Рішення

від 22.04.2021 по справі 120/8585/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2021 р. Справа № 120/8585/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

представників позивача: Черненко С.М., Федоришина В.В.

представників відповідача: Осадчука С.В., Ходаковського Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт"

до: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про: визнання протиправними та нечинними пунктів додатку до постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними пунктів додатку до постанов.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю пункту 379 Додатку до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1497 від 01.08.2020, а також пункту 390 Додатку до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1787 від 30.09.2020.

Так, обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що Зовнішньоекономічна асоціація Новосвіт (далі - Позивач), здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії з використанням відновлювальних джерел енергії (далі - ВДЕ), яку у порядку, встановленому чинним законодавством України, продає Державному підприємству Гарантований покупець за зеленим тарифом, встановленим НКРЕКП.

Державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснюється, зокрема, шляхом встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об`єктах альтернативної енергетики, що передбачено ст. 5 Закону України Про альтернативні джерела енергії від 20.02.2003р. №555-ІУ (далі - Закон №555). Згідно із ст. 9-1 Закону №555, зелений тариф встановлюється НКРЕКП на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 9-4 Закону №555.

Встановлення, перегляд та припинення дії зеленого тарифу регулюється положеннями Порядку встановлення, перегляду та припинення дії зеленого тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.08.2019р. №1817 (далі - Порядок №1817).

Згідно п.1.5 Порядку №1817, зелений тариф для усіх суб`єктів господарювання (ТЗ, коп. за 1 кВ/тод, без ПДВ) встановлюється на квартал, розраховується за відповідною формулою, та є імперативною нормою.

Однак, Відповідач протиправно змінив (зменшив) розмір встановленого зеленого тарифу на електричну енергію, вироблену сонячними електростанціями Позивача, чим порушив його права, що підтверджується нижчевказаними Постановами НКРЕКП, які оскаржуються в частині порушення прав Позивача.

Постановою НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 р. Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання (далі - Постанова №1497) встановлено розмір зеленого тарифу на електричну енергію, вироблену, зокрема сонячними електростанціями належними Позивачу, під №379 в Додатку до Постанови №1497, нижчий, ніж у попередніх періодах на 7,5% для сонячних електростанцій Позивача, введених в експлуатацію після 30 червня 2015 року, та на 27% і 47% для сонячних електростанцій Позивача, введених в експлуатацію до 30 червня 2015 року.

Постановою НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 р. Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання (далі - Постанова №1787) визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП №1497 (в зв`язку із встановленням тарифу на 4-й квартал 2020р.), та установлено зелені тарифи на електричну енергію вироблену сонячними електростанціями, в тому числі належними Позивачу, на наступний 4-й квартал (під № з/п 390 в Додатку до Постанови №1787).

Постановою №1787, так само як і Постановою №1497, НКРЕКП встановлено розмір зеленого тарифу на електричну енергію, вироблену сонячними електростанціями Позивача, нижчий, ніж встановлений у Постанові №1245, на 20% для трьох сонячних електростанцій Позивача та для решти - на 42%.

Позивач вказує, що протиправне зменшення Відповідачем розміру встановленого зеленого тарифу є порушенням прав Позивача, гарантованих Конституцією України та Законом №555, а також порушує принципи міжнародного права. Відтак, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить:

Визнати протиправним та нечинним пункт 379 Додатку до Постанови НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання зі змінами і доповненнями, яким встановлено зелений тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА Новосвіт , що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання;

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити зелений тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА Новосвіт , що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання, згідно Закону України Про альтернативні джерела енергії від 20.02.2003р. №555-ІУ в редакції Закону України №2755-УІІІ від 11.07.2019р., на період з 01 серпня 2020 року до 30 вересня 2020 року (включно).

Визнати протиправним та нечинним пункт 390 Додатку до Постанови НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 р. Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання зі змінами і доповненнями, яким встановлено зелений тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА Новосвіт , що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання;

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити зелений тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА Новосвіт , що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання, згідно Закону України Про альтернативні джерела енергії від 20.02.2003р. №555-ІУ в редакції Закону України №2755-УІІІ від 11.07.2019р., на період з 01 жовтня 2020 року до 31 грудня 2020 року (включно).

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

29.01.2021 на адресу суду надійшла заява про уточнення позивних в частині того, що відповідно до відомостей, зазначених на офіційному веб-сайті Відповідача, була оприлюднена 31 грудня 2020 року Постанова №2824, якою внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2020 року №1787. Відповідно до пункту 1) Постанови №2824, до додатка до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2020 року №1787 Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання внесено зміни, а саме додаток після пункту 221 доповнено новим пунктом 222. У зв`язку з цим пункти 222 - 982 постановлено вважати відповідно пунктами 223 - 983.

Отже, вказує позивач, що пункт 390 Додатку до Постанови №1787, який Позивачем визнається протиправним та нечинним у справі №120/8585/20-а, потрапив до діапазону пунктів 222 - 982 , які згідно положень Постанови №2824 необхідно вважати пунктами 223 - 983 . За таких підстав, пункт 390 Додатку до Постанови №1787, який Позивач визнає протиправним та нечинним у справі №120/8585/20-а, вважається пунктом 391.

Дана обставина призвела до необхідності уточнити позовні вимоги викладені ЗЕА Новосвіт в адміністративному позові про визнання окремих положень індивідуальних актів протиправними та нечинними (вих. №344 від 29 грудня 2020 року), за яким відкрито провадження в адміністративній справі №120/8585/20-а.

Заява позивача прийнята судом в ході підготовчого провадження, про що постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

01.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач заперечує щодо задоволення вимог з огляду на наступне. Обгрунтовуючи вимоги, Позивач неодноразово звертає увагу суду на той факт, що зменшення зеленого тарифу відбулось внаслідок прийняття Верховною Радою України Закону України від 21.07.2020 №810-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел . При цьому, позивач не зазначає про жодні правопорушення при прийнятті Регулятором Постанов №1497 та №1787, що є окремим доказом того, що останній діяв в порядку в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

З приводу того, що Закон від 21.07.2020 №810-ІХ не відповідає Конституції, то відповідач зазначає, що відповідно до статті 150 Конституції України, Закону України Про Конституційний суд України , повноваження перевіряти відповідність законів України та інших правових актів надано виключно Конституційному Суду України.

На момент подання Регулятором відзиву на позовну заяву питання щодо відповідності статті 9-4 Закону про альтернативні джерела Конституції України Конституційним Судом України не розглядається.

Щодо повноважень НКРЕКП, то відповідач вказує, що відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Основними завданнями Регулятора є, зокрема, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг. Отже, відповідач діяв в межах повноважень, а Постанови №1497 та №1787 прийняті з урахуванням внесених змін Законом №810.

Відповідач також вказує на безпідставність аргументів позивача стосовно того, що Регулятор зобов`язаний довести правомірність застосування статті 9-4 Закону №555 з посиланням на начебто невідповідність його нормам Конституції України, оскільки підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

На підставі вищевикладеного, в задоволені вимог відповідач просив відмовити.

09.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останій виклав свої пояснення щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

16.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення із поясненнями щодо наведених у відповіді на відзив аргументів та мотиви їх відхилення.

В ході підготовчого засідання судом в межах підготовчого провадження з`ясовувались підстави та характер спірних правовідносин, оскільки відповідачем є Комісія, яка є постійно діючим центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України, а адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів центральних органів чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (ст. 27 КАС України).

Натомість, представник позивача наполягав, що предметом спору не є нормативно-правовий акт, а спірним є акт індивідуальної дії, оскільки оскаржуються не Постанови НКРЕКП за №1497 та за №1787, а їх додатки, а саме п. 379 Додатку до Постанови №1497 та пункт 391 Додатку до Постанови №1787 відповідно, які просить визнати протиправними та нечинними. За доводами позивача, Постанови НКРЕКП №1497 та №1787 не є нормативно-правовими актами, а є індивідуальними актами, а тому дана справа з приводу оскарження їх окремих положень не підлягає вирішенню окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Представник позивача позовні вимоги просить задовольнити, з мотивів наведених у заявах по суті.

22.04.2021, судом, з урахуванням заяв учасників процесу щодо розгляду справи після закінчення підготовчого судового засідання, ухвалою, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, постановлено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті відповідно до положень ч. 7 ст. 181 КАС України, в силу якої якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши усні пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази суд встановив наступне.

Позивач - Зовнішньоекономічна асоціація Новосвіт , відповідно ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії з використанням відновлювальних джерел енергії, яку у порядку, встановленому чинним законодавством України, продає Державному підприємству Гарантований покупець за зеленим тарифом, встановленим НКРЕКП.

Постановою НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 р. Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання (далі - Постанова №1497) установлено розмір зеленого тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до зелених тарифів за дотриманням рівня використння обладнання українського виробництва згідно з додатком.

Згідно із додатком визначено перелік виробників електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, де за порядковим номером 369 в Додатку до Постанови №1497 вказано Позивача як суб`єкта господарювання на об`єктах електроенергетики із переліком їх назв.

Постановою НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 р. Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання (далі - Постанова №1787) визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП №1497 та установлено зелені тарифи на електричну енергію вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до зелених тарифів за дотриманням рівня використння обладнання українського виробництва згідно з додатком.

Відповідно до додатку визначено перелік виробників електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, де за порядковим номером 391 в Додатку до Постанови №1787 вказано Позивача як суб`єкта господарювання на об`єктах електроенергетики із переліком їх назв.

Позивач вважає протиправними, та просить визнати нечинними пункт 379 Додатку до Постанови №1497 та пункт 391 Додатку до Постанови №1787 відповідно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі визначає Закон України "Про альтернативні джерела енергії" (далі Закон №555).

Відповідно до ст. 1 Закону №555, "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснюється, зокрема, шляхом встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об`єктах альтернативної енергетики, що передбачено ст. 5 Закону №555.

Відповідно до ст. 9-1 Закону №555 в редакції Закону України №2755-УІІІ від 11.07.2019, діяла норма, яка передбачала, що "зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" (далі - Закон №810) внесені зміни до Закону №555 доповнивши його статтею 9-4, якою передбачені особливості встановлення зеленого тарифу для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтеративних джерел енергії у період з 01.08.2020, а також запроваджені понижуючі коефіцієнти до зелених тарифів.

Так, відповідно до ст. 9-4 Закону №810, для суб`єктів господарювання, визначених частиною першою цієї статті, у період з 1 серпня 2020 року "зелений" тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за правилами, визначеними статтею 9-1 цього Закону, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених цією статтею, або на рівні граничного (максимального) "зеленого" тарифу.

Матеріалами справи підтверджується, що постанови №№1479, 1787 прийняті уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою. Зокрема, 01.08.2020, на засіданні НКРЕКП, яке відбувалось у формі відкритого слухання, Регулятором розглядалось питання про прийняття постанови НКРЕКП Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання (з 01.08.2020).

До того ж, 30.09.2020, на засіданні НКРЕКП, яке відбувалось у формі відкритого слухання Регулятором розглядалось питання про прийняття постанови НКРЕКП Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання з 01.10.2020.

Відповідно до оголошення Комісії на офіційному сайті повідомлено про засідання, а також про його онлайн трансляцію.

За наслідками засідань оформлено протоколи №45 від 01.08.2020, та протокол №59 засідання за 30.09.2020, 07.10.2020, 13.10.2020, за змістом яких не убачається, щоб Позивач скористався своїм правом на учать у засіданнях НКРЕКП, які проводились у формі відкритих слухань, та на надання зауважень та пропозицій до проектів рішень.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення встановлює Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1540-VIII, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1540-VIII, регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики з питань:

діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;

діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності;

діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1540-VIII, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Відповідно до абз 1 ч. 3 статті 5 Закону № 1540-VIII, рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 1540-VIII, регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону № 1540-VIII, рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

З аналізу навдених вище норм слід зробити висновок, що рішення Регулятора у формі розпорядження приймаються під час здійснення контролю, а отже мають індивідуальний характер. На противагу цьому, рішення Регулятора у формі постанови носять нормативно-правове регулювання, оскільки прийняті у випадках повноважень, наданих Регулятору законом з питань, зокрема, встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання, коло яких окреслено в додатках із урахуванням понижуючих коефіцієнтів.

Отже, саме постановою як рішенням Регулятора, а не її додатками встановлено розмір зеленого тарифу на електричну енергію, що власне вказано самим позивачем у змісті позовної заяви.

Щодо доводів позивача, що ним оскаржуються окремі положення постанови №1497, та Постанови №1787, а відтак спір пов`язаний із оскарженням індивідуального акту, оскільки повністю підпадають під законодавче визначення даного терміну: це акти суб`єкта владних повноважень (в даному випадку - НКРЕКП), видані на виконання владних управлінських функцій, які стосуються прав або інтересів визначених в цих актах осіб (в даному випадку - суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії) та дія яких вичерпується їх виконанням або має визначений строк (в даному випадку - вказані Постанови НКРЕКП діють один квартал, згідно п.1.5. Порядку №1817).

Отже, на думку позивача, Постанови НКРЕКП №1497 та №1787 не є нормативно- правовими актами, а є індивідуальними актами, а тому дана справа з приводу оскарження їх окремих положень не підлягає вирішенню окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Суд з такими доводами не погоджується, оскільки постанови встановлюють тарифи на послуги з електричної енергії, їх норми поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що дані постанови є нормативно-правовими актами.

Більш того, згідно з постановою №1497, Постановою НКРЕКП №1787 зазначено, що відповідно до законів України "Про альтернативні джерела енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки, яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.08.2019 №1817, Національна комісія постановила установити зелені тарифи на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до зелених тарифів за дотриманням рівня використння обладнання українського виробництва згідно з додатком.

Одночасно суд бере до уваги те, що відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18.

Такий же висновок зробив Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 14 грудня 2020 року по справі № 640/12695/19.

Щодо кола осіб, на яких може поширюватися дія нормативно-правового акту необхідно враховувати наступне.

Дія нормативно-правового акта за колом осіб - це здатність акта створювати юридичні наслідки для певних суб`єктів права.

Дію нормативно-правових актів за колом осіб можна класифікувати залежно від її обсягу:

- Загальна дія - акт поширюється на всіх осіб на території держави (громадяни, іноземні громадяни, біженці тощо).

- Спеціальна дія - деякі акти поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб`єктів права на території держави, що діють у певній визначеній сфері відносин; інші охоплюють лише конкретну категорію осіб (ліцензіатів, держслужбовців, депутатів, військовослужбовців тощо).

- Виняткова дія - акти поширюються на осіб, які тимчасово перебувають на території держави (іноземні громадяни, особи без громадянства тощо).

Також суд зазначає, що саме постанови, а не додатки, за своєю правовою природою є актами, які змінють установлені норми права та спрямовані на їх застосування щодо невизначеного кола осіб з метою встановлення зелених тарифів на електричну енергію.

Додатки до постанови не є окремими положеннями, а є невід`ємною частиною Рішення Регулятора, прийнятого у формі постанови, у якій чітко вказані норми та підстави за яких таке рішення прийнято.

До того ж відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону №1540, рішення Регулятора оформлюються постановами, та підписуються Головою.

Натомість додаток, підписаний заступником директора Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, що ще раз вказує на те, що додаток не є окремим рішенням, оскільки рішення Регулятора приймається колегіально до складу якого входять сім членів, у тому числі Голова, які проходять відповідний відбір на конкурсній основі. Склад Конкурсної комісії затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.ст. 7-9 Закону №1540).

Натомість, відповідно до ст. 1 Закону №1540, роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи. На працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора поширюється правовий статус державних службовців. Апарат Регулятора очолює керівник апарату, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Регулятора (ст. 8 Закону №1540).

Отже, Регулятор як колегіальний орган та апарат для забезпечення роботи Регулятора є різними суб`єктами, що не можна отожнювати їх в силу Закону №1540.

Також, постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133, затверджено Регламент Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який установлює порядок організації діяльності Національної комісії, пов`язаної із здійсненням її повноважень (далі - Регламент).

Відповідно до п. 8.6 Регламенту, рішення НКРЕКП, прийняті на засіданні, оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.

Відповідно до п. 8.7 Регламенту, постанови та розпорядження візуються виконавцем та керівником структурного підрозділу, до компетенції яких належить питання, літредактором, керівником Управління адміністративної діяльності, керівником Юридичного департаменту, членами НКРЕКП та підписуються Головою НКРЕКП або членом НКРЕКП, який виконував його обов`язки на момент прийняття рішення.

Отже, відповідно до Закону №1540 та Регламенту, рішенням Національної комісії є виключно постанови та розпорядження, а не додатки, на підставі чого останньому не можна надати визначення Акта індивідуальної дії.

За наведеного, додаток до постанов, не є рішенням комісії, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог щодо визнання протиправними та нечинними окремих пунктів додатків до постанов НКРЕКП, оскільки основним документом є постанова, яка в межах спірної ситуації не є предметом спору.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однак, в спірному питанні, суд не може вийти за межі вимог, оскільки позивач про це не просить, а постанови НКРЕКП в силу процесуального Закону не підсудні цьому суду.

Виходячи з мотивів позову, враховуючи, що вимоги щодо зобов`язального характеру взаємопов`зані як похідні вимоги від основних в частині визнання протиправними та нечинними окремих пунктів додатків до постанов НКРЕКП, в задоволенні яких суд відмовляє, тому відсутні підстави для задоволення похідних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог суд відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт" (код ЄДРПОУ - 30594406, місцезнаходження: провулок Станіславського, 16, м. Вінниця, 21022); Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ - 39369133, місцезнаходженн: вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна