Постанова

від 14.11.2024 по справі 120/8585/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 120/8585/20-а

адміністративне провадження № К/9901/37785/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними пунктів додатків до постанов, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 (суддя - Дмитришена Р. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (колегія суддів у складі: Боровицького О. А., Шидловського В. Б., Матохнюка Д. Б.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У грудні 2020 року Зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт» (далі - позивач, ЗЕА «Новосвіт») звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП, Регулятор, Комісія), в якому просило:

- визнати протиправним та нечинним пункт 379 Додатку до постанови НКРЕКП від 01.08.2020 № 1497 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» (далі - Постанова № 1497) зі змінами і доповненнями, яким встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА «Новосвіт», що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання;

- зобов`язати НКРЕКП встановити «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА «Новосвіт», що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання, згідно із Законом України від 20.02.2003 № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» у редакції Закону України від 11.07.2019 № 2755-VIII на період з 01.08.2020 до 30.09.2020 (включно);

- визнати протиправним та нечинним пункт 390 Додатку до постанови НКРЕКП від 30.09.2020 № 1787 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» (далі - Постанова № 1787) зі змінами і доповненнями, яким встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА «Новосвіт», що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання;

- зобов`язати НКРЕКП встановити «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА «Новосвіт», що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання, згідно із Законом України від 20.02.2003 № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» у редакції Закону України від 11.07.2019 № 2755-VIII на період з 01.10.2020 до 31.12.2020 (включно).

На обґрунтування позову позивач зазначає, що він здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії з використанням відновлювальних джерел енергії (далі - ВДЕ), яку у порядку, встановленому чинним законодавством України, продає Державному підприємству «Гарантований покупець» за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП.

Державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснюється, зокрема, шляхом встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об`єктах альтернативної енергетики, що передбачено статтею 5 Закону України від 20.02.2003 № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» (далі - Закон № 555-IV). Відповідно до статті 9-1 Закону № 555-IV, «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 9-4 Закону № 555-IV.

Встановлення, перегляд та припинення дії «зеленого» тарифу регулюється положеннями Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.08.2019 № 1817 (далі - Порядок № 1817), відповідно до пункту 1.5. якого «зелений» тариф для усіх суб`єктів господарювання (ТЗ, коп. за 1 кВ/тод, без ПДВ) встановлюється на квартал, розраховується за відповідною формулою, та є імперативною нормою. Однак, на думку позивача, відповідач протиправно змінив (зменшив) розмір встановленого «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену сонячними електростанціями позивача, чим порушив його права.

Постановою № 1497 встановлено розмір «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену, зокрема сонячними електростанціями належними позивачу, під № 379 в Додатку до Постанови № 1497, нижчий, ніж у попередніх періодах на 7,5% для сонячних електростанцій позивача, введених в експлуатацію після 30.06.2015, та на 27% і 47% для сонячних електростанцій позивача, введених в експлуатацію до 30.06.2015.

Постановою № 1787 визнано такою, що втратила чинність Постанова № 1497 (у зв`язку із встановленням тарифу на 4-й квартал 2020 року), та установлено «зелені» тарифи на електричну енергію вироблену сонячними електростанціями, у тому числі належними позивачу, на наступний 4-й квартал (під № з/п 390 в Додатку до Постанови № 1787).

Постановою № 1787, так само як і Постановою № 1497, НКРЕКП встановлено розмір «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену сонячними електростанціями позивача, нижчий, ніж встановлений у Постанові № 1245, на 20% для трьох сонячних електростанцій позивача та для решти - на 42%.

Позивач указує, що протиправне, на його думку, зменшення відповідачем розміру встановленого «зеленого» тарифу є порушенням його прав, гарантованих Конституцією України та Законом № 555-IV, а також порушує принципи міжнародного права.

29.01.2021 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині того, що відповідно до відомостей, зазначених на офіційному веб-сайті відповідача, була оприлюднена 31.12.2020 Постанова № 2824, якою внесено зміни до Додатку до Постанови № 1787. Відповідно до пункту 1 Постанови № 2824, до Додатку до Постанови № 1787 внесено зміни, а саме: Додаток після пункту 221 доповнено новим пунктом 222. У зв`язку з цим пункти 222-982 постановлено уважати відповідно пунктами 223-983.

Отже, позивач указує, що пункт 390 Додатку до Постанови № 1787, який позивачем визнається протиправним та нечинним у справі № 120/8585/20-а, потрапив до діапазону пунктів « 222-982», які згідно з положеннями Постанови № 2824 необхідно уважати пунктами «223-983». За таких підстав, пункт 390 Додатку до Постанови № 1787, який позивач визнає протиправним та нечинним у цій справі, уважається пунктом 391. Дана обставина призвела до необхідності уточнити позовні вимоги про визнання окремих положень індивідуальних актів протиправними та нечинними.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ЗАЕ «Новосвіт», відповідно ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої НКРЕКП, здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії з використанням відновлювальних джерел енергії, яку у порядку, встановленому чинним законодавством України, продає Державному підприємству «Гарантований покупець» за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП.

Постановою № 1497 установлено розмір «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зелених» тарифів за дотриманням рівня використння обладнання українського виробництва згідно з додатком.

Згідно із Додатком визначено перелік виробників електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, де за порядковим номером 369 в Додатку до Постанови № 1497 указано позивача як суб`єкта господарювання на об`єктах електроенергетики із переліком їх назв.

Постановою № 1787 визнано такою, що втратила чинність Постанова № 1497 та установлено «зелені» тарифи на електричну енергію вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зелених» тарифів за дотриманням рівня використння обладнання українського виробництва згідно з Додатком.

Відповідно до Додатку визначено перелік виробників електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, де за порядковим номером 391 в Додатку до Постанови № 1787 указано Позивача як суб`єкта господарювання на об`єктах електроенергетики із переліком їх назв.

Позивач уважає протиправними та просить визнати нечинними пункт 379 Додатку до Постанови № 1497 та пункт 391 Додатку до Постанови № 1787.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення Регулятора у формі розпорядження приймаються під час здійснення контролю, а отже мають індивідуальний характер. На противагу цьому, рішення Регулятора у формі постанови носять нормативно-правове регулювання, оскільки прийняті у випадках повноважень, наданих Регулятору законом з питань, зокрема, встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання, коло яких окреслено в додатках із урахуванням понижуючих коефіцієнтів. Отже, саме постановою, як рішенням Регулятора, а не її додатками встановлено розмір «зеленого» тарифу на електричну енергію, що власне вказано самим позивачем у змісті позовної заяви.

Суд першої інстанції зазначив, що, на думку позивача, Постанови № 1497 та № 1787 не є нормативно-правовими актами, а є індивідуальними актами, а тому ця справа з приводу оскарження їх окремих положень не підлягає вирішенню окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Проте суд з такими доводами не погодився, оскільки постанови встановлюють тарифи на послуги з електричної енергії, їх норми поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що дані постанови є нормативно-правовими актами.

Також суд зазначив, що саме постанови, а не додатки, за своєю правовою природою є актами, які змінюють установлені норми права та спрямовані на їх застосування щодо невизначеного кола осіб з метою встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію. Додатки до постанови не є окремими положеннями, а є невід`ємною частиною рішення Регулятора, прийнятого у формі постанови, у якій чітко вказані норми та підстави за яких таке рішення прийнято. До того ж відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII), рішення Регулятора оформлюються постановами, та підписуються Головою. Натомість додаток, підписаний заступником директора Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, що ще раз вказує на те, що додаток не є окремим рішенням, оскільки рішення Регулятора приймається колегіально до складу якого входять сім членів, у тому числі Голова, які проходять відповідний відбір на конкурсній основі. Склад Конкурсної комісії затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що додаток до постанов не є рішенням Комісії, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог щодо визнання протиправними та нечинними окремих пунктів додатків до постанов НКРЕКП, оскільки основним документом є постанова, яка в межах спірної справи не є предметом спору.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 залишено без змін.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем пункти додатків до постанов НКРЕКП № 1497 та № 1787 є їх невід`ємною частиною, приписи яких стосуються прав та обов`язків особисто позивача та поширюють свою дію на конкретне вказане підприємство. З урахуванням указаного та відповідно до змісту пункту 19 частини першої статті 4 КАС України оскаржувані постанови НКРЕКП є нормативно-правовими актами індивідуальної дії, прийняті відповідачем як суб`єктом владних повноважень, і стосуються виключно прав та інтересів позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведене також свідчить про те, що апелянт у відповідності з вимогами частини першої статті 25 КАС України цілком обґрунтовано направив позов до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та нечинними окремих положень Постанов № 1497 та № 1787 в частині що стосуються позивача, уважаючи, що вказані індивідуальні акти, прийняті відповідачем, призвели до порушення його прав та інтересів.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не розглянув спір по суті, зосередивши оскаржуване рішення виключно на питанні юрисдикції (підсудності спору), залишив поза увагою підстави для звернення з адміністративним позовом.

Водночас суд апеляційної інстанції, розглянувши цей спір по суті, не встановив протиправної діяльності відповідача відносно позивача в цих правовідносинах, а відтак дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та нечинним пункту 379 Додатку до Постанови № 1497 зі змінами і доповненнями, яким встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА «Новосвіт», що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання та пункту 390 Додатку до Постанови № 1787 зі змінами і доповненнями, яким встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА «Новосвіт», що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання задоволенню не підлягають.

Таким чином, розглянувши справу по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції в цілому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Підставою звернення із касаційною скаргою позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 9-4 Закону № 555-IV, яка набула законної сили з 01.08.2020, відповідно до Закону України від 21.07.2020 № 810-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» (далі - Закон № 810-IX), стосовно зменшення розміру «зеленого» тарифу.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено: статті 8, 22, 60, 64 Конституції України, принципи міжнародного права (законних очікувань, справедливості та стабільності законодавства, справедливого і однакового ставлення (дискримінаційні умови), належного урядування); Європейську енергетичну хартію, Договір до Енергетичної Хартії та Протокол до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів, ратифікованих відповідно до Закону України від 06.02.1998 № 89/98-ВР; Директиву Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23.04.2009 про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, внаслідок чого був затверджений план заходів з її імплементації, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 791-р; оновлену Директиву з енергоефективності та відновлюваної енергетики, схвалену Радою ЄЄ з питань транспорту, телекомунікацій та енергетики 04.12.2018; частину тридцять другу статті 9-1 Закону № 555-IV.

Наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки обґрунтуванням позовних вимог позивача, судом першої інстанції взагалі позов не розглянуто по суті, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

20.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ЗЕА «Новосвіт» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В. для розгляду судової справи № 120/8585/20-а.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ЗЕА «Новосвіт» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 № 2262/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 120/8585/20-а у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І. В. , що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Стародуба О. П., суддів Єзерова А. А., Кравчука В. М. для розгляду судової справи № 120/8585/20-а.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.10.2024 № 1174 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 120/8585/20-а у зв`язку з постановленням Верховним Судом 08.10.2024 ухвали № К/9901/37785/21 про відведення судді-доповідача Стародуба О. П. та суддів Єзерова А. А., Кравчука В. М. від розгляду матеріалів касаційної скарги ЗЕА «Новосвіт» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 120/8585/20-а.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 120/8585/20-а.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 9-4 Закону № 555-IV, яка набула законної сили з 01.08.2020, відповідно до Закону № 810-IX.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом оскарження у цій справі є пункт 379 Додатку до Постанови № 1497 та пункт 391 Додатку до Постанови № 1787.

Перш за все варто зауважити, що Верховний Суд уже вирішував питання статусу Постанови № 1497 та Постанови № 1787 з відповідними додатками і у постанові від 08.06.2022 у справі № 640/2071/21 дійшов висновку, що ці постанови не є нормативно-правовими актами, а є правовими актами індивідуальної дії, оскільки вони передбачають індивідуалізовані приписи відповідача щодо встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію позивачеві. Окрім того, видаючи оскаржувані постанови відповідач діяв і реалізовував насамперед публічно-владні управлінські функції, а спір виник у зв`язку із виконанням НКРЕКП таких функцій.

Також у справі № 640/2071/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що втрата чинності постановами НКРЕКП не змінює публічно правовий характер спірних правовідносин і не виключає можливість розгляду такої справи за правилами адміністративної юрисдикції.

Питання стосовно застосування норм статті 9-4 Закону № 555-IV, яка закріплена з 01.08.2020 на підставі Закону № 810-ІХ було предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 23.06.2023 у справі № 120/8282/20-а, який є застосовним і до обставин цієї справи.

У цьому судовому рішенні Верховний Суд зауважив, що правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом № 1540-VIII.

Частиною першою статті 1 вказаного Закону визначено, що НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.

Частиною першою статті 3 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України, яке, в контексті положень частини другої статті 3 Закону № 1540-VIII, здійснюється шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.

У частині третій статті 3 Закону № 1540-VIII закріплено, що основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII) на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема: тарифи на послуги з передачі електричної енергії; тарифи на послуги з розподілу електричної енергії.

Частиною другою цієї статті визначено, що ціни та тарифи на ринку електричної енергії, що регулюються державою (зокрема плата за приєднання), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності ОЕС України, економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного учасника ринку електричної енергії та належного рівня норми прибутку.

Аналізуючи зазначені правові норми Верховний Суд у справі № 120/8282/20-а дійшов висновку, що метою здійснення діяльності НКРЕКП є досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 555-IV «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 555-IV державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснюється шляхом, зокрема, встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об`єктах альтернативної енергетики, а також на теплову енергію, видобуту з альтернативних джерел.

За змістом статті 9-1 Закону № 555-IV (у редакції Закону України від 11.07.2019 № 2755-VIII) «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Законом № 810-IX внесені зміни до Закону № 555-IV, доповнено його розділ II статтею 9-4, якою передбачені особливості встановлення «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, у період з 01.08.2020, а також запроваджені понижуючі коефіцієнти до «зелених» тарифів.

Так, відповідно до цих змін для суб`єктів господарювання у період з 01.08.2020 «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП за правилами, визначеними статтею 9-1 Закону № 555-IV, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених цією статтею, або на рівні граничного (максимального) «зеленого» тарифу.

Таким чином, Верховний Суд у справі № 120/8282/20-а дійшов висновку, що з 01.08.2020 статтею 9-4 Закону № 555-IV передбачені особливості встановлення «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. При цьому, дія зазначеної статті поширюється на суб`єктів господарювання, які відповідно до статті 9-1 Закону № 555-IV виробляють або мають намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні-, та малі гідроелектростанції) на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах).

Тому, з 01.08.2020 «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП за правилами, визначеними статтею 9-1 цього Закону, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених цією статтею, або на рівні граничного (максимального) «зеленого» тарифу.

Крім того, Верховний Суд у справі № 120/8282/20-а погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів позивача в тій частині, що відповідач протиправно застосував положення Закону № 810-IX, оскільки відповідно до Закону № 810-IX внесені зміни до Закону № 555-IV та передбачено особливості встановлення «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтеративних джерел енергії, у період з 01.08.2020, а також запроваджені понижуючі коефіцієнти до встановлених НКРЕКП «зелених» тарифів згідно із статтею 9-1 Закону № 555-IV.

З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність протиправної діяльності відповідача відносно позивача в цих правовідносинах, а відтак про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним пункту 379 Додатку до Постанови № 1497 зі змінами і доповненнями, яким встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики позивача, що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання та пункту 390 Додатку до Постанови № 1787 зі змінами і доповненнями, яким встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики позивача, що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання.

Доводи позивача про те, що в позові він наголошував на порушенні НКРЕКП положень Конституції України, норм міжнародного права, а також інших норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних постанов НКРЕКП, проте суди попередніх інстанції не правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд відхиляє, оскільки положення Закону № 555-IV, на виконання яких відповідач виніс постанови щодо позивача, є чинними, неконституційними не визнавались, а тому обов`язкові для застосування.

Постанови НКРЕКП щодо позивача прийняті на виконання вимог Закону № 555-IV, відповідно до яких законодавець для регулювання спірних відносин уважав необхідним застосування відповідних понижуючих коефіцієнтів у передбачених законом випадках. Тому, дії НКРЕКП щодо винесення оскаржених постанов в зазначених позивачем частинах зводяться до регулювання спірних правовідносин (впровадження відповідної волі законодавця), а не до порушення (звуження) відповідачем прав позивача.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2023 у справі № 120/8282/20-а.

Водночас, здійснюючи перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд апеляції інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, відповідно до положень статті 315 КАС України, мав би скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що суд першої інстанції не розглянув спір по суті, зосередивши оскаржуване рішення виключно на питанні юрисдикції (підсудності спору), залишив поза увагою підстави для звернення з адміністративним позовом, водночас суд апеляційної інстанції розглянув цей спір по суті та не встановив протиправної діяльності відповідача відносно позивача в цих правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції також погодився з тим, що суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Проте суд апеляційної інстанції залишив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 без змін.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки указане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті, то відсутні підстави для скасування такого судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 355 КАС України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у цій справі встановлена за результатами касаційного перегляду справи. Порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права щодо обраного наслідку за результатами розгляду апеляційної скарги на судове рішення не тягне за собою скасування або зміну судового рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук