Постанова

від 06.11.2024 по справі 203/3776/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4888/24 Справа № 203/3776/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровськавід 21лютого 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 доДніпровської міськоїради,виконавчого комітетуДніпровської міськоїради,Комунального підприємстваЖилсервіс-2Дніпровської міськоїради,треті особи Департаментадміністративних послугта дозвільнихпроцедур Дніпровськоїміської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,про визнаннянаймачем,зобов`язаннявчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, пред`явленим до Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Центральної районної в м.Дніпрі ради, КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, на предмет визнання його наймачем квартири, зобов`язання вчинити дії, обґрунтовуючи це тим, що з дозволу колишнього наймача ОСОБА_4 , яка згодом померла, позивача було зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті наймача позивач вирішив оформити договір найму на своє ім`я, проте йому було відмовлено у зв`язку з тим, що він у квартирі, нібито, не зареєстрований, а відповідні відмітки про таку реєстрацію є нікчемними. Викладене стало причиною звернення позивача до суду позовом, який ним уточнювався, про визнання його наймачем спірної квартири, зобов`язання Центральної районної в м.Дніпрі ради надати КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради дозвіл на зміну умов договору найму, зобов`язання КП«Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради укласти з ним договір найму (а.с. 2-13, 170-179 Том І).

10 грудня 2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі третьою особою Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

22 січня 2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі співвідповідачем Центральну районну в м. Дніпрі раду, виключено з числа відповідачів виконавчий комітет Центральної районної в м. Дніпрі ради та залучено його до участі у справі третьою особою.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року до участі у справі третіми особами залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємців наймача ОСОБА_4

17 лютого 2021 року ухвалою суду замінено виконавчий комітет Центральної районної в м. Дніпрі ради адміністрацією Центрального району Дніпровської міської ради.

10 березня 2021 року ухвалою суду замінено адміністрацію Центрального району Дніпровської міської ради виконавчим комітетом Дніпровської міської ради.

Ухвалою суду від 01 квітня 2021 року у справі було призначено комплексну судову експертизу на предмет дослідження рукописних записів та підписів у штампах «ЗНЯТО З РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ», «МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗА АДРЕСОЮ» у паспорті позивача, штампі «МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗА АДРЕСОЮ» у картці реєстрації особи, виданої на ім`я позивача, а також виготовлення зображення самих штампів (а.с. 224, 225 Том ІІІ).

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 у позовідо Дніпровськоїміської ради,виконавчого комітетуДніпровської міськоїради,КП «Жилсервіс-2»ДМР,треті особи-Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,про визнаннянаймачем,зобов`язаннявчинити дії-відмовлено (а.с.38-41 Том V).

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення свого права з боку відповідачів, як і не довів наявності свого права на проживання у спірній квартирі, а також невірно визначив суб`єктний склад учасників справи, зокрема, кола відповідачів, враховуючи, що позов в остаточній редакції містить вимогу про зобов`язання Центральної районної в м. Дніпрі ради надати КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради дозвіл на зміну умов договору найму. Однак, Центральну районну в м. Дніпрі раду, як орган місцевого самоврядування було припинено, а уточнень позовної заяви з відповідним коригуванням зазначеної вище позовної вимоги позивачем протягом розгляду справи подано не було, що, в силу ст.48, 51 ЦПК України, є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, у березні 2024 року ОСОБА_1 подав аппеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову (а.с. 45-49 Том V).

Апеляційна скарга мотивована тим, що він був зареєстрований за спірною адресою, з дозволу наймача ОСОБА_4 , яка була хворою літньою людиною та потребувала допомоги. Він, хоча постійно і не проживав у спірній квартирі разом з ОСОБА_4 , однак кожного дня здійснював допомогу їй, внаслідок чого остання вирішила надати дозвіл на реєстрацію апелянта у спірній квартирі шляхом відвідування Департаменту адміністративних послуг та проведення такої реєстрації, про що зазначено як у його паспорті, так і в реєстраційній картці. Ці ж обставини належної реєстрації підтверджені і у висновку проведеної експертизи, де експертом зазначено, що відтиски прямокутних штампів нанесені рельєфним кліше, а рукописні підпис у паспорті та на звороті реєстраційної картки виконані однією особою, чому суд першої інстанції уваги не надав.

На думку апелянта суд дійшов помилкового висновку, що такі записи є підробленими, без наявних в матеріалах справи доказів цьому.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував наявність у справі довідок від 11 січня 2018 року, від 05 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року, в яких, вже після смерті ОСОБА_4 , прописаним в спірній квартирі значиться лише один ОСОБА_1 . Такі довідки видавались Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур, які під сумнів жодним з учасників справи не ставились.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції допитав апелянта особисто в судовому засіданні, який зазначив, що ОСОБА_4 та він написали у Департаменту відповідні заяви з проханням зареєструвати його за зазначеною адресою, після чого його було зареєстровано в квартирі, а висновки суду про те, що апелянт не знає, яким чином була проведена реєстрація, не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Крім цього, апелянт зазначає, що не знав та не міг знати, що оригінал реєстраційної картки не зберігається у Департаменті адмінпослуг, оскільки цим питанням не цікавився та не був обізнаний про порядок ведення та місце зберігання таких карток.

Суд першої інстанції не надав уваги доказам щодо здійснення апелянтом поховання ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самоусунулись від цього, не приймали участі в утриманні житла, не цікавились квартирою, як житлом. Натомість, апелянт здійснював комунальні платежі, про що надав квитанції.

Щодо висновків суду про неналежність відповідачів у справі, апелянта зазначає, що суд мав можливість залучити до участі у справі належних відповідачів.

Апелянт зазначає, що він був вселений в спірну квартиру та зареєстрований у ній у відповідності до положень ст.64,65 ЖК України, та має право вимагати зміни попереднього наймача на нього, в силу ст. 106 ЖК України, чого суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст.360ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Дніпра і перебуває на балансі КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради (а.с. 30-34 Том І).

18 лютого 1976 року ОСОБА_5 було видано ордер №105 на право заняття зазначеної квартири із сім`єю, яка складалася з чотирьох чоловік (а.с. 95 Том ІІ).

До складу сім`ї ОСОБА_5 входили його дружина ОСОБА_4 , його дочка ОСОБА_6 , а після зміни прізвища ОСОБА_2 , та його син ОСОБА_7 (а.с. 92, 94 Том ІІ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 122 Том ІІ).

Згідно з довідкою від 20 серпня 2015 року №6250, виданою КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (від 05 вересня 1995 року) та ОСОБА_3 (від 12 липня 2005 року) (а.с. 86, 87, 112, 113 Том ІІ).

Зазначені обставини та факти встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, ухваленою у цивільній справі №203/6675/15-ц (а.с. 89, 90 Том ІІ).

04 лютого 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/6675/15-ц було ухвалене заочне рішення, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано такими, що втратили право користування спірною квартирою.

15 липня 2016 року виконавчим комітетом Центральної районної в м. Дніпрі ради було ухвалене рішення №186 про переоформлення особистого рахунку по спірній квартирі з померлого ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 29, 42 Том І).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с. 35 Том І).

22 січня 2019 року Дніпровським апеляційним судом було ухвалено постанову про скасування заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2016 року із закриттям провадження у справі.

27 вересня 2023 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок експертів №277-23, згідно з яким рукописні записи та підписи у штампах «ЗНЯТО З РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ» на сторінці 12, «МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗА АДРЕСОЮ» на сторінці 13 паспорту позивача, а також штампі «МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗА АДРЕСОЮ» на зворотньому боці картки реєстрації особи, виданої на ім`я позивача, виконані однією особою (а.с. 232-245 Том ІV).

З`ясовуючи характер спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд першої інстанції зазначив, що заявлений позов побудовано на тому, що позивач зареєстрований у спірній квартирі від 19 серпня 2017 року, про що свідчать його паспорт громадянина України, довідки відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 11 січня 2018 року та 05 лютого 2018 року, а також картка реєстрації особи, оригінал якої зберігається у позивача (а.с. 16, 43, 44 Том І, а.с. 1 Том ІІ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав недоведеним той факт, що позивач був вселений у спірну квартиру та правомірно зареєстрований у ній, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до частини 1 статті 4Цивільного процесуальногокодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами частин 1, 5 статті 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 2 статті 77ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, з огляду на зміст приведених вище норм процесуальним завданням позивача було доведення суду належними, допустимими та достовірними доказами, із дотриманням принципу їх достатності (статті 77-80 ЦПК), факту порушення відповідачами його права законного користувача спірної квартири, а також самого факту його реєстрації в ній, чого позивачем не виконано

Так, на підставі наданих позивачем доказів його реєстрації у спірній квартирі Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було проведено службове розслідування, у ході якого було встановлено такі обставини (а.с. 126-128 Том І):

- 22 травня 2018 року інспектором відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Шкварко С.Л. під час упорядкування документів було виявлено, що в картотеці знаходить кольорова копія (відсутній оригінал) картки реєстрації позивача у спірній квартирі;

- заява та інші необхідні документи щодо реєстрації позивача у спірній квартирі до відділу не надходили; штамп та відомості щодо реєстрації позивача у квартирі до його паспорту працівниками відділу не вносились;

- відомості щодо реєстрації місця проживання позивача у спірній квартирі до Реєстру територіальної громади не вносилися;

- у базі даних Державного реєстру виборців позивач як виборець не значиться;

- надане позивачем рішення виконавчого комітету Центральної районної в м. Дніпрі ради від 25 квітня 2018 року №96 «Про зміну умов договору найму житлових приміщень по АДРЕСА_2 на гр. ОСОБА_1 » не ухвалювалося;

- відповідно до даних картотеки, переданої до департаменту житлово-експлуатаційними організаціями, іншими підприємствами, установами та організаціями Дніпровської міської ради, позивач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначені висновки службового розслідування об`єктивно підтвердилися усією сукупністю зібраних у справі доказів, а доводи апелянта цих встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують.

Так, згідно з листами Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 23 березня 2018 року №5/5-58, від 22 червня 2018 року №5/5-82 позивач у спірній квартирі зареєстрованим не значився (а.с. 37 Том І, а.с. 55 Том ІІ).

Згідно з листом виконавчого комітету Центральної районної в м. Дніпрі ради від 13 червня 2018 року №14/247 відповідно до порядку організації роботи виконавчих органів ради засідання виконавчого комітету проводилися раз на місяць (третя середа). Засідання виконавчого комітету у квітні 2018 року відбулося 18 числа з ухваленням рішень, яким було присвоєно номери від 66 по 79. З огляду на викладене висновок про те, що надане позивачем рішення виконавчого комітету Центральної районної в м. Дніпрі ради від 25 квітня 2018 року №96 не ухвалювалося, є цілком правильним (а.с. 96, 129 Том І).

Колегія суддів відзначає, що зазначене спростовує доводи апелянта про те, що в матеріалах справи наявні довідки Департаменту адмінпослуг про його реєстрацію за спірною адресою.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що про недотримання процедури реєстрації позивача у спірній квартирі (відсутність реєстрації) абсолютно свідчить той факт, що оригінал картки реєстрації особи, яка містить відповідну інформацію про таку реєстрацію, дотепер зберігається у самого позивача, що цілком збігається з висновком службового розслідування щодо того, що інспектором відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації ОСОБА_8 під час упорядкування документів було виявлено, що в картотеці знаходиться кольорова копія (відсутній оригінал) картки реєстрації позивача у спірній квартирі (а.с. 4 Том ІІ), що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_1 , допитаного судом у засіданні.

Так, допитаний в якості свідка позивач показав, що у спірній квартирі він ніколи не жив. Яким саме чином його було зареєстровано у квартирі, він не знає, оскільки залишив свій паспорт ОСОБА_4 , після чого у ньому і з`явився штамп з відміткою про реєстрацію. Чому оригінал картки реєстрації особи не зберігається у Департаменті адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради йому не відомо. Саму картку йому передав його попередній адвокат. Як саме цей документ потрапив до адвоката, йому також невідомо.

Колегія суддів наголошує, що апелянт у своїй апеляційній скарзі особисто зазначає, що не проживав у спірній квартирі разом із ОСОБА_4 , а лише надавав їй постійну допомогу, як і не довів, що він є членом її сім`ї, що, в розумінні ст.64,65 ЖК України, не дає апелянту права на визнання його членом сім`ї наймача ОСОБА_4 та можливість бути зареєстрованим за спірною адресою, що вірно встановив суд першої інстанції. Сам факт наявності у апелянта копії свідоцтва про поховання, квитанцій про оплату комунальних послуг, датованих або в останні дні життя, або вже після смерті ОСОБА_4 , не доводить виникнення такого права у нього, що апелянтом не спростовано при розгляді його апеляційної скарги.

Разом з цим колегія суддів повністю погоджується і з встановленою судом першої інстанції невідповідністю суб`єктного складу справи, а доводи апелянта в цій частині лише підтверджують небажання його, як позивача, який є ініціатором цього спору, вірно визначити, у відповідності до ст. 48,51 ЦПК України, коло відповідачів у справі, враховуючи процесуальну неможливість у суду змінити коло відповідачів без погодження позивача.

Колегія суддів наголошує ще і на тому, що суд першої інстанції вірно відзначив, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, однак, така особа самостійно визначає іншу особу (відповідача), що порушила її права або охоронювані законом інтереси.

Судовий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, були порушені особою (особами), визначеними позивачем в якості відповідача (відповідачів).

Так, судом першої інстанції встановлено, що позов в остаточній редакції містить вимогу про зобов`язання Центральної районної в м. Дніпрі ради надати КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради дозвіл на зміну умов договору найму. Між тим, Центральну районну в м. Дніпрі раду як орган місцевого самоврядування було припинено, а уточнень позовної заяви з відповідним коригуванням зазначеної вище позовної вимоги позивачем протягом розгляду справи подано не було.

Доводи апелянта про те, що вимоги були заявлені не лише до Центральної районної в м. Дніпрі ради щодо визнання його наймачем, а і до інших відповідачів з приводу вчинити певні дії щодо зобов`язання Центральної районної в м. Дніпрі ради надати КП Жилсервіс-2 ДМР дозволу на укладення договору найму, що судом першої інстанції залишились не розглянутими, колегія суддів до уваги не приймає.

Так, згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, які він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган, замість якого приймати рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Проаналізувавши вищевикладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вирішення питання щодо зміни умову договору найму неприватизованого жилого приміщення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, до компетенції якого також входить дозвіл наймодавцю - житлово-експлуатаційній організації, на балансі якої перебуває житловий фонд комунальної власності територіальної громади міста, на зміну умов договору найму неприватизованого жилого приміщення, а задоволення таких вимог у даній справі, враховуючи відсутність звернення позивача до відповідачів у відповідності до Порядку надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого приміщення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради 23 квітня 2019 року, буде підміняти цей орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції суб`єкту владних повноважень.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 21лютого 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї проголошення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна