Рішення

від 18.11.2024 по справі 149/2089/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2089/24

Провадження №2/149/694/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Зоріній О. Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , адвоката Адамчука П. Б., відповідача ОСОБА_2 , адвоката Липня С. В., представника третьої особи Шевчук А. Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстровану шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_4 , яка з 2013 року проживає разом із позивачем та перебуває на його утриманні. Позивач зазначає, що за цей час відповідач життям доньки не цікавилась та не виявляла будь-якого бажання приймати участь у її вихованні. За таких обставин позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки.

Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити, посилаючись на те, що відповідач має нести відповідальність за її дії. Так, ОСОБА_4 являється його єдиною дитиною, з народження вона проживала з матір`ю, де її доглядом та вихованням допомагала займатись бабуся по лінії матері, через зловживання ОСОБА_2 алкоголем. Пізніше відповідачка з донькою та її мати переїхали до м. Києва, де матір відповідачки померла. Він запропонував забрати дитину до себе, поки відповідачка влаштує життя і дитина з шести років почала проживати з ним та його матір`ю. Згодом, відповідачка повернулась в с. Філіопіль Вінницької області, але вихованням дитини не займалась, він сподівався, що вона виправиться, тому не звертався з позовом раніше, у спілкуванні матері з дитиною перешкод не чинив. Весь час проживання доньки з ним, він її утримує самостійно, оскільки відповідач стягнутих з неї аліментів не сплачує, він купує дитині речі, відвідує батьківські збори, в разі потреби займається її лікуванням.

При цьому зазначив, що він є військовозобов`язаним, дані оновив, пройшов ВЛК, його не призивали.

Представник позивача адвокат Адамчук П. Б. в судовому засіданні позов підтримав, та, беручи до уваги те, що відповідачка 11 років не цікавилась життям дитини, просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на те, що, хоча дійсно за спільною згодою з позивачем, їх донька ОСОБА_4 проживає з батьком, вона регулярно спілкується з дитиною, ОСОБА_4 приїжджала до неї в гості, вони їздили до дідуся ОСОБА_4 , її батька, який проживає в м. Вінниці, ОСОБА_4 відвідувала його самостійно, вона займалась лікуванням доньки, коли у неї були проблеми з очима, до 5 класу відвідувала школу, після того, оскільки донька подорослішала, цікавиться навчанням безпосередньо в дитини, знає, що вона любить, регулярно вітає її зі святами, як телефоном, так і особисто. Поки ОСОБА_4 була маленька, вона приїжджала до неї, якщо дитина хворіла, пізніше вони спілкувались на нейтральній території, або в неї, а також телефоном. Коли донці було необхідно, вона приїжджала до неї на роботу, і вона давала їй кошти, невеликі суми, в межах 200-300 грн. Разом з тим, з невідомих причин, ОСОБА_4 нещодавно заблокувала її та дідуся в телефоні, тому вона не змогла привітати її з днем народження в вересні цього року. Зловживання алкоголем заперечила.

При цьому 13 листопада 2024 року відповідач подала власноруч написану заяву, згідно якої проти позовних вимог не заперечувала, враховуючи думку доньки ОСОБА_4 , висловлену нею в суді. Вказану заяву відповідач підтримала в судовому засіданні, зазначивши, що діє в інтересах доньки.

Адвокат Липень С. В. в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що доказів зловживання відповідачем алкоголем не надано, відповідачка спілкується з донькою, допомагає матеріально, коли отримує кошти, частково гасить заборгованість з аліментів, тому відсутні підстави застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Після подання відповідачем заяви від 13 листопада 2024 року, пояснив, що підтримує позицію клієнтки, оскільки перед засіданням до неї звертався позивач та попросив її подати таку заяву, так як якщо його мобілізують, вона не зможе самостійно утримувати дитину. З огляду на вказане, відповідач прийняла рішення про визнання позову в інтересах доньки, оскільки дійсно самостійно утримувати її вона не зможе.

Представник третьої особи Шевчук А. Л. підтримала наданий органом опіки і піклування висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Суд, заслухавши учасників справи, думку дитини, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі по 03 червня 2010 року (а.с. 7) та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , 2007 року народження (а.с. 8).

Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 13 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).

Заборгованість по аліментам ОСОБА_2 станом на квітень 2024 року становить 32 295,66 грн. При цьому періодично відповідачкою вносяться кошти на погашення заборгованості (а.с. 13-14). Наявність заборгованості відповідачки за аліментами підтверджується також розрахунком станом на 01 листопада 2024 року.

Відповідно до довідки голови вуличного комітету ОСОБА_6 , завіреної ЦНАП Хмільницької міської ради, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 разом із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , 2007 року народження, з 2013 року виховує доньку самостійно (а.с. 10). Разом з тим, інформація, зазначена у довідці спростовується наданим позивачем актом обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого у приміщеннs проживають та зареєстровані позивач ОСОБА_1 , його донька ОСОБА_4 та мати ОСОБА_7 , що підтвердив також позивач в судовому засіданні. У будинку створено всі належні умови для проживання та розвитку ОСОБА_4 (а.с. 11).

Згідно довідки директора Ліцею № 1 м. Хмільника ОСОБА_8 № 01-27/90 від 14 травня 2024 року, ОСОБА_4 навчається в 10-Б класі Ліцею № 1 м. Хмільник Вінницької області. Мати ОСОБА_4, ОСОБА_2 участі у вихованні доньки не приймає, батьківські збори не відвідує (а.с. 12).

Разом з тим згідно довідки № 01-27/126 07 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 протягом 2014-2018 років приходила в школу до своєї доньки ОСОБА_4 , 2007 року народження, та відвідувала шкільні заходи (а.с. 57).

Згідно відповіді на адвокатський запит № 01-23/1277 від КНП "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги", при зверненні для отримання амбулаторної медичної допомоги дитині ОСОБА_4 , 2007 р. н., дитиною опікувались бабуся або тато.

Згідно довідок "ХЦПМСД" ХМР ОСОБА_2 за медичною допомогою протягом 5 років не зверталась, на обліках в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 55,58-59).

Відповідно до довідки-характеристики від 24 вересня 2024 року старости Великомитницького старостинського округу Т. Шкатюк, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, в громадських місцях поводиться пристойно, скарг не надходило (а.с. 56).

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 зарахований в запас, дані оновив, підлягає повторному медичному пересовідуанню 29 листопада 2027 року.

Рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області № 772 від 30 жовтня 2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як слідує з тексту висновку, мотивами його прийняття стала наявність заборгованості відповідачки за аліментами тривале проживання дитини з батьком, довідка ліцею № 1 від 14 травня 2024 року, посередня характеристика відповідачки, відсутність спілкування матері з дитиною з 2013 року, відсутність умов проживання для дитини у відповідачки.

Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні вважала за доцільне позбавити її матір батьківських прав, пояснивши, що вона відчуває образу на матір через те, що її було недостатньо в її житті, а також тим, що якщо її батька мобілізують, матір не зможе про неї подбати. Також вона підтвердила пояснення відповідачки щодо їх спілкування з 2013 року, її спілкування з дідусем по материнській лінії, отриманні грошових коштів від матері, коли вона до неї зверталась.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За своїм змістом, а також озвученими в судовому засіданні мотивами написання заяви відповідача ОСОБА_2 від 13 листопада 2024 року, вказана заява не являється визнанням позову, оскільки підставою її подання стало не визнання відповідачем неналежного виконання нею батьківських обов`язків, а інші мотиви, які стосуються мобілізаційного процесу в державі. За наведених обставин дана заява судом не приймається.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблею ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересів дитини. Таке визначення може бути необхідними у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Згідно із ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей .

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 .03. 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При розгляді даної справи, позивачем не надано безспірних доказів, які б свідчили про ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, винну поведінку відповідачки та свідоме нехтування нею своїми обов`язками, що давали б право застосувати такий крайній захід впливу, як позбавлення її батьківських прав, а також що останнє - на користь інтересів дитини.

Так, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що з народження до 2013 року дитина проживала з матір`ю, пізніше, за взаємною згодою батьків, в інтересах дитини стала проживати з батьком. Матір періодично відвідувала школу, заходи за участю доньки, показами ОСОБА_4 підтверджено спілкування з матір`ю, спільне проведення часу, відвідування дідуся по материнській лінії, отримання від матері грошових коштів коли вона до неї зверталась.

У справі відсутні докази того, що відповідачка ОСОБА_2 веде антисоціальний, аморальний спосіб життя, вчиняє злочини чи інші правопорушення, зловживає алкоголем.

Поведінка відповідачки під час розгляду справи свідчить про її небайдужість до доньки , бажання спілкуватись з нею та переймання її інтересами: так, відповідач звернулась по юридичну допомогу, активно приймала участь у судових засіданнях, в засіданні органу опіки і піклування.

Відсутність за місцем проживання відповідачки умов для проживання неповнолітньої доньки не може слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав, спір щодо місця проживання дитини між сторонами відсутній.

Наявність заборгованості відповідача з аліментів, з урахуванням не спростованих пояснень ОСОБА_2 щодо відсутності постійної роботи також не є підставою для позбавлення її батьківських прав, при цьому суд враховує періодичні платежі відповідачки на погашення заборгованості.

Суд в порядку ч. 6 ст. 13 СК України не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його недостатню обґрунтованість. Так органом опіки при прийнятті радикального рішення щодо батьківських прав ОСОБА_2 , не надано оцінки тим фактам, що ОСОБА_2 відвідувала школу, де навчається її донька, на медичних обліках не перебуває, не дивлячись на присутність на засіданні Комісії як сторін, так і їх неповнолітньої доньки, не встановлено факту постійного спілкування матері з дитиною, не з`ясовано дійсних причин, за яких неповнолітня ОСОБА_4 висловила бажання позбавити матір батьківських прав, які пов`язані з її образою та бажанням, щоб батька не мобілізували, а не з поведінкою матері, яка вочевидь не байдужа до дитини. За таких обставин суд розцінює висновок опіки як такий, що відповідає інтересам батька дитини, при цьому суперечить інтересам дитини, яка в силу приписів ст. 291 ЦК України, ст. ст. 152, 153 СК України має право на сім`ю, належне батьківське піклування та спілкування як з батьком, так і з матір`ю.

Щодо висловленої в суді в порядку ст. 171 СК України думки дитини, яка просила позбавити її матір ОСОБА_2 батьківських прав, суд користується правом постановити рішення всупереч думки дитини, оскільки цього вимагають її інтереси.

Так, суд зазначає, що передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав при розгляді справи не встановлено, позиція неповнолітньої ОСОБА_4 обумовлена бажанням допомогти батькові, разом з тим, закон не передбачає безпідставного обмеження прав матері для уникнення батьком конституційного обов`язку. При цьому суд не може розцінювати можливість уникнути мобілізації як дію, спрямовану на захист інтересів дитини, оскільки це суперечить положенням СК України.

Суд зауважує, що позивач з 2013 року до суду про позбавлення батьківських прав не звертався, подав позов за рік до повноліття дитини, під час мобілізаційного процесу.

За усіх наведених обставин, суд вважає, що посилання позивача спростовано під час розгляду справи, застосування до відповідачки такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав - не відповідає вимогам закону, відтак позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 150, 164, 166, 171 СК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 280-285, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.

Повне рішення суду виготовлено 19 листопада 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Адамчук Павло Борисович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 401 від 23 липня 2004 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: адвокат Липень Сергій Вікторович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ХМ 000006 від 15 листопада 2014 року.

Третя особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, адреса: вул. Столярчука, 10, м. Хмільник Вінницької області.

Представник третьої особи Шевчук Анна Леонідівна, провідний спеціаліст служби у справах дітей.

Суддя: