Ухвала

від 19.11.2024 по справі 2-411/11

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-411/11

Провадження № 4-с/492/7/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Череватої В.І.,

при секретарі судового засідання Деде К.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м. Арцизі в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -

Представник скаржника адвокат Радченко О.В.,

Стягувач ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024року скаржник ОСОБА_1 звернувся досуду зіскаргою,в якійпросить визнатинезаконними таскасувати,винесені врамках виконавчогопровадження №26286856наступні постановита розрахунки:постанову пропередачу матеріаліввиконавчого провадженнявід 17.09.2018року;постанову проприйняття довиконання виконавчогопровадження від15.11.2018року;розрахунок заборгованостіпо аліментамвід 16.04.2019року;постанову протимчасове обмеженняу правівиїзду замежі Українивід 18.04.2019року; постанову провстановлення тимчасовогообмеження боржникау правікористування вогнепальноюмисливською,пневматичною таохолощеною зброєю,пристроями вітчизняноговиробництва длявідстрілу патронів,споряджених гумовимичи аналогічнимиза своїмивластивостями метальнимиснарядами несмертельноїдії від18.04.2019року; розрахунокзаборгованості від03.02.2020року; постановупро арешткоштів боржникавід 13.07.2022року насуму 150461,91грн.; розрахунокзаборгованості від13.07.2022року; постановупро арештмайна боржникавід 12.08.2022року насуму 150461,91грн.; розрахунокзаборгованості від13.11.2023року; постановупро арешткоштів боржникавід 14.11.2023року насуму 174013,91грн.; постановупро накладенняштрафу від18.06.2024року насуму 98011,45грн.; постановупро стягненнявиконавчого зборувід 18.06.2024року насуму 19602,29грн.; постановупро арешткоштів боржникавід 18.06.2024року насуму 196022,91грн.; розрахунок заборгованості від 18.06.2024 року.

Скаргу обґрунтувавтим,що упровадженні Малиновськоговідділу державноївиконавчої службиу м.Одесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)перебуває виконавчепровадження №26286856,з примусовоговиконання рішенняАрцизького районногосуду Одеськоїобласті посправі №2-411/11від 30.03.2011року простягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів наутримання дітейв твердійгрошовій суміу розміріпо 400гривень накожну дитинущомісячно,з наступноюіндексацією відповіднодо законуі додосягнення нимиповноліття.01.09.2024року підчас складанняпротоколу проадміністративне правопорушеннявідносно ОСОБА_1 за ч.3ст.126КУпАП,заявник дізнавсяпро існуванняпостанови державноговиконавця Малиновськоговідділу державноївиконавчої службиу м.Одесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)про встановленнятимчасового обмеженняборжника управі керуваннятранспортними засобамивід 18.04.2019року. В рамкахвиконавчого провадження№ 26286856було винесенооскаржувані постановита розрахунки.Скаржник непогоджується ізвказаними постановамита розрахункамита вважаєїх незаконнимита такими,що підлягаютьскасуванню оскільки,станом на07.11.2023року йомуне буловідомо тане булоповідомлено компетентнимиорганами протимчасове обмеженняу правікерування транспортнимизасобами,яке буловстановлено постановоюдержавного виконавцяПершого МалиновськогоВДВС м.Одеси від18.04.2019року,а отжеборжник незнав іпро наявністьінших матеріаліввиконавчого провадження. Постанову проприйняття довиконання виконавчогопровадження від15.11.2018року державноговиконавця ПершогоМалиновського ВДВСм.Одеси ніпоштовою кореспонденцією,ні будь-якимиіншими засобамизв`язку ОСОБА_1 не отримував.Матеріали виконавчогопровадження містятьтільки одинсписок відправленьвід 28.06.2024року,у перелікуяких є ОСОБА_1 .Відповідно доданого спискувбачається відправкадо ОСОБА_1 розрахунку,довідки таштрафу наадресу: АДРЕСА_1 ,однак вінне зареєстрованийта непроживає заданою адресою.Тобто,до адреси: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ніякого відношенняне має,оскільки зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_3 .Згідно матеріаліввиконавчого провадження,15.11.2018року Постановоюдержавного виконавцяПершого МалиновськогоВДВС м.Одеса ГоловногоТУЮ вОдеській областіпро прийняттявиконавчого провадженнябуло прийнятона виконаннявиконавчий лист№ 2-411/11за місцемпроживання боржника- АДРЕСА_2 ,до якогоборжник відношенняне має. Таким чином, на думку заявника, підстави для виконання Малиновським ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) виконавчого листа № 2-411/11 відсутні, а отже, на думку скаржника, всі постанови та розрахунки, винесені Малиновським ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) (до реорганізації Першим Малиновським ВДВС), в тому числі, є незаконними, та підлягають скасуванню, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 31.10.2024 року, прийнято скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до розгляду, призначити скаргу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Витребувано з Малиновського відділудержавної виконавчоїслужби у м. Одесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) для дослідження копію матеріалів виконавчого провадження № 26286856 з примусового виконання виконавчого листа № 2-411 від 30 березня 2011 року, виданого Арцизьким районним судом Одеської області.

В судовому засіданні представник скаржника адвокат Радченко О.В. скаргу підтримала та просила суд скаргу задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 скаргу ОСОБА_1 не визнала, просила суд у задоволенні скарги відмовити та пояснила суду, що боржник ОСОБА_1 іноді сплачує аліменти на її користь.

Представник Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з запереченнями на скаргу, просила в задоволенні скарги відмовити, з підстав, зазначених в запереченнях.

Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України,неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Спираючись на норми ч. 2ст. 450 ЦПК України, суд розглянув скаргу за відсутності представника Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Вивчивши скаргу, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи наданими до неї письмовими доказами, суд доходить висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Малиновському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 26286856 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 800 гривень, щомісячно, починаючи з 27.01.2011 року, до повноліття дітей відповідно, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-411/11, виданого 14.04.2011 року Арцизьким районним судом Одеської області.

Як вбачається з копії постанови державного виконавця Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Луценко Л.Л. передано у провадження Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 26286856, з примусового виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області по справі № 2-411/11 від 30.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 400 гривень на кожну дитину щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону і до досягнення ними повноліття. В постанові державного виконавця зазначено, що нею встановлено, що до відділу надійшла заява стягувача про передачу матеріалів виконавчого провадження до іншого відділу, оскільки боржник фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що згідно територіальності підвідомче Першому Малиновському відділу державної виконавчої служби м. Одеса.

Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодряговою Л.В. від 15.11.2018 року прийняте виконавче провадження ВП № 26286856.

Згідно з розрахунком заборгованостізі сплатиаліментів станомна 01.04.2019 року сукупний розмірзаборгованості боржника ОСОБА_1 становить 70356,91 гривень.

18.04.2019 року головним державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодряговою Л.В. відносно боржника ОСОБА_1 винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю,пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

18 квітня 2019 року головним державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бодряговою Л.В. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, зі змісту якої вбачається, що станом на 16.04.2019 року за боржником, за період часу з 01.01.2016 року по 01.04.2019 року рахується заборгованість по аліментам в сумі 70 356,91 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що стало підставою для винесення державним виконавцем зазначеної постанови.

Згідно з розрахунком заборгованостізі сплатиаліментів станомна 29.01.2020 року сукупний розмірзаборгованості боржника ОСОБА_1 становить 79896,91 гривень.

13 липня 2022 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованостізі сплатиаліментів станомна 13.07.2022 року сукупний розмірзаборгованості боржника ОСОБА_1 становить 150461,91 гривень.

12 серпня 2022 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованостізі сплатиаліментів станомна 13.11.2023 року сукупний розмірзаборгованості боржника ОСОБА_1 становить 174013,91 гривень.

Постановою головного державного виконавця Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О. від 18.06.2024 року, на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», на боржника ОСОБА_1 накладено штраф.

Згідно з розрахунком заборгованостізі сплатиаліментів станомна 01.06.2024 року сукупний розмірзаборгованості боржника ОСОБА_1 становить 196022,91 гривень.

18 червня 2024 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, довідка та постанова про накладення штрафу надсилались на адресу боржника ОСОБА_1 , що підтверджується копією поштового відправлення.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимогст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з вимогами ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції Українивизначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Щодо визнання незаконною та скасування постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 17.09.2018 року, слід звернути увагу на наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

Згідно зістаттею 1 Закону України "Про виконавче провадження",виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 2 Закону України "Про виконавче провадження",виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження.

Виконавець зобов`язаний вживати передбаченихЗаконом України "Про виконавче провадження"заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина першастатті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другоїстатті 18 Закону України "Про виконавче провадження",виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з частиною першоюстатті 24 Закону України "Про виконавче провадження",виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За змістом цієї жст. 24 Закону України "Про виконавче провадження",право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

В той же час, зазначене право стосується виключно місця відкриття виконавчого провадження та реалізується шляхом звернення стягувача з заявою до органу виконавчої служби, який уповноважений на виконання судового рішення, про прийняття виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 489/20802, у редакціїнаказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5(далі - Інструкція).

Згідно з абзацом другим пункту 6 розділу V Інструкції, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

У пункті 7 розділу V Інструкції передбачено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо, зокрема, стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника.

Як вбачається з копії постанови державного виконавця Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Луценко Л.Л. передано у провадження Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 26286856, з примусового виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області по справі № 2-411/11 від 30.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 400 гривень на кожну дитину щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону і до досягнення ними повноліття. В постанові державного виконавця зазначено, що нею встановлено, що до відділу надійшла заява стягувача про передачу матеріалів виконавчого провадження до іншого відділу, оскільки боржник фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що згідно територіальності підвідомче Першому Малиновському відділу державної виконавчої служби м. Одеса.

Таким чином, постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження від 17.09.2018 року, є законною та скасуванню не підлягає.

Щодо визнання незаконною та скасування постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження від 15.11.2018 року, слід звернути увагу на наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі -Закон України «Про виконавче провадження»та/абоЗакон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першоюстатті 5 Закону № 1404-VIII,примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями частини першоїстатті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частиною першоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другоїстатті 18 Закону № 1404-VIII).

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно достатті 447 ЦПК України, частини першої статті19, частини першої статті74 Закону України «Про виконавче провадження»,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що постанова про прийняття виконавчого провадження від 15.11.2018 року є неправомірною, не підлягає виконанню, так як вчинена неналежним органом державної виконавчої служби та підлягає скасуванню.

За змістом частини першоїстатті 24 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України (частина п`ятастатті 24 Закону № 1404-VIII).

Частиною четвертоюстатті 25 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 р. № 512/5, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 7 розділу V вказаної Інструкції, передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Пунктом 9 розділу V Інструкції визначено, що про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження. Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадженнязобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження,яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене вище, суд не вбачає порушень норм законодавства державним виконавцем при винесенні спірної постанови про прийняття виконавчого провадження, виконавець виніс оскаржувану постанову у відповідності до положень пункту 9 розділу V Інструкції.

Щодо визнання незаконними та скасування розрахунків заборгованості по аліментам, слід звернути увагу на наступне.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з оскаржуваних розрахунків заборгованості боржника ОСОБА_1 по аліментам, при проведенні розрахунків заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем враховані зміни, внесеніЗаконом України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII, що набрав чинності 28.08.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким внесено зміни до ч. 2ст. 182 Сімейного Кодексу України, а саме: мінімальний гарантованийрозмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто, були внесені зміни уСімейний кодекста збільшено мінімальний розмір аліментів з 30 відсотків до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»,порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Також, ч. 1ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»,доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 року, а саме: виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України.

Відомості про те, що сума заборгованості по аліментам сплачена у виконавчому провадженні відсутні та боржником не надані.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік»установлено у 2024 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років 3 196 гривень.

Згідно ч. 2ст. 182 СК України(з серпня 2018 року), розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи вимоги Закону, державним виконавцем розрахунки заборгованості зі сплати аліментів здійснено згідно з вимогами законодавства.

Згідностатті 129-1 Конституції України,судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно дост. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»,під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд критично оцінює твердження боржника та вважає їх безпідставними, оскільки надані боржником документи підтверджують вчинення державними виконавцями дій, які спрямовані на виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 30.03.2011 № 2-411/11 про стягнення аліментів.

Водночас боржником перед судом не доведено наявність порушень у діях чи бездіяльності державного виконавця, які можуть бути предметом розгляду по суті судом у даній категорії справ.

Щодо вимог заявника про визнання незаконними та скасування постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 18.04.2019 року; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 18.04.2019 року; постанови про арешт коштів боржника від 13.07.2022 року на суму 150461,91 грн.; постанови про арешт майна боржника від 12.08.2022 року на суму 150461,91 грн.; постанови про арешт коштів боржника від 14.11.2023 року на суму 174013,91 грн.; постанови про накладення штрафу від 18.06.2024 року на суму 98011,45 грн.; постанови про стягнення виконавчого збору від 18.06.2024 року на суму 19602,29 грн.; постанови про арешт коштів боржника від 18.06.2024 року на суму 196022,91 грн., необхідно звернути увагу на наступне.

Статтею 447ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст. 74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Устатті 11 ЦПК Українизазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У відповідності достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України,основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зістатті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 9 частини 1статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У частинах 1 та 2 статті 18 Закону України «Про виконавчепровадження»визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного виконання судового рішення по справі, після пред`явлення виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження № 26286856, передачі виконавчого провадження, державним виконавцем відповідно дост. 18 Закону України «Про виконавче провадження», здійснені заходи примусового виконання рішення, такі як накладення арешту на майно боржника.

Частиною першоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»(далі- Закон) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі- Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до п. п. 3, 4 Розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до вимог п.4.4ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи частковесамостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Ч.9ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»регламентує, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно із частиною першоюстатті 71 Закону України «Про виконавче провадження»порядок стягнення аліментів визначається законом.

06 лютого 2018 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й доЗакону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.

Так, 18.04.2019 року державним виконавцем винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Вказані постанови спрямовані на виконання до відповідних органів.

Відповідно до ч. 14ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»,за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цимЗаконом, і перераховуються стягувачу.

Так, на виконання вимог пункту 3, державним виконавцем 18.06.2024 року винесена відповідна постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів на суму 98011,45 грн.

З матеріалів виконавчого провадження достовірно встановлено, що боржник ОСОБА_1 та його представник скористалися правом та обов`язком сторони виконавчого провадження у відповідності дост. 19 Закону України «Про виконавче провадження»на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженні знімання копій, правом на доступ до автоматизованої системи виконавчої провадження, правом оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця і порядку, встановленому цимЗаконом, при цьому будь-яких заходів, щодо вирішення питання по суті, а саме: повного, всебічного та своєчасного виконання вимог рішення суду, щодо щомісячної сплати поточних аліментів на утримання неповнолітніх дітей та погашення існуючої аліментної заборгованості, ані боржником, ані його представником на теперішній час - не виконано.

ОСОБА_1 в обґрунтування вимог своєї скарги не надав доказів про те, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів не перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що у свою чергу є підставою для збереження обмежень, застосованих державним виконавцем.

Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, суд вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Доводи скарги, що йому не було відомо про винесення оскаржуваної постанови, не впливають на обґрунтованість вжиття таких заходів, оскільки достатньою підставою для застосування тимчасового обмеження є встановлення державним виконавцем факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та у певному розмірі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

При цьому, жодних доказів щодо відсутності у боржника заборгованості зі сплати аліментів у зазначеному розмірі матеріали справи не містять.

Доказів того, що ОСОБА_1 вживаються заходи задля погашення заборгованості по аліментам скаржником не надано.

Отже, станом на 18 квітня 2019 року у державного виконавця існували законні підстави для винесення оскаржуваних постанов.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження неухильно дотримано всі норми Закону України«Про виконавче провадження»,а томупри винесені оскаржуваних постанов державний виконавець діяла виключно у межах своїх повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України,Законом «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Таким чином, з наявних матеріалів справи не вбачається порушення державним виконавцем чи іншою посадовою особою державної виконавчої служби прав, свобод чи законних інтересів заявника при здійсненні дій по виконанню рішення суду, тому дії державного виконавця є законними та обґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд виходить з положеньЗакону України «Про виконавче провадження», з урахуванням наявності виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а також відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про дії боржника, спрямовані на виконання рішення суду, виходить з того, що винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов, необхідно для виконання рішення суду, з метою захисту прав стягувача. За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з вимогами ч. 3ст. 451 ЦПК України,якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення скарги, оскільки дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення оскаржуваних постанов, є такими, що відповідають вимогам законодавства та вчинені у відповідності до визначених положеньЗакону України «Про виконавче провадження»та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Аналізуючи норми права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов, вбачається, що достатньою підставою для застосування тимчасового обмеження є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та в певному розмірі.

Ці обставини в повній мірі встановлені судом і підстав для скасування постанов державного виконавця у суду не має, у зв`язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст.3,260-261,353,447-450,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Черевата В.І.