.

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 214 від 27 листопада 2023 року, ОСОБА_6 , проживає за вказаною адресою разом з дітьми, сестрою та племінниками. Надходили скарги від мешканців та сусідів про неналежний догляд за дітьми, про вживання алкогольних напоїв та порушення тиші в багатоквартирному будинку.

Таким чином, службою у справах дітей Миколаївської сільської ради встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей, відсутності з її боку будь-якої участі у вихованні дітей, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дітей.

13 грудня 2023 року службою у справах дітей Миколаївської сільської ради отримано виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого та влаштовано малолітніх дітей до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» ДОР до вирішення питання про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно її малолітніх дітей та надання дитині статусу, відповідно до рішення суду.

Позивач вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно її малолітніх дітей відповідно до положень ст. 164 СК України.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року у задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради в інтересах малолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю достатніх підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо винної поведінки відповідача як й свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками відносно малолітніх дітей, що є підставою у розумінні положень ст. 164 СК України для застосування до відповідача такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав.

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи. Само по собі заперечення відповідачем проти позову не свідчить про інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку на кращу, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку прийнявши до уваги вказані обставини та відмовив у задоволенні позову. Окрім того, вказує, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що мати належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку малолітніх дітей, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями й неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності. Вказане свідчить про неналежне виховання та невиконання матір`ю батьківських прав відносно дітей, тому позбавлення останньої батьківських прав є виправданим та пропорційним на, що суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у позові.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 04 червня 2010 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини - ОСОБА_12 , записаний у відповідності до ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України (за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини - за її вказівкою, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 21 серпня 2012 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини - ОСОБА_13 , записаний у відповідності до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини - за її вказівкою, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 02 жовтня 2014 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дитини - ОСОБА_14 , записаний у відповідності до ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України (за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини - за її вказівкою, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого Дніпропетровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 25 жовтня 2016 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дитини - ОСОБА_14 , записаний у відповідності до ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України (за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини - за її вказівкою, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26 жовтня 2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини - ОСОБА_14 , записаний у відповідності до ч. 1 ст.135 Сімейного кодексу України (за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини - за її вказівкою, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження).

Згідно акту від 23 листопада 2023 року фахівцем із соціальної роботи разом з директором КЗ ЦНСП та начальником ССД Миколаївської сільської ради здійснено виїзд в сім`ю за адресою: АДРЕСА_1 . У ході планової перевірки діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були вдома самі, без нагляду дорослих. На момент візиту в квартирі було брудно, не було приготованої їжі та продуктів для її приготування. Зі слів дітей ОСОБА_6 поїхала з дому в понеділок (20 листопада 2023 року), а ОСОБА_7 поїхала у вівторок ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), за підставою неналежного догляду за малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснено вилучення дітей із родини.

З акту оцінки потреб сім`ї/особи, який проводився з 13 листопада 2023 року по 15 листопада 2023 року встановлено, що ОСОБА_15 на момент виїзду не було вдома, зі слів матері хлопчик не має проблем зі здоров`ям, харчування відповідає віку, він не працює, не навчається, емоційний стан - спокійний, та має шкідливу звичку - куріння, батьків любить та поважає, тощо. ОСОБА_1 на момент виїзду була вдома, з її слів вона має гарне самопочуття, не має проблем з харчуванням, інколи пропускає уроки, коли не має інтернету, або телефон не працює, дівчинка зазначила, що вона спокійна та урівноважена, любить мати, сестер та брата, дівчинка здатна до самообслуговування, може приготувати легку страву. Зі слів матері, ОСОБА_9 рідко хворіє, добре харчується, відвідує школи, але інколи пропускає, емоційний стан дівчинки - спокійний, шкідливі звички - відсутні, інколи не слухається мати, але допомагає по дому.

Щодо стану та потреб дитини ОСОБА_2 , то в акті зазначено, що Людмила знаходить та живе у бабусі вже більше року, зі слів матері проблем зі здоров`ям дівчинка не має, харчується добре, навчається добре, дівчинка спокійна, шкідливих звичок та девіантної поведінки не має, любить батьків та бабусю. ОСОБА_3 зазначила, що почуває себе добре, проблем з харчуванням не має, любить вчити уроки та писати, емоційний стан - рідко буває сумна, шкідливі звички та девіантна поведінка відсутня, зазначає, що має друзів, дуже любить маму, здатна до самообслуговування, зі слів матері ОСОБА_10 рідко хворіє, харчується добре, дівчинка сама читає книжки коли хоче, вона активна та весела, рідко конфліктує з сестрами та дуже любить брата, тощо.

З акту оцінки потреб сім`ї/особи, щодо ОСОБА_4 , встановлено, що дівчинка говорить, що почуває себе добре, любить солодке, не хоче вчитись, оскільки їй це не подобається, дівчинка активна, шкідливі звички та девіантна поведінка відсутня, ОСОБА_11 має друзів у дворі, вміє самостійно одягатись та їсти, зі слів матері донька не має проблем зі здоров`ям, мати показала продукти з яких готує дітям (на момент виїзду була приготовлена їжа для дітей), ОСОБА_11 не бажає вчитись, дівчинка активна та весела (на момент виїзду ОСОБА_11 була активна, гралась та бігала по квартирі). Щодо ОСОБА_5 , то дитина маленька та ще не розмовляє, мати розповіла, що дитина не має проблем зі здоров`ям, їсть все, що приготують, Міла активна, любить маму та старшу сестру Олену (на момент виходу ОСОБА_16 була постійно з ОСОБА_9 ).

Окрім цього, мати дітей ОСОБА_6 не має проблем зі здоров`ям, емоційний стан одинокої матері задовільний, вона спокійна, має достатнє коло спілкування, проте має шкідливу звичку - куріння. Разом з тим, вона постійно на роботі у денний час, отримує заробітку плату, жінка здатна до самообслуговування і до незалежної життєдіяльності, проте частково виконує батьківські обов`язки, залишаючи дітей без нагляду дорослих. Окрім цього, родині надають підтримку спеціалісти та родичі.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Тобто, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, та за умови, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13).

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі №654/1409/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 588/1781/19.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відтак, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських, окрім того, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, виключним і надзвичайним способом впливу на недобросовісних батьків.

Під час розгляду справи, відповідач наголошувала про те, що вона має бажання виховувати своїх дітей, має тверді наміри забрати дітей додому із закладу де вони перебувають, та на їх переконання, взмозі повноцінно виконувати батьківські обов`язки, також судом було встановлено, що відповідач працює, що свідчить про прагнення виправити свою поведінку у кращу сторону та дає суду можливість оцінити таку поведінку, як бажання виправитись та належно виховувати своїх дітей.

Окрім того, відповідно до акту обстеження умов проживання встановлено, що відповідач мешкає у цегляному будинку з газом та електропостачанням, який складається з трьох кімнат, в будинку є необхідні меблі, підлога застелена, проте, потребує прибирання, діти мають спальні місця, забезпечені одягом та взуттям.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві і суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції.

Суд першої інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

Встановивши відсутність свідомого нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення її батьківських прав відносно дітей.

При цьому судом не було встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 не бажає проживати, спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

Навпаки, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач пояснювала, що бажає виховувати дітей, має тверді наміри забрати дітей додому із закладу де вони перебувають, вона взмозі повноцінно виконувати батьківські обов`язки, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, такі факти свідчать про її інтерес до дітей і бажання брати участь у їх вихованні.

У даній справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей не відповідає інтересам дітей, оскільки обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоцільність позбавлення матері батьківських прав щодо малолітніх дітей, з урахуванням встановлених у цій справі обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на наявну протиправну поведінку матері щодо дітей, відповідач належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку малолітніх дітей, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями й неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, у тому числі за невиконання обов`язків по вихованню дітей, що свідчить про неналежне виховання та невиконання матір`ю батьківських прав відносно дітей, що суперечить саме інтересам дітей, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки скаржником не надано суду належних до допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки матері щодо дітей у розумінні норм цивільно-процесуального законодавства України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не можуть бути підставною для скасування рішення суду й простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

Аргументи скаржника на безпідставну відмову у позові в частині відмови у позбавлені відповідача батьківських прав, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав суди насамперед мають виходити з інтересів саме дитини, дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, з чого відповідно і виходив місцевий суд при ухваленні рішення у справі.

Фактично аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору, однак колегія суддів звертає увагу, що вони спростовуються матеріалами справи, наведеними нормами права та встановленими судом першої інстанції обставинами справи, яким надана належна оцінка під час розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради в інтересах малолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна