Постанова

від 13.11.2024 по справі 320/17015/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 320/17015/23

адміністративне провадження № К/990/19695/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Дюжева І.О.

представників Відповідача: Федоренко А.О., Ліщук О.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року (суддя Шевченко А.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року (судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С."

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» (далі також - Позивач, ТОВ «А.В.С.») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - Відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 19 квітня 2023 року № 00272600702 про зменшення Позивачу від`ємного значення суми податку на додану вартість на 38 977 884 грн;

- від 26 січня 2023 року № 00073840702 про застосування до Позивача штрафу на суму 3400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки є безпідставними, оскільки господарські відносини Позивача з контрагентами та здійснювані господарські операції були реальними і підтверджені первинними документами, а також належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліку.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27 грудня 2023 року позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19 квітня 2023 року №00272600702 та від 26 січня 2023 року № 00073840702.

Роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд виходив з того, що:

- матеріали, передані в переробку ТОВ «ЕДЕН БУД», на суму 14 190 243,00 грн (зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 838 049,00 грн.), призначені та використовуються в господарській діяльності Позивача в процесі виконання ТОВ «ЕДЕН БУД», як генеральним підрядником, будівельно-монтажних робіт за договором №01/04-2021ген генерального підряду на будівельно-монтажні роботи від 1 квітня 2021 року (далі - Договір генерального підряду). Передача матеріалів в переробку підтверджується належним чином оформленими первинними документами - актами прийому-передачі комплектуючих та матеріалів в монтаж, які були надані в ході проведення перевірки, та щоквартальними актами звірок. На підтвердження господарських операцій з придбання матеріалів та їх передачі ТОВ «ЕДЕН БУД» для виконання робіт в період жовтень 2021 року - жовтень 2022 року до заперечень Позивача на акт перевірки були додані всі необхідні первинні документи, видаткові накладні. В рамках інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та основних засобів, Відповідачу було надано доступ до об`єкту будівництва та він мав можливість наочно впевнитися у використанні матеріалів в процесі будівництва. А також надано пояснення щодо процесу використання матеріалів;

- матеріалами справи спростовується висновок Відповідача щодо відсутності у Позивача підстав для нарахування податкових зобов`язань на суму - 7 747 396,00 грн за жовтень 2022 року по матеріалам та послугам з виконання будівельно-монтажних робіт, які обліковуються на рахунку 231 «Незавершене виробництво» на суму 38 736 977,78 грн, обґрунтований тим, що Позивачем не було надано до перевірки інформацію про списання робіт та матеріалів по будівництву. Використання відповідних послуг та матеріалів ТОВ «ЕДЕН БУД» при виконанні будівельно-монтажних робіт за Договором генерального підряду підтверджується належними та допустимими доказами;

- дані TOB «A.B.C.» по рахунку 10 «Основні засоби» на загальну суму 13 423 510,00 грн належним чином підтверджуються фактичною наявністю у Позивача таких основних засобів (із чим особисто мали змогу ознайомитися та фактично були ознайомлені перевіряючі податкового органу), а саме: складу сировини по вул. А. Барбюса, 37/1 (балансова вартість 2 625 309,41 грн); центрального теплового пункту (балансова вартість 3 361 079,57 грн); центрального теплового пункту (8) (балансова вартість 2 088 879,23 грн); індивідуального теплового пункту житлових секцій 1,2 (балансова вартість 5 364 241,85 грн);

- 1 березня 2013 року між Позивачем та ТОВ «Управління будинками та спорудами» укладено договір надання послуг № 01/03-13, згідно з яким надаються послуги відповідно до додатків до договору, а саме обслуговування будинку та систем. На виконання цього договору Позивачем задіяно структурний підрозділ підприємства - управління будинком, до складу якого входять: головний інженер, головний енергетик, інженер з експлуатації споруд та устаткування водопровідно - каналізаційного господарства, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, адміністратори. До договору щомісячно підписуються акти виконаних робіт та нараховуються зобов`язання. У переліку 26 рахунку наявні паркінги, які ТОВ «А.В.С.» повинно погасити в обмін на облігації. По рахунку 521 відслідковуються зобов`язання ТОВ «А.В.С.» по погашенню облігацій;

- Договір генерального підряду сторони не визначали як довгостроковий та його умовами передбачено поетапну передачу робіт. ТОВ «ЕДЕН БУД» нараховувало податкові зобов`язання з ПДВ по мірі отримання-передачі робіт ТОВ «А.В.С.», що оформлено відповідними актами виконаних робіт, а Позивач, у свою чергу, на цій підставі формував податковий кредит згідно з вимогами закону. Акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, надані ТОВ «ЕДЕН БУД», та в подальшому представлені Позивачем в ході перевірки та описані частково в акті перевірки, складені з дотриманням вимог законодавства і відображають реальність виконаних ТОВ «ЕДЕН БУД» робіт на суму 4 151 535,00 грн;

- Позивач до матеріалів справи надав всі необхідні первинні документи, що підтверджують постачання товарів, згідно договір укладених з ТОВ «РЕКЛАМНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «АРОВАНА» (поставка профілю) та TOB «КОНСРУКТИВ ВТВ» (поставка цегли та газобетону). Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 лютого 2021 року (справа № 803/1684/17) та від 21 січня 2021 року (справа № 813/2204/17) транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій. Тим більше, про нереальність таких поставок або про неможливість їх використання у господарській діяльності питання не ставилось;

- висновки податкового органу про необхідність зменшення Позивачем від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2022 на суму 5 383 999,00 грн на підставі податкових повідомлень рішень є протиправними, оскільки: податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2019 року №00007331402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість товариства на 2 674 085,00 грн за грудень 2018 pоку, що було винесено на підставі акта перевірки від 23 квітня 2019 року № 280/26-15-14-02-02/32348227 було оскаржено в судовому порядку та правомірність його винесення розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва по справі № 640/16835/19 (ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та станом на час прийняття рішення у цій справі, рішення не ухвалено); податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №0003670/0706 про зменшення TOB «A.B.C.» за наслідками взаємовідносин з генеральним підрядником ТОВ «ЕДЕН БУД» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 709 914,00 грн, що було винесено на підставі акта перевірки від 15 грудня 2021 року №92803/ж5//26-15-07-06-01-10/32348227, також було оскаржено в судовому порядку. Станом на час прийняття рішення у цій справі справа № 640/11765/22 прийнята до провадження Київським окружним адміністративним судом і призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, з викладенням у них висновків, які не відповідають обставинам справи.

Покликається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції наголошував на тому, що ТОВ "А.В.С." на рахунку 206 "матеріали, передані в переробку" обліковуються ТМЦ (будівельні матеріали) на загальну суму 14 190 243,00 грн, водночас до перевірки не надано інформації та документального підтвердження місця зберігання ТМЦ. При цьому в ході проведення інвентаризації за адресою будівництва не підтверджено фактичну наявність зазначеного товару.

Зазначає, що до перевірки не було надано інформацію про списання робіт та матеріалів по будівництву, що унеможливлює встановлення підстав формування даних рахунку 23 на суму 7 747 396,00 грн за жовтень 2022 року. А також вказує, що під час перевірки не надано проектної документації, встановлена відсутність складу сировини як окремо побудованого об`єкта, не надано інформацію щодо права власності та місця розташування складу сировини. Крім того в Договорі генерального підряду не зазначено про поетапну здачу офісних та житлових приміщень за адресою вул. Василя Тютюнника, буд 37/1, не надано акти виконаних робіт, які б свідчили про суть будівництва на зазначеному об`єкті, склад та кількість задіяних у будівництві люд/год, терміни та обсяги виконаних робіт.

Зауважує, що звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що до перевірки Позивачем не надано документів, що свідчать про транспортування товарів у взаємовідносинах з ТОВ "Рекламно-виробнича компанія "Арована" та ТОВ "Конструктив ВТВ". При цьому судом апеляційної інстанції підтверджено те, що по взаємовідносинах з вказаним контрагентами дійсно відсутні документи на перевезення, оскільки договори з перевізниками не укладались, а під час перевірки були надані лише видаткові накладні на товар.

Наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 21-4953а15 (826/11531/14) та підтримана Верховним Судом (постанова від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості грунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Звертає увагу, що за правовою позицією, висловленою в Верховним Судом в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № К/800/28178/15, факт подальшого продажу придбаного товару (використання у власній господарській діяльності Підприємства) не доводить його поставки саме задекларованими контрагентами.

Покликається на те, що в постанові від 4 квітня 2018 року у справі № 813/1687/17 Верховний Суд зазначив, що товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов`язану сторону щодо доставки товару.

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції представник Позивача зазначає, що подана Відповідачем касаційна скарга, на його думку, є безпідставною та необґрунтованою, а натомість рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин у справі, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судова практика, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі, є застарілою та не є ревалентною до обставинам даної справи.

Цитуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зазначає про обґрунтованість їх правової оцінки та недоведення Відповідачем, як під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі порушень, встановлення яких стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Покликається на те, що ним було надано до перевірки акти прийому-передачі комплектуючих та матеріалів, які підтверджують передачу матеріалів у переробку на виконання умов Договору генерального підряду укладеного з ТОВ «ЕДЕН БУД», а матеріали, використані останнім, були належним чином відображені в актах виконаних робіт та списувалися на рахунок обліку 23 «Виробництво» після підписання актів виконаних робіт.

Крім того, у вказаному договорі сторонами досягнуто домовленості, що на кожен окремий етап будівництва укладається додаткова угода, в якій відображається найменування етапу будівництва, його вартість та обсяги. Відповідачу надавалися акти виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, в яких Генеральний підрядник зазначав використані матеріали, надані Товариством (Замовником). Після прийняття робіт ці матеріали списувалися на рахунок 23 «Виробництво» і формували вартість об`єкта незавершеного будівництва. Прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати відображались за дебетом рахунку, тоді як за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної продукції (робіт, послуг). Податкові зобов`язання ТОВ «ЕДЕН БУД» нараховувалися по мірі отримання передачі робіт за актами виконаних робіт від ТОВ «А.В.С.».

Наголошує, що твердження Відповідача про відсутність складу сировини, як окремого побудованого об`єкта, та невикористання центральних теплових пунктів у господарській діяльності є некоректними, оскільки документи на право власності надавалися в ході очної перевірки, а склад сировини та інші об`єкти фактично існують та використовуються у діяльності ТОВ «А.В.С.».

Зазначає, що поставка товару ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арована» та ТОВ «Конструктив ВТВ» здійснювалась за видатковими накладними, які містили найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманим товар.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

На підставі наказу від 24 листопада 2022 року №5373-п та направлень від 24 листопада 2022 року №14335/26-15-07-02-03, №14336/26-15-07-02-03 та від 01 грудня 2022 року №14812/26-15-07-02-03 ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "А.В.С." з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 грудня 2022 року №49447/26-15-07-02-03-03/32348227 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пункту 188.1 статті 188, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, підпунктів 14.1.231, 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за жовтень 2022 року, на загальну суму 54 803 982,00 грн;

- пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267, а саме не вписано (не оформлено) та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних накладну за жовтень 2022 року.

03 січня 2023 року TOB "A.B.C." подало до ГУ ДПС письмові заперечення на Акт перевірки.

Листом від 19 січня 2023 року № 1816/1/26-15-07-02-03-09 Відповідач повідомив Позивача про задоволення заперечень в частині встановленого податковим органом завищення TOB "A.B.C." від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за жовтень 2022 року, на загальну суму 13 921 982,00 грн, та про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечень без задоволення в частині встановлення податковим органом завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за жовтень 2022 року, на загальну суму 40 882 000,00 грн.

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2023 року:

- № 00073900702, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2022 року, у розмірі 40 882 000,00 грн;

- № 0073840702, яким накладено штраф у розмірі 3400,00 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України заперечення від 13 лютого 2023 року №23 на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 14 квітня 2023 року № 9223/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2023 року № 00073900702 в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ при реалізації квартир нижче їх звичайної ціни (у сумі 1 904 116,00 грн.), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу TOB "A.B.C." задоволено частково.

На підставі Акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 14 квітня 2023 року №9223/6/99-00-06-01-01-06 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2023 року №00272600702, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2022 року, у розмірі 38 977 884,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 26 січня 2023 року №00073840702 та від 19 квітня 2023 року №00272600702, уважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства звернувся з позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначена в податковому повідомленні-рішенні від 19 квітня 2023 року №00272600702 сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у розмірі 38 977 884,00 грн складається з наступних сум:

- 2 838 049,00 грн визначені, у зв`язку з встановленням порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, з огляду на непідтвердження Позивачем обліку наявних матеріалів, переданих в переробку Генеральному підряднику будівництва ТОВ "ЕДЕН БУД", на суму 14 190 243,00 грн (підпункт 2.4.1 пункт 2.4 розділу 2 Акта перевірки);

- 7 747 396,00 грн, які становлять суму невизначених Позивачем відповідно до положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України податкових зобов`язань по матеріалам та послугам субпідрядників будівельно-монтажних робіт, які обліковуються на рахунку 231 "Незавершене виробництво" на суму 38 736 977,78 грн (підпункт 2.4.2 пункт 2.4 розділу 2 Акта перевірки);

- на 15 520 363,00 грн та 2 687 902,00 грн, нарахованих у зв`язку з непідтвердженням Позивачем даних 26 рахунку "Готова продукція" на загальну суму 77 607 816,00 грн, та даних рахунку 10 "Основні засоби" на загальну суму 13 423 510,00 грн та відповідно порушення статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок не нарахування податкових зобов`язань на вартість нежитлових приміщень, будівельно-монтажних робіт, місць загального користування, центральних теплових пунктів, які використані в операціях, які не є господарською діяльністю Позивача (підпункт 2.4.3 пункт 2.4 розділу 2 Акта перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечення);

- 4 151 535,00, які складають суму встановленого завищення Позивачем податкового кредиту по господарським операціям із генеральним підрядником ТОВ "ЕДЕН БУД» внаслідок порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, оскільки суми податку на додану вартість по актам прийому-передачі наданих послуг по довгостроковому договору підряду повинні були відображатись в момент здачі загального об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, буд. 37/1 (стара назва вул. Анрі Барбюса) (підпункт 3.2.2.1 підпункту 3.2.2 пункту 3.2 розділу 3 Акта перевірки).

- 141 046,00 грн та 507 594,00 грн, визначені у зв`язку з ненаданням первинних документів, що підтверджують постачання товарів, за договорами з постачальниками ТОВ "Рекламно-виробнича компанія "Арована" та ТОВ "Конструктив ВТВ" (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 розділу 3 Акта перевірки);

- 5 383 999,00 грн, які складають суму, на яку Позивач мав зменшити від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту, на підставі даних перевірок за результатами яких складено акти від 23 квітня 2019 року № 280/26-15-14-02- 02/32348227 від 15 грудня 2021 року №92803/ж5//26-15-07-06-01-10/32348227 (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 Акта перевірки).

Податковим повідомленням - рішення від 19 квітня 2023 року № 00272600702 застосовано штраф на підставі пункту 120-1 .3 статті 120-1 у розмірі 3400,00 грн.

Відповідач у касаційній скарзі, викладаючи вимогу щодо скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, водночас не наводить жодних доводів щодо підстав їх скарження в частині щодо податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2023 року № 00073840702 та визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2022 року на суму 5 383 999,00 грн (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 Акта перевірки). Наведене обґрунтування касаційної скарги зводиться виключно до обставин, які стали підставами для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2023 року № 00272600702 з огляду на встановлення порушень, відображених в підпунктах 2.4.1-2.4.3 пункту 2.4 розділі 2, підпункту 3.2.2.1 підпункту 3.2.2, підпункту 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 Акта перевірки.

А отже, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в частині щодо обставин, які стали підставами для прийняття податкового повідомлення - рішення від 19 квітня 2023 року № 00272600702 з огляду на встановлення порушень відображених в підпунктах 2.4.1-2.4.3 пункту 2.4 розділі 2, підпунктом 3.2.2.1 підпункту 3.2.2, підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 Акта перевірки.

4.1.1 Щодо встановлення порушення Позивачем статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок невиконання ним обов`язку щодо нарахування відповідно положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 податкових зобов`язань з податку на додану вартість на товари/послуги, необоротні активи, використані ним в операціях, які не є господарською діяльністю ТОВ «А.В.С.».

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України (в редакції чинній до 01 липня 2015 року) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України (в редакції чинній з 1 липня 2015 року) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» в абзаці першому пункту 198.5 слова "відповідні податкові накладні" замінено словами "зведену податкову накладну", а слова "під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися" - словами і цифрами "(для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися".

Законом України від 24 грудня 2015 року № 909- VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році пункт 198.5 доповнено абзацом десятим такого змісту: "У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку".

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797- № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» абзац п`ятий пункту 198.5 доповнено словами та цифрами "(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу)".

Відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» у пункті 198.5 статті 198 слова і цифри "(для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту)" замінити словами і цифрами "придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту)".

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21.

При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

4.1.1.1 Щодо встановлення за результатами перевірки непідтвердження Позивачем обліку наявних матеріалів, переданих в переробку ТОВ «ЕДЕН БУД» за Договором генерального підряду, на суму 14 190 243 грн. (зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 838 049,00 грн.) (підпункт 2.4.1 підпункту 2.4 пункту 3.1 розділу 2 Акта перевірки).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ЕДЕН БУД» (далі також - Генеральний підрядник) та Позивачем було укладено Договір генерального підряду, відповідно до умов якого Позивач має право надавати ТОВ «ЕДЕН БУД» матеріальні ресурси, необхідні для виконання робіт, за збереження та цільове використання яких останній несе відповідальність.

Відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 Договору генерального підряду Позивач залишається власником матеріалів, переданих Генеральному підряднику для виконання робіт. Передача матеріальних ресурсів від Позивача до ТОВ «ЕДЕН БУД» здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі комплектуючих та матеріалів в монтаж.

Передача Позивачем матеріалів в переробку Генеральному підряднику, як констатовано судами попередніх інстанцій, підтверджується належним чином оформленими первинними документами - актами прийому-передачі комплектуючих та матеріалів в монтаж, які були надані в ході проведення перевірки. Крім того, Позивачем до заперечень на Акт перевірки були додані всі необхідні первинні документи, видаткові накладні на підтвердження господарських операцій з придбання ТОВ «А.В.С.» матеріалів та їх передачі Генеральному підряднику для виконання робіт в період жовтень 2021 року - жовтень 2022 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що матеріали, які були використані TOВ «ЕДЕН БУД» в процесі виконання робіт, вказуються в актах виконаних робіт та списуються Позивачем по мірі використання в роботах на рахунок обліку 23 «Виробництво» після підписання актів виконаних робіт. Крім того, між Товариством та ТОВ «ЕДЕН БУД» щоквартально складаються акти звірок, якими підтверджується наявність у Генерального підрядника переданих йому матеріалів.

При цьому судами відзначено, що до використання матеріалів в процесі будівельно-монтажних робіт за Договором генерального підряду, підписання актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, матеріально відповідальними особами є відповідальні особи Генпідрядника чи підрядника, які відповідають за збереження матеріалів.

Судом першої інстанції також констатовано, що в рамках інвентаризації ТМЦ та основних засобів службовим особам Відповідача, які проводили перевірку, було надано пояснення щодо процесу використання матеріалів та доступ до об`єкту будівництва, а отже вони мали можливість наочно впевнитися у використанні матеріалів в процесі будівництва.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Позивачем надано до матеріалів справи Таблицю із зазначенням номенклатури (найменування) матеріалу придбаного ТОВ «А.В.С.» та переданого в роботу на підтвердження того, що матеріали використовуються в господарській діяльності із зазначенням видаткової накладної, підтверджуючої придбання Позивачем відповідних матеріалів, акта прийому-передачі матеріалів у монтаж, підтверджуючого передачу матеріалів в монтаж, із зазначенням матеріалу, використаного в роботах та підтверджуючого акта виконаних будівельних робіт, та залишку матеріалів на складі підрядника, із зазначенням у всіх випадках його кількості та вартості.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що із матеріалів справи вбачається, що загальна сума по рахунку 20 «Виробничі запаси» Позивача становить 14 190 243,08 грн та складається з:

Рахунок 203 «Паливо» - 219,23 грн, на якому обліковується «Бензин автомобільний А-95»;

Рахунок 206 «Матеріали, передані в переробку» - 14 185 230,52 грн, на якому обліковуються матеріали, передані підрядчиком в роботу;

Рахунок 207 «Запасні частини» - 4 193,33 грн, на якому обліковуються «Автошини 175/70R13 TOYO Observe G3-Ice п/ш 82/Т»;

Рахунок 209 «Інші матеріали» - 600,00 грн, на якому обліковуються «Акумулятор» та «Запасні частини б/у».

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що матеріали на суму 14 190 243,00 грн були передані ТОВ «ЕДЕН БУД» в переробку для виконання будівельно - монтажних робіт за Договором генерального підряду, а отже призначені та використовуються в господарській діяльності ТОВ «А.В.С.» в процесі виконання Генеральним підрядником робіт за Договором генерального підряду.

Відповідач в касаційній скарзі, крім посилань на ненадання до перевірки інформації та її документального підтвердження щодо місця зберігання ТМЦ на суму 14 190 243,00 грн, у зв`язку з чим відсутня можливість підтвердити їх вартість наявність, неспроможність яких була встановлено судами попередніх інстанцій, інших доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій в касаційній скарзі не навів.

4.1.1.2 Щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 7 747 396 грн (підпункт 2.4.2 пункт 2.4 розділу 2 Акта перевірки)

Відповідно до Акта перевірки Відповідач зазначив про ненарахування Позивачем податкових зобов`язань на суму - 7 747 396,00 грн, по матеріалам та послугам субпідрядників будівельно-монтажних робіт, які обліковуються на рахунку 231 "Незавершене виробництво" на суму 38 736 977,78 грн, внаслідок не надання інформації про списання робіт та матеріалів по будівництву, що унеможливило встановлення підстав формування даних рахунку 23 на суму ПДВ 7 747 396,00 грн за жовтень 2022 року на порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій згідно з умовами Договору генерального підряду сторонами досягнуто домовленості, що на кожен окремий етап будівництва укладається відповідна додаткова угода, в якій відображаються найменування етапу будівництва, його вартість, обсяги. Позивачем до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт за період з грудня 2018 року по липень 2021 року.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що Позивачем на рахунку 23 «Виробництво» формується загальна собівартість по всьому об`єкту будівництва «Житлово-офісному комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва» (далі - Об`єкт будівництва). Розподіл собівартості між частинами Об`єкту будівництва відбувається під час підготовки окремої частини Об`єкту будівництва до вводу в експлуатацію, згідно з актами виконаних робіт, наданих підрядниками в процесі будівництва, та інших витрат, що стосуються відповідної частини Об`єкту будівництва. В період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року жодної частини Об`єкту будівництва не було введено в експлуатацію.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сума матеріалів у розмірі 38 736 977,78 грн була ідентифікована в ході проведення інвентаризації як вартість матеріалів, використаних при виконанні будівельно-монтажних робіт щодо об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника (колишня назва - Анрі Барбюса), 37/1. Ця сума обліковується разом із будівельно-монтажними роботами щодо об`єкта незавершеного будівництва та після введення в експлуатацію відповідної черги будівництва у частині, що відноситься до цієї черги будівництва, формує собівартість її будівництва.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 1999 року за №893/4186 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1591), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2011 року за N 1557/20295 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186 рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході проведення перевірки Відповідачу надавались акти виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, в яких Генеральним підрядником було зазначено використані матеріали, надані Позивачем. Після прийняття робіт Позивачем вказані матеріали списувалися на рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво» та формували вартість об`єкта незавершеного будівництва.

Також судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що до матеріалів справи Позивачем надано Таблицю № 2, в якій викладено перелік наданих для перевірки актів виконаних робіт за період з грудня 2018 року по липень 2021 року, із зазначенням періоду, сум активів, сум вартості використаних матеріалів та частин об`єкта щодо яких здійснювались відповідні роботи та підписувались відповідні акти. У періоді з грудня 2018 року по липень 2021 року використані матеріали обліковувались Позивачем на рахунку бухгалтерського обліку 23 «Виробництво». Вартість обліковуваних таким чином матеріалів за цей період склала 38 736 977,78 грн, що була списана в ході проведення будівельно-монтажних робіт, та була відображена в ході проведення інвентаризації як окрема позиція. Починаючи з липня 2021 року використовувані матеріали в бухгалтерському обліку обліковувались та списувались разом на рахунку бухгалтерського обліку 23 «Виробництво» з будівельно-монтажними роботами і не відокремлювалися як окрема позиція в ході проведення інвентаризації.

Таким чином, вартість будівельно-монтажних робіт за період жовтень 2011 року - липень 2021 року, вартість матеріалів та будівельно-монтажних робіт за період липень 2021 року - грудень 2022 року разом склала 203 354 574, 28 грн, що було відображено в ході проведення інвентаризації в грудні 2022 року. Відповідно загальна вартість використаних матеріалів та будівельно-монтажних робіт за період з жовтня 2011 року по грудень 2022 року склала 242 091 552,06 грн, що також, як встановлено судами, відображено в окремій таблиці з переліком використаних матеріалів та будівельно-монтажних робіт за період з жовтня 2011 року по грудень 2022 року.

Судами попередні інстанцій встановлено, що Позивачем здійснюється будівництво четвертої черги, другого-четвертого пускових комплексів, а саме секцій 6 та 7, офісного центру, паркінгу №2 відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом: "Житлово-офісний комплекс з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва" від 27 грудня 2018 року №V-0596-18/ПРОЕКСП. Запланований термін вводу в експлуатацію 6, 7 секцій та паркінгу №2 - 2 квартал 2025 року, офісного центру - 2 квартал 2023 року. Будівництво ведеться за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 37/1 (колишня назва: вул. Анрі Барбюса). Запланований об`єм будівництва відповідає Експертному висновку.

Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про підтвердження належними та допустимими доказами використання при виконанні Генеральним підрядником будівельно-монтажних робіт за Договором генерального підряду матеріалів та послуг субпідрядників щодо виконання будівельно-монтажних робіт, які обліковуються на рахунку 231 "Незавершене виробництво" на суму 38 736 977,78 грн. Та відповідно про спростування матеріалами справи висновку Відповідача щодо порушення Позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України внаслідок ненарахування компенсуючих податкових зобов`язань на суму - 7 747 396,00 грн, по матеріалам та послугам субпідрядників, які обліковуються на рахунку 231 «Незавершене виробництво» на суму 38 736 977,78 грн, внаслідок не надання інформації про списання робіт та матеріалів по будівництву, що, як зазначено Відповідачем в Акті перевірки, унеможливило встановити підстави формування даних рахунку 23 на суму податку на додану вартість у розмірі 7 747 396,00 грн за жовтень 2022 року.

4.1.1.3 Щодо встановлення непідтвердження позивачем даних 26 рахунку «Готова продукція» на загальну суму 77 607 816,00 грн та даних рахунку 10 «Основні засоби» на загальну суму 13 423 510,00 грн (у зв`язку з чим було донараховано ПДВ на 15 520 363,00 грн та 2 687 902,00 грн відповідно)

Cудом першої інстанції констатовано, що за змістом акта перевірки в ході доступу на об`єкт перевіряючі не ідентифікували склад сировини (рахунок 10 балансова вартість складу 2 625 309,00 грн), який фактично знаходиться біля адміністративного будинку ТОВ «А.В.С.», та який було показано перевіряючим, внаслідок чого дійшли висновку про його відсутність як окремо побудованого об`єкта. Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано інформацію щодо права власності на місце розташування складу сировини, що обліковуються на 10 рахунку. Індивідуальний тепловий пункт житлових секцій 1, 2, центральні теплові пункти, на думку контролюючого органу, не можуть використовуватись у господарській діяльності Позивача, оскільки функціонують на підтримку вже введеного в експлуатацію житлового комплексу, що обліковуються на 26 рахунку місця загального користування 1 секція, місця загального користування 4 секція, Насосна житлова (8), Паркінгу 1, площі загального використання (паркінг), площі загального використання 2, площі загального використання (3,5), площі загального використання (8), не можуть використовуватися в господарській діяльності Позивача, оскільки функціонують на підтримку вже введеного в експлуатацію житлового комплексу.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що на 26 рахунку Позивачем сформовані залишки по площам загального користування, які в майбутньому будуть передані на обслуговування відповідному ОСББ після завершення будівництва та вводу в експлуатацію усього «Житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва». А на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби» обліковуються основні засоби, зокрема, теплові пункти, передача яких запланована на обслуговування відповідному ОСББ після завершення будівництва та вводу в експлуатацію усього «Житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва», оскільки щодо них буде необхідна добудова, дообладнання задля приєднання нових пускових комплексів до існуючих ІТП (ЦТП).

При цьому судом першої інстанції відзначено, що у процесі перевірки TOB «A.B.C.» було надано інспекторам податкового органу доступ до об`єкту будівництва - «Житлово-офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса, 37/1 у Печерському районі м. Києва», а перевіряючі мали можливість наочно впевнитися у фактичній наявності у Позивача основних засобів, які обліковуються по рахунку 10 «Основні засоби» на загальну суму 13 423 510,00 грн.

Встановивши вказані факти суд першої інстанції констатував, що дані Позивача по рахунку 10 «Основні засоби» на загальну суму 13 423 510,00 грн належним чином підтверджуються фактичною наявністю у Позивача таких основних засобів (із чим особисто мали змогу ознайомитися та фактично були ознайомлені перевіряючі податкового органу), а саме: складу сировини по вул. А. Барбюса, 37/1 (балансова вартість 2 625 309,41 грн); центрального теплового пункту (балансова вартість 3 361 079,57 грн); центрального теплового пункту (8) (балансова вартість 2 088 879,23 грн); індивідуального теплового пункту житлових секцій 1, 2 (балансова вартість 5 364 241, 85 грн).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 1 березня 2013 року між Позивачем та ТОВ «Управління будинками та спорудами» укладено договір надання послуг № 01/03-13, згідно якого Позивачем, як виконавцем, надаються послуги відповідно до додатків до договору, а саме обслуговування будинку та систем. На виконання цього договору Позивачем задіяно структурний підрозділ підприємства - управління будинком, до складу якого входять: головний інженер, головний енергетик, інженер з експлуатації споруд та устаткування водопровідно - каналізаційного господарства, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, адміністратори. До договору щомісячно підписуються акти виконаних робіт та нараховуються зобов`язання.

При цьому судом першої інстанції відзначено, що висновки про заниження податкових зобов`язань зроблені Відповідачем, незважаючи на надані в ході перевірки пояснення Позивача про наявність у ТОВ «А.В.С.» персоналу для обслуговування зазначених площ та місць загального користування, отримання ним щомісячно плати від управляючої компанії ТОВ «Управління будівлями та спорудами» за обслуговування будинків, що підтверджує здійснення ТОВ «А.В.С.» господарської діяльності та отримання доходу.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи також убачається, що у переліку 26 рахунку наявні паркінги, які ТОВ «А.В.С.» повинно погасити в обмін на облігації. А по рахунку 521 відслідковуються зобов`язання ТОВ «А.В.С.» по погашенню облігацій.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов переконання про необґрунтованість висновку відповідача щодо не підтвердження даних 26 рахунку «Готова продукція» на загальну суму 77 607 816,00 грн та даних рахунку 10 «Основні засоби» на загальну суму 13 423 510,00 грн.

Доводи Відповідача, наведені у касаційній скарзі, в частині цього епізоду зводяться виключно до цитування висновків викладених в акті перевірки, правова оцінка яким була надана судом першої інстанції та які ним були спростовані з урахуванням встановлених фактичним обставинам справи.

4.2 Щодо застосування положень пункту 198.2 статті 198 ПК України до Договору генерального підряду.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» абзац третій пункту 198.2 статті 198 ПК України викладено в такій редакції: "дата отримання платником податку товарів/послуг".

Законом України від 16 липня 2015 року № 643- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість абзац перший пункту 198.2 викладено в такій редакції: "198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше".

Згідно з пунктом 187.9 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

При цьому, як передбачено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Отже, сукупність наведених норм свідчить про те, що платник податків за загальним правилом має право віднести суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі виписаної податкової накладної за умови настання першої з подій: або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або за датою отримання платником податку товарів/послуг.

Поряд із цим, у разі здійснення операцій на підставі довгострокових договорів відповідно до пункту 187.9 статті 187 ПК України датою віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є саме дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

При цьому, аналізуючи визначення довгострокового договору, наведене у пункті 187.9 статті 187 ПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що основними ознаками такого договору є: за наслідками виконання договору створюється товар, надаються послуги чи виконуються роботи, які за технологічним циклом не можуть бути створені, надані або виконані менш ніж за рік; договір не передбачає поетапного створення, виконання або надання виконавцем товарів, робіт або послуг.

При цьому, в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності укладеного між Позивачем та його контрагентом договору, впливає на правильність формування податкових зобов`язань та податкового кредиту відповідними суб`єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 640/9076/21.

Суди попередніх інстанцій дослідивши Договір генерального підряду, констатували, що сторони не визначили його як довгостроковий та його умовами передбачено саме поетапну передачу робіт.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з умовами Договору генерального підряду між генпідрядником (ТОВ «ЕДЕН БУД») та замовником (Позивач) підписуються акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. При цьому суди попередніх інстанцій відзначили, що в кожному акті визначено вид робіт і по якій частині пускового комплексу ведуться роботи, а також в середині кожного акта визначено назву робіт, об`єм, ціну за один вид робіт, загальну вартість виконаних робіт.

Також судами першої та апеляційної інстанції констатовано, що всі акти виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість будівельних робіт за формою КБ-3, видаткові накладні складені відповідно до умов Договором генерального підряду надавались перевіряючим в ході перевірки Позивача.

ТОВ "ЕДЕН БУД" нараховувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, як встановлено судами попередніх інстанцій по мірі передачі робіт Позивачу за актами виконаних робіт, а Позивач, у свою чергу, на цій підставі формував податковий кредит.

Судами першої та апеляційної інстанцій критично оцінено доводи Відповідача про те, що в наданих актах не деталізовано будівельні витрати пооб`єктно та не зазначено кількості задіяних люд/год, оскільки Договором генерального підряду чітко визначено, що між генпідрядником та замовником підписуються акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-, які були надані в ході проведення перевірки та складені згідно вимог законодавства і відображають реальність виконаних робіт.

При цьому судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначено, що у запереченні на Акт перевірки Позивачем було наведено перелік податкових накладних, які виписані ТОВ "ЕДЕН БУД", складених за фактом виконаних робіт із деталізацією, дані зазначені в яких підтверджують інформацію викладену в актах виконаних робіт, що були надані в ході перевірки щодо витрат за рахунком обліку 23 "Виробництво". Відповідна інформація також відображена в таблиці № 4, яка Позивачем додана до позовної заяви.

Відповідачем інших доводів на підтвердження того, що Договір генерального підряду є саме довгостроковим відповідно до положень пункту 187.9 статті 187 ПК України, крім тих, які було викладено в Акті перевірки та які було спростовано судами попередні інстанцій в касаційній скарзі наведено не було.

Враховуючи наведене вище в сукупності в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, Верховний Суд, враховуючи доводи касаційної скарги, не знаходить підстав аби не погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, в частині того, що Договір генерального підряду не є довгостроковим та до нього не підлягають застосування положення пункту 187.9 статті 187 ПК України.

4.3 Щодо правовідносин Позивача з контрагентами ТОВ «РЕКЛАМНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «Арована» та ТОВ «Конструктив ВТВ»

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996, так само характеризує і податковий облік.

Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19. Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Конструктив ВТВ" укладено договір поставки від 29 липня 2021 року №29/07-21, предметом якого є здійснення поставки будівельних матеріалів.

Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено, що прийом-передача товару по кількості відбувається згідно з видатковими накладними при обов`язковій наявності довіреності.

Між Позивачем та ТОВ "Рекламно-виробнича компанія "Арована", як зазначено судами попередніх інстанцій, укладено договір поставки від 01 жовтня 2021 року №01102021, предметом якого є здійснення поставки товару.

Відповідно до пункту 3 та підпункту 4.1 пункту 4 вказаного договору поставка проводиться зі складу постачальника. Приймання-передача кожної партії товару здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях виміру, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що поставляється.

На підтвердження отримання товару за вказаними договорами Позивачем подано до суду податкові накладні, які, як констатовано судами попередніх інстанцій, містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому с первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманим товар.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що всі вказані накладі були пред`явлені під час проведення перевірки.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що як вбачається зі змісту відповіді ТОВ "А.В.С." від 14 грудня 2022 року №67 на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 13 грудня 2022 року, Позивач зазначив про те, поставка матеріалів здійснювалась на підставі видаткових накладних. Крім того судами зазначено, що Позивачем не заперечується факт відсутності документів на перевезення товарів, оскільки договори з перевізниками не укладались, обов`язковими документами для підтвердження поставки матеріалів є видаткові накладні

За наведеного суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Позивачем до матеріалів справи було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують постачання товарів, згідно з умовами укладених договорів із постачальниками.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підтвердження отримання Позивачем товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 27 серпня 2018 року у справі № №804/2952/14, від 18 жовтня 2019 року у справі №813/300/16, від 2 травня 2024 року у справі № 640/38432/21.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити і те, що у справі, що переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

Доводи Відповідача викладені у касаційні скарзі, аналогічні доводам, наведеним під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, зводяться до незгоди з мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій.

Однак, суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанції при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Відтак, твердження Відповідача в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять належних аргументів щодо наявності підстав для їх скасування.

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2024 року

Головуюча суддя СуддіН.Є. Блажівська О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх