Постанова

від 14.11.2024 по справі 240/14234/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа №240/14234/23

адміністративне провадження № К/990/21493/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (колегія у складі суддів Сушка О.О., Мацького Є.М., Залімського І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області, Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України м. Київ та зобов`язати відповідача зняти арешт накладений на його майно.

Позов мотивовано тим, що відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), однак не зняв арешт з належного позивачеві майна, чим допустив протиправну бездіяльність.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року без руху та запропонував скаржникові у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду усунути виявлені недоліки апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

Цією ж ухвалою суд роз`яснив особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в цій ухвалі, апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

Суд мотивував свої висновки тим, що станом на 29 квітня 2024 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху скаржник не виконав, заяв (клопотань) на виконання ухвали не подав ні через канцелярію суду, ні поштовим зв`язком.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) просить ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

Свої доводи скаржник мотивує тим, що суд виніс оспорювану ухвалу передчасно, позбавивши відповідача права на апеляційний перегляд та можливості захистити своє порушене право в суді. Зазначає, що 24 квітня 2024 року до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було направлено подання про проведення оплати судового збору в сумі 1610 грн 40 коп. за подачу апеляційної скарги і платіжною інструкцією 25 квітня 2024 року №1656 було сплачено судовий збір, системою СДО «Клієнт Казначейство - Казначейство» оплачено 26 квітня 2024 року.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

03 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року касаційну скаргу Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року в цій справі залишено без руху, а заявнику касаційної скарги надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.

08 липня 2024 року до Верховного Суду на виконання ухвали від 24 червня 2024 року надійшов документ про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою.

Ухвалою від 13 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Водночас статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Вимоги до апеляційної скарги визначені у статті 296 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої цієї статті до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Слід зауважити, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні. Це пов`язано з тим, що судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За приписами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Водночас згідно із частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як убачається з матеріалів справи, Сьомий апеляційний адміністративний суд, перевіривши матеріали поданої відповідачем апеляційної скарги, встановив, що скаржник не додав документа про сплату судового збору в розмірі 1610 грн 40 коп. у зв`язку із чим ухвалою від 16 квітня 2024 року залишив подану відповідачем апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржникові у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду усунути виявлені недоліки апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору в указаному розмірі.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, зазначене судове рішення було доставлено в електронний кабінет Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 16 квітня 2024 року о 15 год. 10 хв.

Отже, задля належного виконання вимог ухвали від 16 квітня 2024 року відповідач мав подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 1610 грн 40 коп. до 22 квітня 2024 року (понеділок) включно.

Разом із цим, в установлений апеляційним судом строк відповідач цього не зробив, клопотань про продовження строку усунення недоліків не подавав, про існування обставин, що ускладнили чи унеможливили своєчасне виконання вимог ухвали, не повідомив.

За матеріалами, доданими до касаційної скарги, лише 24 квітня 2024 року, тобто вже після сплину установленого судом строку, начальником Відділу скеровано на ім`я начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) подання з проханням розглянути питання щодо можливості перерахування судового збору в розмірі 1640 грн 40 коп. у строк до 29 квітня 2024 року. Надалі 25 квітня 2024 року сформовано платіжну інструкцію (внутрішній номер 342493766) та 26 квітня 2024 року (п`ятниця) о 15 год 59 хв. оплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №240/14234/23.

Слід зауважити, що зазначені докази стосовно сплати судового збору подано лише з касаційною скаргою, водночас факт їх подання до суду апеляційної інстанції матеріалами справи не підтверджується. Скаржник, будучи зацікавленим у відкритті провадження за поданою ним апеляційною скаргою та усвідомлюючи, що встановлений строк для усунення недоліків минув за декілька днів до фактичного здійснення оплати, а надходження такої інформації до суду може потребувати певного часу, мав змогу поінформувати суд про сплату доступними йому засобами (зокрема, за допомогою системи «Електронний суд»), що указувало б на прояв добросовісної поведінки, а не свідоме нехтування своїми процесуальними обов`язками.

У цьому контексті колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, який у постанові від 19 вересня 2024 року в справі №440/10834/22, на підставі аналізу частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» де унормовано, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, зробив висновок про те, що перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України може здійснюватися на підставі поданих заявником доказів на підтвердження доказів сплати суми судового збору або письмового повідомлення суду про сплату судового збору.

Як убачається зі змісту оспорюваної ухвали про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції у ній зазначив, що згідно з інформацією з Реєстру підтверджень оплат із Казначейства станом на 29 квітня 2024 року (понеділок) відомостей про оплату відповідачем судового збору немає, вимог ухвали від 16 квітня 2024 року скаржник, отримавши її того ж дня - 16 квітня 2024 року, не виконав, будь-яких клопотань не заявляв.

У касаційній скарзі відповідач не наводить мотивів щодо недостатності установленого судом апеляційної інстанції строку для усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги, а також щодо існування об`єктивних обставин, що ускладнювали чи унеможливлювали виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху чи реалізацію ним права на звернення до суду з клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків чи з клопотанням, пов`язаним зі сплатою судового збору.

Колегія суддів зауважує, що цитованими вище пунктами 6, 7 частини п`ятої статті 44 КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо підтвердження сплати судового збору.

Водночас неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного виконання вимог суду в установлений судом процесуальний строк є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що за наведених обставин, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання та мав передбачені процесуальним Законом підстави повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суд апеляційної інстанції позбавив відповідача права на апеляційний перегляд та можливості захистити своє порушене право в суді, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи мають загальний характер, ґрунтуються суто на незгоді із самим поверненням апеляційної скарги та не містять обґрунтувань які саме положення процесуального Закону порушив апеляційний суд. На думку колегії суддів, у розглядуваному випадку це є наслідком поведінки скаржника, зокрема, недотримання ним вимог пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України, а не порушення апеляційним судом норм процесуального права. Крім цього, системний аналіз положень частини другої статті 296 та частини восьмої статті 169 КАС України свідчить про те, що застосування зазначеного процесуального наслідку не позбавляє права на апеляційний перегляд, як помилково стверджує відповідач.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №240/14234/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду